Ухвала

від 09.07.2024 по справі 380/25710/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 липня 2024 року

м. Київ

справа № 380/25710/23

адміністративне провадження № К/990/24040/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства «НЕЛЛІ» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 з питань залишення позову без розгляду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №380/25710/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «НЕЛЛІ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 року Приватне підприємство «НЕЛЛІ» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00071831407 від 21.08.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 820 372,50 грн, №00071841407 від 21.08.2018, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 427,00 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024, відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом; позовну заяву Приватного підприємства «НЕЛЛІ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, про визнання протиправними та скасування рішень залишено без розгляду.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства «НЕЛЛІ» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 з питань залишення позову без розгляду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №380/25710/23.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 цього Кодексу, зокрема про залишення позову (заяви) без розгляду, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

В обґрунтування касаційної скарги скаржником вказано, що судами першої та апеляційної інстанцій проявлено надмірний формалізм, не застосовано норми процесуального закону та порушено процесуальне право України, а саме статті 72, 73, 74, 75, 76, 101, 104, 108, 121, 122, 342 КАС України, не досліджено зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилено заяву учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав.

На думку скаржника, судами не враховано, що повторно позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 21.08.2018 №00071831407, №00071841407 з інших підстав, ніж у справі №1340/5998/18.

Лише 29.09.2023 після отримання висновку судово-економічної експертизи №11 від 14.09.2023 позивач отримав належні, допустимі, достовірні, достатні докази, що відомості викладені в Акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є в свою чергу недостовірні і не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема у висновку експертизи вказано, що встановлене в акті перевірки завищення приватним підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість з врахуванням наданих на дослідження даних бухгалтерського та податкового обліку щодо подальшого використання вказаних ТМЦ у оподатковуваних господарських операціях документально не підтверджується.

У справі №1340/5998/18 за позовом Приватного підприємства «Неллі» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2018 №00071831407, №00071841407 рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про задоволення позову. Постановою Верховного Суду від 05.05.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено, скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 залишено в силі.

Матеріали позовної заяви з інших підстав (дана справа №380/25710/23) було зареєстровано Львівським окружним адміністративним судом 02.11.2023 - тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду визначеного статтею 122 КАС України, який обчислюється з 06.05.2023.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Львівський окружний адміністративний суд та Восьмий апеляційний адміністративний суд в оскаржуваних судових рішеннях дійшли висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду передбаченого статтею 122 КАС України). Судами критично оцінено покликання представника позивача, що саме з висновку судово-економічної експертизи йому стало відомо про порушені прав. Позивач не заперечував, що податкові повідомлення-рішення вже оскаржені в судовому порядку. Також, позивач оскаржив наказ про проведення перевірки. Тобто про порушені права йому було відомо ще з моменту прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, а позивач вчиняв активні дії з метою відновлення порушеного права. Судами зауважено, що з дати прийняття Верховним Судом постанови від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18 відновлено не дію податкових повідомлень-рішень, а дію рішення суду першої інстанції, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення податкового органу саме грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Станом на дату повторного звернення до суду із позовом сплинув як вказаний шестимісячний строк звернення до суду, так і строк в 1095 днів, передбачений статтею 102 Податкового кодексу України. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. При цьому, колегією суддів звернуто увагу, що наявність нових підстав звернення до суду із адміністративним позовом не є поважною причиною пропуску звернення до суду.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З аналізу змісту касаційної скарги встановлено, що скаржником зазначено про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, однак не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм права порушено Львівським окружним адміністративним судом та Восьмим апеляційним адміністративним судом при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Верховний Суд зауважкє, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстави касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «НЕЛЛІ» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 з питань залишення позову без розгляду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №380/25710/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва