Рішення

від 04.07.2024 по справі 320/21845/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 року Київ № 320/21845/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: Єнокян К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стафф Сервіс Компані» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (КМВ ФСС, Київську міське відділеня ФСС) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стафф Сервіс Компані» (ТОВ «Стафф Сервіс Компані», товариство), в якому просило суд стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 768 200 грн. 46 коп.

Ухвалою суду від 03.07.2023 (суддя Журавель В.О.) відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.10.2023.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи, внаслідок якого 31.01.2024 матеріали справи були передані для розгляду судді Скрипці І.М.

Ухвалою суду від 05.02.2024 цю справу прийнято до провадження суддею Скрипкою І.М. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою від 01.05.2024 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.05.2024.

14.05.2024 підготовче засідання відкладено на 06.06.2024 у зв`язку з неявкою представника позивача.

06.06.2024 проведено підготовче засідання, а протокольною ухвалою від 06.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2024.

У судове засідання 04.07.2024 з`явилась представник відповідача, представник позивача не з`явився, хоча про дату і час судового розгляду повідомлений належним чином, у підготовчому судовому засіданні стосовно такої дати і часу засідання заперечень не висловлював, причини своєї відсутності суду не повідомив. У зв`язку із цим суд, з урахуванням думки представника відповідача, на підставі положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про невиконання товариством нормативу за звітний 2022 рік щодо чисельності робочих місць для осіб, яким встановлена інвалідність, яка для нього складає 10 осіб, у зв`язку з чим відповідачу в автоматизованому режимі нараховано та направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій у сумі 2 641 412, 66 грн. Вказали, що оскільки товариством не виконано вимог в частині самостійного розрахунку, йому нараховано 126787,80 грн. пені. Посилаючись на норми Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю», просили задовольнити позов.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Стверджували, що у 2022 році у штаті товариства працювала 1 особа з інвалідністю. Зазначали, що така кількість працюючих інвалідів не викликана будь-якими перешкодами зі сторони товариства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю; а законодавством України не передбачено обов`язок роботодавця примусово працевлаштовувати інвалідів, незалежно від їх бажання. Наголошували, що доказів нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів з боку відповідача, як і фактів відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю позивачем не надано. Звертали увагу, що у 2022 році у відповідача був відсутній попит на робочу силу, товариство втрачало кадри та замовлення на забезпечення трудовими ресурсами, у жовтні 2022 року штат скоротився з 456 до 187 осіб, і почав розширюватися лише з липня 2023 року. Вказали і на недотримання позивачем процедури накладення адміністративно-господарських санкцій.

У відповіді на відзив КМВ ФСС зазначили, що підставою для нарахування санкцій стали податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Вказали, що товариство першочергово не внесло інформацію про найманого працівника, особу з інвалідністю в рядок 102 первинної звітності; а будь-які уточнюючі дані, що вносить роботодавець до реєстру загальнообов`язкового страхування після 10 березня поточного року за попередній, не передаються до Реєстру ЦБІ, оскільки відсутній правовий механізм. Стверджували, що станом на 10.03.2023 нарахування санкцій відбулося згідно наявних податкових розрахунків відповідача, тому є правомірним. Також зазначили про необхідність долучення до відзиву товариством трудової книжки найманого працівника або наказу про прийняття за основним місцем роботи.

У письмових поясненнях КМВ ФСС вказали, що інформація про створення робочих місць для осіб з інвалідністю в податкових розрахунках потрапляє до позивача в останню чергу. Наголосили, що у позивача є тільки право вимоги до відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції, які нараховані безпосередньо Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматичному режимі на основі відомостей, які зазначив роботодавець в рядку 102 щоквартальних податкових розрахунків. Також зазначили, що для з`ясування інформації хто з роботодавців м. Києва є боржником по сплаті адміністративно-господарських санкцій користуються виключно відомостями із електронного ресурсу Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Вказали і про те, що на їх думку, перелік підстав для перевірки у Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №466 втратив обов`язковість, а виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначає Фонд автоматично на підставі інформації від Пенсійного фонду України.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. Вказала, що у спірному випадку не враховано специфіки діяльності товариства, а саме того, що воно не є звичайним роботодавцем; не було проведено перевірки і не визначено реальної кількості працівників у штаті; при цьому нарахування санкцій проведено автоматично, позов складено за типовою формою без врахування специфіки спірних відносин. Наголошувала на надмірно великій сумі заявленій до стягнення, що може призвести до банкрутства підприємства. Зазначила про відсутність доведеного правопорушення товариства. Також звернула увагу на небажанні позивача розбиратися у специфіці діяльності товариства і у ситуації, яка склалася в межах спірних відносин.

У додаткових письмових поясненнях відповідач звертав увагу на особливості аутстафінгової діяльності, метою якої є надання персоналу одного суб`єкта господарювання (аутстафера) іншому суб`єкту для виконання певних функцій; при цьому юридично персонал залишається в трудових відносинах із аутстаферами, а фактично виконує розпорядження чи завдання замовника.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стафф Сервіс Компані» є юридичною особою, зареєстроване 05.08.2015, основним видом його економічної діяльності є 78.20 Діяльність агентств тимчасового працевлаштування.

У квітні 2023 року Київським міським відділенням ФСЗ через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України до електронного кабінету товариства «Стафф Сервіс Компані» направлено розрахунок адміністративно-господарських санкцій, які підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Як видно із названого розрахунку (т.1 а.с.9), кількість робочих місць у відповідача визначена як 258, а кількість незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю - 10; середня річна заробітна плата - 264141,27; розмір санкцій - 2 641 412,66 грн. (264141,27*10).

У зв`язку із несплатою самостійно товариством нарахованої суми санкцій йому позивачем також нараховано пеню у розмірі 126787,80 грн. (т.1 а.с.7).

Як вбачається із примірників штатних розписів товариства «Стафф Сервіс Компані» (т.1 а.с.74-88), кількість працівників у відповідача за 2022 рік змінювалася від 456 (січень) і 454 (лютий) до 181 станом на 01.01.2023.

Як видно із довідки до акту огляду МСЕК від 12.05.2022 (т.1 а.с.44), повідомлення МСЕК (т.1 а.с.45), форми індивідуальної програми реабілітації інваліда (т.1 а.с.46-47), довідки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (т.1 а.с.48) та копії трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.117-120), така особа працювала у штаті товариства «Стафф Сервіс Компані» у 2022 році.

Також судом досліджено податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 рік (т.1 а.с.110-250, т.2 а.с.1-42), а також уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за другий, третій, четвертий квартали 2022 року із відомостями про нарахування заробітної плати із доказами подання і прийняття таких документів податкової звітності податковим органом (т.2 а.с.150-174).

Так, в уточнюючих податкових розрахунках, прийнятих ГУ ДПС в м. Києві, міститься інформація про ОСОБА_1 як працівника відповідача - особи з інвалідністю, зокрема, в рядку 102 відомостей про нарахування заробітної плати.

Судом досліджено і договори відповідача про надання послуг від 28.10.2022 №1 і С2024014581 від 01.04.2024 (подані на підтвердження особливостей господарської діяльності відповідача), укладені з ТОВ «Рош Україна» та з підприємством із іноземними інвестиціями «ЛГ електронікс ІНК.» (т. 2 а.с.121-149). За умовами таких договорів відповідачу повідомляється про кандидатів, які повинні бути залучені до надання послуг; товариство повинно надати список кандидатів із копіями документів, на підтвердження кваліфікації та досвіду тощо.

Відповідач пояснив, що у силу принципів його діяльності в штаті товариства оформлені працівники виключно відповідно до замовлень контрагентів, ТОВ «Стафф Сервіс Компані» підбирає кандидатів виключно під замовлення відповідно до кваліфікації щодо якої є запит, відповідач може рекомендувати обрання окремого кандидата на посаду для контрагента, проте остаточне рішення залишається за останнім. Також вказали, що оскільки товариство здійснює діяльність з аутстафінгу, що не передбачає надання послуг з прямого працевлаштування осіб, питання про вжиття заходів з метою працевлаштування осіб з інвалідністю є не сумісним із принципом діяльності товариства.

Також з метою вирішення ситуації, яка склалася, товариство зверталося до Міністерства соціальної політики України (т.1 а.с.102-105); пояснювали, що кількість працюючих у нього інвалідів у 2022 році не викликана будь-якими перешкодами зі сторони товариства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а через непомірно високі і несправедливі адміністративно-господарські санкції весь штат працівників ризикує втратити роботу. На час розгляду справи проведення консультацій із названим міністерством триває.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII (Закон № 875-XII).

За положеннями статті 18 Закон № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 19 цього ж Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

У відповідності до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» регламентовано Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2017 року № 70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року №466; далі - Порядок проведення перевірки).

Згідно із пунктом16 Порядку проведення перевірки у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 названого Порядку закріплено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

За змістом статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Також, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 №2682-IX, починаючи з 2022 року подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма № 10-ПОІ) вже не вимагається. Відповідну інформацію щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України.

За нормами статті 36 Закону України «Про зайнятість населення» діяльність суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України. До послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

За визначенням у підпункті 14.1.183 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України послуга з надання персоналу - це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Аналізуючи наведені вище норми та з`ясовані у справі обставини, суд приходить до таких висновків.

По-перше, обов`язок суб`єкта господарювання із створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № П/811/696/17, від 06.02.2018 у справі № П/811/693/17, від 08.05.2018 у справі № 805/2275/17-а, від 24.04.2019 у справі № 817/1188/18, від 28.05.2019 у справі № 807/554/17, від 11.09.2020 року у справі № 440/2010/19, від 01.10.2020 року у справі № 520/3933/19.

По-друге, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

По-третє, у спірному випадку позивачем неправильно визначено кількість осіб із інвалідністю, що працевлаштовані у відповідача, і не враховано факт працевлаштування у відповідача однієї особи з інвалідністю ОСОБА_1 .

По-четверте, як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі №400/3957/21 від 21.11.2022, саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду щодо незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. У той же час, у випадку, який розглядається, перевірки органами Держпраці не поведено не було.

По-п`яте, позивачем не враховано і специфіки діяльності товариства відповідача.

Крім того, не взято до увагу, що протягом 2022 року штат товариства суттєво зменшувався протягом тривалого часу у зв`язку з об`єктивними причинами. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 регламентовано, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022. На підставі вказаної постанови № 1364, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією № 309. Відповідно до цього Переліку територія м. Києва (Код UA80000000000093317) віднесена до території, на якій ведуться (велися) бойові дії - з 11.08.2022, а у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 до території активних бойових дій.

Отже, із урахуванням сукупності наведених вище обставин, суд доходить висновку про недоведення позивачем наявності підстав для задоволення позову.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем надано переконливі і обґрунтовані пояснення, а також докази на підтвердження відсутності підстав для задоволення позову.

У свою чергу, позивач не надав достатніх і обґрунтованих доказів для задоволення позовних вимог.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного рішення - 08 липня 2024 р.