Рішення від 18.06.2024 по справі 320/18126/23

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року Справа № 320/18126/23

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Войтович І.І.,

суддів Басай О.В., Марич Є.В.,

при секретарі судового засідання Крисько Р.І.,

за участю:

представника позивача - Безсрочної А.М.,

представників відповідача - Панчохи С.А., Павленка С.С.,

представників третьої особи - Малярчук Ю.Б., Собко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Укргазвидобування",

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (далі - позивач, ТОВ "Карпатигаз") із позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25, №00092830701, №00092840701

та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25.

Позиції сторін

Застосовуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18, позивач вказує, що на висновки Акту перевірки були подані заперечення. Відповідач надав позивачу відповідь у вигляді листа від 20.02.2020 №32272, в якому вказано про призначення проведення позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження на підставі пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, остаточне рішення за Актом перевірки від 26.12.20219 №236/26-15-05-01-01/337504782 буде прийнято після проведення позапланової виїзної перевірки. Наказом від 24.02.2020 №2170 призначено початок проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на 03.03.2020, наказом №3399 від 23.03.2020 перенесено термін початку її проведення на 01.06.2020, наказом №4241 від 29.05.2020 перенесено з урахуванням обставин дії в країні карантину (COVID-19). Враховуючи постанову КМУ від 23.12.2022 №1423 дія карантину продовжена до 30.04.2023. Покликаючись на положення п. 78.8 ст. 78, абз. 8, 9 пп. 86.7.4, абз. 1 пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України зазначає, що податкове повідомлення-рішення приймається контролюючим органом на підставі висновку комісії з питань розгляду заперечень на Акт перевірки протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією та на дату оскарження рішень контролюючого органу до ДПС України та на подання позову до суду відповідного висновку комісії з питань розгляду заперечень на Акт перевірки позивачем від відповідача не отримано, як і не отримано наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Відповідно, в оскаржуваних рішеннях контролюючого органу вбачається, що такі прийняті на підставі висновків Акту перевірки від 26.12.20219 №236/26-15-05-01-01/337504782, тоді як має бути висновок комісії з питань розгляду заперечень, що є порушенням пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України.

Також, позивач звертає увагу суду на порушення відповідачем положень діючого податкового кодексу під час прийняття оскаржуваних рішень. Посилаючись на положення абз. 4 п. 81.2 ст. 82 ПК України зазначає, що від відповідача було отримано 13.02.2023 листа від 02.02.2023 № 7179/6/26-15-07-01-01 яким вказано про надіслання Акту про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Та, замість даного Акту надано позивачу Акт з питань перевірки місцезнаходження Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3, чим порушено відповідачем абз. 4 п. 81.2 ст. 82 ПК України, а саме вказаний Акт містить в собі інформацію, що не відповідає дійсності, в ЄДР міститься окрім номеру телефону згідно облікових даних позивача (044) 593-22-33 також міститься номер телефону директора (067) 658-20-92, але на останній номер відповідач не телефонував; не містить дати його складання та реєстраційного номера контролюючого органу, що дає підстави вважати, що такий Акт не зареєстрований належним чином, до Акту не додані матеріали, які підтверджують висновки останнього, не врахувавши обставини оголошеного в країні воєнного стану, постійних ракетних атак агресора та їх наслідки, зокрема, докази відсутності посадових осіб та співробітників позивача в офісі за податковою адресою 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, літ. А. Позивач наполягає на знаходженні позивача за визначеною адресою, що підтверджує Довідкою фактичної перевірки від 17.02.2023 №12953/Ж5/26-15-09-002/30162340.

Порушення відповідачем норм чинного податкового законодавства щодо проведення та оформлення результатів документальних позапланових перевірок призвело до позбавлення позивача можливості надати під час проведення позапланової перевірки свої пояснення та довести документально хибність висновків Акту документальної перевірки, що був визнаний самим контролюючим органом, як такий, що підлягає уточненню, дослідженню, виправленню перекручених фактів, сум, дат, викладених в ньому відповідачем. Та, позивач був позбавлений можливості надати додаткові пояснення та документи, які доводять відсутність об`єкту оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин та обґрунтовують відсутність порушень з боку позивача норм чинного податкового законодавства щодо правильності визначення, повноти нарахування та сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період, охоплений перевіркою.

Позивач наполягає на безпідставності прийняття контролюючим органом спірних рішень від 06.02.2023 №9301/26-15-07-03-01-25, №9294/26-15-07-03-01-25 та від 02.05.2023 №29914/26-15-07-03-01-25, №29917/26-15-07-03-01-25, такі є протиправними, незаконними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства України, без повного та всебічного дослідження усіх обставин справи, на основі перекручених фактів та цифр, наведених в Акті документальної планової перевірки. Висновки Акту від 26.12.20219 №236/26-15-05-01-01/337504782 позивач вважає необґрунтованими та безпідставними. Враховуючи положення пп. 252.3 ст. 252 ПК України позивач зазначає, що, ані у позивача, ані у податкових органів, ані в інших осіб немає документів, які б могли підтвердити факт видобування оператором спільної діяльності за ДСД №3 обсягів природного газу, нафти і газового конденсату в період з грудня 2016 р. і до кінця перевіряємого періоду. Окрім іншого, в Додатку 12 (підпункт 3.1.6.1) по контролюючому органу 2006 Південна ОДПІ (Банківське відділення) (КОАТУУ 6321200000) Юліївське родовище за період жовтень 2016 року вказана загальна сума рентної плати (за даними податкового розрахунку підприємства) 73 003 433.66 грн., яка абсолютно не відповідає задекларованій платником податку сумі рентної плати згідно Податкової декларації №9223266062 від 21.11.2016р. та складає 46 003 433,66 грн. Відповідно, робить висновок про підстави наведених розрахунків «відхилень» по інших об`єктах та якості так званої «податкової інформації».

Також, зауважує, що позивачем як оператором спільної діяльності вуглеводні не видобувалися, тобто відсутній об`єкт оподаткування рентною платою за користування надрами, підтверджується наступним. Між учасниками спільної діяльності за ДСД №3 виник арбітражний спір, який розглядався Арбітражним інститутом Торгової палати м. Стокгольм в межах арбітражної справи V2016/114. Враховуючи зміст пункту 3 Мирової угоди про врегулювання окремих спірних правовідносин від 23.07.2019, укладеній між AT «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ, затвердженій рішенням Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольму від 26.03.2020 у справі V2016/114, яке визнане в Україні ухвалою Київського апеляційного суду від 15.06.2020 у справі № 824/72/20, в рамках ДСД №3 від 10.06.2002, у період з 01.12.2016 по 10.07.2018 спільна господарська та виробнича діяльність щодо видобутку вуглеводнів спільно Сторонами не здійснювалася та Сторонами не вчинялися дії спрямовані на виконання ДСД №3 від 10.06.2002 щодо видобутку вуглеводнів. У цей період видобуток вуглеводнів зі свердловин, визначених у Проектах спільної діяльності за ДСД №3 від 10.06.2002, та з використанням дотискуючих компресорних станцій (установок) здійснювався самостійно (власними силами) AT «Укргазвидобування». Таким чином, обсяги товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини за період з грудня 2016 по липень 2018 року позивачу не передавались, відсутні Акти приймання-передачі з відміткою Укртрансгаз, на балансі позивача не обліковувались, тобто відсутній об`єкт оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, а весь обсяг видобутих вуглеводнів в цей період видобувався і надходив у власність AT «Укргазвидобування», яке і повинно було подавати відповідні податкові декларації та сплачувати рентну плату за користування надрами. Позивач наполягає, що при складанні Акту перевірки контролюючим органом використано необґрунтовані дані, які не мають підтверджуючих доказів та первинних документів, є недостовірними та не можуть бути підставою для нарахувань, є незаконним, грубим порушенням норм податкового законодавства.

Позивач також вказує на те, що зі стор. 38 Акту перевірки вбачається надіслання відповідачем запитів до Державної служби геології та надр України, до ПАТ «Укргазвидобування», до НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», до ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» щодо обсягів видобутих корисних копалин (сировини) у періоді з 01.12.2016 по 30.09.2019 в межах Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 № 3 - уповноважена особа ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАРПАТИГАЗ» та вказано про відсутність відповідей, що унеможливлює здійснення остаточних висновків щодо правильності визначення, повноти нарахування та сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період, охоплений перевіркою, що означає, що відповідачем, порушень позивачем норм чинного податкового законодавства щодо правильності визначення, повноти нарахування та сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період, охоплений перевіркою не виявлено.

Щодо спірних рішень відповідача від 06.02.2023 №00092830701, 00092840701, позивач наполягає на безпідставності їх прийняття, на підставі висновків Акту перевірки від 26.12.20219 №236/26-15-05-01-01/337504782, які є хибними, надуманими та упередженими, такими, що не базуються на глибокому аналізі первинних документів та господарських операцій платника податку і не відповідають вимогам нормативно-правових актів України. Вартість необоротних активів, на яку контролюючий орган нараховує податкові зобов`язання за липень 2018 року взята всупереч вимог законодавства, нарахування зобов`язань з ПДВ в сумі 94 779 822,81 грн. є незаконним. В Акті перевірки на стор. 7 та 10 наведена вартість активів по рах.103 на суму 891 409 952,32 грн. та по рах.104 на суму 1 913 375 247,53 грн., яка не відповідає даним облікових регістрів платника податків. При цьому, саме ця вартість, в розумінні контролюючого органу, є базою для нарахування зобов`язань в сумі 178 281 990,46 грн. та 382 675 049,51 грн., які є безпідставними. Наведена на стор. 11 Акту перевірки первісна вартість активів по рах.1521 в сумі 473 900 904,20 грн., крім того, сума ПДВ -94 779 822,81 грн., не зважаючи на те, що самим відповідачем в Акті перевірки на стор. 15 вказано на положення п. 189.1 ст. 189 ПК України щодо бази оподаткування за необоротними активами виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Також, на стор.14 Акту документальної планової перевірки наведено вартість активів по рах.1522 на суму 465 445 838,96 грн, що не відповідає даним облікових регістрів платника податків, наданих до перевірки. З цієї вартості визначається розмір податкового зобов`язання 93 089 167,79 грн., яке відповідно, не підтверджується в обліку платника податків. По одних і тих же номенклатурних позиціях по рах. 1522 та по рах. 1521 перелічено всі позиції на загальну суму 465 445 838,96 грн. та податкові зобов`язання нараховані двічі у сумі 93 089 167,79 грн., тобто згідно стор. 11-14 Акту перевірки вбачається, що по рахунку активів № 1522 продубльовано частину вже наведених номенклатурних позицій по рах. 1521 вже врахованих в загальній вартості активів по рах. 1521. Нарахування суми ПДВ було здійснено методом множення загальної початкової вартості на ставку 20% та позивач зауважив, що облік ПДВ ведеться по кожній номенклатурній позиції, придбаній з ПДВ, а значна частина активів придбавалась по імпорту, без ПДВ, та без віднесення до складу податкового кредиту.

Позивач також вказує про те, що в Арбітражному суді м. Стокгольм, під час проведення перевірки, тривав судовий процес між АТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Карпатигаз», Компанією Місен Ентерпрайзіс АБ щодо врегулювання правовідносин, пов`язаних з припиненням договору про спільну діяльність №3. 11 липня 2018 року було винесено окреме Часткове остаточне рішення Арбітражним Інститутом Торгової Палати м. Стокгольм в частині юридичних питань, а саме: розірвання договору про спільну діяльність №3 по причині істотної зміни обставин та неможливості досягнення мети спільної діяльності. Своїм Рішенням Арбітражний суд відклав винесення рішення щодо всіх інших питань та наслідків розірвання ДСД та зобов`язав Сторони вжити всіх необхідних та належних заходів для практичної реалізації такого розірвання. Незалежними експертами підготовлено звіт на підставі проведеної оцінки активів Спільної діяльності, що обліковуються на окремому балансі Позивача, для розподілу між учасниками. Всі ці питання мав вирішити Арбітражний суд в Остаточному рішенні, яке очікувалось учасниками в березні 2020 року. Позивач, відповідно, під час виконання ДСД №3 продовжував виконувати свої обов`язки до врегулювання всіх питань в Остаточному рішенні. З метою максимального видобутку вуглеводнів та забезпечення стабільної роботи свердловин з низькими пластовими тисками, а також подальшої подачі в газотранспортну систему підготовленого природного газу, було передбачено позивачем реалізацію інвестиційних проектів щодо будівництва 13 дотискуючих компресорних станцій (ДКС), було побудовано та введено в експлуатацію 6 ДКС - Розпашнівську, Східно-Полтавську, Юліївську, Хрестищенську, Летнянську та Свидницьку. Всі об`єкти, створені при реалізації позивачем інвестиційних проектів, не могли бути зупинені, так як являються складовою частиною газотранспортної системи України та забезпечують її енергетичну незалежність. Вказані об`єкти є джерелом підвищеної небезпеки і залишення їх поза увагою могло призвести до екологічної катастрофи, різкого падіння внутрішньо українського видобутку природного газу та інших негативних для суспільства наслідків.

Висновок в Акті документальної планової перевірки про те, що такі необоротні активи позивачем почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, не відповідає дійсності, відповідачем не вказано в яких саме операціях, що не є господарською діяльністю позивача, використовувалися необоротні активи. Зауважив позивач, що господарська діяльність позивача в період завершення спільних справ учасників пов`язана була зі здійсненням контролю за спільними активами, відповідальністю за збереженням їх цілісності, обліком, наданням звітності до контролюючих органів про обсяг здійснених господарських операцій. Остаточним рішенням від 05.11.2020 Арбітражний суд визначив порядок розподілу активів між учасниками, що відбулось вже після проведення перевірки, тим більше після перевіряємого періоду. До прийняття Остаточного рішення Арбітражним судом позивач діяв відповідно до умов ДСД №3 від 10.06.2002 в редакції додаткової угоди №4 від 25.02.2007 з подальшими змінами та доповненнями. Під час укладання додаткової угоди №4 від 25.02.2011 учасники спільної діяльності домовилися про користування спільним майном для видобування вуглеводнів шляхом укладення між AT «Укргазвидобування» та оператором спільної діяльності окремого договору про надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсат. Відповідно, укладено договір №УГВ2949/06-11 від 20.04.2011. На підставі цього договору з використанням виробничих основних засобів AT «Укргазвидобування» надавало вищезазначені послуги учасникам спільної діяльності, за що отримувало плату, а учасники спільної діяльності, від імені яких діяв оператор спільної діяльності, отримували товарні обсяги природного газу, нафти і газового конденсату. Це підтверджується пунктом 6.3.6 ДСД №3, згідно з яким AT «Укргазвидобування» зобов`язане укласти на період дії ДСД №3 договори на видобуток, підготовку, транспортування вуглеводнів із Спільною діяльністю в особі Оператора. Протягом строку дії цього Договору надавати послуги по видобутку, підготовці та транспортуванню вуглеводнів для Спільної діяльності на умовах договорів на видобуток, підготовку та транспортування між AT «Укргазвидобування» та Спільною діяльністю. Оскільки виробничі основні засоби, зазначені в Акті документальної планової перевірки, в період, що перевірявся відповідачем, використовувалися в господарській діяльності учасників спільної діяльності, то підстави для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно з пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України відсутні, наполягає на безпідставному заниженні податкових зобов`язань з ПДВ за липень 2018 року на 748 826 030,60 грн.

Щодо заниження ПДВ на суму 43 100 182 грн. та такі висновки не відповідають дійсності враховуючи наявні первинні документи. Позивач вказує на те, що відповідачем зроблено хибний висновок, що в обліку на протязі 2017 року сформована виробнича собівартість видобутих вуглеводнів на загальну суму 207 103 011,11 грн. Враховуючи вимоги стандартів бухгалтерського обліку щодо операційних витрат виробничої діяльності, Інструкції 291 «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженою Мінфіном 30.11.1999 (зі змінами та доповненнями), по дебету рах 23 відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати. Бухгалтерська проводка з кредита pax.23 в дебет рах. 901 закладена в стандартному інтерфейсі програмного продукту 1С 8.3, який використовується для ведення обліку платником податку, тобто при відсутності видобутку продукції є технічною (за стандартною схемою), а не логічною. Суть проведень є відображення постійних і змінних виробничих витрат поточної діяльності. Те, що відповідачем трактується як «собівартість реалізованої готової продукції (видобутих вуглеводнів)», є виробничими витратами господарської діяльності. Тобто амортизація по тих самих основних засобах, що на 103 та 104 рах., на які вже втретє контролюючий орган нараховує зобов`язання з ПДВ. Методика закриття постійних виробничих витрат у разі відсутності видобутку готової продукції на бухгалтерський рахунок 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" не визначена базою для нарахування ПДВ, не є постачанням відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ.

Щодо відсутності реєстрації податкових накладних, позивач вказуючи на положення п. 201.1 ст. 200 ПК України, донарахування та твердження про заниження податкових зобов`язань з ПДВ в Акті документальної виїзної перевірки є незаконними та безпідставними, стверджує про відсутність підстави для складення та реєстрації податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 785 688 653грн гривень та нарахування штрафу. Відповідно, нарахування штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних вважає незаконним.

Відповідач зазначає про те, що отримавши заперечення ТОВ «Карпатигаз» від 11.10.2020 №11/02-1, ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп. 78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, наказом від 24.02.2020 № 2170 призначено позапланову виїзну перевірку з питань, що висвітлені у запереченні з 30.03.2020 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів. Наказами від 23.03.2020 №3399 та від 29.05.2020 №4241 згідно Законів від 17 березня 2020 року №533-ІХ та від 13.05.2020 №591-IX було перенесено термін початку проведення документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема з 01.06.2020 на перше число місяця, наступного за місцем в якому завершується дія карантину. Згідно прийнятих змін до положень пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, внесеними Законом України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ податковим органом призначено поновлення зазначеної документальної позапланової виїзної перевірки Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 № 3 - уповноважена особа ТОВ "Карпатигаз" 30162340. ГУ ДПС у м. Києві вважає, що позиція позивача щодо скасування попередніх наказів є законодавчо необґрунтованою та не підтвердженою. Першочерговий наказ №2170 від 24.02.2020 направлено позивачу 18.03.2020, тобто більш ніж за 12 днів до дати початку проведення перевірки, що повністю корелює з положеннями п. 42.2 ст. 42 ПК України. Даний наказ отримано представником позивача 10.04.2020, про що є відповідна відмітка з розписом на корінці відправлення. Відповідач відмітив, що висновок комісії з розгляду заперечень на акт перевірки, висновок і не направляється на адресу платника податків, оскільки останній є внутрішнім службовим документом податкового органу та письмова відповідь платнику, за змістом якої останньому повідомляється про результати розгляду заперечень, направляється. Лист від 01.02.2023 №3159/1/26-15-07-01-01 «Про розгляд заперечення» направлено на адресу позивача 02.02.2023 та отримано представником останнього 08.02.2023. Вважає необґрунтованим посилання на порушення відповідачем п. 78.4 ст. 78 та ст. 42 ПК України та пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України.

В наступному, відповідач зазначає, що враховуючи зміни до положень пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, які станом на грудень 2022 року були і залишаються імперативними у контексті поновлення позапланових перевірок, не містить вимогу щодо поновлення/призначення податкових перевірок першим числом місяця, наступного за місяцем у якому завершується дія карантину та як це було передбачено перехідними положеннями ПК України станом на травень 2020 року. З метою вручення наказу від 31.12.2022 № 6020-п "Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки Договір про спільну діяльність від 10.06.2002 № 3 - уповноважена особа ТОВ "Карпатигаз" 30162340 та пред`явлення направлень від 31.01.2023 №1486/226-15-07-01-01, №1487/26-15-07-01-01, №1488/26-15-07-01-01, №1489/26-15-07-01-01, №1490/26-15-07-03-01, №1491/26-15-07-08-03, №1492/26-15-07-08-03, 01.02.2023 здійснено телефонний дзвінок підприємству за номером зазначеним в реєстраційних даних останнього, а саме +38(044)593-22-33 та встановлено, що "цей номер не обслуговується" і здійснено виїзд на податкову адресу ДСД №3 (уповноважена особа ТОВ "Карпатигаз"): 04050, вул. Глибочицька, буд.40, корп. літ. А та встановлено, що ДСД №3 (уповноважена особа ТОВ "Карпатигаз") та його посадові особи або законні (уповноважені) представники відсутні за даною податковою адресою, про що, згідно з абз. 4 п. 81.2 ст. 81 ПК України, складено відповідний акт від 01.02.2022 №415/ж6/26-15-07-01-01/337504782. Твердження позивача про порушення процедури виходу за місцезнаходженням платника податків та оформлення факту відсутності представників ДСД №3 вважає законодавчо необґрунтованою.

ГУ ДПС у м. Києві зазначає та додає на підтвердження факту виходу перевіряючи за податковою адресою ДСД №3 (уповноважена особа ТОВ "Карпатигаз") копії світлин, на яких зображені працівники Гу ДПС у м. Києві за адресою м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, біля дверей з вивіскою «ТОВ «Карпатигаз». Працівниками податкової здійснено дзвінок у двері, та останніх явно було видно на камерах відеоспостереження, але двері ніхто не відчинив. Відмітив, що матеріали справи не містять жодних пояснень позивача з приводу відсутності представників позивача та представників товариства за місцезнаходженням. Додав, що контактний телефон не обслуговувався станом на дату виходу за адресою ТОВ «Карпатигаз», як і не обслуговується станом на сьогодні. Також, вказав, що перевірка здійснювалась не відносно ТОВ «Карпатигаз», а саме ДСД №3, і у реєстраційних даних зазначеної ДСД №3 (за кодом 337504782) жодних мобільних контактних номерів телефонів не зазначено. Зазначено лише телефон (044) 593-22-33, за яким і намагались зв`язатись перевіряючи особи.

ГУ ДПС у м. Києві відмічено, що акт від 01.02.2022 зареєстрований у електронному спеціальному журналі реєстрації актів з кожуванням «Ж6». Ведення зазначеного електронного журналу затверджено наказом ДПС України від 30.12.2020 №778. ГУ ДПС у м. Києві було направлено запит щодо місцезнаходження платника податків до БЕБ України від 02.02.2023 №3772/5/26-15-07-01-01 у електронному вигляді.

В подальшому, контролюючим органом у зв`язку із неможливістю проведення позапланової перевірки, призначеної на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до ст. 86 Кодексу надано відповідь ДСД №3 - уповноважена особа ТОВ "Карпатигаз" 30162340 на заперечення від 01.02.2023 №3159/1/26-15-07-01-01, в якій зазначено, що за результатами розгляду заперечення від 11.02.2020 № 11/02-1 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 11.02.2020 №22651/10) на Акт податкової планової перевірки від 26.12.2019, висновки останнього залишено без змін.

Відповідач вказує на невірному трактуванні та застосуванні позивачем положень пп. 86.7.4 та пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України та відмічає, що в даному випадку у разі призначення податкової позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, податкові повідомлення-рішення виносяться на підставі висновків акту першої (планової) перевірки та з урахуванням результатів розгляду заперечень на зазначений акт, а от проведення позапланової перевірки (пп. 78.1.5) є всього навсього частиною процедури розгляду заперечень на акт планової перевірки.

Щодо підстав донарахування податкових зобов`язань з рентної плати, ГУ ДПС у м. Києві вказує, що в акті перевірки зазначено, що протягом перевіряємого періоду Договір про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з п. 252.1.3 ст. 252 ПК України та уповноваженими органами України видано спеціальні дозволи одному із учасників договору №3 від 10.06.2002 про спільну діяльність - ДК «Укргазвидобування». За Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 нараховувалась та сплачувалась рентна плата за жовтень - листопад 2016 року. З грудня місяця 2016 року Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 не нараховується та не сплачується рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин. Було надано пояснення щодо причин несплати рентної плати за період з 01.12.2016 по 30.09.2019, в яких вказано, що ПАТ «Укргазвидобування» призупинено передачу вуглеводнів ТОВ «Карпатигаз», як Оператору спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3, які видобуваються за Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 та договором №УГВ2949/06-11 починаючи з грудня 2016 року, при проведенні перевірки інформацію про обсяги видобутих вуглеводнів в межах зазначеного договору у розрізі філій та родовищ з 01.12.2016 по 30.09.2019 року не надано. Згідно з податковою інформацією Офісу великих платників податків від 12.03.2019 № 7398/7/28-10-14-01-12, листи ГУ ДПС у Львівській області від 23.07.2018 №5552/7/13-01-14-01-12 щодо перевірки підрозділу АТ «Укргазвидобування» ГПУ «Львівгазвидобування» та від 09.08.2018 № №5632/8/20-40-14-01-12 ГУ ДПС у Харківській області щодо відповідного підрозділу ГУ «Щебелинкагазвидобування», відповідачем встановлено, що Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 за період з 01.12.2016 по 31.03.2018 не нараховано податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у загальній сумі 963194 970,95 грн, а саме: по ГПУ «Львівгазвидобування» у сумі 174 125 255,37 грн, по ГУ «Шебелинкагазвидобування» у сумі 789 069 715,58 грн та не подано податкові декларації.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 №9301/26-15-07-03-01-25 про застосування штрафу у сумі 4 760,00 грн, №9294/ 26-15-07-03-01-25 про застосування штрафу у сумі 4 760,00 грн, №9296/26-15-07-03-01-25 про збільшення грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами у сумі 679 198 999,23 грн та застосування штрафу у сумі 169 799 749,81 грн, №9297/26-15-07-03-01-25 про збільшення грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами у сумі 142 744 990,54 грн та застосування штрафу у сумі 35 686 247,64 гривень. Покликаючись на норм пп. 14.1.91, пп. 14.1.128 п. 14.1 ст. 14, п. 49.18 ст. 49, п.п. 252.1.3 п. 252.1, п. 252.2 ст. 252, п. 257.1 ст. 257, п.п. 258.1.1 п. 258.1 ст. 258 ПК України та п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 109.1, п. 109.3 ст. 109, п. 120.1 ст. 120, п. 123.1, п. 123.2 ст. 123 ПК України вважає спірні податкові повідомлення рішення законними.

ГУ ДПС у м. Києві додає, що під час розгляду скарги встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві було винесено податкові повідомленні-рішення від 06.02.2023 №9296/26-15-07-03-01-25, №9297/26-15-07-03-01-25 та застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% на підставі ст. 123 ПК України, за діяння, вчинені умисно. Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України та те, що саме згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-ІХ з 01.01.2021 стаття 123 Податкового кодексу викладена у новій редакції, яка передбачає умисел і на момент вчинення Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 порушення у виді не нарахування податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами, не існувала, відповідно законні підстави для застосування до Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 штрафних санкцій на підставі п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу (у редакції з 01.01.2021) відсутні. Таким чином, встановлено, що за порушення, встановлені за результатами перевірки, необхідно застосувати штрафні санкції, передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу, у розмірі 10%. Відповідно, за результатами розгляду скарги, ДПС України скасовано рішення від 06.02.2023 №9296/26-15-07-03-01-25 у частині застосування штрафу у сумі 101879 849,89 грн та №9297/26-15-07-03-01-25 у частині застосування штрафу у сумі 21 411 748,59 грн., після чого ГУ ДПС у м. Києві винесено спірні рішення від 02.05.2023 №290914/26-15-07-03-01-25 та №29917/26-15-07-03-01-25 на зменшену суму.

Щодо підстав донарахування податкових зобов`язань з ПДВ, ГУ ДПС у м. Києві вказує, що ПАТ "Укргазвидобування" було ініційовано арбітражне провадження до Арбітражного Інституту Торгової Палати м. Стокгольма, відповідачами за яким виступали ТОВ "Карпатигаз" та Місен Ентерпрайзіс (Швеція) (відповідачі), з позовом стосовно визнання Договору про спільну діяльність розірваним з дати винесення рішення, визнання внеску ПАТ "Укргазвидобування" у Спільну діяльність у розмірі 98,88%, та визнання майна і майнових прав, отриманих або створених Спільною діяльністю такими, що підлягають передачі у власність позивачу. Згідно з Частковим остаточним рішенням Арбітражного Інституту Торгової Палати м. Стокгольма від 11.07.2018 по справі V2016/114, ДСД № 3 розірвано на дату його винесення, а питання отримання відповідачами компенсації за їх частку в активах спільної діяльності будуть розглянуті в Остаточному рішенні. Перевіркою встановлено, що починаючи з 12.07.2018 по 30.09.2019, згідно з даними бухгалтерського обліку, отримано дохід від наступних операцій: дохід від продажу газу, придбаного згідно з договорами купівлі-продажу на загальну суму 14 080 986 грн; дохід від операційної оренди активів на загальну суму 95 040 грн; переоцінка валютного рахунку на загальну суму 1 924 932,52 грн; штрафи, пені, неустойки на загальну суму 308 755,34 грн; безнадійна кредиторська заборгованість на загальну суму 29 590 733,47 грн; інші доходи операційної діяльності на загальну суму 12 594 919,73 грн. Відтак, аналіз структури доходів починаючи з 12.07.2018 по 30.09.2019 свідчить, що обліковані на балансі ДСД №3 необоротні активи виробничого призначення використовувалися виключно в частині надання в оренду ТОВ «НАВІГАТОР КОМПЛЕКТ» установки для змішування розчину, а в іншій частині не використовувалися в господарській діяльності. Отже, необоротні активи, пов`язані з виробничою діяльністю учасників на основі об`єднання їхніх Внесків (вкладів) з розвідки, дорозвідки, розробки родовищ нафти, газу і газового конденсату та видобутку, підготовки, транспортування, переробки Вуглеводнів в межах виконання Проектів Спільної діяльності починаючи з 12.07.2018 не використовувалися. А саме не використовувались по рах 103 на загальну суму 891 409 952,32 грн, крім того, сума ПДВ, віднесена до складу податкового кредиту складає 178 281 990,46 грн; по рах 104 на загальну суму 1 913 375 247,53 грн, крім того, сума ПДВ, віднесена до складу податкового кредиту складає 382 675 049,51 грн. Також, з 12.07.2018 з причин розірвання ДСД не можуть бути використані у господарській діяльності капітальні інвестиції за рах 1521 на загальну суму 473 900 904,20 грн, крім того, сума ПДВ, віднесена до складу податкового кредиту складає 94 779 822,81 грн; за рах 1522 на загальну суму 465 445 838,96 грн, крім того, сума ПДВ, віднесена до складу податкового кредиту складає 93 089 167,79 грн. Таким чином, на порушення пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України, Договір про спільну діяльність від 10.06.2002 № 3 - уповноважена особа ТОВ "Карпатигаз" 30162340 не нарахувало податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за липень 2018 року на суму 748 826 030,6 грн.

Також, згідно даних бухгалтерського обліку та за наданими договорами і первинними документами, ДСД №3 встановлено, що протягом 2017 року сформовано виробничу собівартість видобутих вуглеводнів на загальну суму 207 103 011,11 грн., що складається із дебету рах 231 - кредит рах 131 на загальну суму 175 706 315,71 грн; дебет рах 231 - кредит рах 685 на загальну суму 31 279 568,27 грн; дебет рах 231 - кредит рах 6415 на загальну суму 117127,13 грн. Сформована виробнича собівартість видобутих вуглеводнів на загальну суму 207 103 011,11 грн. віднесена до складу собівартості реалізованої готової продукції, а також включено загальновиробничі витрати на загальну суму 8 397 888, 84 грн. Таким чином, ДСД №3 сформовано собівартість реалізованої готової продукції (видобутих вуглеводнів) на загальну суму та списано собівартість реалізації для врахування при визначенні об`єкта оподаткування за 2017 рік на загальну суму 215 500 899,95 грн (це вищезазначені 207 103 011,11 грн. та 8 397 888,84 грн.), що відображено у бухгалтерському обліку: Дт 791 "Результат основної діяльності" - Кт 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" 215 500 899,95 грн. За 2017 рік фінансові результати складають 215 500 899,95 грн. (субрахунок 791 та дебет субрахунку 901). Виходячи з положень Плану рахунків бухгалтерського обліку затвердженого наказом Мінфіну 31.11.1999 за №291 щодо виробничої собівартості реалізованої готової продукції за дебетом субрахунку 901, фінансового результату за субрахунком 791, а також Положення стандарту бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 за №318 п.11 виробнича собівартість та п. 16 «Витрати», та положення п.п. 134.1.1 п. 134 ПК України, бухгалтерські проведення Дт 791 - Кт 901 свідчать про те, що списання сформованої собівартості готової продукції здійснено в момент визнання доходу від реалізації готової продукції, за якою факт реалізації в бухгалтерському обліку не відображено. Таким чином, протягом 2017 року ДСД №3, на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України, не визначено базу оподаткування податком на додану вартість за фактом формування собівартості реалізованої вуглеводневої сировини, за якою факт реалізації в бухгалтерському обліку не відображено, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 43 100 180 грн. Відповідач також звернув увагу на те, що позивач не описує встановлені податковою факти формування ДСД №3 собівартості саме реалізованої продукції.

Також, на порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України Договір про спільну діяльність від 10.06.2002 № 3 - уповноважена особа ТОВ "Карпатигаз" 30162340, не зареєструвало податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 791 926 213 грн, а саме: 1. порушення пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України за липень 2018 року на загальну суму 748 826 030,6 грн; 2. п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України за 2017 рік на загальну суму 43 100 180 грн. Відповідно, на підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023: №00092830701 про збільшення податкових зобов`язань з ПДВ на 785 688 653 грн та застосування штрафних санкцій 196 422163 грн, №00092840701 про застосування штрафних санкцій у розмірі 18 434 711 грн.

ГУ ДПС у м. Києві щодо різниць між сумою на яку встановлено правопорушення та сумою податкових зобов`язань зазначеною у оскаржуваних рішеннях, звертає увагу, що податковим органом у відповідності до положень п. 102.1 ст. 102 ПК України не донараховано податкові зобов`язання та штрафні санкції за порушення допущені ДСД №3 протягом січня та лютого 2017 року; у відповідності до положень п. 120-1.2 ст. 120 ПК України за відсутність реєстрації податкової накладної за серпень 2018 на суму ПДВ 748 826 030,6 грн. застосовано штрафну санкцію у розмірі 3 400 грн. Дана інформація наявна у розрахунках до оскаржуваних рішеннях.

Покликаючись на норм п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 пп. г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 123 ст. 123 ПК України вважає спірні податкові повідомлення рішення законними.

Третя особа вказує на доводи та обґрунтування незаконності спірних податкових повідомлень рішень ГУ ДПС у м. Києві з підстав аналогічні зазначеним позивачем в позовній заяві.

Третя особа суду зазначила, що ТОВ «КАРПАТИГАЗ», АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» та компанія МІСЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС АБ (Misen Enterprises АВ) були сторонами договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002р. (далі - ДСД №3). Оскільки за умовами ДСД №3 повноваження з ведення спільних справі від імені учасників спільної діяльності були делеговані ТОВ «КАРПАТИГАЗ», останній, як учасник спільної діяльності, відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання ДСД №3, був взятий на «додатковий податковий облік» відповідно до п.п.14.1.139 п.14.1 ст.14, п.64.6 ст.64 ПК України, про що зазначено в Акті перевірки від 26.12.2019.

Підстави проведення документальної позапланової перевірки визначені п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Відповідно, у випадку встановлення контролюючим органом під час розгляду заперечень на акт перевірки неповноти дослідження обставин, які мають значення для прийняття обґрунтованого та законного рішення за результатами перевірки, у контролюючого органу виникає обов`язок провести документальну перевірку таких обставин відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки без проведення перевірки та дослідження відповідних обставин неможливий об`єктивний розгляд матеріалів перевірки та прийняття законного і обґрунтованого рішення за результатами такої перевірки, що відображено також із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 11.08.2021 по справі №200/4572/20-а. Вважає, що виключно проведення податкової перевірки з питань, які стали предметом оскарження та складення за результатами такого заходу податкового контролю акта перевірки є правовою підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень. У іншому ж випадку - винесення податкових повідомлень-рішень без проведення «додаткової» перевірки є незаконним. Оскільки додаткова перевірка не була проведена, прийняття спірних рішень є незаконним.

Додає застосовуючи правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 09.02.2022 у справі № 640/1419/19, що оскільки на сьогодні є діючим наказ відповідача від 24.02.2020 № 2170 про призначення перевірки, з урахуванням наказів №3399 від 23.03.2020 та № 421 від 29.05.2020, дії з прийняття нового наказу, як і сам наказ №5600-п від 12.12.2022 є протиправним, контролюючий орган мав скасувати попередній наказ на проведення перевірки, як такий що не реалізований.

Третя особа також вказує, що на підставі наказу №2170 від 24.02.2020 та наказу №5600-п від 12.12.2022 перевірка проведена не була, акту відповідного не складено. Складення Акту за місцезнаходження, відповідач підтвердив факт не реалізації наказу №5600-п від 12.12.2022 та винесення оскаржуваних рішень без фактичного проведення позапланової перевірки. Третя особа вважає, що наказ №5600-п від 12.12.2022 підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено вимоги п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 та п. 86.1 ст. 86 ПК України.

Враховуючи вимог щодо складення Акту місцезнаходження, дії контролюючого органу які мають бути вчинені на встановлення місцезнаходження платника податків, винесення рішень до моменту отримання інформації про місцезнаходження платника податків та без подальшого проведення податкової перевірки є порушенням процедури їх прийняття.

Щодо висновків з рентної плати за користування надрами для видобування газу згідно податкової інформації наданої Офісом ВПП, зауважив, що наказом Офісу ВПП від 14.06.2018 №1122 було призначено документальну планову виїзну перевірку AT «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» тривалістю 30 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р., та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 31.03.2018р.ь Разом з цим, відповідний акт за результатами планової перевірки Третьої особи, розпочатої ще у 2018 році був складений лише у 2022 році - Акт від 10.01.2022 №12/31-00-07-01-01/30019775. Та, на день складення Акта перевірки позивача, планова перевірка AT «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» не була завершена, Акт чи довідка відсутні, як і податкові повідомлення-рішення тому надані Офісом ВПП інформація не має юридичної сили доказу вчинення ДСД №3 податкового правопорушення, застосування відповідачем в даній справі таких доказів є недопустимим. Також, вказує, що в розумінні податкового законодавства надана інформація Офісом ВПП не є податковою інформацією, не була надана контролюючому органу третьою особою як податкова інформація ні як періодична, ні за письмовим запитом у порядку п.73.3 ст.73 ПК України, не була отримана контролюючим органом у порядку п.73.5 ст.73 ПК України за результатами зустрічної звірки, та не була отримана за наслідками податкового контролю здійсненого шляхом податкової перевірки. Відтак, отримана відповідачем інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, про наявність яких він стверджує та більше того, правові підстави для кваліфікації цього письмового документа контролюючого органу як доказу вчинення податкового правопорушення відсутні.

Також третя особа звертає увагу суду на те, що до ЦМУ ДПС по роботі з ВПП представником третьої особи було направлено адвокатський запит щодо надання копій листів, які були надані Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби головними управліннями ДФС в областях під час планової перевірки третьої особи та, інформацію з яких Офіс ВПП передав Відповідачу листом від 12.03.2019р. №7398/7/28-10-14-01-12, а саме: копію листа Головного управління ДФС у Львівській області від 23.07.2018р. №5552/7/13-01-14-01-12 та копію листа Головного управління ДФС у Харківській області від 09.08.2018р. №5632/8/20-40-14-01-12. У відповідь на указаний адвокатський запит ЦМУ ДПС по роботі з ВПП листом від 19.05.2023р. №5857/6/31-00-07-01-03-06 повідомило, що не володіє інформацією, наданою листами Головного управління ДФС у Львівській області від 23.07.2018р. №5552/7/13-01-14-01-12 та Головного управління ДФС у Харківській області від 09.08.2018р. №5632/8/20-40-14-01-12, хоча така інформація отримана Офісом ВПП в рамках перевірки третьої особи та має бути частиною матеріалів такої перевірки, за результатами вказаної перевірки ЦМУ ДПС по роботі з ВПП було складено Акт від 10.01.2022р. №12/31-00-07-01-01/30019775.

Акт перевірки не містить встановлених на підставі первинних документів обставин, які б свідчили про наявність у платника податків ДСД №3 об`єкта оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, тобто доказів видобутку вуглеводнів в рамках здійснення спільної діяльності у спірний період. З урахуванням п.83.1 ст.83 ПК України, зазначає, що використані відповідачем у спірних правовідносинах аргументи та документи на підтвердження вчинення ДСД №3 податкового правопорушення за своїм характером, змістом та призначенням об`єктивно не доводять факту вчинення такого податкового правопорушення. За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання юридично правильним та фактично обґрунтованим судження відповідача про порушення платником податків п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України.

Додатково, третя особа звертає увагу суду на те, що жоден з направлених відповідачем на адресу ТОВ «КАРПАТИГАЗ» документів не містить інформації щодо отримання та опрацювання відповідей на запити відповідача, адресовані до ДЕРЖГЕОНАДРА, НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», АТ «УКРТРАНСГАЗ» тощо без яких, як зазначав сам відповідач, неможливо здійснити остаточні розрахунки щодо правильності визначення, повноти нарахування та сплати рентної плати за користування надрами.

У зв`язку із виникненням спору між сторонами договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002р. AT «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» звернулося до Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм з позовом щодо, зокрема, розірвання зазначеного договору про спільну діяльність. Згідно з Частковим остаточним рішенням Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм від 11.07.2018р. у справі ТПС №V2016/114, ДСД №3 розірвано з дати ухвалення цього арбітражного рішення. Відповідна обставина зафіксована відповідачем у Акті перевірки. 23.07.2019р. між ТОВ «КАРПАТИГАЗ», AT «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» та компанією МІСЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС АБ (Misen Enterprises АВ) в рамках зазначеного арбітражного спору було укладено Мирову угоду щодо врегулювання окремих спірних правовідносин, яка не передбачала за собою вчинення сторонами дій по видобуванню вуглеводнів в межах спільної діяльності за ДСД№3 з 01.12.2016, у період з 01.12.2016 по 10.07.2018 видобуток здійснювався самостійно (власними силами) АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» та з 01.12.2016 вони є власністю АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», обсяг вуглеводнів АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» за період з 01.12.2016 по 10.07.2018 щодо яких існував спір та які є власністю АТ визначено в куб.м. та за користування спільним мацйном при видобутку вуглеводнів АТ сплачує на користь ТОВ «КАРПАТИГАЗ» та МІСЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС АБ (Misen Enterprises АВ) компенсаційну плату. Рішенням на узгоджених умовах Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольм від 26.03.2020р. у справі ТПС №V2016/114 затверджено зазначену мирову угоду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.06.2020р. у справі №824/72/20 арбітражне рішення на узгоджених умовах від 26.03.2020р. визнано в Україні. Отже, починаючи з 01.12.2016 видобуток вуглеводнів в рамках спільної діяльності за ДСД №3 не здійснювався та у ДСД №3 був відсутній об`єкт оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування природного газу.

У зв`язку із набранням ухвалою Київського апеляційного суду від 15.06.2020р. у справі №824/72/20 законної сили третя особа здійснила декларування рентної плати за користування надрами за відповідний період, зокрема, 649 522,296 тис.м куб. видобутого природного газу та сплачено до бюджету 1 103 976 523,21 грн. податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу. Крім того, на виконання вимог ст.50 ПК України та ст.129 ПК України, третьою особою задекларовано та сплачено до бюджету 52 193 313,37 грн. штрафу, а також сплачено пеню у сумі 190 664 367,83 грн. Отримало податкову консультацію від ДПС України №3767/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 09.09.2020. ДПС України було відомо про вищевказані обставини, зокрема, щодо декларування третьою особою відповідних обсягів вуглеводнів та сплату податкових зобов`язань, а тому, розглядаючи скаргу ТОВ «КАРПАТИГАЗ» на податкові повідомлення-рішення №9296/26-15-07-03-01-25 та №9297/26-15-07-03-01-25 ДПС України визнав обґрунтованим донарахування ДСД №3 податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами за обсяги вуглеводнів, видобутих іншим платником податків - АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», податкові зобов`язання за видобуток яких були задекларовані та сплачені останнім.

Щодо висновку відповідача про порушення платником п.п. г) п.198.5 cm.198 ПК України та заниження за липень 2018 року податку на додану вартість на суму 748 826 031 грн., третя особа вважає, що в основу такого висновку, як свідчить зміст Акта перевірки, контролюючим органом були покладені власні судження про те, що необоротні активи платника податків почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. У контролюючого органу відсутні докази, відсутнє посилання в акті на жодний первинний документ із наведенням обов`язкових реквізитів визначених в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», невірно проаналізовано суть та особливості правовідносин між учасниками спільної діяльності ДСД №3. Майно, щодо якого в Акті перевірки зроблений висновок про використання його не у господарських операціях станом на липень 2018 року було об`єктом права спільної часткової власності трьох юридичних осіб - суб`єктів господарювання: ТОВ «КАРПАТИГАЗ», АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» та компанії МІСЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС АБ. У той же час, Акт перевірки не містить встановлених та документально підтверджених фактів про те, що майно, яке є спільною частковою власністю учасників спільної діяльності за ДСД №3 не використовувалось у господарській діяльності такими юридичними особами. Разом з тим, використання такого майна у господарській діяльності безпосередньо третьою особою підтверджується, зокрема, Мировою угодою від 23.07.2019р. про врегулювання окремих спірних правовідносин, яка затверджена Арбітражним рішенням Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 26.03.2020р. у справі ТПС №V2016/114, що визнане в Україні.

Щодо висновку про порушення п.188.1 cт.188 ПК України та заниження у періоди січень-грудень 2017 року податку на додану вартість на суму 43 100 182 грн., посилаючись на норми податкового законодавства п.п. а) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, ст. 189 ПК України, третя особа вказує, що Акт перевірки не містить встановлених та документально підтверджених фактів здійснення платником податків операцій з постачання товарів у обсязі, на який вказує відповідач. Таким чином, висновки Акту перевірки про порушення платником податків п.188.1 ст.188 та п.п.г) п.198.5 ст.198 ПК України є безпідставними.

Відповідачем було застосовано до позивача штраф (фінансові санкції) за вчинення правопорушення, склад якого був відсутній у ПК України на момент вчинення дії, у зв`язку з чим застосування штрафу (фінансової санкції) за п.123.2 ст.123 ПК України (у редакції з 01.01.2021р.) є протиправним.

Щодо зазначення про порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість на суму 785 688 653,00 грн., третя особа зазначила із застосуванням п. 198.5 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ПК України що відсутність події використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку товарів/послуг, необоротних активів, а також відсутність події постачання товару зумовлює відсутність об`єкту справляння податку на додану вартість, та, відповідно, виключає необхідність складання та реєстрації податкових накладних.

Третя особа спірні рішення від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25, №00092830701, №00092840701 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25 вважає протиправними, підтримає вимог позивача.

Процесуальні дії та ухвалені рішення у справі

26.05.2023, ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи визначено здійснювати одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду; призначено підготовче засідання на 26.06.2023 о 09:30 год.

Також, ухвалою суду від 26.05.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775).

16.06.2023 (24.07.2023 аналогічний за змістом та додатками) від відповідача до суду надійшов відзив із доданими до нього доказами.

26.06.2023 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з відпусткою судді. Наступне підготовче судове засідання призначено на 25.07.2023 року об 09:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

03.07.2023 до суду надійшли пояснення від третьої особи із доданими до пояснень доказами.

25.07.2023 в підготовче судове засідання прибули: представник позивача Безсрочна А.М., представник відповідача Павленко С.С., представник третьої особи Малярчук Ю.Б.

За згодою сторін, судом ухвалено на місці оголосити перерву для надання сторонам часу на ознайомлення із матеріалами справи.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 17.08.2023 року об 09:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

25.07.2023 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про об`єднання справ №320/18126/23, № 320/11958/23 та №320/18125/23 в одне провадження (аналогічне за змістом отримано нарочно та зареєстровано судом 25.07.2023).

08.08.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення та матеріали.

17.08.2023 о 09:30 год підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку з технічною несправністю системи ВКЗ . Наступне підготовче судове засідання призначено на 26.09.2023 року об 10:30 год, про що сторони по справі повідомлені належним чином.

26.09.2023 надійшли заперечення третьої особи щодо об`єднання справ.

26.09.2023, в ході проведення підготовчих дій у справі, у порядку письмового провадження, ухвалою суду задоволено частково клопотання відповідача ГУ ДПС у м. Києві про об`єднання справ в одне провадження; адміністративні справи № 320/18126/23 та № 320/11958/23, - об`єднано для спільного розгляду в об`єднаному провадженні у справі - № 320/18126/23; адміністративну справу № 320/11958/23 витребувано з провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. та приєднано до матеріалів адміністративної справи № 320/18126/23; відкладено підготовче засідання у справі № 320/18126/23 на 07.11.2023 о 10:00 год.

Суд зазначає, що у справі №320/11958/23 ухвалою суду від 06.07.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Пояснення третьої особи зареєстровані у справі також 22.08.2023.

19.10.2023 та 31.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.11.2023 в підготовче судове засідання прибули представники сторін: позивача Безсрочна А.М. , відповідача Павленко С.С. , третьої особи Сидоренко В.В. , Малярчук Ю.Б. та враховуючи думки учасників по справі судом на місці ухвалено про перерву.

Наступне підготовче судове засідання призначено 12.12.2023 об 11:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

13.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.11.2023 надійшли до суду пояснення від третьої особи.

29.11.2023 судом отримано відповідь на відзив.

12.12.2023 надійшло до суду клопотання від третьої особи про розгляд справи колегіально.

12.12.2023 в підготовче судове засідання прибули представники сторін: позивача Безсрочна А.М. , відповідача Павленко С.С. та Панчоха С.А. , третьої особи Малярчук Ю.Б .

Судом оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду від 12.12.2023, якою клопотання третьої особи Акціонерне товариство "Укргазвидобування" про колегіальний розгляд справи задоволено, призначено колегіальний розгляд адміністративної справи № 320/18126/23.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею 12.12.2023.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.12.2023 визначено склад колегії суддів: Войтович І.І. - головуючий суддя, Басай О.В. та Харченко С.В.

Підготовче судове засідання призначено на 06.02.2024 о 13:00 год, про що сторони по справі повідомлені належним чином.

06.02.2024 о 13:00 год. підготовче судове засідання призначене на знято з розгляду у зв`язку з відпусткою судді Харченко С.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу визначення складу колегії суддів від 21.02.2024 визначено склад колегії суддів: Войтович І.І. - головуючий суддя, Басай О.В. та Марич Є.В.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 03.04.2024 об 10:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

03.04.2024 в підготовче судове засідання прибули представник позивача Безсрочна А.М., представник відповідача Павленко С.С., представник третьої особи Малярчук Ю.Б.

В ході проведення у справі підготовчого судового засідання представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував, третя особа проти позову заперечував.

Ухвалою суду від 03.04.2024 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 травня 2024 року о 10:30год.

21.05.2024 в судове засідання прибули представник позивача Безсрочна А.М., представники відповідача Панчоха С.А., Павленко С.С., представники третьої особи Малярчук Ю.Б., Собко О.В.

За наслідками проведення судового засідання, судом на місці оголошено про перерву у зв`язку із зобов`язанням відповідача надати до суду додаткові докази.

Наступне судове засідання призначено на 18.06.2024 о 09:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

17.06.2024 та 18.06.2024 до суду надійшла заява від відповідача про долучення доказів до справи.

18.06.2024 в судове засідання прибули представник позивача Безсрочна А.М., представники відповідача Панчоха С.А., Павленко С.С., представники третьої особи Малярчук Ю.Б., Собко О.В.

Представник позивача Безсрочна А.М. позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.

Представники відповідача Панчоха С.А., Павленко С.С. заперечували проти позову, в задоволенні вимог просили суд відмовити.

Представники третьої особи Малярчук Ю.Б., Собко О.В. просили суд позов задовольнити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду від 18.06.2024 та повідомлено про строки виготовленні повного тексту.

Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин

Встановивши позиції сторін у справі, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши у сукупності докази наявні у справі, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 - уповноважена особа ТОВ «Карпатигаз» 30162340 (податковий номер 337504782) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, валютного - за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 30.09.2019 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено Акт від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 (надалі - Акт документальної планової перевірки).

Не погоджуючись із висновками, зазначеними в Акті документальної планової перевірки, позивач надав свої заперечення за №11/02-1 від 11.02.2020 на цей Акт (надалі - Заперечення).

За результатами розгляду Заперечень, відповідач надав позивачу відповідь листом від 20.02.2020 №32272/10/26-15-05-01-01, в якому повідомив, що за результатами розгляду Заперечень, враховуючи надані копії додаткових документів, ГУ ДПС у м. Києві буде призначено проведення позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 статті 78 ПК України. Остаточне рішення щодо висновків Акту документальної планової перевірки буде прийняте після проведення позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження. У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

Однак, 13.02.2023 позивач отримав від ГУ ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023:

№9296/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за не подання декларації по рентній платі за користування надрами збільшено грошове зобов`язання на 848 998 749,04 грн. (за податковим зобов`язанням 679 198 999,23 грн. + застосування штрафу у сумі 169 799 749,81 грн.);

№9294/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за не подання декларації по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу, всього за 14 періодів з 01.02.2017 по 31.03.2018, нараховано штраф на суму 4760 грн.,

№9301/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за не подання декларації по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу, всього за 14 періодів з 01.02.2017 по 31.03.2018, нараховано штраф на суму 4760 грн.,

№9297/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, збільшено податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами нараховано на 178 431 238,18 грн. (за податковим зобов`язанням 142 744 990,54 грн. + застосування штрафу у сумі 35 686 247,64 грн.);

№ 00092830701 за порушення п.п. г) п. 198.5 ст. 198, п. 188.1 ст. 188 ПК України збільшено суми грошового зобов`язання з ПДВ на 982 110 816,00 грн. (за податковим зобов`язанням 785 688 653 грн. + за штрафними санкціями 196 422 163 грн.),

№00092840701 за порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України застосовано штраф на суму 18 434 711,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 №9296/26-15-07-03-01-25, №9294/26-15-07-03-01-25, №9301/26-15-07-03-01-25, №9297/26-15-07-03-01-25 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги, ДПС України рішенням від 27.04.2023 №10304/6/99-00-06-03-02-06 скасувало податкове повідомлення-рішення відповідача №9296/26-15-07-03-01-25 від 06.02.2023 у частині застосування штрафу у сумі 101 879 849,89 грн. та податкове повідомлення-рішення відповідача №9297/26-15-07-03-01-25 від 06.02.2023 у частині застосування штрафу у сумі 21 411 748,59 грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 №9296/26-15-07-03-01-25, №9297/26-15-07-03-01-25 та податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 №9301/26-15-07-03-01-25, №9294/26-15-07-03-01-25 залишені без змін, скаргу позивача - частково задоволено.

На підставі рішення ДПС України від 27.04.2023 №10304/6/99-00-06-03-02-06 та Акту документальної планової виїзної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.05.2023:

№29914/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме, не нарахування податкових зобов`язань по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин по ГУ «Шебелинкагазвидобування» у сумі 789 069 715,58 грн. у зв`язку з чим, збільшено суму грошового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу на 747 118 899 грн. 15 коп. (679 198 999,23 грн. за податковим зобов`язанням + 67919899,92 грн. за штрафними санкціями)

та №29917/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме, не нарахування податкових зобов`язань по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин по ГПУ «Львівгазвидобування» у сумі 174 125 255,37 грн. у зв`язку з чим, збільшено суму грошового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу на 157 019 489 грн. 59 коп. (142 744 990,54 грн. за податковим зобов`язанням + 14 274 499,056 грн. за штрафними санкціями).

Зазначені податкові повідомлення - рішення від 02.05.2023 позивач отримав 16.05.2023.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 00092830701, №00092840701, які рішенням ДПС України від 22.03.2023 № 7079/6/99-00-06-01-01-06, були залишені без змін.

Відтак, предметом спору у справі є податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25, №00092830701, №00092840701 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25, у зв`язку з чим, судом підлягає встановлення протиправності чи правомірності прийняття контролюючим органом вказаних спірних рішень, відповідність останніх вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України із дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених частиною третьої даної статті.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В п. 78.8. ст.78 ПК України зазначено, що порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

В абз. 8, 9 пп. 86.7.4 п. 86.7 ст.86 ПК України визначено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

Відповідно до абз. 1 пп. 86.7.5. п.86.7. ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Таким чином, у разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки, після проведення такої перевірки, комісією з питань розгляду заперечень приймається висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки, який надається платнику податків та на підставі саме цього висновку контролюючий орган за наявності підстав приймає податкові повідомлення-рішення.

Наказом ГУ ДПС у м.Києві від 24.02.2020 №2170 призначено початок проведення документальної позапланової виїзної перевірки Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3-уповноважена особа ТОВ «КАРПАТИГАЗ» з 30.03.2020 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.

Згідно з п. 522 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було установлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Наказом ГУ ДПС у м.Києві від 23.03.2020 №3399 перенесено термін початку проведення документальної позапланової виїзної перевірки на 01.06.2020.

Наказом ГУ ДПС у м.Києві від 29.05.2020 №4241 перенесено термін початку проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 01.06.2020 на перше число місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 23.12.2022 дію карантину продовжено на всій території України до 30 квітня 2023 року.

В свою чергу, ГУ ДПС у м.Києві зазначає, що початок проведення перевірки було призначено наказом від 24.02.2020 №2170, а організація перевірки на 01.02.2023 здійснювалась за наказом від 31.12.2022 № 6020-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки», з метою вручення якого та пред`явлення направлень на проведення перевірки 01.02.2023 здійснено телефонний дзвінок підприємству за номером, зазначеним в реєстраційних даних, та встановлено, що номер телефону не обслуговується і здійснено виїзд на податкову адресу, де посадові особи та законні представники позивача були відсутні, у зв`язку з чим згідно з абз. 81.2 ст. 81 ПК України складено відповідний акт від 01.02.2023 № 416/ж6/26-15-07-01-01.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що згідно з п. 78.4 ст.78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише після вручення йому копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, тобто платника податків належним чином повідомлено про дату і час проведення перевірки. При цьому, враховуючи наказ ГУ ДПС у м. Києві від 24.02.2020 №2170, обставини дії карантину та постанови КМУ № 1423 від 23.12.2022, початок проведення документальної позапланової виїзної перевірки декілька разів переносився і фактично був призначений на 30.04.2023.

Відповідно до п. 82.4 ст. 82 ПК України проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб`єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Відтак, поновлення проведення перевірки можливе лише в разі зупинення проведення перевірки до цього. Оскільки початок перевірки переносився і перевірка фактично не розпочалася, а не зупинялася, то у відповідача не було передбачених ПК України підстав для поновлення проведення перевірки та прийняття наказу від 31.12.2022 № 6020-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

При цьому, ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими у один із трьох способів, а саме: надсилання за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, особисте вручення платнику податків або через електронний кабінет, у обумовлених в ст. 42 ПК України випадках.

Позивач зазначає, що не отримував від відповідача наказ № 6020-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки», як це передбачено п. 78.4 ст. 78 ПК України.

В матеріалах справи відсутні докази вручення наказу від 31.12.2022 № 6020-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки» одним із зазначених способів, у зв`язку з чим, суд робить висновок, що платника податків не було належним чином повідомлено про дату і час проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Суд враховує, що у справі наявна надана позивачем до позову Довідка фактичної перевірки від 17.02.2023 № 12953/Ж5/26-15-09-02/30162340, складена податковими інспекторами Ульяновим Р.В. та Гадомським ГУ ДПС в м. Києві ДПСУ за результатами проведеної з 14 по 16 лютого 2023 року перевірки у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, що доводить факт перебування платника податків за податковою адресою та можливість проведення у нього податкових перевірок.

Суд зазначає, що згідно з абз. 4 п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі, однак, як встановлено судом, відповідачем був складений акт з питання перевірки місцезнаходження Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 - уповноважена особа ТОВ «Карпатигаз» 30162340 (код ЄДРПОУ 337504782), посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників, складання якого не передбачено вищевказаною нормою ПК України. Відповідачем не надано до матеріалів справи зареєстрований в контролюючому органі акт про неможливість проведення перевірки, складання якого вимагається нормою абз. 4 п. 81.2 ст. 81 ПК України.

Відповідно до п. 1.4.5 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платника податків, затверджений наказом ДПС України №470 від 04.09.2020 (надалі - Методичні рекомендації), підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акту, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника) відповідного органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акту про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за податковою адресою.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня відповідь Бюро економічної безпеки України на запит відповідача, останнім не надано суду відповідних доказів.

Таким чином, відповідачем не доведено та матеріали справи не містять докази, що відповідач вжив заходів, передбачених п 1.4.5. Методичних рекомендацій, щодо організації та проведення перевірки. Цим було порушено права позивача та позбавлено позивача можливості надати під час проведення позапланової перевірки свої пояснення та довести документально відсутність порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній наказ про скасування наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29.05.2020 №4241, що вказує на чинність даного наказу. В той же час, відповідно до абзацу 2 пп.1.2.7. п.1.2. Методичних рекомендацій, у разі якщо після видання наказу про проведення перевірки платника податків виникли або виявлені обставини, які унеможливлюють її проведення (наприклад, у зв`язку зі спливом визначених законодавством термінів давності для проведення перевірки, відсутністю платника податків за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування тощо) на підставі цього наказу, керівником структурного підрозділу, що повинен здійснювати (очолювати) таку перевірку, готується доповідна (службова) записка на ім`я керівника (заступника керівника, уповноваженої особи) органу ДПС, який видавав цей наказ, з наведенням обставин, що унеможливлюють його реалізацію та проведення перевірки. У цьому випадку на підставі зазначеної доповідної записки видається відповідний наказ про скасування наказу на проведення перевірки як такого, що нереалізований.

З правової позиції Верховного Суду, за таких обставин, викладеної у постанові від 09.02.2022 у справі 640/1419/19, вбачається: «Суд звертає увагу скаржника на той факт, що контролюючий орган не був позбавлений можливості видати наказ про проведення нової перевірки з одних і тих самих підстав (в даному разі виконання план-графіку), лише за виключної умови - скасування попереднього наказу на проведення перевірки, як такого, що не реалізований. У свою чергу, відповідачем не було видано наказ про скасування наказу на проведення перевірки, як такого, що нереалізований, та проведено перевірку позивача за відсутності первинних документів, які є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку платника податків.».

Враховуючи вищезазначене, станом на 01.02.2023 у відповідача не виникло право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 29.05.2020 №4241 та на підставі наказу від 31.12.2022 № 6020-п «Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки за податковою адресою позивача.

З огляду на викладене та виходячи з матеріалів справи і пояснень сторін, документальна позапланова виїзна перевірка не проводилася та висновок комісії з питань розгляду заперечень відповідачем не складався та відповідачем такий висновок до матеріалів справи не подавався.

Не зважаючи на це, 13.02.2023 позивач отримав від ГУ ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 №9296/26-15-07-03-01-25, №9294/26-15-07-03-01-25, №9301/26-15-07-03-01-25, №9297/26-15-07-03-01-25 щодо нарахування податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами та штрафів, від 06.02.2023 № 00092830701, №00092840701 щодо нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та штрафів, та 16.05.2023 позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 02.05.2023 №29914/26-15-07-03-01-25 та №29917/26-15-07-03-01-25.

У вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях відповідачем вказано, що вони прийняті на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782, що у висновку суду, не відповідає нормам абз. 8, 9 пп. 86.7.4 та абз. 1 пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України.

У постанові від 21 лютого 2020 року Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 зазначено: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Таким чином, не провівши безпідставно документальну позапланову виїзну перевірку, відповідач не дослідив обставини, інформацію та документи для дослідження правильності та законності висновків, викладених в Акті документальної планової виїзної перевірки від 26.12.2019 №236/26-15-05-01-01/337504782, які зумовили призначення документальної позапланової виїзної перевірки, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25, від 06.02.2023 № 00092830701, №00092840701 прийняті з порушенням процедур та правил для їх прийняття, зокрема, абз. 8, 9 пп. 86.7.4 та абз. 1 пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України, що вказує на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Щодо обставин нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25 суд зазначає наступне.

Відповідач вважає, що за даними Акту документальної перевірки від 26.12.2019, Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 нараховувалась та сплачувалась рентна плата за жовтень - листопад 2016 року та з грудня місяця 2016 року Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 не нараховується та не сплачується рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин.

За актом перевірки, дослідженого судом, зазначено, що Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 надано пояснення щодо причин несплати рентної плати за період з 01.12.2016 по 30.09.2019. Відповідно до зазначених пояснень, ПАТ «Укргазвидобування» призупинено передачу вуглеводнів ТОВ «Карпатигаз», як оператору спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 та договором №УГВ2949/06-11 починаючи з грудня 2016, при проведенні перевірки інформацію про обсяг видобутих вуглеводнів в межах зазначеного договору у розрізі філій та родовищ з 01.12.2016 по 30.09.2019 року не надано.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 252.3 статті 252 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством.

В своїх процесуальних документах позивач та третя особа ПАТ «Укргазвидобування» вказують, що у зв`язку з виникненням спору між ними, з грудня 2016 року видобуток вуглеводнів в рамках спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 не здійснювався та у позивача як уповноваженої особи Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 був відсутній об`єкт оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений спір між позивачем та третьою особою ПАТ «Укргазвидобування» розглядався Арбітражним інститутом Торгової палати міста Стокгольм в арбітражній справи ТПС № V2016/114, в межах якої сторонами була укладена мирова угода про врегулювання окремих спірних правовідносин від 23.07.2019, затверджена рішенням Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольму від 26.03.2020 у справі V2016/114, яке визнане в Україні ухвалою Київського апеляційного суду від 15.06.2020 у справі № 824/72/20, яка набрала законної сили.

У вказаній Мировій угоді сторони зафіксували наступні обставини та закріпили наступні домовленості, зокрема:

- починаючи з 01.12.2016р. сторони не вчиняли дій, спрямованих на видобування вуглеводнів в межах спільної діяльності за ДСД №3, тобто припинили спільну господарську та виробничу діяльність з видобування вуглеводнів;

- у період з 01.12.2016р. по 10.07.2018р. (тобто до моменту розірвання ДСД №3) спільна господарська та виробнича діяльність щодо видобутку вуглеводнів в рамках ДСД №3 спільно сторонами не здійснювалася, а видобуток вуглеводнів здійснювався самостійно (власними силами) АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»;

- починаючи з 01.12.2016р. усі вуглеводні, видобуті АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» є власністю останнього;

- обсяг видобутих (вилучених) АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» вуглеводнів за період з 01.12.2016р. по 10.07.2018р. (включно), щодо яких між сторонами існував спір та які є власністю АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (без врахування обсягів, видобутих Третьою особою відповідно до договорів оренди ДКС (ДКУ), укладених з ДСД №3) становить, зокрема: валовий обсяг видобутку природного газу - 649 522 296 куб.м, з яких товарна продукція складає 628 730 161 куб.м.;

- за користування спільним майном при видобутку вуглеводнів АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» сплачує на користь ТОВ «КАРПАТИГАЗ» та компанії МІСЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС АБ (Мізеп Епїегргізез АВ) компенсаційну плату.

Третя особа в своїх поясненнях із наданням підтверджуючих документів зазначила, що у зв`язку з набранням ухвалою Київського апеляційного суду від 15.06.2020р. у справі №824/72/20 законної сили третя особа здійснила декларування рентної плати за користування надрами за відповідний період.

Відтак, третьою особою задекларовано, зокрема, 649 522,296 тис. м3 видобутого природного газу та сплачено до бюджету 1 103 976 523,21 грн. податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу. Крім того, на виконання вимог ст.50 ПК України та ст.129 ПК України, третьою особою задекларовано та сплачено до бюджету 52 193 313,37 грн. штрафу, а також сплачено пеню у сумі 190 664 367,83 грн.

Згідно з пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відтак, за відсутності правопорушення штрафні санкції, в тому числі передбачені п. 123.1 ст. 123 ПК України, не застосовуються.

Відповідно, судом встановлено, що з грудня 2016 року та до кінця періоду, охопленого перевіркою, господарська та виробнича діяльність з видобування вуглеводнів учасниками спільної діяльності не здійснювалася, видобуток вуглеводнів здійснювався АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» самостійно, АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» задекларувало та сплатило рентну плату за користування надрами для видобування природного газу за відповідний період, у зв`язку з чим, у позивача в цей період був відсутній об`єкт для оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування природного газу, що вказує на відсутність правопорушення з боку позивача та протиправність податкових повідомленнях-рішеннях від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25.

Протилежного відповідачем суду належними та достатніми доказами не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо обставин нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях №00092830701, № 00092840701 від 06.02.2023 суд зазначає наступне.

Податковим повідомлення-рішенням №00092830701 від 06.02.2023, ДСД №93 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 982 110 816,00 грн., з яких 785 688 653,00 грн. податкове зобов`язання та 196 422 163,00 грн. штрафні санкції.

Відповідно до висновків Акту документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782, указана сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість визначена відповідачем за 2 епізодами податкових правопорушень, встановлених під час перевірки, а саме:

- за епізодом порушення платником п.п. «г» п.198.5 ст.198 ПК України, у результаті чого за липень 2018 року занижено податок на додану вартість на суму 748 826 031 грн.;

- за епізодом порушення платником п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого за податкові періоди січень-грудень 2017 року занижено податок на додану вартість на суму 43 100 182 грн.

Стосовно висновку Відповідача про порушення платником п.п.г) п.198.5 ст.198 ПК України та заниження за липень 2018 року податку на додану вартість на суму 748 826 031 грн.

Як вбачається з Акту документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 до такого висновку відповідачем дійшов посилаючись на те, що необоротні активи платника податків почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача та зазначає, що в пп. «г» п. 198.5 ст.198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з абз.7 п. 198.5 ст.198 ПК України, з метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд вказує, що кваліфікуючими ознаками для застосування приписів пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України є одночасна наявність у сукупності таких обставин як:

1) здійснення платником операцій з придбання/виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, які є об`єктом справляння податку на додану вартість (а за операціями, здійсненими до 01.07.2015р. - включення платником податку суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту);

2) такі товари/послуги, необоротні активи призначені не для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому, лише за одночасної наявності перелічених обставин у платника виникає обов`язок визначення податкових зобов`язань по таких товарах/послугах, необоротних активах за такою процедурою.

Відповідно, відповідач мав достовірно встановити, що:

1) за подією одержання платником податків податкової накладної при придбанні/виготовленні товарів/послуг, необоротних активів ним було збільшено податковий кредит з податку на додану вартість (за операціями, здійсненими до 01.07.2015р.) або що має місце факт придбання необоротних активів з податком на додану вартість (для операцій, здійснених після 01.07.2015р.);

2) має місце використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (або призначені не для їх використання у такій діяльності), встановити зміст (суть) операцій, які не є господарськими операціями платника податків, у яких використовуються такі товари/послуги, необоротні активи.

Оскільки у цьому випадку платником податків є договір про спільну діяльність №3 від 10.06.2002, такі обставини мають бути встановлені та відповідно норми податкового законодавства застосовані з урахуванням суті та особливостей правовідносин між учасниками спільної діяльності, а також правового режиму майна - придбаних/виготовлених товарів/послуг, необоротних активів в межах здійснення ними спільної господарської діяльності.

В свою чергу судом встановлено, що Акт документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 не містить встановлених та документально підтверджених даних щодо періоду придбання необоротних активів та у зв`язку з цим фактів формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість за подіями такого придбання (для операцій, здійснених до 01.07.2015р.) чи фактів придбання необоротних активів з податком на додану вартість (для операцій, здійснених після 01.07.2015р.), фактів використання необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та відомостей щодо того, у яких же саме не господарських операціях платник податків використовує необоротні активи.

Також, відсутній в Акті документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 аналіз суті та особливостей правовідносин між учасниками спільної діяльності за договором про спільну діяльність №3 від 10.06.2002, правового режиму придбаних/створених необоротних активів у межах здійснення ними спільної господарської діяльності та розрахунки відповідача щодо сум податку на додану вартість, з урахуванням абз.7 п.198.5 ст.198 ПК України, не містять посилання на жоден первинний документ із наведенням відповідних обов`язкових реквізитів, визначених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з Акту документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782, підставою для висновку відповідача про порушення платником податків пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України є також висновок, з посиланням на ст.653 ЦК України, про те, що у зв`язку із розірванням договору про спільну діяльність №3 від 10.06.2002 майно учасників спільної діяльності - виробничі засоби перестали використовуватися у господарській діяльності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище, однією із кваліфікуючих ознак для застосування норми пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України є використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч. 1 ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

В ч. 1 ст.1132 ЦК України зазначено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ч. 1 ст.1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Згідно з п.8.1 договору про спільну діяльність №3 від 10.06.2002 все майно, внесене учасниками, та майно, придбане і створене учасниками в результаті здійснення спільної діяльності, в тому числі вуглеводні, видобуті відповідно до умов цього договору і додатків до нього, а також кошти, отримані від реалізації вуглеводнів, є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не визначене в додатках до цього договору.

В ст.356 ЦК України зазначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Частиною 2 ст.134 ГК України передбачено, що майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.

Згідно зі ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Таким чином, майно, про яке в Акті документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 зроблено висновок про використання його не у господарських операціях станом на липень 2018 року, було об`єктом права спільної часткової власності трьох юридичних осіб - суб`єктів господарювання: ТОВ «КАРПАТИГАЗ», АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» та компанії МІСЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС АБ.

При цьому, Акт документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 не містить встановлених та документально підтверджених фактів про те, що майно, яке є спільною частковою власністю учасників спільної діяльності за договором про спільну діяльність №3 від 10.06.2002 не використовувалось у господарській діяльності такими юридичними особами.

Разом з тим, використання такого майна у господарській діяльності безпосередньо третьою особою АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» підтверджується, зокрема, Мировою угодою про врегулювання окремих спірних правовідносин від 23.07.2019, затвердженою Арбітражним рішенням Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 26.03.2020 у справі ТПС №V2016/114, яке визнане в Україні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що встановлення законом обов`язку платника цього податку нарахувати податкові зобов`язання у разі зміни призначення придбаних (виготовлених) з податком на додану вартість товарів/послуг, необоротних активів, знаходиться у взаємозв`язку з правом платника на податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, які він сплатив при придбанні (виготовленні) товарів/послуг, необоротних активів.

Отже, для доведення події вчинення платником податків податкового правопорушення за пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України, відповідач повинен був виявити, зафіксувати, довести факт початку використання платником раніше придбаних товарів (послуг, необоротних активів), за якими був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Однак, оскільки Актом документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 не встановлено придбання активів з податком на додану вартість та документально не підтверджено формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання означених основних засобів, не встановлено та документально не підтверджено використання майна в негосподарській діяльності, висновок відповідача про порушення позивачем пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України є недоведеним через відсутність відповідних кваліфікуючих ознак.

Щодо висновку про порушення платником п.188.1 ст.188 ПК України та заниження у періоди січень-грудень 2017 року податку на додану вартість на суму 43 100 182 грн., як вбачається з Акту документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782, відповідач дійшов висновку, що порушення п.188.1 ст.188 ПК України полягає у тому, що платником податку не було визначено базу оподаткування податком на додану вартість за фактом формування собівартості реалізованої вуглеводневої сировини, за якою факт реалізації в бухгалтерському обліку не відображено, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 43 100 180 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки встановлення бази оподаткування і порядку її визначення не є компетенцією платника податків.

Також, згідно з пп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Однак, Акт документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 не містить встановлених та документально підтверджених фактів здійснення платником податків операцій з постачання товарів у обсязі, про який зазначає відповідач.

З огляду на викладене, висновки Акту документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 про порушення платником податків п.188.1 ст.188 та п.п. «г» п. 198.5 ст.198 ПК України є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №00092830701 від 06.02.2023 є протиправним.

Податковим повідомлення-рішенням №00092840701 від 06.02.2023 до ДСД №3 застосовано штраф у сумі 18 434 711,00 грн. у зв`язку із не реєстрацією податкових накладних на суму податку на додану вартість - 785 688 653,00 грн.

В Акті документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 зазначено, що платником податків порушено п.201.1 п.201.10 ст.201 ПК України внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість на суму 785 688 653,00 грн.

Колегія суддів вважає, що висновок про порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України є похідним від висновків щодо допущених платником податків порушень податкового законодавства у частині заниження податку на додану вартість.

При цьому, необґрунтованість висновків відповідача про наявність податкових правопорушень в частині заниження податку на додану вартість має наслідком безпідставність висновку про необхідність складення та реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість та протиправність податкового повідомлення-рішення №00092840701 від 06.02.2023.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України, у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну.

В п.201.10 ст.201 ПК України вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

В абз.23 п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином, відсутність події використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку товарів/послуг, необоротних активів, а також відсутність події постачання товару зумовлює відсутність об`єкту справляння податку на додану вартість, та, відповідно, виключає необхідність складання та реєстрації податкових накладних.

Виходячи з вищевикладеного, податкові повідомлення-рішення №00092830701, № 00092840701 від 06.02.2023 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно судом встановлено протиправність прийнятих відповідачем спірних рішень від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25, 00092830701, №00092840701 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25, такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду 26 840,00 грн.

Згідно положень ч.1 ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Інших витрат до розподілу у справі до суду не заявлено.

Враховуючи перебування головуючого судді у відпустці з 24 червня по 28 червня 2024 року, та використання додаткових днів відпустки з 01 по 02 липня 2024 року, повний текст рішення суду виготовлений та підписаний 08 липня 2024 року.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИГАЗ" задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25, №00092830701, №00092840701 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИГАЗ" (Глибочицька, 40А, м. Київ, 04052, код ЄДРПОУ: 30162340) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011) витрати по сплаті судового збору у сумі 26 840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Войтович І.І.

Судді Басай О.В.

Марич Є.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 липня 2024 р.