Рішення

від 26.06.2024 по справі 580/1927/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року справа № 580/1927/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Кучеренко І.О.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представниав позивача Миронова Т.М. (за ордером),

представника відповідача Некоз А.В. (за посадою у порядку самопредставництва),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11657/23-00-24-05-01, яким до позивача застосовано штраф з податку на додану вартість у сумі 3546 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11654/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану у сумі 1438,70 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11617/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 991248,84 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11645/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по військовому збору на суму 82604,07 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 04.12.2023 №Ф-11643/23-00-24-05-01 про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 638602,97 грн;

- визнати протиправними та скасувати рішення від 04.12.2023 №11644/23-00-24-05-01, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 151579,60 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 05.02.2024 №Ф-0252-2300.

Ухвалою суду від 28.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити та зазначили, що контролюючий орган дійшов до помилкових та необґрунтованих висновків щодо заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 913010,69 грн, заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму14387,00 грн, донарахування військового збору від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 76084,22 грн. та заниження суми єдиного внеску на загальну суму 638602,97 грн та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму14387,00 грн, оскільки до складу витрат позивачем правомірно були включені запчастини на утримання та технічне обслуговування транспортних засобів, які віднесено до основних засобів на (ремонт та експлуатацію майна), які не належать до витрат подвійного призначення, а є безпосередніми витратами позивача, пов`язаними із веденням господарської діяльності з метою отримання прибутку. Також вказано, що придбане позивачем у ТОВ «Черкасиагросфера» (ЄДРПОУ 36391323) у січні 2018 року палива ТС-1 у на суму 64812,50 без ПДВ, сума ПДВ 12962,50 грн, використано для поліпшення якостей дизельного пального в зимовий період у вигляді добавки до дизельного пального для заправки автотранспорту при здійсненні господарської діяльності, а факт використання такого пального підтверджується актами списання.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, надала до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що за наслідками перевірки позивача було встановлено факт заниження ним суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 913010,69 грн, в результаті чого донараховано військового збору від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 76084,22 грн. Також було встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 638602,97 грн та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму14387,00 грн, тому представник відповідача вважає, що оскаржувані рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Допитаний в судовому засіданні свідок заступник начальника відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Черкаській області ОСОБА_2 (який здійснював планову невиїзну перевірку позивача) пояснив, що за наслідками перевірки позивача ним було встановлено факт заниження ним суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 913010,69 грн, в результаті чого донараховано військового збору від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 76084,22 грн. Також ним було встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 638602,97 грн та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму14387,00 грн. Додатково вказано, що ним в акті перевірки не було зазначено інформації про здійсненні арифметично-обрахункових показників, відповідно до яких встановлено порушення позивачем податкового законодавства та показники обліку, розбіжності по яким допущено ним такий облік, оскільки такі розрахунки здійснені ревізором на паперових носіях, які не були приєднані до матеріалів перевірки. Додатково вказав, що такі арифметично-обрахункові показники дійсно ним були проведені на підставі листа позивача про торгівельну націнку на пальне.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну планову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2022, та за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2022 щодо дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску. Результати перевірки оформлені актом від 09.10.2023 №10172/23-00-24-05-01/2631301770.

Вищезазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 913010,69 грн., в тому числі за 2018 рік на суму 234097,72 грн, в т.ч. за 2019 рік на суму 155357,79 грн в т.ч. за 2020 рік на суму 65355,17 грн в т.ч. за 2021 рік на суму 65274,06 грн в т.ч. за 2022 рік на суму 392925,96 грн;

- пп.1.2 п.1 ст.7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.10.2010 №2464-VI за рахунок порушення викладеного в п .2.1.2 акту перевірки, в результаті чого позивачем занижено суму єдиного внеску на загальну суму 638602,97 грн в т.ч. за 2018 рік на суму 137602,08 грн, за 2019 рік на суму 154234,08 грн, за 2020 рік на суму 70283,23 грн, за 2021 рік на суму 59908,90 грн, за 2022 рік на суму 216602,52 грн;

- п. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, абз. 4 п. 164.1. ст. 164 та п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, в результаті чого донараховано військового збору від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 76084,22 грн, в тому числі за 2018 рік - 19508,14 грн, за 2019 рік - 12946,48 грн, за 2020 рік - 5446,26 грн, за 2021 рік - 5439,50 грн, за 2022 рік - 32743,83 грн;

- п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму14387,00 грн в т.ч. за березень 2019 року в сумі 13720,00 грн, за січень 2021 року в сумі 667,00 грн;

- пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині неправильного відображення суми нарахованого та виплаченого доходу, суми нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб по найманим працівникам.

На підставі висновків акту перевірки від 09.10.2023 №10172/23-00-24-05-01/2631301770 Головним управлінням винесено, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11657/23-00-24-05-01, яким до позивача застосовано штраф з податку на додану вартість у сумі 3546 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11654/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану у сумі 1438,70 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11617/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 991248,84 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11645/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по військовому збору на суму 82604,07 грн;

- рішення від 04.12.2023 №11644/23-00-24-05-01, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 151579,60 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- вимогу від 04.12.2023 №Ф-11643/23-00-24-05-01 про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 638602,97 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Об`єктом оподаткування резидента відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Зокрема, згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України його об`єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Отже, включенню підлягають не всі види витрат, а лише ті, які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю.

Таким чином, головним до формування витрат фізичної особи-підприємця є те, що всі витрати повинні відповідати переліку, наведеному в пункті 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, бути пов`язаними із господарською діяльністю, тобто пов`язаними з отриманням доходу (виручки), бути фактично понесеними та документально підтвердженими.

При цьому, пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів підприємця.

Так, приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);

- суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Згідно з пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту.

Так, зазначені у цій статті підприємці до підп.177.4.6.п.177.4 ст.177 ПК України мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту). Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення поточного ремонту; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові автомобілі.

Отже, враховуючи вимоги пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, фізична особа-підприємець не має права зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних відрахувань по визначених у пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 цього Кодексу основних засобах подвійного призначення.

Разом з тим, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування вправі відносити до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вартість матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших матеріалів, а також витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 25.09.2003, коди КВЕД: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для транспортних засобів (основний), роздрібна торгівля деталями та приладдям для транспортних засобів; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля хімічними продуктами; роздрібна торгівля пальним; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів.

ОСОБА_1 за спірний період надавались послуги перевезення вантажів, транспортними засобами, які він використовував у підприємницькій діяльності.

Як зазначено в акті перевірки до складу витрат позивачем протиправно включені запчастини на утримання та технічне обслуговування транспортних засобів, які віднесено до основних засобів:

- за 2018 рік запчастини на утримання та технічне вслуговування транспортних засобів, що віднесено до основних засобів подвійного призначення (згідно актів списання запасних частин для автомобілів) на загальну суму 1 223 030,99 грн (без ПДВ);

- за 2019 рік запчастини на утримання та технічне обслуговування транспортних засобів, що віднесено до основних засобів подвійного призначення (згідно актів списання запасних частин для автомобілів) на загальну суму 682 030,79 грн (без ПДВ).

Однак, на підтвердження задекларованих витрат у перевіряємий період ОСОБА_1 надав первинні бухгалтерські документи: накладні та видаткові накладні, рахунки та рахунки-фактури, вихідні платежі, банківські витяги та акти списання запасних частин для автомобілів (списання запасних частин для заміни агрегатів і підтримання у робочому стані напівпричепів-цистерн, а також сідельних тягачів).

Так, статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що:

- автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;

- автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);

- автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

- напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Отже, напівпричіп за своєю конструкцією призначений для використання з сідловим тягачем і частина повної маси якого передається на цей тягач через сідлово-зчіпний пристрій. Напівпричіп призначений для з`єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 сідловий тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Слід наголосити, що Податковий кодекс України не містить визначення терміну «основні засоби подвійного призначення».

Натомість, податковий орган, за явної невизначеності такого терміну як «основні засоби подвійного призначення», вважав, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення тобто вказані транспортні засоби є вантажними автомобілями.

При цьому, аналіз пп. 177.4.5. та пп. 177.4.6. п. 177.4 ст. 177 ПК України дає підстави дійти висновку, що вантажний автомобіль не обов`язково є основним засобом подвійного призначення, а лише вказують на те, що не можуть бути включені до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання тих вантажних автомобілів, які є основними засобами саме подвійного призначення.

Згідно з пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, наведені вище витрати є витратами ОСОБА_1 від господарської діяльності та напряму пов`язані з отриманнями доходів від цієї діяльності, не належать до витрат подвійного призначення, а є безпосередніми витратами позивача, пов`язаними із веденням господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу витрат вартості списаних запасних частин для заміни зношених агрегатів і підтримання у робочому стані напівпричепів-цистерн, а також сідельних тягачів на загальну суму 1905061,78 грн, в т.ч. за 2018 рік 1223030.99 грн та 2019 рік 682030,79 грн.

Крім того, позивачем до складу витрат за 2018 рік віднесено витрати від у ТОВ «Черкасиагросфера» (ЄДРПОУ 36391323) паливо для реактивних двигунів ТС-1 на суму 64812,50 без ПДВ.

Відповідно до ДСТУ передбачено використання палива для реактивних двигунів ТС-1 для повітряно-реактивних та турбореактивних авіаційних двигунів.

В акті перевірки вказано, що відповідно до ДСТУ використання палива для реактивних двигунів ТС-1 для повітряно-реактивних та турбореактивних авіаційних двигунів, тобто лише для повітряно-реактивних та турбореактивних авіаційних двигунів повинно використовуватись вищезазначене паливо.

Однак, позивач в обґрунтування використання зазначеного палива у господарській діяльності зазначив, що використання такого палива відбувалось для поліпшення якості дизельного пального в зимовий період у вигляді добавки до дизельного пального для заправки автотранспорту, а факт використання пального дійсно підтверджується наявними в матеріалах справи актами списання.

Отже, паливо для реактивних двигунів ТС-1, використане як складова загального пального для заправки сидельних тягачів позивача, а тому включається до складу витрат відповідно до пп.177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України, а сума сплаченого ПДВ - до податкового кредиту згідно зі ст. 198 ПК України, у зв`язку чим, безпідставними є доводи відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та витрат у зв`язку із придбанням у 2018 році такого палива ТС-1 у ТОВ «Черкасиагросфера» (ЄДРПОУ 36391323) на суму 64812,50 грн без ПДВ, сума ПДВ 12962,50 грн.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11617/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 991248,84 грн.

Оскільки суд дійшов висновку щодо протиправності твердження контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу у відповідності до вимог ст. 177 ПК України та визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11617/23-00-24-05-01, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11645/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по військовому збору на суму 82604,07 грн також підлягає до скасування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Оскільки, єдиний соціальний внесок сплачується, виходячи із суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, заниження такого доходу спричиняє не сплату єдиного соціального внеску до бюджету у встановленому розмірі.

Частина перша статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає, що Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки про заниження єдиного соціального внеску зроблені відповідачем, зокрема, внаслідок висновків про заниження оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, описаних вище.

Враховуючи встановлення судом дотримання позивачем вимог в частині визначення сум оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, тому суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 04.12.2023 №11644/23-00-24-05-01, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 151579,60 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та оскаржувана вимога від 04.12.2023 №Ф-11643/23-00-24-05-01 про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 638602,97 грн також є протиправними та підлягають до скасування, як похідні позовні вимоги.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 04.12.2023 №11657/23-00-24-05-01, яким до позивача застосовано штраф з податку на додану вартість у сумі 3546 грн та від 04.12.2023 №11654/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану у сумі 1438,70 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Приписами пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Оскільки за наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач і відповідності до положень податкового законодавства здійснив формуванні витрат за рахунок придбання у ТОВ «Черкасиагросфера» палива для реактивних двигунів ТС-1, як наслідок позивач відповідно до вимог ст. 187, ст.198 ПК України правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 12963,00 грн. у зв`язку із придбанням товару (палива реактивного) і використаного у своїй господарській діяльності, тому податкові повідомлення-рішення від 04.12.2023 №11657/23-00-24-05-01 та від 04.12.2023 №11654/23-00-24-05-01 також підлягають до скасування.

Допитаний в судовому засіданні свідок заступник начальника відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Черкаській області ОСОБА_2 (який здійснював планову невиїзну перевірку позивача) пояснив, що за наслідками перевірки позивача ним було встановлено факт заниження ним суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 913010,69 грн, в результаті чого донараховано військового збору від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 76084,22 грн. Також ним було встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 638602,97 грн та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму14387,00 грн. Додатково вказано, що ним в акті перевірки не було зазначено інформації про здійсненні арифметично-обрахункових показників, відповідно до яких встановлено порушення позивачем податкового законодавства та показники обліку, розбіжності по яким допущено ним такий облік, оскільки такі розрахунки здійснені ревізором на паперових носіях, які не були приєднані до матеріалів перевірки. Додатково вказав, що такі арифметично-обрахункові показники дійсно ним були проведені на підставі листа позивача про торгівельну націнку на пальне.

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 04.12.2023 №11657/23-00-24-05-01, №11654/23-00-24-05-01, №11617/23-00-24-05-01, №11645/23-00-24-05-01, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2023 №Ф-11643/23-00-24-05-01 та рішення від 04.12.2023 №11644/23-00-24-05-01.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку із вищевикладеним суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 04.12.2023 №11657/23-00-24-05-01, №11654/23-00-24-05-01, №11617/23-00-24-05-01, №11645/23-00-24-05-01, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2023 №Ф-11643/23-00-24-05-01 та рішення від 04.12.2023 №11644/23-00-24-05-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 22963 (двадцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн 72 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається у вищевказаний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 08.07.2024.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ