Постанова

від 08.07.2024 по справі 910/1686/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1686/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 (суддя Смирнова Ю.М.) про забезпечення позову

у справі №910/1686/24

за заявою ОСОБА_1

особа, яка може отримати статус учасника справи: Міністерство юстиції України

про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Міністерству юстиції України (далі - Мін`юст), усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно нежитлової будівлі (літ. Б), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2838812580000, реєстраційний номер майна в реєстрі права власності на нерухоме майно: 37493768); нежитлової будівлі (літ. А;А') - магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 84211080000); нежитлової будівлі №1 (літ. Ж), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671317180000); нежитлової будівлі №2 (літ. В), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671298080000); нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 956549580366);

- заборони Мін`юсту, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії відносно Приватного підприємства "Дніпросервіс" (далі - ПП "Дніпросервіс").

1.2.В обґрунтування заявник зазначив, що:

(1) він є власником ПП "Дніпросервіс" (ідентифікаційний код 16484017), якому належить частка у розмірі 4 686 000 грн, що складає 60% статутного капіталу підприємства;

(2) наказом Мін`юсту від 09.02.2024 №371/5 задоволено скарги ОСОБА_2 від 05.12.2023 та директора ПП "Дніпросервіс", у зв`язку з чим, зокрема, визнано вчиненими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.10.2023 №1000671070042001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", від 24.10.2023 №1000671070043001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим Олександром Олександровичем та від 26.10.2023 №1000671070044001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною, щодо ПП "Дніпросервіс"; визнано прийнятими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювано рішення від 29.11.2023 №№70453816, 70453206, 70453548, 70454194, 70452918 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зої Миколаївни;

(3) вказаний наказ виконано Офісом протидії рейдерству 09.02.2024, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПП "Дніпросервіс" та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відносно ПП "Дніпросервіс";

(4) вважаючи цей наказ незаконним, заявник має намір звернутись до Господарського суду міста Києва з позовом до Мін`юсту про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту "Про задоволення скарг" від 09.02.2024 за №371/5 та зобов`язання Мін`юсту вчинити поновити відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

(5) враховуючи виконання наказу, який має намір оскаржити заявник, особи, які не є законними власниками та керівництвом ПП "Дніпросервіс", можуть здійснювати незаконну державну реєстрацію змін до відомостей про ПП "Дніпросервіс" та відчужувати майно підприємства, створюючи при цьому значний обсяг реєстраційних дій, які спрямовані виключно на утруднення та унеможливлення виконання можливого судового рішення, що, у свою чергу, зумовить необхідність позивача звертатися до суду з новими позовами про скасування таких реєстраційних дій та оскарження укладених правочинів;

(6) застосування таких заходів забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій буде спрямоване на забезпечення ефективного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, який у випадку задоволення судом його вимог матиме змогу відновити свої права без необхідності вчинення будь-яких інших додаткових дій та заходів, можливість чого, за відсутності відповідного забезпечення, може бути нівельовано розпорядженням майном ПП "Дніпросервіс", корпоративними правами ПП "Дніпросервіс", вчиненням реєстраційних дій щодо ПП "Дніпросервіс" за час вирішення відповідного спору.

1.3.Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.02.2024 у справі №910/1686/24, яку Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.04.2024 залишив без змін, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив. Заборонив Мін`юсту, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно нежитлової будівлі (літ. Б), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2838812580000, реєстраційний номер майна в реєстрі права власності на нерухоме майно: 37493768); нежитлової будівлі (літ. А;А') - магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 84211080000); нежитлової будівлі №1 (літ. Ж), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671317180000); нежитлової будівлі №2 (літ. В), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671298080000); нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 956549580366); заборонив Мін`юсту, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії відносно ПП "Дніпросервіс".

1.4.Забезпечуючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що запропонований заявником захід забезпечення позову дозволить забезпечити збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, оскільки дотримання справедливої збалансованості втручання за даних фактичних обставин, в разі задоволення позовних вимог заявника, не покладає на жодну сторону непомірного тягаря та не спричинює заподіяння відповідачу чи іншим особам збитків і не завдає шкоди їх майновому стану.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

2.1.Мін`юст звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 і ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - залишити без задоволення.

2.2.Підставою касаційного оскарження скаржник вважає прийняття рішень судів попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

2.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) позивач не навів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі судового рішення, викладені ним аргументи не підтверджені жодними документарними доказами, а також не обґрунтував існування обставин, які б унеможливили захист прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, або ускладнювали б відновлення таких прав та інтересів при виконанні судового рішення у межах заявлених позовних вимог;

(2)доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову, є аналогічними тим, що зазначені ним в позові і їх перевірка судом фактично призведе до вирішення цього спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову в цій справі;

(3) оскаржувана ухвала про забезпечення позову позбавляє права на захист своїх прав та інтересів інших осіб у справі, хоча під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно врахувати, що такі заходи забезпечення не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовувати обмеження, непов`язані з предметом спору;

(4) заборонивши Мін`юсту та його структурним підрозділам вчиняти будь-які реєстраційні дії, суд втрутився у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Оскаржуваний у цій справі наказ Мін`юсту є реалізацією ним своїх імперативних повноважень;

(5) суди попередніх інстанцій здійснили припущення щодо можливого задоволення позову і, в той же час, не врахували обставини якщо в задоволенні позову буде відмовлено, а права інших осіб будуть порушені чи обмежені оскаржуваною ухвалою.

3.Позиція Верховного Суду

3.1.Обєктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного суду, про забезпечення позову.

3.2.Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК, згідно з частиною першою якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

3.3.Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина друга статті 136 ГПК).

3.4.Відповідно до частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

3.5.Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина третя статті 137 ГПК).

3.6.Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

3.7.Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.

3.8.Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

3.9.Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №907/268/22.

3.10.При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

3.11.Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

3.12.Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 15.04.2022 у справі №904/7930/21).

3.13.Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням майнових наслідків заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії.

3.14.Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Висновок Верховного Суду у постанові від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

3.15.Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

3.16.Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.

3.17.При цьому, у заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви має бути зазначено підстави та предмет майбутнього позову, який має бути забезпечений судом.

3.19.Як встановили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 мав намір звернутись до Господарського суду міста Києва з позовом до Мін`юсту про (1) визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту "Про задоволення скарг" від 09.02.2024 за №371/5; (2) зобов`язання Мін`юсту поновити відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3.20.Отже, заявник має намір оскаржити до суду наказ Мін`юсту "Про задоволення скарг" від 09.02.2024 за №371/5 та зобов`язати останнього поновити відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто усунути порушення, допущені оспорюваним наказом.

3.21.Відповідно вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Мін`юсту, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні щодо об`єктів нерухомого майна та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії відносно ПП "Дніпросервіс" співвідноситься із предметом спору за позовом, з яким заявник має намір звернутись до суду.

3.22.При цьому Суд враховує, що заборона вчиняти будь-які реєстраційній дії щодо об`єктів нерухомого майна та відносно ПП "Дніпросервіс" є тимчасовою та не має наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності підприємства та/або її блокування, не порушує права інших осіб, в тому числі тих, які не є учасниками судового процесу, про що помилково стверджує скаржник, не конкретизуючи чиї саме права порушують відповідні заходи забезпечення позову та яким чином блокують господарську діяльність юридичної особи.

3.23.У цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову забезпечує збалансованість інтересів сторін, оскільки спрямоване на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, пов`язаних із внесенням змін до відомостей про ПП "Дніпросервіс" та належне йому майно, зокрема про склад власників, про керівника та кінцевого бенефіціарного власника (контролера), про статут.

3.24.Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20.

3.25.При цьому питання щодо допустимості заходу забезпечення позову у спорі про скасування наказу Мін`юсту вирішувалися в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі №910/4445/21.

3.26.Згідно зі сформованим у пункті 8.13 цієї постанови висновком встановлена законом заборона на вчинення реєстраційних дій є зрозумілим, самодостатнім та передбаченим законом заходом забезпечення позову у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України.

3.27.Таким чином, наразі існує висновок Верховного Суду щодо того, який захід забезпечення позову у спорах про скасування наказу Мін`юсту, прийнятого за наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту - щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні) відповідно як до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", так і до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є належним та передбаченим законом.

3.28.Цей же висновок Верховний Суд застосовував послідовно, зокрема, у постанові від 16.05.2023 у справі №910/2281/22.

3.29.З огляду на наведене, твердження скаржника про те, що заборонивши Мін`юсту та його структурним підрозділам вчиняти будь-які реєстраційні дії, суди втрутився у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, Суд вважає безпідставними, так як такий захід забезпечення позову є належним та передбаченим законом, та жодним чином не обмежує Мін`юст у реалізації ним своїх повноважень у межах, визначених законом.

3.30.Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

3.31.Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

3.32.Оскільки у цій справі заявник має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

3.33.У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 30.06.2022 у справі №911/3616/21(911/184/22).

3.34.Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

3.35.Як стверджує заявник, враховуючи виконання наказу, який він має намір оскаржити, наразі, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб підприємців та громадських формувань, єдиним власником ПП "Дніпросервіс" є ОСОБА_2, а директором - ОСОБА_3 , а згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, єдиним власником нежитлової будівлі (літ.Б), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлової будівлі (літ.А;А') - магазину, нежитлової будівлі №1 (літ.Ж), нежитлової будівлі №2 (літ.В), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 є ПП "Дніпросервіс", що свідчить про те, що ОСОБА_2 має можливість самостійно приймати будь-які рішення щодо діяльності ПП "Дніпросервіс", його корпоративної структури та майна.

3.36.На переконання заявника, у випадку задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 09.02.2024 №371/5 та зобов`язання Мін`юсту поновити відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, це матиме наслідком поновлення в зазначених реєстрах відомостей про законних власників ПП "Дніпросервіс" та нежитлові будівлі згідно переліку. Однак, станом на теперішній час, особи, які не є законними власниками та керівництвом ПП "Дніпросервіс", можуть здійснювати незаконну державну реєстрацію змін до відомостей про ПП "Дніпросервіс" та відчужувати майно підприємства, створюючи при цьому значний обсяг реєстраційних дій, які спрямованні виключно на утруднення та унеможливлення виконання можливого судового рішення, що у свою чергу зумовить необхідність звертатися до суду із новими позовами про скасування таких реєстраційних дій та оскарження укладених правочинів.

3.37.Крім цього, як вказує заявник, жодні із договорів купівлі-продажу корпоративних прав, на підставі яких змінювались власники ПП "Дніпросервіс", жодні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими ПП "Дніпросервіс" відчужувало відповідне майно, жодні протоколи власників ПП "Дніпросервіс", жодні нові редакції статуту ПП "Дніпросервіс" не були визнані недійсними, у зв`язку з чим невжиття визначених заявником заходів забезпечення позову матиме набагато більше негативних наслідків для заявника та інших зацікавлених осіб, у порівнянні із тими наслідками, які настануть у випадку задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

3.38.Врахувавши вищенаведене та доводи заявника, суди попередніх інстанцій вважали, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті може зробити неможливим та істотно ускладнить виконання рішення суду про усунення Мін`юстом порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , допущені скасуванням реєстраційних дій, а також може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

3.39.Тобто, встановлені судами у цій справі обставини свідчать, що невжиття наведених заходів забезпечення позову може ускладнити/унеможливити поновлення прав та/або законних інтересів заявника у разі задоволення позову, з яким він має намір звернутись до суду, на збереження актуальності реєстраційних дій та рішень, визнаних згідно з оспорюваним наказом Мін`юсту такими, що вчинені/прийнятті з порушенням закону.

3.40.З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у цій справі шляхом заборону вчиняти будь-які реєстраційні щодо об`єктів нерухомого майна ПП "Дніпросервіс" та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії відносно ПП "Дніпросервіс".

3.41.Суд враховує, що у цьому випадку вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій не можуть свідчити про вирішення спору сторін по суті. У разі відмови у позові такі заходи не будуть перешкоджати виконанню наказу Мін`юсту "Про задоволення скарг" від 09.02.2024 за №371/5.

3.42.Застосування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення позову, не порушує інтереси інших осіб, не перешкоджає здійсненню господарської діяльності та/або не блокує її, носить лише тимчасовий характер, а отже, є цілком законним та обґрунтованим.

3.43.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, на правові висновки в яких скаржник посилається у своїй касаційній скарзі, Суд встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечить висновкам, на які посилається скаржник, а наведені ним посилання зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та цитування позицій Верховного Суду.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1.Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

4.2.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

4.3.Перевіривши постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №910/1686/24, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 про забезпечення позову, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень чи зміни їх мотивувальної частини не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

5.Розподіл судових витрат

5.1.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 про забезпечення позову у справі №910/1686/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко