Ухвала

від 08.07.2024 по справі 280/9741/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2024 року

м. Київ

справа № 280/9741/21

адміністративне провадження № К/990/25286/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-Рітейл» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-Рітейл» (далі також позивач, ТОВ «ЗОГ-Рітейл») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУДПС), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27 вересня 2021 року:

№0138550701 (форма «Р») в частині нарахування суми податку на прибуток у розмірі 556348,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 139087,00 грн., усього в розмірі 695435,00 грн;

№0138580701 (форма «Р») в частині нарахування суми податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 4898448,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 1246537,95 грн, усього в розмірі 6144985,95 грн.;

№0138600701 (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2608956,00 грн;

№0138620701 (форма «ПН»), в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 2140141,53 грн;

№00138510902 (форма «ПС») про нарахування штрафних санкцій в розмірі 180000,00 грн;

№00138520902 (форма «ПС») про нарахування штрафних санкцій в розмірі 9000,00 грн;

№0138350717 (форма «Д») в частині нарахування штрафних санкцій та пені в розмірі 27362,03 грн;

№0138370717 (форма «Д») в частині нарахування штрафних санкцій та пені в розмірі 2450,16 грн.;

№00138530902 (форма «ПС») в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 8574,51 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області:

№0138550701 (форма «Р») в частині нарахування суми податку на прибуток у розмірі 556348,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 139087,00 грн, усього в розмірі 695435,00 грн.;

№0138580701 (форма «Р») в частині нарахування суми податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 4898448,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 1246537,95 грн, усього в розмірі 6144985,95 грн;

№0138600701 (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2608956,00 грн;

№0138620701 (форма «ПН»), в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 2140141,53 грн;

№00138510902 (форма «ПС») про нарахування штрафних санкцій в розмірі 180000,00 грн;

№00138520902 (форма «ПС») про нарахування штрафних санкцій в розмірі 9000,00 грн;

№0138350717 (форма «Д») в частині нарахування штрафних санкцій та пені в розмірі 27362,03 грн;

№0138370717 (форма «Д») в частині нарахування штрафних санкцій та пені в розмірі 2450,16 грн.

В решті позовних вимог відмовив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 21 лютого 2024 року Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року в адміністративній справі №280/9741/21- залишив без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року - без змін.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «АСТБУД», крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді, як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суди вважали, що висновки відповідача, що ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» занижено базу оподаткування з податку на додану вартість на вартість безоплатно наданих товарів в сумі 21401415,26 грн, не включено до складу податкових зобов`язань з ПДВ суму 4280283, грн, та не складено і не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну, є необґрунтованими. В обґрунтування цього суди послались на те, що виділ з ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» новоутвореного ТОВ «РІТЕЙЛ-ПРОМ» було завершено, ТОВ «РІТЕЙЛ-ПРОМ» перейшло право власності на паливо згідно розподільчого балансу, який затверджений директором ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» у зв`язку з реорганізацією ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» шляхом виділу, складені та підписані акти прийому-передачі від 25 вересня 2019 року, проте фактичне отримання палива не могло бути здійснено оскільки податковим законодавством передбачена для цього обов`язкова реєстрація акцизних складів. Отже, фактичне відвантаження на акцизний склад №1012324 ТОВ «РІТЕЙЛ-ПРОМ» відбулось 11 жовтня 2019 року, 17 грудня 2019 року, 28 грудня 2019 року, що підтверджується зареєстрованими акцизними накладними. ТОВ «РІТЕЙЛ-ПРОМ» після реєстрації акцизних складів повідомило ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» про можливість фактичного відвантаження палива. До дати фактичного відвантаження паливо знаходилось на акцизному складі ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» №1003317 не в окремих ємностях, а разом з паливом, що належало ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» та іншим суб`єктам господарювання, паливо яких зберігалось на той момент на складі. Факт здійснення виділу з ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» новоутвореного підприємства ТОВ «РІТЕЙЛ-ПРОМ» зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, факт передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджено розподільчим балансом, актами прийому-передачі, зареєстрованими у реєстрі акцизних накладних на передачу палива;

Також суди зауважили, що 23 березня 2021 року шляхом виділу з ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» було зареєстровано ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯ ПРОМ». До відомостей про ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» було внесені дані про правонаступника ТОВ «РІТЕЙЛ-ПРОМ», вказані дані також були зазначені у новій редакції статуту ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ». ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯ ПРОМ» перейшло право власності на паливо згідно розподільчого балансу, який підписаний директором та бухгалтером ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» у зв`язку з реорганізацією ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» шляхом виділу, складені та підписані акти прийому-передачі від 22 березня 2021 року, проте фактичне отримання палива не могло бути здійснено оскільки податковим законодавством для цього передбачена обов`язкова реєстрація акцизних складів. На підставі зазначеного, фактичне відвантаження на акцизний склад №1016296 ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯ ПРОМ» відбулось 2 червня 2021 року, що підтверджується зареєстрованими акцизними накладними. ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯ ПРОМ» після реєстрації акцизних складів повідомило ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» про можливість фактичного відвантаження палива. До дати фактичного відвантаження паливо знаходилось на акцизному складі ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» №1003317 не в окремих ємностях, а разом з паливом, що належало ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» та іншим суб`єктам господарювання, паливо яких зберігалось на той момент на складі. Факт здійснення виділу з ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» новоутвореного підприємства ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯ ПРОМ» зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, факт передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджено розподільчим балансом, актами прийому-передачі, зареєстрованими у реєстрі акцизних накладних на передачу палива. Тож висновки перевіряючих, що ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на вартість безоплатно наданих товарів на загальну суму 2613371,00 грн, є неправомірними.

З приводу встановленого порушення відсутності реєстрації податкової накладної на вартість реалізації паливо-мастильних матеріалів, які були реалізовані в грудні 2020 року на ТОВ «БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ», на загальну суму 4200,00 грн., суди вказали, що податковим органом не нараховано штрафних санкцій за встановлене актом перевірки порушення у зв`язку з п.52-1 розділу Х "Перехідні положення" ПК України, проте порушення зафіксовано у податковому повідомленні-рішенні від 27 вересня 2021 року №0138620701. Встановлення вказаного порушення податковим органом є хибним, оскільки, як встановлено судом, Позивачем був зареєстрований розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 16 грудня 2020 року №8 до податкової накладної від 01 лютого 2020 року№3 на суму коригування 4200,00 грн.

Позивач діяв без умисності, що доводить встановлена відсутність заборгованості по податку на додану вартість за 3 роки (з 2017 по 2020), крім оскаржуваних сум, вчасного перерахування до бюджету 2068876,00 грн. суми нарахованого податку на додану вартість. Вказане доводить відсутність умисності в несплаті податку на додану вартість.

Позивач здійснив свій розрахунок пені на встановлені суми заниженого податку на доходи фізичних осіб, за яким сума пені нарахованої позивачем на недоплачений податок на доходи фізичних осіб становить 20928,45 грн. Вказана сума не спростована скаржником.

Факт передачі резервуарів за серійними номерами: №1, №18, №Е1, №Е2, №11а, №12а, №30а, №14а, №15а за договором оренди не є рівнозначним факту експлуатації даних резервуарів та водночас дає можливість підприємству при необхідності здійснити необхідне обладнання взятих в оренду резервуарів, зареєструвати у ЄРАН та здійснювати з них реалізацію пального. Ввстановлена відповідальність в залежність від введення в експлуатацію резервуара та користування ними, що у випадку резервуарів за серійними номерами: №1, №18, №Е1, №Е2, №11а, №12а, №30а, №14а, №15а не відбулось. Ураховуючи вищевикладене, накладення штрафних санкцій у розмірі 180000,00 грн. за відсутність (не обладнання та не реєстрацію в Єдиному державному реєстрі в законодавчо встановлені строки) рівнемірів-лічильників на резервуарах для зберігання та відпуску пального в кількості 9 одиниць на акцизному складі №1003317 за адресою: Запорізька область, Запорізький р-н, с. Зеленопілля, вул. Східна, 6 є неправомірним.

Жодних повідомлень про проведення технічних робіт у системи електронного адміністрування реалізації пального у вказані періоди розміщено не було, отже позивач зі свого боку здійснив всі необхідні дії для вчасної подачі щоденних довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального за відповідні періоди.

Відповідач в обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій невірно протрактовано норми статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України саме щодо досліджених правовідносин виділення новостворених підприємств. Стверджує, що судами попередніх інстанцій не наведено жодного аргументу стосовно твердження ГУ ДПС у Запорізькій області про те, що встановлені під час перевірки господарські операції не підпадають під визначення операції з виділення з ТОВ «ЗОГ-РІТЕЙЛ» двох новоутворених підприємств, обмежившись лише наданими позивачем відомостями щодо реєстрації цих підприємств.

Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду. Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів контролюючого органу до зазначеної підстави.

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Отже підстави касаційного оскарження Відповідач навів безвідносно до передбачених КАС України вимог лише щодо двох висновків, які лягли в основу скасування спірних у справі індивідуальних актів.

Крім того, скаржник наводить доводи щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права й по інших епізодах. Однак ці доводи вказані без посилання на конкретні передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження та без дотримання відповідних процесуальних вимог щодо обґрунтування таких підстав. При цьому Відповідач просить прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, тобто не погоджується з усіма висновками, що лягли в основу задоволення позовних вимог.

Крім того, касаційна скарга скаржником вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року її повернуто як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

1 липня 2024 року скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з вказаною касаційною скаргою.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статтв 328 цього Кодексу мв касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не обґрунтовано передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, зазначена касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України, учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Однак, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-Рітейл» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська