Постанова

від 08.07.2024 по справі 520/24099/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 р. Справа № 520/24099/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2022, по справі № 520/24099/21

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України , Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції

третя особа Регіональна профспілкова організація Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо видання та направлення доручення Міністерства юстиції від 13.09. 2021 № 462/1.3/48-21 та попередження про наступне вивільнення від 13.09.2021 ОСОБА_1 з посади заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту, врученого 16.09.2021;

- скасувати доручення Міністерства юстиції від 13.09.2021 року № 462/1.3/48-21 та попередження про наступне вивільнення від 13.09.2021 ОСОБА_1 з посади заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під-варту, врученого 16.09.2021;

- визнати протиправними дії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо вручення попередження про наступне вивільнення від 13.09.2021 ОСОБА_1 з посади заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під-варту, врученого 16.09.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

До судового засідання учасники не прибули, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином.

Стосовно клопотання ОСОБА_1 від 03.07.2024 щодо відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи необхідність відкладення розгляду справи позивач посилалась на отримання інформації щодо неможливості участі у судовому засіданні її представника Компанієць А.В.

Втім, жодних доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, до заяви не додано.

Крім того, дослідивши матеріали справи, встановлено, що до участі у даній справі у якості представника позивача ОСОБА_2 не залучалась, відповідні докази наявності повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 зазначеною особою у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про те, що клопотання позивача, яким остання просить відкласти розгляд справи та заперечує проти проведення судового засідання без участі свого представника, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Із матеріалів справи встановлено, що предметом даного спору є правомірність доручення Міністерства юстиції від 13.09.2021 № 462/1.3/48-21 та попередження про наступне вивільнення від 13.09.2021 ОСОБА_1 з посади заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під-варту.

Так, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Разом з тим, ні попередження про наступне вивільнення від 13.09.2021 ОСОБА_1 , ні доручення від 13.09.2021 № 462/1.3/48-21 щодо вжиття заходів стосовно ознайомлення позивача із зазначеним попередженням, не відповідають ознакам акту індивідуальної дії, оскільки не реалізують правові приписи.

Направлення та вручення працівнику попередження про наступне вивільнення є одним із аспектів дотримання з боку роботодавця вимог трудового законодавства у комплексі визначених законом заходів, спрямованих на дотримання трудових прав.

Втім, таке попередження не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення будь-яких дій працівника та/або роботодавця; само по собі не породжує певних правових наслідків; його результати не мають обов`язкового характеру для учасників трудових правовідносин; воно не може створювати нових правових норм чи доповнювати нормативне регулювання.

При цьому, розгляд питання правомірності вручення попередження без аналізу дотримання з боку роботодавця всієї сукупності трудових гарантій не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Отже, саме по собі попередження про наступне вивільнення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а лише засвідчує факт повідомлення працівника про його звільнення.

У разі вирішення вказаних позовних вимог судове рішення жодним чином не вплине на права позивачки, оскільки юридичним фактом, який тягне за собою правові наслідки, є звільнення з посади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у обставинах спірних правовідносин, що обумовили звернення ОСОБА_1 до суду, є оскарження саме наказу про звільнення з посади.

Отже, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, які спрямовані на фактичне визнання попередження про звільнення незаконним, так само як і вимоги щодо оскарження відповідних дій суб`єкта владних повноважень, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 у справі № 804/6761/17, від 31.01.2024 у справі № 300/2836/22.

Крім того із урахуванням висновків Верховного Суду слід вказати, що ініційований ОСОБА_1 спір не підлягає розгляду в судах, оскільки відповідач при формуванні та врученні позивачеві попередження про наступне вивільнення не здійснював публічно-владні управлінські функції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.

Крім того, враховуючи приписи ч. 1 ст. 239 КАС України, колегія суддів також зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду в порядку жодного судочинства.

Тому, оскільки позов не підлягає судовому розгляду, суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.

В силу ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів доходить висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 250, 311, 315, 319, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 по справі № 520/24099/21 - скасувати.

Провадження у справі № 520/24099/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, третя особа Регіональна профспілкова організація Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов