Постанова

від 10.07.2024 по справі 280/7730/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 липня 2024 року

справа № 280/7730/20

адміністративне провадження № К/9901/38736/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (суддя - Прасов О. О.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року (судді: Іванов С. М., Панченко О. М., Чередниченко В. Є.),

у справі №280/7730/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромінвест-08»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2020 року №0001330402, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 215 106,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 303 776,50 грн, №0001340402, яким позивачу зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 57 368,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15 жовтня 2020 року №0001330402, №0001340402. Стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 21 020 грн.

26 жовтня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 жовтня 2021 року визначено склад колегії суддів: Усенко Є. А., Гімон М. М., Яковенко М. М.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано з суду першої інстанції.

04 лютого 2022 року справа №280/7730/20 надійшла до Верховного Суду.

18 лютого 2022 року надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 09 червня 2023 року № 9 суддю Усенко Є. А. обрано до Великої Палати Верховного Суду.

У зв`язку з цим, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року № 1020 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2023 року для розгляду справи №280/7730/20 визначений такий склад суду: ОСОБА_2 - головуючий суддя, судді: Гончарова І. А., Олендер І. Я.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 липня 2024 року № 2006/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку з цим, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року № 702 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2024 року для розгляду справи №280/7730/20 визначений такий склад суду: Ханова Р. Ф. - головуючий суддя, судді: Бившева Л. І., Хохуляка В. В.

Доводи касаційної скарги

Підставою касаційного оскарження відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував підпункти 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 200 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №400/987/19.

Скаржник зазначає, що в постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19 висловлена правова позиція за якою, наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН не є єдиною та достатньою підставою яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у т. ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів ( у т. ч. їх імпорт) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до суми податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами. Відтак наявність зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної є однією із обов`язкових умов, а не єдиною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В касаційній скарзі відповідач викладає обставини справи, зокрема, висновки здійснені за результатом податкового контролю щодо формування Товариством активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів «контрагента- постачальника» ФГ «Белогоровське», що фактично не міг і не здійснював постачання з оплатою на користь такого «контрагента»; щодо здійснення ФГ «Белогоровське» нереальних (товарних) господарських операцій на адресу Товариства (позивача у справі) у зв`язку з відсутністю товару; щодо складання первинних документів бухгалтерського обліку з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності - привалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац 8 статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Податковий орган просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року по справі №280/7730/20 і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 07 вересня 2020 року по 16 вересня 2019 року податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агропромінвест 08» з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2018 року, за результатами якої складено акт №207/08-01-04-02/35834331 від 18 вересня 2020 року (том 1, а. с. 32-56, 177-201).

За результатом документальної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2020 року на суму 1 215 106,00 грн та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2020 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21), на суму 57 368,00 грн.

На підставі акта перевірки податковий орган прийняв:

- податкове повідомлення-рішення №0001330402, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 215 106,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 303 776,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0001340402, яким позивачу зменшено від`ємне значення по податку на додану вартість на суму 57 368,00 грн.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності;

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Досліджуючи господарські операції Товариства з ФГ «Белгоровське», суди попередніх інстанцій установили, що 03 червня 2020 року між ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» (продавець) та ТОВ «Агропромінвест 08» (покупець) укладено Договір поставки №А984/№160 (т. 1, а. с. 73-77), за умовами якого: « …п.1.1. продавець зобов1язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов1язується прийняти товар та уплатити за нього визначену договором грошову суму. …п. 1.2. Товаром, купівля-продаж якого здійснюється у відповідності з даним договором є: насіння соняшника урожаю 2019 року; товаром українського походження по даному договору є товар, який вирощений на території України. …п. 1.3.Умови передачі товару СРТ - (Склад покупця) - Запорізька область, м. Вільнянськ, провулок Матросова, 22, або на інших умовах за домовленістю між сторонами у Специфікації (тлумачення ІНКОТЕРМС 2010). … п. 4.1. Поставка товару здійснюється партіями за допомогою автомобільного транспорту, згідно умов поставки п.1.3, у строки, обумовлені сторонами в специфікаціях на кожну партію товару. …п. 4.2.Кожний автомобіль з товаром повинен супроводжуватись товарно-транспортною накладною з відтиском круглої печатки продавця. …».

Суди попередніх інстанцій дослідили Специфікації №1, №2, №3 до Договору поставки №А984/№160 від 03 червня 2020 року, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Крім того, суди дослідили і врахували інші документи, які вказують на розумну обачність при виборі контрагентів позивачем, зокрема, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №186543106 від 29 жовтня 2019 року на земельну ділянку площею 91,1139 га; Квитанцію №2 від 16 грудня 2019 року за №9003522287 про подання форми 29-сг; Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур на 01 грудня 2019 року форма № 29-сг; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №186551592 від 29 жовтня 2019 року на земельну ділянку площею 149,95 га; Квитанцію №2 від 09 вересня 2019 року за №9002469449 про подання форми 4-сг (річна); Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, форма №4-сг (річна); Квитанцію №2 від 07 листопада 2019 року за №9003263219 про подання форми 4-сг.; Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, форма №4-сг (річна); Договір оренди №01/07-19 від 01 липня 2019 року, укладений між ФГ «Белогородське» та СФГ «Надія»; акт передачі-прийняття до Договору оренди №01/07-19 від 01 липня 2019 року.

Під час попередніх судових розглядів досліджувалось питання обрання позивачем в контрагенти ФГ «Белогородське» та економічної причини (ділової мети) здійснення господарських операцій з цим контрагентом, а також договори поставки з іншими суб`єктами господарювання як докази того, що позивач займається на постійній основі переробкою сільськогосподарської сировини.

В обґрунтування наявності у позивача відповідних виробничих потужностей позивач надав до суду: Експлуатаційний дозвіл для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів від 05 грудня 2014 за №70002/06/106.

Серед іншого суди попередніх інстанцій дослідили виписки з реєстру вагової книги по вхідним вантажам; акти внутрішнього пересування олійного насіння, довідки про роботу виробничого цеху, розшифровки Довідки про роботу виробничого цеху.

У підтвердження поставки переробленої сировини, отриманої від ФГ «Белогородське», позивач надав до суду: зовнішньоекономічні контракти; товарно-транспортні накладні; Договори щодо продажу шроту соняшникового, лушпиння соняшнику з Специфікаціями; видаткові накладні.

Суд першої інстанції в рішенні звернув увагу на те, відповідач не надав доказів не визнання як податкової звітності поданих ФГ «Белогородське» до контролюючого органу: Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур на 01 грудня 2019 року форма № 29-сг; Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, форма №4-сг (річна); Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, форма №4-сг (річна).

За результатами дослідження і оцінки судами попередніх інстанцій первинних документів, суди дійшли висновку, що позивач надав первинні документи бухгалтерського обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже підтверджують факт реального виконання умов договорів, що надає право платнику податків на формування податкового кредиту та витрат по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами. Належної оцінки платіжним документам, фінансовій звітності позивача контролюючий орган ані під час самої перевірки, ані під час розгляду акта перевірки №207/08-01-04-02/35834331 від 18 вересня 2020 року - не надав.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або обґрунтовану суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Надаючи оцінку посиланням податкового органу на відсутність у контрагента позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, суд апеляційної інстанції визнав, що такі доводи не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що доводи податкового органу ґрунтуються на інформації, наявній в базі ІС «Податковий блок».

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства. Належним та допустимим доказами для висновку про нездійснення Товариством господарських операцій, могла б бути відповідна довідка за результатами зустрічної звірки постачальника. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що інформація, наявна в базі ІС «Податковий блок», носить інформативний характер та сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податковий орган не довів належними, допустимими та необхідними доказами нереальність здійснених господарських операцій, відсутність первинних документів у Товариства, необхідних для підтвердження показників податкової звітності по взаємовідносинам з ФГ «Белогородське».

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2020 року №0001330402, №0001340402, є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, здійснені у постанові від 16 червня 2020 року у справі №400/987/19, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначеній справі ухвалене за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Результати касаційного перегляду судових рішень

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дотрималися норм процесуального права в частині дослідження і надання оцінки первинним документам, іншим доказам, наявним в матеріалах справи. Переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України.

Контролюючий орган, не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суди першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановили фактичні обставини справи та надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі №280/7730/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк