Постанова

від 09.07.2024 по справі 175/8469/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5635/24 Справа № 175/8469/23 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Кірімової-Бандюкової Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2024 року по справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Відділ соціального захисту населення Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення юридичного факту здійснення догляду за особою похилого віку, яка потребує постійного стороннього нагляду, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту здійснення догляду за особою похилого віку, яка потребує постійного стороннього нагляду. Зацікавленою особою визначив Відділ соціального захисту населення Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування заяви посилався на те, що він одноособово здійснює нагляд за ОСОБА_2 , яка є особою похилого віку і у якої, відповідно до Висновку №27 Лікарняної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Новоолександрівської сільської ради, Новоолександрівська АЗПСМ від 14 серпня 2023 року форми 080 - 4/0, встановлено наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги догляду на непрофесійній основі. Зауважує, що висновок дійсний довічно. Він повністю забезпечує догляд за бабусею, а саме: готує їжу, пере одяг, допомагає триматися в належному гігієнічному стані, оскільки вона не ходить без сторонньої допомоги, купує продукти та ліки, повністю забезпечує її у побуті, щоб вона могла вести нормальне повноцінне життя тому просив суд ухвалити рішення яким встановити факт що він є єдиною особою, що здійснює постійний догляд за особою, що його потребує, а саме, за своєю бабусею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2024 року заяву задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_1 є особою, який здійснює постійний догляд за особою, що його потребує, а саме, за своєю бабусею ОСОБА_2 .. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд, що залишено судом без уваги.

Відзив на апеляційну скаргу надано не було.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що заявник ОСОБА_1 проживає разом зі своєю бабою, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До 05 серпня 2023 року разом з ними проживала мати заявника, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

ОСОБА_2 , яка є особою похилого віку, відповідно до Висновку №27 Лікарняної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Новоолександрівської сільської ради, Новоолександрівська АЗПСМ від 14 серпня 2023 року форми 080 - 4/0, встановлено наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги догляду на непрофесійній основі. Зауважує, що висновок дійсний довічно.

Відповідно до довідки №48 Лікарняно-консультаційної комісії Новоолександрівської АЗПСМ від 14 серпня 2023 року ОСОБА_2 за станом здоров`я нездатна до самообслуговування і потребує стороннього догляду.

ОСОБА_2 знаходиться на обліку у Новоолександрівській АЗПСМ з приводу: Гіпертонічна хвороба II стадії 2 ризику Дисцикуляторна енцефалопатія з вестибулононічним синдромом. Ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз. Деформуючий остеоартроз колінних суглобів. Атеросклероз CH II ступеню. Трофічні рани нижніх кінцівок.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання №922 від 26 вересня 2023 року відділу соціального захисту населення Новоолександрівської сільської ради за адресою проживання: АДРЕСА_1 фактично проживають дві особи: заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , умови проживання нормальні, санітарний стан приміщення добрий, підведені всі комунікації.

Згідно нотаріально завіреної заяви ОСОБА_3 , вона не заперечує проти призначення їй в якості помічника ОСОБА_1 .

Відповідно до медичного висновку ЛКК по догляду №28 від 14 серпня 2023 року, стан здоров`я заявника дозволяє здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

Довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 188 від 25 вересня 2023 року підтверджено, що в заявника психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання оформлення опікунства відсутні.

ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» в якому зазначено, що станом на 06 жовтня 2023 року не знятої чи непогашеної судимості не має.

За встановлених фактичних обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення заяви та встановлення факту, що ОСОБА_1 є особою, яка здійснює постійний догляд за особою, що його потребує, а саме, за своєю бабою ОСОБА_2 . Відмовляючи у задоволенні заяви в частині відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_2 є донька ОСОБА_4 , яка за віком та станом здоров`я може здійснювати такий нагляд.

Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Рішення суду не оскаржено в частині задоволених вимог заяви, тому відповідно до ст. 367 ЦПК України не переглядається в цій частині.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Як слідує зі змісту поданої заяви, заявник просить встановити факт що він є єдиною особою, що здійснює постійний догляд за особою, що його потребує, а саме, за своєю бабусею ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Відповідно до заяви, вказаний факт йому потрібно встановити, оскільки такий факт породжує для нього виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За вимогами частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року на території України оголошено про проведення загальної мобілізації.

Підстави відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації визначені у ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, відповідно до абз.12 ч.1 ст.23 вказаного Закону, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Із заяви вбачається, що, факт про встановлення якого просить заявник, надасть йому право на відстрочку від призову під час мобілізації, як єдиній особі, яка зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду

За змістом абз.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для відстрочки від призову під час мобілізації з підстав, зазначених заявником, необхідно одночасна наявність двох умов: 1) особа, зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду; 2) у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин, на які посилаються сторони у справі, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що із наданих заявником доказів та показів свідків, заява підлягає до задоволення частково та встановленню підлягає факт того, що заявник є особою, яка здійснює постійний догляд за особою, що його потребує, а саме, за своєю бабою ОСОБА_2 . Втім доказів того, що заявник є єдиною особою, яка здійснює цей нагляд, ним не надано.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 має доніку ОСОБА_5 , вік доньки баби заявника, його тітки ОСОБА_4 - 63 роки, що не є похилим віком, діагноз, встановлений ОСОБА_5 - варикозна хвороба вен лівої нижньої кінцівки, ХВН ІІ ст. не є важким захворюванням та захворюванням, що обмежує у догляді за літньою матір`ю, та доводи апеляційної скарги про те, що заявник є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за його бабкою ОСОБА_2 цих висновків не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 10 липня 2024 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

І.Ю. Ткаченко