Постанова

від 03.07.2024 по справі 760/30357/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/30357/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10799/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

суддя-доповідач Слюсар Т.А.

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Чучковської Анни Вячеславівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у складі судді Українця В.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права власності на майно, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до відповідачів про припинення права власності на майно, стягнення коштів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2023 року справу передано за підсудністю до Житомирського районного суду Житомирської області.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2023 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Солом`янського районного суду м. Києва як суду першої інстанції.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року відкрито загальне позовне провадження в справі.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій ОСОБА_1 просив суд накласти арешт на майно, що належить відповідачам, а саме:

- 9/10 частин житлового будинку загальною площею 217,9 кв.м., з них житлової 49,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 4/5 частин земельної ділянки площею 0,1976 га, кадастровий номер 1822084100:03:002:0029 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_6;

- 9/10 частин земельної ділянки площею 0,1445 га, кадастровий номер 1822084100:03:002:0187 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою:

АДРЕСА_2; - 4/5 частин земельної ділянки площею 0,0841 га, кадастровий номер 1822084100:03:001:0102 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господартсва, розташованої за адресою: АДРЕСА_6;

- 4/5 частин земельної ділянки площею 0,1392 га, кадастровий номер 1822084100:03:001:0103 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господартсва, розташованої за адресою: АДРЕСА_6;

- 4/5 частин земельної ділянки площею 0,0599 га, кадастровий номер 1822086500:02:000:0779 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 ;

- 4/5 частини квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 64,86 кв.м. з них житлової 39,5 кв.м.;

- 9/10 частин транспортного засобу марки TOYOTA RUNNER, 1992 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ;

- 9/10 частин транспортного засобу марки AUDI Q7 3.0 tdi Quattro, 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 ;

- 9/10 частин мотоциклу марки YAMAHA XTZ 1200 А, 2012 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_6 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ;

- 9/10 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 155,6 кв.м., з них житлової 89,9 кв.м.;

- 9/10 частини машиномісця № НОМЕР_12 у підземному паркінгу у будинку АДРЕСА_5 площею 19,1 кв.м.;

- 9/10 частини транспортного засобу VOLKSWAGEN MULTIVAN - Т5, 1968 куб. см., 2013 р.в., номер кузова НОМЕР_8 ;

- 9/10 частини транспортного засобу AUDI Q5 TDI QUATTRO, 2967 куб. см., 2009 р.в., номер кузова НОМЕР_9 ;

- 9/10 частини транспортного засобу VOLKSWAGEN MULTIVAN 2.5 ТDI, 2469 куб. см., 2003 р.в., номер кузова НОМЕР_10 ;

- 9/10 частини транспортного засобу DAIMLER-CHRYSLER 902.6 KA, 2148 куб.см., 2001 р.в., номер кузова НОМЕР_11 .

Заява обґрунтована тим, що у випадку задоволення позовних вимог у відповідачів виникне обов`язок сплатити позивачу грошові кошти у орієнтовному розмірі 2 990 060 грн. Зазначених коштів у відповідачів немає, а тому єдиним способом задоволення вимог стягувача стане звернення стягнення на майно відповідачів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Чучковська А.В. в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року та задовольнити заяву про забезпечення позову від 21 грудня 2023 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог ст. 263 ЦПК України.

Вказує, що у випадку задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів грошових коштів, лише наявність арештованого майна відповідачів буде необхідною та достатньою запорукою виконання рішення суду, що буде свідчити про ефективність судового захисту прав позивача.

Посилається на те, що у випадку звернення стягнення на майно відповідачів, воно може бути продане з торгів не за його повною вартістю, а з істотною уцінкою до 30%, оскільки на рахунках відповідач ОСОБА_2 коштів не має.

Зазначає, що відсутність доказів на підтвердження наміру сторони відчужити спірне майно, а також відсутність законної можливості на таке відчуження без згоди позивача не є підставою для відмови у забезпеченні позову (постанови ВС від 07 вересня 2020 року у справі №522/3471/20, від 23 грудня 2020 року у справі №756/2609/20).

Також звертає увагу, на те, що арешт майна відповідачів за умови їх добросовісної поведінки не порушує їх права та законні інтереси.

Крім того суд першої інстанції не звернув увагу, що заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів саме позивача, і лише у другу чергу суд перевіряє дотримання прав відповідача.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належно, а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення адвоката Чучковської А.В. в інтересах ОСОБА_1 яка просила апеляційну скаргу задовольнити, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала районного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до п.п. 4, 10 роз`яснень пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження в ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позов

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасників справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, при цьому забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до ч. 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Відповідно до частини 2 статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, серед іншого накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22, від 04.04.2023 у справі № 907/268/22, від 04.04.2023 у справі № 915/577/22).

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що у відповідачів ще не виникло зобов`язання перед позивачем, враховуючи, що предметом спору є припинення права власності позивача на частки у спільному майні з відповідачами та стягнення з них компенсації вартості цих часток.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Для того щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Враховуючи викладене, а також інтереси та не порушення прав усіх учасників справи, кожний з яких має сподівання на законне і справедливе вирішення виниклих спірних правовідносин об`єктивним та безстороннім судом, колегія суддів дійшла до висновку, що в даному випадку накладення арешту на спірне майно буде передчасним та недоцільним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

При цьому підлягає врахуванню предмет і підстави позову, що позивач також є співвласником майна, на яке просить накласти арешт, а ця обставина буде перешкодою в його відчуженні відповідачами й у випадку задоволення вимог, виконання судового рішення у примусовому порядку регламентовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками суду, а отже не можуть бути підставою для скасування ухвали про відмову у забезпеченні позову з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

У судовому рішенні надано правову оцінку доводам скаржника щодо неналежності та недопустимості доказів, поданих позивачем, при вирішенні судом питання про забезпечення позову.

Ухвала районного суду постановлена з дотриманням вимог процесуального права.

Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу скаргою адвоката Чучковської Анни Вячеславівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 липня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: