Постанова від 11.03.2025 по справі 320/18126/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/18126/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ганечко О.М., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Ольшевської Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИГАЗ" до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа: Акціонерне товариство "Укргазвидобування", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИГАЗ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, третя особа: Акціонерне товариство "Укргазвидобування", в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25, №00092830701, №00092840701 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін та представників третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 - уповноважена особа ТОВ "Карпатигаз" 30162340 (податковий номер 337504782) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, валютного - за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 30.09.2019 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено Акт від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 (надалі - Акт документальної планової перевірки).

Не погоджуючись із висновками, зазначеними в Акті документальної планової перевірки, позивач надав свої заперечення за №11/02-1 від 11.02.2020 на цей Акт (надалі - Заперечення).

Листом від 20.02.2020 №32272/10/26-15-05-01-01 відповідач повідомив, що за результатами розгляду Заперечень, враховуючи надані копії додаткових документів, ГУ ДПС у м. Києві буде призначено проведення позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 статті 78 ПК України. Остаточне рішення щодо висновків Акту документальної планової перевірки буде прийняте після проведення позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження. У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

13.02.2023 позивач отримав від ГУ ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023:

№9296/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за не подання декларації по рентній платі за користування надрами збільшено грошове зобов`язання на 848 998 749,04 грн. (за податковим зобов`язанням 679 198 999,23 грн. + застосування штрафу у сумі 169 799 749,81 грн.);

№9294/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за не подання декларації по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу, всього за 14 періодів з 01.02.2017 по 31.03.2018, нараховано штраф на суму 4760 грн.,

№9301/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за не подання декларації по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу, всього за 14 періодів з 01.02.2017 по 31.03.2018, нараховано штраф на суму 4760 грн.,

№9297/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, збільшено податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами нараховано на 178 431 238,18 грн. (за податковим зобов`язанням 142 744 990,54 грн. + застосування штрафу у сумі 35 686 247,64 грн.);

№ 00092830701 за порушення п.п. г) п. 198.5 ст. 198, п. 188.1 ст. 188 ПК України збільшено суми грошового зобов`язання з ПДВ на 982 110 816,00 грн. (за податковим зобов`язанням 785 688 653 грн. + за штрафними санкціями 196 422 163 грн.),

№00092840701 за порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України застосовано штраф на суму 18 434 711,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 №9296/26-15-07-03-01-25, №9294/26-15-07-03-01-25, №9301/26-15-07-03-01-25, №9297/26-15-07-03-01-25 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги, ДПС України рішенням від 27.04.2023 №10304/6/99-00-06-03-02-06 скасувало податкове повідомлення-рішення відповідача №9296/26-15-07-03-01-25 від 06.02.2023 у частині застосування штрафу у сумі 101 879 849,89 грн. та податкове повідомлення-рішення відповідача №9297/26-15-07-03-01-25 від 06.02.2023 у частині застосування штрафу у сумі 21 411 748,59 грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 №9296/26-15-07-03-01-25, №9297/26-15-07-03-01-25 та податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 №9301/26-15-07-03-01-25, №9294/26-15-07-03-01-25 залишені без змін, скаргу позивача - частково задоволено.

На підставі рішення ДПС України від 27.04.2023 №10304/6/99-00-06-03-02-06 та Акту документальної планової виїзної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.05.2023: №29914/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме, не нарахування податкових зобов`язань по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин по ГУ "Шебелинкагазвидобування" у сумі 789 069 715,58 грн. у зв`язку з чим, збільшено суму грошового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу на 747 118 899 грн. 15 коп. (679 198 999,23 грн. за податковим зобов`язанням + 67919899,92 грн. за штрафними санкціями) та №29917/26-15-07-03-01-25 за порушення п.п.252.1.3 п.252.1, п.252.3, п.252.6 ст.252, п.п.258.1.1 п.258.1 ст.258 ПК України, враховуючи п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме, не нарахування податкових зобов`язань по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин по ГПУ "Львівгазвидобування" у сумі 174 125 255,37 грн. у зв`язку з чим, збільшено суму грошового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу на 157 019 489 грн. 59 коп. (142 744 990,54 грн. за податковим зобов`язанням + 14 274 499,056 грн. за штрафними санкціями).

Зазначені податкові повідомлення - рішення від 02.05.2023 позивач отримав 16.05.2023.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 00092830701, №00092840701, які рішенням ДПС України від 22.03.2023 № 7079/6/99-00-06-01-01-06, були залишені без змін.

Відтак, предметом спору у даній справі є податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25, №00092830701, №00092840701 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно з п. 78.4 ст.78 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В п. 78.8. ст.78 ПК України зазначено, що порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

В абз. 8, 9 пп. 86.7.4 п. 86.7 ст.86 ПК України визначено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

Відповідно до абз. 1 пп. 86.7.5. п.86.7. ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ ДПС у м.Києві від 24.02.2020 №2170 призначено початок проведення документальної позапланової виїзної перевірки Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3-уповноважена особа ТОВ "КАРПАТИГАЗ" з 30.03.2020 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.

Згідно з п. 522 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України було установлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Наказом ГУ ДПС у м.Києві від 23.03.2020 №3399 перенесено термін початку проведення документальної позапланової виїзної перевірки на 01.06.2020.

Наказом ГУ ДПС у м.Києві від 29.05.2020 №4241 перенесено термін початку проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 01.06.2020 на перше число місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 23.12.2022 дію карантину продовжено на всій території України до 30 квітня 2023 року.

В свою чергу, ГУ ДПС у м.Києві зазначає, що початок проведення перевірки було призначено наказом від 24.02.2020 №2170, а організація перевірки на 01.02.2023 здійснювалась за наказом від 31.12.2022 № 6020-п "Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки", з метою вручення якого та пред`явлення направлень на проведення перевірки 01.02.2023 здійснено телефонний дзвінок підприємству за номером, зазначеним в реєстраційних даних, та встановлено, що номер телефону не обслуговується і здійснено виїзд на податкову адресу, де посадові особи та законні представники позивача були відсутні, у зв`язку з чим згідно з абз. 81.2 ст. 81 ПК України складено відповідний акт від 01.02.2023 № 416/ж6/26-15-07-01-01.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що згідно з п. 78.4 ст.78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише після вручення йому копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, тобто платника податків належним чином повідомлено про дату і час проведення перевірки. При цьому, враховуючи наказ ГУ ДПС у м. Києві від 24.02.2020 №2170, обставини дії карантину та постанови КМУ № 1423 від 23.12.2022, початок проведення документальної позапланової виїзної перевірки декілька разів переносився і фактично був призначений на 30.04.2023.

Відповідно до п. 82.4 ст. 82 ПК України проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб`єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Відтак, поновлення проведення перевірки можливе лише в разі зупинення проведення перевірки до цього. Оскільки початок перевірки переносився і перевірка фактично не розпочалася, а не зупинялася, то у відповідача не було передбачених ПК України підстав для поновлення проведення перевірки та прийняття наказу від 31.12.2022 № 6020-п "Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Дане твердження не спростоване відповідачем під час судового засідання суду апеляційної інстанції.

При цьому, ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими у один із трьох способів, а саме: надсилання за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, особисте вручення платнику податків або через електронний кабінет, у обумовлених в ст. 42 ПК України випадках.

Позивач зазначає, що не отримував від відповідача наказ № 6020-п "Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки", як це передбачено п. 78.4 ст. 78 ПК України.

Також в матеріалах справи відсутні докази вручення наказу від 31.12.2022 № 6020-п "Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки" одним із зазначених способів, у зв`язку з чим, колегія суддів доходить висновку, що платника податків не було належним чином повідомлено про дату і час проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

В матеріалах справи наявна Довідка фактичної перевірки від 17.02.2023 № 12953/Ж5/26-15-09-02/30162340, складена податковими інспекторами Ульяновим Р.В. та Гадомським ГУ ДПС в м. Києві ДПСУ за результатами проведеної з 14 по 16 лютого 2023 року перевірки у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, що доводить факт перебування платника податків за податковою адресою та можливість проведення у нього податкових перевірок.

Згідно з абз. 4 п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі, однак, як встановлено судом, відповідачем був складений акт з питання перевірки місцезнаходження Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 - уповноважена особа ТОВ "Карпатигаз" 30162340 (код ЄДРПОУ 337504782), посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників, складання якого не передбачено вищевказаною нормою ПК України. Відповідачем не надано до матеріалів справи зареєстрований в контролюючому органі акт про неможливість проведення перевірки, складання якого вимагається нормою абз. 4 п. 81.2 ст. 81 ПК України.

Відповідно до п. 1.4.5 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платника податків, затверджений наказом ДПС України №470 від 04.09.2020 (надалі - Методичні рекомендації), підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акту, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника) відповідного органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акту про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за податковою адресою.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків.

Проте, в матеріалах справи відсутня відповідь Бюро економічної безпеки України на запит відповідача, також відповідних доказів до суду не надано.

Таким чином, відповідачем не доведено та матеріали справи не містять докази, що відповідач вжив заходів, передбачених п 1.4.5. Методичних рекомендацій, щодо організації та проведення перевірки. Цим було порушено права позивача та позбавлено позивача можливості надати під час проведення позапланової перевірки свої пояснення та довести документально відсутність порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

Також, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній наказ про скасування наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29.05.2020 №4241, що вказує на чинність даного наказу. В той же час, відповідно до абзацу 2 пп.1.2.7. п.1.2. Методичних рекомендацій, у разі якщо після видання наказу про проведення перевірки платника податків виникли або виявлені обставини, які унеможливлюють її проведення (наприклад, у зв`язку зі спливом визначених законодавством термінів давності для проведення перевірки, відсутністю платника податків за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування тощо) на підставі цього наказу, керівником структурного підрозділу, що повинен здійснювати (очолювати) таку перевірку, готується доповідна (службова) записка на ім`я керівника (заступника керівника, уповноваженої особи) органу ДПС, який видавав цей наказ, з наведенням обставин, що унеможливлюють його реалізацію та проведення перевірки. У цьому випадку на підставі зазначеної доповідної записки видається відповідний наказ про скасування наказу на проведення перевірки як такого, що нереалізований.

Колегія суддів при перегляді справи в суді апеляційної інстанції взяла до уваги посилання скаржника, що судом першої інстанції не вірно зазначено, що «висновок комісії з питань розгляду заперечень відповідачем не складався та відповідачем такий висновок не додавався».

В матеріалах справи дійсно міститься копія вищезазначеного висновку поданого разом з відзивом до матеріалів справи № 320/11958/23, а матеріали зазначеної справи у свою чергу у подальшому були об`єднані зі справою №320/18126/23.

Враховуючи вищезазначене, станом на 01.02.2023 у відповідача не виникло право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 29.05.2020 №4241 та на підставі наказу від 31.12.2022 № 6020-п "Про поновлення проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки за податковою адресою позивача.

Отже, наявність вищезазначеного висновку не спростовує того, що з огляду на викладене та виходячи з аналізу матеріалів справи, документальна позапланова виїзна перевірка не проводилася.

Не зважаючи на це, 13.02.2023 позивач отримав від ГУ ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 №9296/26-15-07-03-01-25, №9294/26-15-07-03-01-25, №9301/26-15-07-03-01-25, №9297/26-15-07-03-01-25 щодо нарахування податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами та штрафів, від 06.02.2023 № 00092830701, №00092840701 щодо нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та штрафів, та 16.05.2023 позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 02.05.2023 №29914/26-15-07-03-01-25 та №29917/26-15-07-03-01-25.

У вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях відповідачем вказано, що вони прийняті на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782.

Таким чином, провівши документальну планову виїзну перевірку, відповідач не дослідив обставини, інформацію та документи для дослідження правильності та законності висновків, викладених в Акті документальної планової виїзної перевірки від 26.12.2019 №236/26-15-05-01-01/337504782, які зумовили призначення документальної позапланової виїзної перевірки, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25, від 06.02.2023 № 00092830701, №00092840701 прийняті з порушенням процедур та правил для їх прийняття, зокрема, абз. 8, 9 пп. 86.7.4 та абз. 1 пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України, що вказує на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Щодо обставин нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 надано пояснення щодо причин несплати рентної плати за період з 01.12.2016 по 30.09.2019. Відповідно до зазначених пояснень, ПАТ "Укргазвидобування" призупинено передачу вуглеводнів ТОВ "Карпатигаз", як оператору спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 та договором №УГВ2949/06-11 починаючи з грудня 2016, при проведенні перевірки інформацію про обсяг видобутих вуглеводнів в межах зазначеного договору у розрізі філій та родовищ з 01.12.2016 по 30.09.2019 року не надано.

Згідно з пунктом 252.3 статті 252 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИГАЗ" та третьою особою ПАТ "Укргазвидобування" зазначалось, що у зв`язку з виникненням спору між ними, з грудня 2016 року видобуток вуглеводнів в рамках спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 не здійснювався та у позивача як уповноваженої особи Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 був відсутній об`єкт оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений спір між позивачем та третьою особою ПАТ "Укргазвидобування" розглядався Арбітражним інститутом Торгової палати міста Стокгольм в арбітражній справі ТПС №/114, в межах якої сторонами була укладена мирова угода про врегулювання окремих спірних правовідносин від 23.07.2019, затверджена рішенням Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольму від 26.03.2020 у справі V2016/114, яке визнане в Україні ухвалою Київського апеляційного суду від 15.06.2020 у справі № 824/72/20, яка набрала законної сили.

У вказаній Мировій угоді сторони зафіксували наступні обставини та закріпили наступні домовленості, зокрема:

- починаючи з 01.12.2016р. сторони не вчиняли дій, спрямованих на видобування вуглеводнів в межах спільної діяльності за ДСД №3, тобто припинили спільну господарську та виробничу діяльність з видобування вуглеводнів;

- у період з 01.12.2016р. по 10.07.2018р. (тобто до моменту розірвання ДСД №3) спільна господарська та виробнича діяльність щодо видобутку вуглеводнів в рамках ДСД №3 спільно сторонами не здійснювалася, а видобуток вуглеводнів здійснювався самостійно (власними силами) АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ";

- починаючи з 01.12.2016р. усі вуглеводні, видобуті АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" є власністю останнього;

- обсяг видобутих (вилучених) АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" вуглеводнів за період з 01.12.2016р. по 10.07.2018р. (включно), щодо яких між сторонами існував спір та які є власністю АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (без врахування обсягів, видобутих Третьою особою відповідно до договорів оренди ДКС (ДКУ), укладених з ДСД №3) становить, зокрема: валовий обсяг видобутку природного газу - 649 522 296 куб.м, з яких товарна продукція складає 628 730 161 куб.м.;

- за користування спільним майном при видобутку вуглеводнів АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" сплачує на користь ТОВ "КАРПАТИГАЗ" та компанії МІСЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС АБ (Мізеп Епїегргізез АВ) компенсаційну плату.

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в своїх поясненнях із наданням підтверджуючих документів зазначило, що у зв`язку з набранням ухвалою Київського апеляційного суду від 15.06.2020р. у справі №824/72/20 законної сили Акціонерне товариство "Укргазвидобування" здійснило декларування рентної плати за користування надрами за відповідний період.

Відтак, Акціонерним товариством "Укргазвидобування" задекларовано, зокрема, 649 522,296 тис. м3 видобутого природного газу та сплачено до бюджету 1 103 976 523,21 грн. податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу. Крім того, на виконання вимог ст.50 ПК України та ст.129 ПК України, третьою особою задекларовано та сплачено до бюджету 52 193 313,37 грн. штрафу, а також сплачено пеню у сумі 190 664 367,83 грн.

Згідно з пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відтак, за відсутності правопорушення штрафні санкції, в тому числі передбачені п. 123.1 ст. 123 ПК України, не застосовуються.

Відповідно, з матеріалів справи встановлено, що з грудня 2016 року та до кінця періоду, охопленого перевіркою, господарська та виробнича діяльність з видобування вуглеводнів учасниками спільної діяльності не здійснювалася, видобуток вуглеводнів здійснювався АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" самостійно, АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" задекларувало та сплатило рентну плату за користування надрами для видобування природного газу за відповідний період, у зв`язку з чим, у позивача в цей період був відсутній об`єкт для оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування природного газу, що вказує на відсутність правопорушення з боку позивача та протиправність податкових повідомлень-рішень від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25.

Протилежного відповідачем суду належними та достатніми доказами не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок Київського окружного адміністративного суду, що податкові повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо обставин нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях №00092830701, № 00092840701 від 06.02.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №00092830701 від 06.02.2023, ДСД №93 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 982 110 816,00 грн., з яких 785 688 653,00 грн. податкове зобов`язання та 196 422 163,00 грн. штрафні санкції.

Відповідно до висновків Акту документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782, указана сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість визначена відповідачем за 2 епізодами податкових правопорушень, встановлених під час перевірки, а саме:

- за епізодом порушення платником п.п. "г" п.198.5 ст.198 ПК України, у результаті чого за липень 2018 року занижено податок на додану вартість на суму 748 826 031 грн.;

- за епізодом порушення платником п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого за податкові періоди січень-грудень 2017 року занижено податок на додану вартість на суму 43 100 182 грн.

Стосовно висновку відповідача про порушення платником п.п.г) п.198.5 ст.198 ПК України та заниження за липень 2018 року податку на додану вартість на суму 748 826 031 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з Акту документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 до такого висновку відповідач дійшов посилаючись на те, що необоротні активи платника податків почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Проте, відповідно до в пп. "г" п. 198.5 ст.198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з абз.7 п. 198.5 ст.198 ПК України, з метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, кваліфікуючими ознаками для застосування приписів пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України є одночасна наявність у сукупності таких обставин як:

1) здійснення платником операцій з придбання/виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, які є об`єктом справляння податку на додану вартість (а за операціями, здійсненими до 01.07.2015р. - включення платником податку суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту);

2) такі товари/послуги, необоротні активи призначені не для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому, лише за одночасної наявності перелічених обставин у платника виникає обов`язок визначення податкових зобов`язань по таких товарах/послугах, необоротних активах за такою процедурою.

Відповідно, відповідач мав достовірно встановити, що:

1) за подією одержання платником податків податкової накладної при придбанні/виготовленні товарів/послуг, необоротних активів ним було збільшено податковий кредит з податку на додану вартість (за операціями, здійсненими до 01.07.2015р.) або що має місце факт придбання необоротних активів з податком на додану вартість (для операцій, здійснених після 01.07.2015р.);

2) має місце використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (або призначені не для їх використання у такій діяльності), встановити зміст (суть) операцій, які не є господарськими операціями платника податків, у яких використовуються такі товари/послуги, необоротні активи.

Оскільки у цьому випадку платником податків є договір про спільну діяльність №3 від 10.06.2002, такі обставини мають бути встановлені та відповідно норми податкового законодавства застосовані з урахуванням суті та особливостей правовідносин між учасниками спільної діяльності, а також правового режиму майна - придбаних/виготовлених товарів/послуг, необоротних активів в межах здійснення ними спільної господарської діяльності.

В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що Акт документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 не містить встановлених та документально підтверджених даних щодо періоду придбання необоротних активів та у зв`язку з цим фактів формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість за подіями такого придбання (для операцій, здійснених до 01.07.2015р.) чи фактів придбання необоротних активів з податком на додану вартість (для операцій, здійснених після 01.07.2015р.), фактів використання необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та відомостей щодо того, у яких же саме не господарських операціях платник податків використовує необоротні активи.

Також, відсутній в Акті документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 аналіз суті та особливостей правовідносин між учасниками спільної діяльності за договором про спільну діяльність №3 від 10.06.2002, правового режиму придбаних/створених необоротних активів у межах здійснення ними спільної господарської діяльності та розрахунки відповідача щодо сум податку на додану вартість, з урахуванням абз.7 п.198.5 ст.198 ПК України, не містять посилання на жоден первинний документ із наведенням відповідних обов`язкових реквізитів, визначених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з Акту документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782, підставою для висновку відповідача про порушення платником податків пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України є також висновок, з посиланням на ст.653 ЦК України, про те, що у зв`язку із розірванням договору про спільну діяльність №3 від 10.06.2002 майно учасників спільної діяльності - виробничі засоби перестали використовуватися у господарській діяльності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено вище, однією із кваліфікуючих ознак для застосування норми пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України є використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч. 1 ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

В ч. 1 ст.1132 ЦК України зазначено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ч. 1 ст.1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Згідно з п.8.1 договору про спільну діяльність №3 від 10.06.2002 все майно, внесене учасниками, та майно, придбане і створене учасниками в результаті здійснення спільної діяльності, в тому числі вуглеводні, видобуті відповідно до умов цього договору і додатків до нього, а також кошти, отримані від реалізації вуглеводнів, є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не визначене в додатках до цього договору.

В ст.356 ЦК України зазначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Частиною 2 ст.134 ГК України передбачено, що майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.

Згідно зі ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Таким чином, майно, про яке в Акті документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 зроблено висновок про використання його не у господарських операціях станом на липень 2018 року, було об`єктом права спільної часткової власності трьох юридичних осіб - суб`єктів господарювання: ТОВ "КАРПАТИГАЗ", АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" та компанії МІСЕН ЕНТЕРПРАЙЗІС АБ.

При цьому, Акт документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 не містить встановлених та документально підтверджених фактів про те, що майно, яке є спільною частковою власністю учасників спільної діяльності за договором про спільну діяльність №3 від 10.06.2002 не використовувалось у господарській діяльності такими юридичними особами.

Разом з тим, використання такого майна у господарській діяльності безпосередньо третьою особою АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" підтверджується, зокрема, Мировою угодою про врегулювання окремих спірних правовідносин від 23.07.2019, затвердженою Арбітражним рішенням Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 26.03.2020 у справі ТПС №V2016/114, яке визнане в Україні.

Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу, що встановлення законом обов`язку платника цього податку нарахувати податкові зобов`язання у разі зміни призначення придбаних (виготовлених) з податком на додану вартість товарів/послуг, необоротних активів, знаходиться у взаємозв`язку з правом платника на податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, які він сплатив при придбанні (виготовленні) товарів/послуг, необоротних активів.

Отже, для доведення події вчинення платником податків податкового правопорушення за пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України, відповідач повинен був виявити, зафіксувати, довести факт початку використання платником раніше придбаних товарів (послуг, необоротних активів), за якими був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Однак, оскільки Актом документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 не встановлено придбання активів з податком на додану вартість та документально не підтверджено формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання означених основних засобів, не встановлено та документально не підтверджено використання майна в негосподарській діяльності, висновок відповідача про порушення позивачем пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України є недоведеним через відсутність відповідних кваліфікуючих ознак.

Щодо висновку про порушення платником п.188.1 ст.188 ПК України та заниження у періоди січень-грудень 2017 року податку на додану вартість на суму 43 100 182 грн., як вбачається з Акту документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782, відповідач дійшов висновку, що порушення п.188.1 ст.188 ПК України полягає у тому, що платником податку не було визначено базу оподаткування податком на додану вартість за фактом формування собівартості реалізованої вуглеводневої сировини, за якою факт реалізації в бухгалтерському обліку не відображено, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 43 100 180 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки встановлення бази оподаткування і порядку її визначення не є компетенцією платника податків.

Також, згідно з пп. "а" п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Однак, Акт документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 не містить встановлених та документально підтверджених фактів здійснення платником податків операцій з постачання товарів у обсязі, про який зазначає відповідач.

З огляду на викладене, висновки Акту документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 про порушення платником податків п.188.1 ст.188 та п.п. "г" п. 198.5 ст.198 ПК України є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №00092830701 від 06.02.2023 протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням №00092840701 від 06.02.2023 до ДСД №3 застосовано штраф у сумі 18 434 711,00 грн. у зв`язку із не реєстрацією податкових накладних на суму податку на додану вартість - 785 688 653,00 грн.

В Акті документальної перевірки від 26.12.2019 № 236/26-15-05-01-01/337504782 зазначено, що платником податків порушено п.201.1 п.201.10 ст.201 ПК України внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість на суму 785 688 653,00 грн.

Колегія суддів вважає, що висновок про порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України є похідним від висновків щодо допущених платником податків порушень податкового законодавства у частині заниження податку на додану вартість.

При цьому, необґрунтованість висновків відповідача про наявність податкових правопорушень в частині заниження податку на додану вартість має наслідком безпідставність висновку про необхідність складення та реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість та протиправність податкового повідомлення-рішення №00092840701 від 06.02.2023.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну.

В п. 201.10 ст.201 ПК України вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

В абз. 23 п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином, відсутність події використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку товарів/послуг, необоротних активів, а також відсутність події постачання товару зумовлює відсутність об`єкту справляння податку на додану вартість, та, відповідно, виключає необхідність складання та реєстрації податкових накладних.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення №00092830701, № 00092840701 від 06.02.2023 та спірні рішення від 06.02.2023 № 9301/26-15-07-03-01-25, № 9294/26-15-07-03-01-25, 00092830701, №00092840701 та від 02.05.2023 № 29914/26-15-07-03-01-25, № 29917/26-15-07-03-01-25 є неправомірними та підлягають скасуванню

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ганечко О.М.

Суддя Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено - 17 березня 2025 року.