Ухвала

від 05.07.2024 по справі 465/5391/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5391/24

2/465/2750/24

У х в а л а

про залишення без руху

"05" липня 2024 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, -

встановив:

Позивачка звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК Украни, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч.2 ст.174 ЦПК України визначено, що заявами по суті є, зокрема, позовна заява.

У ході вивчення питань щодо відповідності змісту позовної заяви вимогам процесуального закону та інших питань, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам закону, у зв"язку з чим, приходжу до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.

Ч.1 ст.175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

В порушення п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України в заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у третьої особи.

Відповідно до змісту п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Ч.5 цієї статті визначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Разом з тим, з заяви вбачається, що даних вимог закону щодо порядку подання письмових доказів, позивачкою не виконано.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

При цьому суд зважає також на практику ЄвропейськогоСуду з правлюдини,що знайшла своєвисвітлення у справі Golderv. UnitedKingdomвід 21.02.1975року,згідно якої,право насуд неє абсолютним, то воно може бути обмеженимособливо щодо умовприйнятності скарг,у тому числі йна діїсудді,що відповідають вимогам процесуального законодавства,проте,не подобаються стороні. Правилазастосування головуючим процесуальних норм,що забезпечують порядок в ходісудового процесу і послідовність здійснення своїхправ сторонами, хоч і не подобається стороні, проте, безумовно мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи, повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані та розуміти, що їх право закінчується там, де починається право іншої сторони, а тим більше там, де починається обов`язок та право головуючого у процесі.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України,-

постановив:

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини - залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачці зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь