Постанова

від 09.07.2024 по справі 175/1530/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5995/24 Справа № 175/1530/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справі Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Ткаченко І.Ю.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , державний виконавець - Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), стягувач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання бездіяльність неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Стягувач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року скаргу залишено без розгляду та повернуто заявнику.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції припустився грубого порушення норм процесуального права та дійшов помилкового висновку про те, що ним пропущено строк на звернення зі скаргою. Скарга подана 22 березня 2024 року та судом в ухвалі вказано, що строк на звернення зі скаргою встановлюється з 14 березня 2024 року по 26 квітня 2024 року, в той же час вказано, що боржник звернувся зі скаргою 22 квітня 2024 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що заявник повинний був дізнатися про порушення його прав чи свобод 14 березня 2024 року, у зв`язку з чим мав право звернутися до суду зі скаргою до 26 березня 2024 року, однак з цією скаргою, заявник звернувся до суду лише 22 квітня 2024 року, тобто з значним пропуском встановленого законом строку, також слід зазначити, що заявником не було заявлено клопотання про поновлення вказаного строку, що в свою чергу позбавляє суд вирішити вказане питання.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З гідно статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №439/1493/15-ц (провадження №61-7804св19) зроблено висновок щодо застосування статті 449 ЦПК України. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому, судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Перевіряючи доводи скаржника колегія суддів виходить з наступного.

Так, у ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що скарга за допомогою підсистеми Електронний суд була сформована та подана 19 березня 2024 року. Зареєстрована судом за вх. №8793 22 березня 2024 року (т.1 а.с.139-141).

Скарга мотивована тим, що 14 березня 2024 року було отримано відповідь від Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій вказано, що виконавче провадження 49223547 знищене, інших відкритих проваджень з примусового виконання рішення №175/1530/15 від 28 вересня 2015 року немає, однак припинити чинність арешту майна неможливо, оскільки необхідно сплатити виконавчий збір.

Тобто право на звернення зі скаргою виникло після отримання 14 березня 2024 року відповіді від Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та подавши скаргу за допомогою підсистеми Електронний суд 19 березня 2024 року, з її подальшою реєстрацією судом 22 березня 2024 року, десятиденний строк ОСОБА_1 не пропущено.

Проте, залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про пропуск строку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, §41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Верховний Суд у постанові від 01 березня 2023 року у справі №761/33869/14-ц дійшов висновку про те, що, виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

За таких обставин, висновки суду про повернення скарги без розгляду є передчасними, ухвала суду постановлена без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог ст.379 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини, розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

З урахуванням вищевикладеного та положень статті 379 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

І.Ю.Ткаченко