Рішення

від 03.07.2024 по справі 953/4564/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4564/21

н/п 2/953/159/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Максимовської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», звернувся в суд з позовною заявою, яку було змінено до відповідачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в якому просить суд виселити відповідачів з будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.12.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-701/281/2006, згідно з яким та на підставі заявки відповідач отримала кредит в розмірі 63750,00 доларів США, в строк до 20.12.2027 року під цільове використання на придбання нерухомого майна. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між тими ж сторонами укладено договір іпотеки №РML-701/281/2006, предметом якого є житловий будинок з надвірними побудовами, що знахдиться за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний за рахунок кредитних коштів. В подальшому між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання за кредитним договором №ML-701/281/2006 від 20.12.2006 року.

Рішенням Харківського районного суду м. Харкова від 23.12.2013 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 солідарно стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-701/281/2006 від 20.12.2006 року в розмірі 2544473,22 грн.

11.12.2020 року відкрито виконавче провадження №63904670 по примусовому виконанню виконавчого листа №635/2225/13-ц виданого 09.04.2021 року Харківським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-701/281/2006.

13.05.2021 року відкрито виконавче провадження №65411955 по примусовому виконанню дубліката виконавчого листа №635/2225/13-ц виданого 09.04.2021 року Харківським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-701/281/2006.

На теперішній час ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації його на прилюдних торгах.

В будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Усі мешканці вказаного будинку були зареєстровані після укладення договору іпотеки всупереч ст. 5 п. 5.2 пп. h цього договору. 15.07.2020 року на адресу відповідачів позивачем направлялася вимога про добровільне виселення та зняття з реєстрації за адресою предмету іпотеки, однак відповідач добровільно вимоги іпотекодержателя не виконав. Враховуючи наведене та посилаючись на ст.ст.39,40 ЗУ «Про іпотеку»,ст. 109 ЖК УРСРТОВ «ОТП Факторинг Україна» просив задовольнити позовні вимоги.

18.03.2021 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до провадження з проведенням її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

10.08.2021 року ухвалою суду прийнято до розгляд змінену позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Ухвалою суду від 22.10.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи, будь-яких заяв не подав.

Відповідач ОСОБА_1 , у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечує, при цьому зазначаючи, що договір відступлення права вимоги між ПАТ «ОТП Банк » та позивачем ТОВ «ОТП Факторин Україна» за договором іпотеки №РML-701/281/2006 , нотаріально не посвідчений, що є самостійною підставою для відмови в задоволені позову. Також у відзиві посилався на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та просив застосувати строк позовної давності для зверення стягнення на предмет іпотеки.

Співвідповідачі - у судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Янковським В.В. надано відзив в якому заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представником третьої особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради надано висновок про недоцільність виселення неповнолітньої ОСОБА_2 , оскільки виселення не відповідає інтересам дітей.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-701/281/2006 згідно якого ЗАТ «ОТП Банк» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 63750,00 доларів США, під цільове використання - придбання нерухомого майна, дата остаточного повернення кредиту 20.12.2027 року.

20.12.2006 року між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки №РML-701/281/2006, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Васіковою Л.Є. за номером у реєстрі №11661, відповідно до якого в іпотеку передано житловий будинок з прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 44,2 кв.м. Даний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №ML 701/281/2006 від 20.12.2006 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний іпотекодержателю не пізніше 20.12.2027 року повернути кредит у розмірі 63750,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та пеню у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором.

Пунктом 6.4 договору іпотеки встановлено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання. При цьому іпотекодержатель надсилає на адресу вказану у договорі іпотекодавцю іпотечне повідомлення .

Згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2006р. ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 за 381150 грн.

12.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк » та позивачем ТОВ «ОТП Факторин Україна» укладений Договір про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки житлового будинку №РML-701/281/2006 від 20.12.2006р., відповідно до умов якого Банк відступив Товариству права вимоги, що належать банку згідно вказаного Договору іпотеки . Вказаний договір посвідчений нотаріально.

Рішенням Харківського районного суду м. Харкова від 23.12.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 солідарно стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-701/281/2006 від 20.12.2006 року в розмірі 2544473,22 грн. та судовий збір у розмірі 3219 грн. Вказаним рішенням встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є правонаступником ПАТ «ОТП Банк».

Зокрема рішенням суду встановлено, що за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-701/281/2006.

13.05.2021 року відкрито виконавче провадження №65411955 по примусовому виконанню дубліката виконавчого листа №635/2225/13-ц виданого 09.04.2021 року Харківським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-701/281/2006.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб у будинку за адесою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які зареєстровані за вказаною адресою 29.08.2007 року.

За п пп.h п.5.2 договору іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний: не прописувати (не реєструвати )право проживання будь-яких третіх осіб на території предмета іпотеки за виключенням ОСОБА_1 без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя.

За п. 5.3 Іпотекодавець має право вчинювати будь-які юридичні дії, зокрема передання предмету іпотеки в користування, виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя.

15.07.2020 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направляло вимогу про добровільне виселення та зняття з реєстрації з предмету іпотеки на адресу зазначену у договорі кредиту та іпотеки, але відповідач добровільно вимоги іпотекодержателя не виконав.

Відповідно до частини першої зазначеної статті виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне житлове приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частина друга статті 109 ЖК УРСР).

Звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (частина третя статті 109 ЖК УРСР).Тобто починає діяти частина друга статті 109 ЖК УРСР щодо можливості виселення з одночасним наданням іншого постійного житлового приміщення.

В усталеній практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, було роз`яснено порядок застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК УРСР. Зазначено, що частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР.Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) погодилася з такими висновками.

У постановах від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19) Велика Палата Верховного Суду визначила, що в разі якщосторони договору іпотеки передбачили в ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, виселення мешканців з відповідного об`єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону№ 898-IVта у частині третій статті 109 ЖК УРСР процедури.

Аналізуючи статтю 109 ЖК УРСР, можна зробити висновок, що частина третя цієї статті деталізує порядок виселення осіб, які проживають у переданому в іпотеку житловому приміщенні після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на житло шляхом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін (у договірному порядку) без звернення до суду. У такому випадку після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житло всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У цьому випадку частина третя статті 109 ЖК УРСР відсилає до частини другої цієї статті, у якій зазначається про необхідність надання громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, іншого постійного житлового приміщення (за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку), із зазначенням такого постійного житлового приміщення в рішенні суду.

Тобто порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбаченічастиною другою статті 109 ЖК УРСР.Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК УРСР, стосується не тільки випадківвиселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотекив позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.

Це передбачено і в частині першій статті 109 ЖК УРСР, у якій вказано, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Так званого адміністративного виселення на вимогу будь-яких осіб чи органів, наділених владними повноваженнями, ЖК УРСР не містить, що відображає ті зміни у законодавстві, які запроваджені в Україні у зв`язку з рухом держави до Європейського Союзу та необхідністю захисту основоположних прав людини.

А тому в разі якщо іпотечне майно було набуто не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядкустатті 40 Закону№ 898-IVта частин першої третьоїстатті 109 ЖК УРСР, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.

Як виняток, допускаєтьсявиселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. У цьому випадку виселення громадян проводиться у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 109 ЖК УРСР, тобто з наданням цим громадянам житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу.

Судом встановлено, що кредит наданий ОСОБА_1 в сумі 63750 дол. США, тоді як іпотечний будинок придбаний за 381150 грн., що за курсом НБУ станом на день укладання договору купівлі-продажу складає 75475,25 дол. США, що свідчить про придбання спірного будинку не в повному обсязі за кредитні кошти, що є підставою для виселення ОСОБА_1 з іпотечного майна та зняття з реєстрації лише з наданням іншого жилого приміщення.

Позивачем таких вимог не заявлено, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог, щодо ОСОБА_1 .

Проте, судом встановлено , що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані в іпотечному будинку у 2007році, тобто після укладання договору іпотеки та без згоди іпотекодержателя.

Згідно з вимогами частини третьої статті 9 Закону№ 898-IVіпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема,відчужувати предмет іпотеки;передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Тобто вселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у спірний житловий будинок відбулося всупереч договору іпотеки та прямій забороні, що міститься у Законі № 898-IV.

Реєстрація місця проживання з порушеннями вимог закону та договору іпотеки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у житловому будинку, який є предметом іпотеки, не може використовуватися учасниками цивільного обороту з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки та подальшого його продажу для погашення боргу.

З урахуванням викладеного наявні обґрунтовані підстави для задоволення позову про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із житлового будинку по АДРЕСА_1 та зняття із зареєстрованого місця проживання .

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19.

Підстав для застосування строку позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не вбачає, оскільки позивачем не заявлені вимоги у позові про стягнення заборгованості на предмет іпотеки. Предмет іпотеки позивач бажає реалізувати, в рамках виконавчого провадження про стягнення заборгованості, що відповідає умовам договору та положенню ЗУ «Про іпотеку».

Щодо доводів позивача про звернення стягнення на майно в період дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку

Разом із тим, суд враховує те, що вказаний закон втратив чинність21.04.2021. внаслідок чого підстави для його застосування, суд не вбачає. .

Проте, відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, він діє і дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Закону № 898-IV пунктом 5-2, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Суд вважає, що вказаний вище Закон має бути застосований у цій справі, оскільки на сьогодні в Україні триває воєнний стан, тому виконання даного судового рішення слід зупинити на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Керуючись ст. ст.4,10-13,76-81,141,247,263-265,268,273 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ) в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_1 ), третя особа Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.42) про виселення та зняття з реєстраційного обліку- задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із житлового будинку, що знаходиться АДРЕСА_1 , без надання іншого житла.

Зняти з реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовити.

Зупинити виконання даного рішення в частині виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із житлового будинку по АДРЕСА_1 на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в сумі 564 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в сумі 564 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в сумі 564 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повений текст виготовлений 09.07.2024р.

Суддя Н.М. Бородіна