Рішення

від 22.06.2006 по справі 8/123-1550

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/123-1550

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2006 р.Справа № 8/123-1550

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Жук Г.А.             

Розглянув справу

за позовом: Козівської міжрайонної Державної податкової інспекції, вул. Грушевського, 48, смт. Козова, Козівського району Тернопільської області, 47600, ідентифікаційний код 21131290.           

до відповідача:

1.  Приватного підприємства "Багро", вул. Грушевського, 8, м.Скалат, Підволочіського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 32146776.    

2. Державного підприємства "Козлівський спиртзавод", с. Козлів, Козівського району,Тернопільської області, ідентифікаційний код 00375042.            

про  визнання недійсним господарського зобов'язання по договору купівлі - продажу №0109/02 від 01.09.2005 року

За участю представників сторін:

позивача: Іванців Ю.С. - довіреність №109 від 07.04.2006року; Трохімчук М.О.  –довіреність № 157/Т від 20.01.2006 року

відповідача 1: Наконечний Ю.Р. довіреність №89/10-10 від 03.04.2006 року

відповідача 2: Авдєєнко В.В. - довіреність № 112 від 21.04.2006 року

В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені  статтями 20, 22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Козівська міжрайонна Державна податкова інспекція звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Багро", м.Скалат, Підволочіського району, Тернопільської області та Державного підприємства "Козлівський спиртзавод", с. Козлів, Козівського району, Тернопільської області  про визнання недійсним господарського зобов'язання по договору купівлі продажу №0109/02 від 01.09.2005 року, укладеного між ПП „Багро” та ДП "Козлівський спиртзавод" на загальну суму 6891,26 грн., як таке що суперечить інтересам держави і суспільства посилаючись на приписи ст. ст. 203,215,656 ЦК України,ч.1ст. 207 Господарського кодексу України, просить в порядку ст. 208 Господарського кодексу України стягнути на користь держави  з Приватного підприємства „Багро” кошти отримані в оплату товару згідно договору №0109/02 від 01.09.2005 року по платіжному дорученню від 05.09.2005 року № 1509.

          19.06.2006 року  позивач звернувся до суду  із заявою № 10/10-015, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про уточнення позовних вимог, посилаючись на ст. 124 Конституції України, ст.ст.174,179,216,228 ЦК України, ст.ст. 207,208 ГК України, Постанову Верховного суду України від 08.06.2004 року по справі 1/4/391 вважає позовні вимоги податкового органу щодо недійсним господарського зобов'язання по договору, укладеному між ПП „Багро” та ДП "Козлівський спиртзавод", як такого що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства та застосування  відповідних наслідків обґрунтованими та доведеними.

В обґрунтування позовних вимог позивач представив договір купівлі-продажу №0109/02 від 01.09.2005 року, видаткову накладну від 10.10.2005 року № 8, податкову накладну № 433 від 05.09.2005 року, платіжне доручення від 05.09.2005 року № 1509, Пояснення гр.. Парнасова В.І., Акт перевірки від 10.03.2006 року про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДП "Козлівський спиртзавод" при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП „Багро” та ТОВ „Інтеграл” за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року.

Стверджує, що оспорюване господарське зобов'язання суперечить інтересам держави, укладене за наявності умислу на ухилення від сплати податків зі сторони обидвох його учасників, що полягає в тому, що відповідачі в порушення вимог ч.1,5 ст. 203 ЦК України, уклали договір купівлі-продажу перетворювачів тиску без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, тобто уклали фіктивну угоду з метою мінімізації податкових навантажень, отримання незаконного доходу та ухилення від оподаткування, тобто суперечною інтересам держави та суспільства.

Представник відповідача 1 –Приватного підприємства "Багро", позов не визнає, у відзиві на позовну заяву від 25.05.2006 року стверджує,  що укладаючи договір купівлі-продажу перетворювачів тиску сторонами досягнуто  домовленості з усіх істотних умов договору, зазначена угода не містить ознак фіктивної угоди, оскільки для обидвох сторін настали бажані правові наслідки –ПП „Багро” продало товарно-матеріальні цінності і отримало за них кошти, а  ДП "Козлівський спиртзавод"  придбало ці ж самі товарно-матеріальні цінності і оплатило за них кошти.  Заперечує проти твердження позивача про ненадходження до Державного бюджету України суми ПДВ з даної операції, посилається на те, що при укладенні та виконанні договору купівлі-продажу сторонами не порушено вимог чинного законодавства, зазначеною господарською операцією не було завдано шкоди інтересам держави і суспільства і у сторін договору не було мети на укладення фіктивного договору, мнимої угоди або угоди, що суперечить  інтересам держави і суспільства.

Представник відповідача 2 - Державне підприємство "Козлівський спиртзавод" позов не визнає, у відзиві на позовну заяву від 19.06.2006 року (вхідний № 17059/н/) стверджує, що не має претензій к продавцю перетворювачів тиску, контрагенту за договором купівлі-продажу №0109/02 від 01.09.2005 року. Даний товар отримано ДП "Козлівський спиртзавод", и отримано саме у продавця за даним договором за нього оплачено кошти. Крім того, позивач не оспорює сам договір, а лише зобов'язання, яке випливає з даного договору, однак дійсний договір безумовно породжує зобов'язання сторін, тому вважає безпідставними позовні вимоги щодо визнання зобов'язань, які породжуються дійсним договором.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи   позивача, відповідачів, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд  в с т а н о в и в:  

10.03.2006 року Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області проведено виїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Державним підприємством "Козлівський спиртзавод” при проведенні фінансово - господарських операцій з ПП „Багро” та ТОВ „Інтеграл” за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року.

За результатами даної перевірки  державною податковою інспекцією складено Акт від 10.03.2006 року № 146-23/00375042, яким встановлено, що за перевіряємий період  між відповідачами у справі  укладено договір купівлі-продажу перетворювачів тиску№0109/02 від 01.09.2005 року. На виконання умов договору  ДП "Козлівський спиртзавод” здійснив попередню оплату в сумі 6891,26 грн. (платіжне доручення № 1509 від 05.09.2005 року). На здійснену операцію (попередню оплату)  продавцем –ПП „Багро” виписано податкову накладну № 433 від 05.09.2005 року на суму 6891,26 грн. в т. ч. 1148,54 ПДВ. Сума податку по даній податковій накладній  включено до складу податкового кредиту ДП "Козлівський спиртзавод” у вересні 2005 року. Податкова накладна завірена факсимільном підписом директора ПП „Багро”, яка засвідчена печаткою  юридичної особи. Позивач стверджує, що дана накладна не відповідає вимогам п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом  ДПА України від 30 травня1997 року № 165 (із змінами та доповненнями), вважає що факсимільний підпис на податковій накладній є порушенням п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” і посилаючись на ч.3 ст. 207 ЦК України  стверджує, що оскільки податкова накладна є звітним документом, що засвідчує факт продажу, придбання товару(робіт, послуг) складені екземпляри податкової накладної повинні бути підписані власноручно уповноваженим платником податку без використання аналогів відтворення власного підпису (факсимільного підпису).

На виконання умов договору ПП „Багро”, згідно видаткової накладної № 8 від 10 жовтня 2005 року, передав перетворювачі тиску  в кількості 4 штуки на суму 6891,26 грн. (в т. ч. ПДВ 1148,54 грн.) покупцю - ДП "Козлівський спиртзавод”. Однак на момент  перевірки представнику податкового органу представлено  поспати на  придбаний товар ”Преобразователь давления измерительного” за заводськими номерами СТОВ „АПЛІСЕНС” Республіка Бєларусь, датою виготовлення 14.10.2005 року і датою продажу –20.10.2005 року. При цьому, позивач стверджує, що на момент укладення договору  купівлі продажу між відповідачами у справі ПП „Багро” не було и не могло бути власником зазначених приладів, посилаючись на приписи ст.ст. 656, 203 ЦК  України,  стверджує. Що  стороні (відповідачі у справі) уклали договір купівлі-продажу перетворювачів тиску без наміру створення правових наслідків, які обумовлено ним, тобто уклали фіктивну угоду, що даний договір , укладений з метою отримання незаконного доходу та ухилення від оподаткування, тобто, суперечною інтересам держави та суспільства.

Матеріали справи свідчать, що між відповідачами у справі виникли зобов'язання, з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у   власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму. Тобто, предметом договору купівлі-продажу у відповідності до вимог ст.ст. 655, 656 ЦК України  може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений, придбаний , набутий продавцем у майбутньому. Дане спростовує твердження позивача, про протиправність укладення договору про продаж товару який не бів у наявності у продавця на момент продажу, крім того дані твердження спростовуються і пояснення відповідача –покупця за договором, який стверджує що перетворювачі тиску отримано ним в момент виписки видаткової накладної, однак дані прилади не мають заводських номерів і не мали технічних паспортів (відзив на позов від 19.06.2006 року).

На підтвердження виконання даної господарської операції, Продавець (відповідач - 1) виписав видаткову накладну та податкову накладну № 433 від 05.09.2005 року на суму. Покупець (відповідач - 2), в свою чергу,  підписав накладну 38 від 10.10.2005 року   про отримання товару, оплатив вартість одержаного товару, що підтверджено копією платіжного доручення № 1509 від 05.09.2005 року, актами перевірки як відповідача-1 так і відповідача-2, поясненнями відповідачів в судовому засіданні та не заперечено представником позивача.

Посилаючись на  ст. 207 Господарського кодексу України позивач стверджує, що сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що є підставою на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнання господарського зобов'язання недійсним повністю або в частині, просить визнати недійсним господарське зобов'язання по договору укладеному між ПП „Багро” та ДП "Козлівський спиртзавод", як таке,  що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та стягнути на користь держави  з Приватного підприємства „Багро” кошти отримані в оплату товару згідно договору №0109/02 від 01.09.2005 року по платіжному дорученню від 05.09.2005 року № 1509.

          В силу частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України .

Статус Державної податкової інспекції в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”. Згідно з п.11 ст. 10 даного Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, в тому числі  функцію подання до судів позовів до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п.2, п. 6 Постанови  Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13 від 25.12.92 р., N 15 від 25.05.98 р.) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. До угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону, колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. При цьому у пункті 8 даної Постанови  констатовано, що якщо така угода була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, відповідні наслідки застосовуються до сторони, яка діяла умисно. У тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо  суперечною інтересам держави і суспільства, суд все належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави (п.17Постанови).

Однак, позивач не представив доказів, які б свідчили про те, що сторони за даною угодою діяли з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, навпаки, стверджує, що відповідач-1 подає звітність до податкового органу, сплачує податки, що ПП. „Багро” за вересень 2005 року згідно поданої податкової декларації з ПДВ  задекларовано  податкове зобов'язання в сумі 84143 грн., податковий кредит  в сумі 83663 грн., відхилень між даними перевірки та даними декларації не встановлено.

 На вимогу суду податковим органом представлено копію податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2005 року,  (за період в якому проведено спірну господарську операцію), які подавались відповідачем 1 и прийнято податковим органом. Доказів того, що даний відповідач не включив суму податку на додану вартість (з спірної господарської операції) в податкове зобов'язання позивачем не представлено, тобто позивачем не доведено факту відповідачами угоди та проведення господарської операції з купівлі-продажу перетворювачів тиску з метою ухилення від сплати податку.  

Не доведено позивачем і умислу іншої сторони (відповідача 2) на отримання незаконного бюджетного відшкодування.

Нормами підпункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", дано визначення терміну "податковий кредит" та правила включення витрат по сплаті податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит,

Так, даний Закон визначає, податковий кредит - як суму, на яку платник податку має право зменшити  податкове зобов'язання звітного періоду.  Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у  зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).

Матеріалами справи доведено та не заперечене позивачем, що відповідач-2 включив суму ПДВ 1148,54грн. до податкового кредиту лише після отримання податкової накладної № 433 від 05.09.2005 року, що відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".  При цьому слід зазначити, що чинне законодавство України не містить прямої заборони використання факсимільного підпису при підписанні первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності.

Системний аналіз законодавства, що регламентує спірні правовідносини, дає підстави стверджувати, що наявність умислу у сторін (або однієї із сторін) означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка укладається, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, в тому числі і у вигляді безпідставного отримання прибутків (доходу) та ухилення від сплати податків, обов'язкових платежів до бюджету або до державних цільових фондів від результатів своєї діяльності

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  

З представлених позивачем документів вбачається, що податковим органом не встановлено порушень ПП „Багро”, вимог законодавства з питань оподаткування при визначенні, обчисленні та відображенні у документах податкової звітності податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами умислу в діях відповідачів на ухилення від сплати податків.

За даних обставин, позовні вимоги Козівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Підволочиському районі про визнання недійсним господарського зобов'язання з продажу товару згідно договору № 20 від 01.09.2005 року, укладеного між   приватним підприємством „Багро” та  Державного підприємства "Козлівський спиртзавод", з підстав його вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, згідно статті 207 Господарського кодексу України, із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України, суд визнає необґрунтованим, неправомірним, таким що не підлягає до задоволення.

Згідно з ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати не стягуються.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1,2,4,12,22,32,43,44-49,69,75,82,84,85,115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позовних вимог  відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

3.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу , а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало  законної сили протягом десяти днів з дня його  прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Рішення підписано___04 вересня 2006 року __

Суддя                                                                                          Г.А. Жук