Рішення

від 08.07.2024 по справі 300/3344/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2024 р. справа № 300/3344/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка), в інтересах якої діє ОСОБА_2 (представник позивачки), звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки ОСОБА_1 .

Адміністративний позов обґрунтований тим, що у зв`язку зі зміною прізвища позивачка звернулася до Івано-Франківського відділу Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області із заявою від 20.03.2024 про видачу паспорта у формі книжечки зразка 1994 року. Однак, відповідач відмовив у видачі паспорта зразка 1994 року. Представник позивачки зазначає, що ОСОБА_1 є віруючою людиною з певними релігійними переконаннями, що не допускають використання електронних чіпів, які містять персональну інформацію. Зазначено, що обробку персональних даних позивачки засобами реєстру проведено на підставі її особистої заяви-анкети №10214405 для внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру від 05.05.2018 про присвоєння УНЗР, однак при поданні такої заяви позивачка не володіла достатнім обсягом інформації щодо того, які персональні дані будуть оброблятися та зберігатися та які наслідки буде мати вказана заява в подальшому. Крім того, документ для виїзду за кордон втрачений та надалі позивачка немає наміру оформляти паспорт для виїзду за кордон. Представник вважає, що наявність унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі не є зобов`язуючою умовою для громадян України отримувати паспорт у вигляді ID-картки так само, як і наявність релігійних переконань не є виключною обставиною для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

На адресу суду від Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області 15.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця заперечила щодо задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 документована біометричним паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 11.05.2018, який оформлений засобами Єдиного державного демографічного реєстру та містить безконтактний електронний носій, при оформленні якого в реєстрі сформовано УНЗР. Попереднє оформлення позивачкою паспорта з формуванням унікального номера запису про особу у реєстрі вказує на неналежність її до вказаної суспільної групи, а бажання позивачки оформити паспорт у формі книжечки не має релігійного підґрунтя. Крім того, такі релігійні побоювання спростовуються наявністю у позивачки реєстраційного номера облікової картки платника податків. На думку представниці, паспорт у формі книжечки видається на підставі відповідного рішення суду за умови наявності в особи реальних побоювань настання шкоди приватному життю з мотивів релігійних переконань. Зазначено, що посилання представника позивачки на постанову Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 є безпідставним, оскільки вона не стосується правовідносин, які є предметом спору у даній справі. Що стосується витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн, то, на думку представниці, такі витрати є неспівмірними зі складністю справи. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивачки скористався правом подання відповіді на відзив, у якій не погоджується із аргументами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву. Зазначено, що позивачка не використовувала документ для виїзду за межі України та не бажала, щоб її дані містилися в електронному чипі, у зв`язку із чим позивачка зверталася до відповідача із заявою про анулювання біометричного паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Представник переконаний, що особа може мати особисті побоювання, як і з релігійних переконань та і з безпосереднього почуття тривоги, хвилювання, викликаного чеканням чого-небудь неприємного, небажаного з інших підстав, зокрема, але не виключно, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становити втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Від відповідача надійшли заперечення, у яких зазначено, що у заяві від 20.03.2024 ОСОБА_3 не зазначила про відмову від обробки персональних даних, як і не вказала про свої релігійні переконання, та у матеріалах справи відсутні докази про належність позивачки до будь-якої релігійної організації чи групи і, що вона має реальні підстави побоювання формування цифрових ідентифікаторів. Представниця зазначає, що УНЗР -це цифровий, незмінний ідентифікатор людини, який допомагає швидко та достовірно встановити особу. Такий формується у разі, якщо інформація про особу вноситься до Єдиного демографічного реєстру вперше. Унікальний номер запису в реєстрі протягом усього життя є незмінним. Посилання представника на постанову Верховного Суду від 08.06.2023 є необґрунтованим, оскільки дана справа є нетиповою, оскільки у зразковій справі правовідносини стосувалися майбутнього внесення персональних даних до Реєстру та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. Звернено увагу, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон не завдало жодної шкоди приватному життю позивачки, відповідно, оформлення паспорта у формі картки засобами реєстру не завдасть шкоди приватному життю позивачки і не становитиме для неї особистого надмірного тягаря.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком позивачкм є ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 (а.с.15).

ОСОБА_1 після укладення шлюбу з ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 від 29.01.2009 (а.с.16).

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області віл 31.01.2020 у справі №338/1461/19 розірвано шлюб, зареєстрований 08.11.2008 у виконавчому комітеті Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, актовий запис №13 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с.22).

28.09.2021 ОСОБА_8 зверталася із заявою до Управління ДМС України в Івано-Франківській області про знищення персональних даних у базі даних Управління ДМС України в Івано-Франківській області (а.с.23).

Управління ДМС України в Івано-Франківській області листом від 12.10.2021 повідомило позивачку, що персональні дані щодо позивачки відсутні в базі працівників Управління ДМС України в Івано-Франківській області (а.с.24).

20.03.2024 ОСОБА_8 змінила своє прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_4 , виданим Богородчанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.25).

На звернення позивачки щодо видачі паспорта у формі книжечки через зміну прізвища, відповідач листом від 30.03.2024 №Г-52/6/2602-24/2610/44-24 повідомив, що позиція позивачки щодо небажання оформлення нового паспорта у формі ID-картки є необгрунтованою; підстав для побоювання формування унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі немає, оскільки УНЗР у реєстрі вже сформований під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон - серія та номер НОМЕР_1 , виданого 11.05.2018 (а.с.12-13).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови видати паспорт у вигляді книжечки, позивачка звернулась із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 5 Закону України «Про громадянство України»документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно достатті 5 Закону України «Про громадянство України»Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XIIзатверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З 06.12.2012 набрав чинностіЗакон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI(далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною 1статті 1 Закону № 5492-VIсуспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цимЗакономдокументів, регулюютьсяКонституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною 1статті 4 Закону № 5492-VIвстановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цимЗакономінформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованихКонституцією Українисвободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до частини 1статті 10 Закону № 5492-VIвнесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимогЗакону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з пунктом «а» частини 1статті 13 Закону № 5492-VIпаспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цимЗакономіз застосуванням засобів Реєстру.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року (далі - Закон № 1474-VIII),статтю 13 Закону № 5492-VIдоповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».

ТакожЗаконом № 1474-VIIIчастину 2статті 21 Закону № 5492-VIвикладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5статті 14 Закону № 5492-VIформа кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цимЗакономпривести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Отже, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 820/3327/16, від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 240/575/20.

Що стосується посилань у позовній заяві на правову позицію щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки, яка була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), суд зазначає про таке.

У постанові від 18.08.2019 у справі № 0940/2105/18 Верховний Суд аналізував, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що нормиЗакону № 5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимогстатті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушеннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідалиЗакону № 5492-VI.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1статті 4 КАС Українитипові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Відтак, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Повертаючись до матеріалів справи, судом встановлено, що визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, наступне.

По-перше, судом встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись 05.05.2018 із заявою про оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон,вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформований (а.с.49-50).

Так, УНЗР № 19891114-05988 їй було присвоєно у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2018 році відповідно до заяви-анкети та облікової картки.

По-друге, матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до органу міграційної служби із заявою від 20.03.2024, позивачка не зазначала про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації (а.с.69-70).

Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

При цьому, при прийнятті рішення у зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання особи.

Відтак, безпідставним є посилання представника позивачки на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.

Суд вважає безпідставними доводи представника позивачки про те, що ОСОБА_1 відмовилася від біометричного паспорту громадянина України для виїзду за кордон та не використовує його, адже унікальний номер запису в Реєстрі уже присвоєний при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон і такий номер є незмінним.

Отже, отримання позивачкою паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушеньстатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 (постанова від 21 грудня 2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Оскільки представником позивачки не наведено належних аргументованих доводів щодо протиправності оскаржуваних дій, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.