Ухвала

від 09.07.2024 по справі 344/11021/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/11021/24

Провадження № 11-сс/4808/242/24

Категорія ст. 170 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

власника майна ОСОБА_8 ,

розглянувши в кримінальному провадженні №120222091010000716 апеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 11.06.2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022091010000716 за ст.ст. 190 ч.4, 362 ч.3, 364-1 ч.2 ККУ,

в с т а н о в и л а :

Вказаною ухвалою слідчого судді накладено арешт із забороною користування, відчуження та розпорядження на нерухоме майно нежитлове приміщення № 98, реєстраційний номер об`єкта 2150870826101, нежитлове приміщення № 99, реєстраційний номер об`єкта 2150883826101, нежитлове приміщення № 100, реєстраційний номер об`єкта 2150878026101, нежитлове приміщення № 101, реєстраційний номер об`єкта 2150863026101, що в будинку із адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_8 .

Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що слідчим поліції доведено наявність достатніх підстав щодо накладення арешту на вказане майно, як речовий доказ у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, та такою, що прийнята з порушенням норм законодавства. Вказує, що одним із власників торгових павільйонів, як і землі під ними був і ОСОБА_8 , який так само, як і заявники постраждав від неналежного виконання своїх зобов`язань з боку ТОВ «Торговий дім Інвестбудсервіс ЛТД». Вважає, що ОСОБА_8 , які заявники повинен мати статус потерпілого, однак він не звертався з заявою про злочин, оскільки майно належить йому на праві власності і не можуть бути предметом доказування в рамках кримінального провадження. Вважає, що слідчий ввів в оману слідчого суддю, так як не вказав, що в приміщеннях на які він просив накласти арешт, ведеться господарська діяльність. ОСОБА_9 більше 4 років володіє приміщеннями № 98, 99, 100, 101 та проводить там господарську діяльність. При цьому 2 роки ведеться кримінальне провадження і ОСОБА_8 не демонстрував бажання, наміру, можливості здійснити відчуження чи в будь який спосіб вплинути на об`єкти нерухомого майна. Вважає, що арешт майна з забороною користуватися, розпоряджатися та відчужувати майно призведе до припинення господарської діяльності, що суперечить законодавству України та практиці ЄСПЛ. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

В апеляційній інстанції:

-апелянт та ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, вважають, що слідчий суддя прийняв необгрунтоване рішення, яке просить скасувати, постановити нове, яким задовольнити апеляційну скаргу і скасувати накладений арешт;

- прокурор визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

З`ясувавши обставини цього кримінального провадження, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок слідчого судді про наявність правових підстав для накладення арешту на об`єкти нерухомості є обґрунтованим, він відповідає вимогам чинного КПК України про накладення арешту на майно, яке є речовими доказами у кримінальному провадженні.

Такий висновок слідчого судді базується на даних про те, що арештовані об`єкти нерухомості є речовими доказами в кримінальній справі, які слід зберегти до завершення досудового розслідування, оскільки вони до цього часу не здані в експлуатацію, що є правовою перешкодою для їх використання.

Перевірка доказів та апеляційних тверджень апелянта про необґрунтованість висновку слідчого судді неможлива на цій стадії кримінального провадження в апеляційній інстанції, вони можуть бути перевірені на їх правову належність й процесуальну допустимість лише на стадії повного і всебічного досудового розслідування або судового розгляду провадження по суті обвинувачення. Вказана обставина є процесуальною перешкодою для задоволення апеляційної скарги апелянта.

Як слідує із матеріалів провадження постановою слідчого (а.с. 102) вищевказані приміщення визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Всі наведені апелянтом апеляційні доводи не спростовують вказаного висновку слідчого судді.

Претензії апелянта до того, що власник майна не є учасником кримінального провадження, не є перешкодою для накладення арешту на майно, оскільки ще ведеться досудове розслідування. Під час його проведення можуть бути здобуті дані про зміну кваліфікацію дій підозрюваних чи обвинувачених. Тому в цій частині доводи апелянта слід відхилити.

Для забезпечення збереження арештованої нерухомості, як речового доказу у даному кримінальному провадженні й для дотримання прав її власника, цілком виправдано було накладено арешт на вищевказані приміщення до процесуального вирішення цього питання.

Після завершення невідкладних слідчих дій зацікавлена особа вправі звертатися до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту на вказане майно.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 11.06.2024 року про накладення арешту на майно - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4