Рішення

від 09.07.2024 по справі 613/190/24

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/190/24 Провадження № 2/613/269/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 липня 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Харченка С.М., за участю секретаря судового засіданняМізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богодухові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області про скасування наказів з накладення дисциплінарних стягнень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Комунальної установи «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області про скасування наказів з накладення дисциплінарних стягнень, мотивуючи тим, що вона на підставі наказу № 3-К від 16.05.2018 починаючи з 16.05.2018 до 02.11.2021 працювала на посаді практичного психолога КУ «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської районної ради Харківської області. В подальшому внаслідок реорганізації установи з 03.11.2021 по теперішній час, згідно наказу № 15-К від 04.11.2021 працює на посаді фахівця (консультанта) КУ «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області (далі Богодухівський ІРЦ), де після зміни керівника установи, з особистих мотивів до неї в надкороткий проміжок часу, а саме з 15.01.2024 до 16.01.2024, фактично на протязі двох днів, безпідставно було застосовано ряд дисциплінарних стягнень. Наказом директора КУ «Богодухівський ІРЦ» № 3-К від 15.01.2024 до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани нібито за порушення трудової дисципліни. Наказом директора КУ «Богодухівський ІРЦ» № 5-К від 16.01.2024 до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани нібито за порушення трудової дисципліни. Позивач вважає вказані накази безпідставними та незаконними, татакими, що ініційовані та винесені директором КУ «Богодухівський ІРЦ» з особистих мотивів, яка неодноразово схиляла до її звільнення із займаної посади, постійно погрожувала та погрожує звільнити її примусово за надуманими мотивами.

В зв`язку з викладеним позивач просить скасувати наказ директора КУ «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області Ружинської О.В. №3-К від 15.01.2024 «Про оголошення догани ОСОБА_2 »; скасувати наказ директора КУ «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області ОСОБА_3 №5-К від 16.01.2024 «Про оголошення суворої догани Наталії Смородській». Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 29 березня 2024 року задоволено заяву позивача про витребування доказів; в задоволенні клопотання про об`єднання цивільної справи № 613/190/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунальноїустанови «Богодухівськийінклюзивно-ресурснийцентр» Богодухівськоїміської радиХарківської областіпро скасуваннянаказів знакладення дисциплінарнихстягнень із цивільною справою 613/376/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунальноїустанови «Богодухівськийінклюзивно ресурсний центр»Богодухівської міськоїради Харківськоїобласті проскасування наказупро звільнення,поновлення напосаді,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу таморальної шкоди відмовлено; підготовче провадження в справі - закрито.

Ухвалою суду від 16 травня 2024 року клопотання представника відповідача від 15.05.2024 задоволено, долучено до матеріалів справи копію Акту №ПНС/ХК/8315/102 від 14.05.2024, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду. Відмовлено представнику відповідача КУ «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області - адвокату Підлісному М.О. у прийнятті нових доказів, як таких, що подані не у встановлений строк. У задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідків - відмовлено.

Позивач в судовому засіданні зазначила, що жодних порушень з її боку не було, гаджетами ІРЦ вона не користувалася, оскільки в неї власний гаджет, уточнила, що посадову інструкцію не порушувала та жодних порушень законодавства під час роботи в ІРЦ з її боку теж не було.

Представник позивача - адвокат Маленко О.В. просив позов задовольнити в повному обсязі, накази скасувати, враховуючи те, що доказів, які б підтверджували законність притягнення Смородської до відповідальності не надано. Фактично єдиними доказами є певні акти складені в односторонньому порядку, без участі позивачки. Смородська не була проінформована про ті обставини, про які складено акти, зокрема про огляд кабінету та відмову надавати пояснення. При цьому зазначив на те, що вказані акти були складені працівниками, які підпорядковані директору ІРЦ, в зв`язку з чим їх достовірність викликає сумніви. Інших доказів, які підтверджують факт вчинення дисциплінарних проступків, так і факт дотримання процедури притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності, матеріали справи не містять. Об`єктивних доказів на підтвердження цього немає. Також представник позивача зазначив, що відповідач неодноразово наголошував на наявності камер відеоспостереження, при цьому записів, з яких можна було б встановити чи виносили ноутбук з приміщення центру та хто його виносив, надано не було. Представник позивача просив звернути увагу на те, що вказані акти були складені протягом короткого проміжку часу, а саме за два робочі дні, що свідчить про факти булінгу. Зазначив, що докази, на які спирається відповідач є неналежними, недопустимими, непідтвердженими, що свідчить про недоведеність наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності, тому просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Підлісний М.О.просив у задоволенні позовних вимог відмовити, у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначив, що оскаржувані накази є законними та обгрунтованими, оскільки мало місце порушення з боку позивача правил трудового розпорядку. Крім того зауважив, що заборона виносити матеріальні цінності, як і обов`язок подавати інші плани, затверджувати звітність підтвержується правилами трудового розпорядку та посадовою інструкцією, які були надані суду. Факти недотримання цих внутрішніх документів підтверджуються долученими до справи актами, які були складені не одноособово директором центру, а у присутності фахівців, які своїми підписами підтвердили, що відповідні обставини мали місце, а саме відсутність ноутбуку та відмова надання пояснень, що було засвідчено підписами фахівців ІРЦ. Зазначив, що також вказані фахівці також підтвердили, що Смородська у ході телефонної розмови з директором ІРЦ підтвердила факт визнання нею того, що ноутбук знаходиться в її кабінеті в Богодухівському ліцеї №3. Також вказав, що позивач зазначає на те, що в діях директора ІРЦ вбачається мобінг та булінг, проте керівник повинен у разі виявлення порушень трудової дисципліни, протягом місяця, притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності. Зауважує на те, що складання вказаних наказів в короткий проміжок часу свідчить про достименність виконання обов`язку з боку роботодавця щодо виявлених порушень. Також, наголосив на тому, що позивач своїм правом надати пояснення, під час складання актів чи наказів, не скористалася, жодних пояснень не надала. Під час оголошення наказів, про необхідність додаткового часу для надання пояснень, позивач теж не зазначала. Отже, на думку сторони відповідача позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а доводи наведені в їх обґрунтування не підлягають увазі. В зв`язку з викладеними просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Згідно з ч.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини першої статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу №3-к від 16 травня 2018 року КУ «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської районної ради Харківської області №3-к від 16 травня 2018 року була призначена на посаду практичного психолога (а.с.129)

Відповідно до наказу КУ «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської районної ради Харківської області №15-к від 4 листопада 2021 року ОСОБА_1 переведена з посади практичного психолога на посаду фахівця (консультанта) інклюзивно ресурсного центру (а.с.130)

Наказом КУ «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області №3-К від 15.01.2024 ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: відмову бути присутньою на нараді 25.12.2023 року, невиконання своєчасно і в повному обсязі посадових інструкцій, відмова і ігнорування наказів директора (а.с.142)

Наказом КУ «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області №5-К від 16.01.2024 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме самовільне винесення матеріальних цінностей (ноутбуку) за межі установи (приміщення центру) без дозволу керівника (а.с.145)

Зокрема, звертаючись до суду із вказаним позовом та в ході судового розгляду сторона позивача вказує, що попередньо будь-якого службового розслідування з вищевказаних фактів, на підставі яких було складено акти та в подальшому винесено накази про оголошення доган, проведено не було. Надати пояснення з приводу вказаних фактів також позивачу змоги надано не було, а лише винесено, як зазначено в позові, «фіктивні» акти про нібито відмову позивача від надання пояснень. Щодо факту відсутності на робочому місці ноутбуку, позивач вказує, що під час її перебування на лікарняному ноутбук перебував у шафі службового кабінету, проте цей факт комісією не перевірявся та після повернення позивачки до роботи нею повністю був спростований, проте не прийнятий до уваги, при цьому винесено фіктивні документи про відсутність ноутбуку. Також позивач зазначала на те, що зі змістом акту, як і з самим наказом про оголошення їй догани, під розписку її не ознайомили, як це визначено вимогами ст.149 КЗпП України, чим було порушено її право на захист та оскарження протиправних дій. На неодноразові, як усні так і письмові заяви до ОСОБА_3 про надання копій наказів та актів про оголошення дисциплінарних стягнень остання відмовляла, на підтвердження чого не було надано копію заяви про надання копій наказів та актів, на якій є власноручно виконана резолюція директора за написом «не згодна» та її особистим підписом.

При цьому слід зазначити, що відповідно до вимог ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

Відповідно до вимог ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбачені главою Х КЗпП України.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступкуоб`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Отже, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.

З огляду на вказане, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Судом встановлено та підтверджується дослідженими матеріалами справи, що застосуванню дисциплінарних стягнень у вигляді доган до ОСОБА_1 передували наступні обставини.

Зокрема, 25 грудня 2023 року директором КУ «Богодухівський ІРЦ» Богодухівської міської ради було складено акт про відмову бути присутньою на нараді фахівця (консультанта) ОСОБА_4 , в якому зазначено, що ОСОБА_5 проігнорувала повідомлення (усне та письмове) директора центру про проведення наради 25.12.2023 о 11:30 на якій розглядалося питання щодо річних звітів фахівців та перспектива надання психолого педагогічних та корекційно розвиткових послуг, а також затверджувалися графіки відпусток працівників Богодухівського ІРЦ. ОСОБА_5 не надала звіт про роботу фахівця, щотижневий графік роботи з надання корекційно розвиткових послуг, а також проігнорувала питання щодо графіку відпусток (а.с.143)

Крім того, 25.12.2023 року директором ІРЦ було складено акт про відмову надання пояснень про причини бути присутньою на нараді 25.12.2023 року фахівцем ОСОБА_6 (а.с.144)

Також, 09.01.2024 року директором ІРЦ було складено акт про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку Богодухівського ІРЦ розділ 3 п.3.2 «Педагогічним працівникам забороняється виносити матеріальні цінності (дидактичні матеріали, оргтехніку, номенклатурні справи та ін.) за межі установи (приміщення центру) фахівцем (консультантом) ОСОБА_6 , згідно змісту якого зазначено, що ОСОБА_5 самовільно, без попередження директора винесла за межі установи (приміщення центру) ноутбук, що унеможливило проведення планового технічного обслуговування комп`ютерної техніки. За матеріально технічну базу відповідальний директор установи. Всі фахівці попереджені та ознайомлені з даним фактом. Факт зникнення ноутбука було зафіксовано 09.01.2024 у зв`язку з передачею ноутбуків для технічного обслуговування та модернізації (а.с.146-147)

Крім того, 09.01.2024 року директором ІРЦ складено акт про отримане усне пояснення (в телефонному режимі) фахівця (консультанта) Богодухівського ІРЦ Наталії Смородської щодо місцезнаходження ноутбуку, який є власністю Богодухівського ІРЦ, згідно якого в ході розмови о 11:46 було отримано роз`яснення від фахівця Н.Смородської, що ноутбук знаходиться у КЗ «Богодухівський ліцей №3» Богодухівської міської ради у кабінеті практичного психолога, де ОСОБА_7 працює за основним місцем роботи (а.с.148)

Крім того, як вже встановлено судом, до ОСОБА_1 наказами директора ІРЦ №3-К від 15.01.2024 та №5-К від 16.01.2024 за порушення трудової дисципліни застосовано стягнення у вигляді доган ( а.с. 142, 145).

Відповідно до наявних у матеріалах справи актах: від 15 січня 2024 року про доведення змісту та вимог наказу «Про оголошення догани Наталії Смородській» від 15.01.2024 №3-К та від 16 січня 2024 року «Про доведення змісту та вимог наказу «Про оголошення догани ОСОБА_2 » від 16.01.2024 №5-К позивач відмовилася від підпису в наказах (а.с.149,150).

Відомостей про проведення службових розслідувань на підтвердження вищевказаних фактів матеріали справи не містять, суду надано не було.

Таким чином, вищевказані накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності були винесені фактично на підставі актів складених особисто директором ІРЦ. При цьому, слід зазначити, що усі вищезазначені акти складені у присутності одних і тих самих працівників - фахівців (консультантів) Богодухівського ІРЦ,ними ж підписані, та всі ці працівники працюють в підпорядкуванні директора Богодухівського ІРЦ.

Будь-яких належних та допустимих доказів, на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 бути присутньою на нараді, ненаданні звітності, графіку відпусток чи факту виносу службового ноутбуку за межі ІРЦ матеріали справи не містять, стороною відповідача належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних фактів суду також надано не було.

Натомість, як зазначалося стороною позивача у судовому засіданні та вказані доводи приймаються судом,відсутні докази того, що позивачу взагалі було передано якесь майно, в т.ч. ноутбук, як і відсутній будь-який документ (наказ, тощо) про закріплення за позивачем вказаного майна. Так само як і відсутні докази підтвердження перебування вказаного ноутбуку у власності інклюзивного центру, його ідентифікаційні ознаки, на підтвердження того, що на момент проведення технічного обслуговування та модернізаціїї техніки ІРЦ був відсутній саме ноутбук, яким користувалася позивач. При цьому ОСОБА_1 взагалі заперечується факт користування ноутбуком ІРЦ, оскільки, як позивач зазначає, вона користувалася власним гаджетом та на момент перевірки її кабінету, ноутбук ІРЦ перебував у шафі того ж кабінету.Факт виносу ноутбуку за межі центру остання заперечує. Належних та допустимих доказів та підтвердження протилежного стороною відповідача суду надано не було.

Також слід зазначити, що, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

В матеріалах справи відсутні письмові пояснення ОСОБА_1 щодо інкримінованих їй дисциплінарних проступків до застосування дисциплінарних стягнень відповідачем у вигляді доган, при цьому, відповідно до норм трудового законодавства, якщо працівник відмовився від цього, власник або уповноважений ним орган повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Відмова працівника дати письмові пояснення не перешкоджає накладенню на працівника відповідного стягнення.

Дана норма узгоджується з правовою позицією, викладеною ВСУ в Постанові від 19 жовтня 2016 року № 6-2801 цс 15, згідно якої пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту від 25 грудня 2023 року ОСОБА_1 відмовилася від дачі пояснень.

Даний акт також було складено особисто директором ІРЦ та підписано фахівцями (консультантами) центру, якими було підписано і всі інші акти, про які зазначалося вище.

При цьому, сторона позивача ставить під сумнів законність складання даного акту, як і всіх інших актів та вказує, що позивачу не було запропоновано надати пояснення, при цьому відповідачем не вживалося жодних заходів задля отримання пояснень від позивача та вказані акти взагалі було складено за її відсутності.

Як вже було вказано судом вище, дисциплінарним проступком є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків.

Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Виходячи з аналізу норм КЗпП України, у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, саме роботодавець повинен довести, що притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося без порушення законодавства про працю, чого відповідачем доведено не було.

Таким чином, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (постанова ВС від 02 грудня 2020 року у справа № 296/5094/17).

Згідно зі змістом ч.1, 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За частиною 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами частин 1,5,6 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Разом з тим, стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження достовірності фактів вказаних в актах, крім того відсутні докази організації відповідного службового розслідування щодо зазначених у актах та наказах дисциплінарних порушень й відповідно створення комісії, яка б при отриманні відповідних пояснень та інших відомостей, на підставі з`ясування усіх обставин можливого вчинення дисциплінарних проступків, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника, прийшла б до висновку, що в діях ОСОБА_1 дійсно були наявні ознаки порушень.

Таким чином, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, порушення посадової інструкції чи правил трудового розпорядку, а надав лише копії актів за фактом відсутності ОСОБА_1 на нараді, відмови у наданні звіту, графіку щорічних відпусток та відсутності ноутбуку, а також акти про відмову від дачі пояснень та про відмову від підпису наказів, які позивач оспорює та вказує, що вказані накази їй не були надані для ознайомлення взагалі, нею не підписувалися. Натомість матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 до директора ІРЦ ОСОБА_3 щодо надання їй копій наказів та актів, на підставі яких їй було оголошено дисциплінарні стягнення, вказана заява містить резолюцію директора ІРЦ «не згодна» з підписом, що свідчить про відмову директора ІРЦ у наданні можливості ОСОБА_1 ознайомитися зі змістом наказів, на підставі яких до неї були застосовані дисциплінарні стягнення, що суперечить положенням ст.149 КЗпПУ. Так само позивач оспорює і не визнає пропозиції з боку директора ІРЦ надання пояснень.Отже, на виконання свого процесуального обов`язку, відповідач не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, належними доказами не спростував вищевказаних доводів позивача, що в своїй сукупності ставить під сумнів вищевказані акти.

Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року по справі № 554/9493/17 вказав, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Окрім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц (провадження № 61-42575св18) зроблено висновок, що «порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності»

Відповідачем не надано суду доказів, що дійсно мали місце дисциплінарні проступки з боку ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд оцінивши встановлені фактичні обставини справи та докази в їх сукупності, а також те, що підстави для застосування дисциплінарних стягнень у вигляді доган за порушення позивачкою трудової дисципліни, а саме: порушення позивачем або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків (трудової дисципліни); вини працівника; наявність причинного зв`язку між діями або неналежним виконанням покладених трудових обов`язків не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити та накази директора КУ«Богодухівський інклюзивно ресурснийцентр» Богодухівської міськоїради Харківськоїобласті РужинськоїО.В.№3-Квід 15.01.2024«Про оголошеннядогани НаталіїСмородській» та№5-Квід 16.01.2024«Про оголошеннядогани ОСОБА_2 » скасувати.

Щодо розподілу судових витрат суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.141, ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доКомунальної установи«Богодухівський інклюзивно-ресурснийцентр» Богодухівськоїміської радиХарківської областіпро скасуваннянаказів знакладення дисциплінарнихстягнень задовольнити повністю.

Скасувати накази директора КУ «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області Ружинської О.В. №3-К від 15.01.2024 «Про оголошення догани Наталії Смородській» та №5-К від 16.01.2024 «Про оголошення суворої догани Наталії Смородській».

Стягнути з КУ «Богодухівськийінклюзивно ресурсний центр»Богодухівської міськоїради Харківськоїобласті на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач Комунальна установа «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 41861347, адреса: 62103 вул.Генерала Моргунова, буд.7-А м.Богодухів Харківської області.

Суддя