Рішення

від 04.11.2024 по справі 465/5391/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5391/24

2/465/2750/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

04.11.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарі судового засідання Савченко А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, -

встановив:

Позивачка звернулася в суд з позовною заявою про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини. Позов мотивує тим, що відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17.02.2016р. розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено у твердій грошовій сумі в розмірі 583,50 грн., яка підлягає індексації відповідно до закону. Так, відповідно до даного рішення відповідач зобов?язаний сплачувати аліменти на її, позивачки, користь на утримання спільної доньки. Крім цього, відповідно до вказаного вище рішення суду нею, позивачкою, отримано виконавчий лист, виданий відділом державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області та відкрито виконавче провадження № 50560688. Однак, відповідач тривалий час не виконує рішення суду належним чином, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів. Як на час прийняття судового рішення так і зараз неповнолітня донька проживає разом з нею, позивачкою, та повністю перебуває на її утриманні. Для забезпечення їй належного харчування, забезпечення одягу, навчання, оздоровлення та розвитку за віком необхідні значні кошти. Відповідач має можливість брати участь в утриманні доньки, але будь-якої матеріальної допомоги не надає. Відтак, внаслідок невиконання відповідачем рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17.02.2016р. про стягнення аліментів, за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки за період з25.01.2016року по 29.02.2024року у розмірі 87815 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах у ВП №50560688від 06.03.2024р. Відтак, вона, позивачка, змушена звернутися до суду з позовною заявою про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.09.2024р. відкрито спрощене позовне провадження та у справі призначено судове засідання.

Позивачка та її представник - адвокат Чубик Б.Г. в судове засідання не прибули, представник подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримують, просять позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, однак з таким не ознайомився та своїм правом, визначеним ЦПК України, не скористався.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на те, що відповідач у справі належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не подав, а представник позивачки щодо заочного розгляду справи заперечень не висловлював, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити в цивільній справі заочне рішення.

У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та з`ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правиломстатей 15, 16 ЦК України, кожнаособа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що Сихівським районним судом м. Львова 17.02.2016р. ухвалено рішення у цивільній справі №464/648/16-ц, яким вирішено стягувати з ОСОБА_2 (відповідача у справі) на користь ОСОБА_1 (позивачки у справі) аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 583,50 грн., щомісячно, починаючи з 25 січня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, та зазначено, що розмір аліментів стягуваний у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.

Ч.4 ст. 82 ЦПК України вказує на те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі зазначених вимог законодавства не потребують додаткового доказування факт наявності неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в позивачки та відповідачки.

Рішення суду не оскаржене та набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Ч.3 цієї статті визначено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

На виконання рішення суду, яке набрало законної сили, Сихівським районним судом м. Львова 29.02.2016р. видано виконавчий лист.

18.03.2016р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області Василів І.В. відкрито виконавче провадження №50560688 з примусового виконання виконавчого листа №464/648/16-ц, виданого 29.02.2016р.

Відповідно до розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні №50560688, наданого 06.03.2024р. старшим державним виконавцем Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції Карп"яком А.В., загальна заборгованість по сплаті аліментів складає 87 815 (вісімдесят сім тисяч вісімсот п"ятнадцять) гривень 00 коп.

Відповідачем не долучено будь - яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи документи, чи докази, які свідчать про те, що в даних документах наявні неповні, недостовірні дані.

Для спростування доводів позову відповідач не подав належних і допустимих доказів, визначених законом.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Частина 3 зазначеної норми закону вказує на те, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 2 ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зчастиною 1статті 196Сімейного кодексуУкраїни,в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Як вбачається з даної норми, безумовною підставою стягнення пені у разі виникнення заборгованості по сплаті аліментів є наявність вини платника аліментів.

П. 22 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від15травня 2006 року№3 «Прозастосування судамиокремих нормСімейного кодексуУкраїни прирозгляді справ щодо батьківства,материнства тастягнення аліментів» роз`яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Ст.129-1 Конституції України закріплено те, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Крім того, обов`язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.

Позивачкою доведено, що згідно рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17.02.2016р. у цивільній справі №464/648/16-ц про стягнення аліментів з відповідача, в останнього виникла заборгованість, на підставі якої розрахована неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів.

Наявність заборгованості по сплаті аліментів та відкритого виконавчого провадження свідчать про те що, така виникла з вини відповідача.

Згідно ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Статтею 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.89ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2Постанови пленумуВерховного судуУкраїни №14від 18 грудня 2009року «Про судове рішення у цивільній справі»встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статями 3,8,19,21,43,55 Конституції України, статтями 1 та 6 Конвенції «Про захист прав людини і основополдожних свобод» статтями 2-5, 10,12, 43 44, 49, 81,89,141, 259, 263- 265, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Яворівського відділі державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) по заборгованості за несплату аліментів в сумі 87 815 (вісімдесят сім тисяч вісімсот п"ятнадцять) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається після вирішення питання про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Яворівський відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, юридична адреса: Львівська область, м. Яворів, вул. Львівська, буд.2, код ЄДРПОУ 34978144.

Суддя В. Кузь