Постанова

від 02.07.2024 по справі 541/145/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/145/20 Номер провадження 22-ц/814/271/24Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Руслана Вікторовича адвоката Долженко Оксани Миколаївни

на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2022 року,

та апеляційною скаргою представника приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Руслана Вікторовича адвоката Долженко Оксани Миколаївни

на ухвалуВеликобагачанського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства "Райагропостач", третя особа, яка не заявляє самостійних вимогприватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Пазинич Руслан Вікторович, ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Чернов С.І. звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив перевести на позивача права та обов`язки покупця 23/100 часток комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 13.06.2018 року, укладеним між Приватним підприємством "Райагропостач" та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Русланом Вікторовичем за № 915.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності 1/100 частки у праві спільної часткової власності комплекс будівель, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 22.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В. та на підставі додаткового договору до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В. 13.06.2013 року.

У квітні 2019 року позивачу стало відомо, що 06.03.2018 року приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В. посвідчено договір купівлі-продажу 23/100 частки комплексу будівель, за вище вказаною адресою, між Приватним підприємством "Райагропостач" та ОСОБА_2 .

Оскільки позивач є власником 1/100 частки комплексу будівель, то мав переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності, однак він не був повідомлений про намір ПП "Райагропостач" продати належні підприємству 23/100 частки майнового комплексу, у зв`язку з чим був позбавлений можливості реалізувати своє переважне право, тому змушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства "Райагропостач", третя особа, яка не заявляє самостійних вимогприватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Пазинич Руслан Вікторович, ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року у задоволенні заяви представника приватного нотаріусаМиргородського міськогонотаріального округуПазинич РусланаВікторовича адвоката ДолженкоОксани Миколаївнипро ухваленнядодаткового рішенняу цивільнійсправі №541/145/20 відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_1 та представник приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Р.В. адвокат Долженко О.М., просили скасувати його посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що висновок суду щодо обрахування строку позовної давності з дати укладення договору купівлі-продажу, а саме з 13.06.2018 є безпідставним, оскільки він не був стороною спірного договору та не знав про порушення його права на переважну можливість придбання частки майна.

Посилання суду на те, що з боку ОСОБА_1 відбувалося управління майном через батька ОСОБА_4 є помилковим та не підтвердженим матеріалами справи.

Таким чином вважає, що він звернувся до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу протягом встановленого строку позовної давності з моменту, коли дізнався про його порушення, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

В апеляційній скарзі представник приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Р.В. адвокат Долженко О.М. просила змінити мотивувальну частину рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Вказала, що нотаріусом було здійснено всі, передбачені законом дії, які він повинен був виконати. Першочергове право позивача на купівлю частки майна порушено не було, оскільки він був повідомлений про намір продати частку відповідно до чинного законодавства, тому права позивача при укладенні спірного договору не були порушені.

Окрім того, представник приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Р.В. адвокат Долженко О.М. в апеляційному порядку також оскаржила ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року якою було відмовлено у задоволенні її заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційних скарг представника приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Руслана Вікторовича адвоката Долженко Оксани Миколаївни необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивілього судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2022 року не відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22.05.2013 та додаткового договору від 13.06.2013 до договору дарування від 22.05.2013 належить 1/100 частина комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: адмінприміщення А-1, загальною площею 316,6 кв. м., складу Б-1, загальною площею 162,6 кв. м., магазину В-1., загальною площею 105,1 кв. м., котельні З, загальною площею 12,0 кв. м., складу запчастин з прибуд. Г-1, Д-1, загальною площею 1412,0 кв. м, гаражу-цеху дозбірки з прибуд. Є, загальною площею 604,9 кв. м, прохідної Ж, загальною площею 123,8 кв. м., вбиральні И-1, загальною площею 2,2 кв. м., споруд № 1-4, на земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області, площею 6580,0 кв. м., кадастровий номер 5310900000:50:060:0238 (т. 1, а.с. 13-14).

Право власності на 1/100 частину вище вказаного майна зареєстроване за ОСОБА_1 22.05.2013 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а.с. 15-16).

13.06.2018 року між ПП "Райагропостач" в особі директора ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Пазиничем Р.В., що зареєстрований в реєстрі за № 915, за умовами якого продавець передав у власність покупцю частину будівель, загальною площею 604,9 кв. м, що складається з приміщення гаражу-цеху дозбірки з прибудовою Є-3, розташовану на орендованій земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області, площею 0,8732 га, кадастровий номер 5310900000:50:060:0236, та складає 23/100 частини будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 17-18).

Відповідно до п. 1.2. Договору купівлі-продажу від 13.06.2018 року, будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5310900000:50:060:0236, в цілому, складаються із: складу А-2, загальною площею 205,9 кв. м; цех Б-1, загальною площею 200,1 кв. м; цех В-1, загальною площею 122,5 кв. м; склад запчастин з прибудовою Г-1, Д-1, загальною площею 1412,0 кв. м; гараж-цех дозбірки з прибудовою Є-3, загальною площею 604,9 кв. м; прохідна Ж-1, загальною площею 13,8 кв. м; вбиральня И-1, загальною площею 2,2 кв. м; споруди 1-4, огорожа, г/провід, залізнично-шляховий тупик, підкранова колія.

На час укладення договору купівлі-продажу від 13.06.2018 року, даний об`єкт нерухомого майна перебував в спільній частковій власності ПП "Райагропостач", якому належало 99/100 частини та ОСОБА_1 якому належало 1/100 частини (т. 1, а.с. 10-12, 17-18).

Відповідно до експертного висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 311/312 від 20.09.2021 року, ринкова вартість 23/100 частини комплексу будівель розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі продажу від 13.06.2018 року та складається з приміщення гаражу-цеху дозбірки з прибудовою Є-3, розташовані на орендованій земельній ділянці Миргородської міської ради Полтавської області, площею 0,87328 га, кадастровий номер 5310900000:50:060:0236, на момент складання висновку становить 1031720,00 грн. (т. 2, а.с. 150-178).

Встановивши, що позивач пропустив строк позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства єсправедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 1 частини другоїстатті 11 ЦК Українипередбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною першоюстатті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першоїстатті 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно дост. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідност. 355 ЦК Українимайно що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до частини першоїстатті 362 ЦК Україниу разі продажу частки управі спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Згідно з частиною другоюстатті 362 ЦК Українипродавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, наяких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Таким чином, для забезпечення здійснення переважного права інших співвласників на купівлю продавець зобов`язаний повідомити інших співвласників про свій намір продати частку. У повідомленні обов`язково має бути визначена ціна, а інші умови продажу мають бути вказані, якщо вони визначаються продавцем, як істотні для укладення такого договору (наприклад, строки розрахунків, форма, у якій співвласник бажає укласти договір на інші умови, досягнення згоди з яких є необхідним для укладення договору).

Отже аналіз наведених положень закону свідчить про те, що продавець має право продати свої майнові права на частку у спільній частковій власності не співвласнику цього майна лише в тому випадку, коли інші співвласники, отримавши повідомлення від продавця, відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права у відповідні строки.

Відповідно до п. 5.1 Розділу ІІ Глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок) у разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.

Пунктом 5.2 Розділу ІІ Глави 1 Порядку від 22 лютого 2012 року за № 282/20595, передбачено, що доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально.

Пунктом 5.7 Розділу ІІ Глави 1 Порядку від 22 лютого 2012 року за № 282/20595 визначено, що договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв`язку.

Згідно п. 5.8 Розділу ІІ Глави 1 вказаного Порядку, договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження цього повинен бути наданий документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресно-довідкового бюро тощо).

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року № 3425-XII.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 Закон України "Про нотаріат", нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Згідно п. 4.3. Розділу ІІ Глави 20 "Передача заяв" Порядку від 22 лютого 2012 року за № 282/20595, передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Райагропостач», як продавець частки майна в особі директора ОСОБА_5 , звернулося до приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Р.В. із заявою, в якій просило повідомити ОСОБА_1 про намір продати належні йому 23/100 частин будівель, що складає приміщення гаражу-цеху дозбірки з прибудовою «Є-З», площею 604,9 кв. м., що розташоване на АДРЕСА_1 за 490000 грн. Вказана заява зареєстрована в реєстрі за № 2457 (том 2 а.с. 52).

Приватний нотаріус Миргородського нотаріального округу Полтавської області Пазинич Р.В. засобами поштового зв`язку рекомендованим листом надіслав ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлення від 06.04.2018 р. № 02-24/144 про намір ПП «Райагропостач» продати 23/100 частину будівель, що складає приміщення гаражу-цеху дозбірки з прибудовою «Є-З», площею 604,9 кв. м., що розташоване на АДРЕСА_1 за 490000 грн. (т. 1, а.с. 99-100).

Разом з тим, доказів отримання позивачем даної заяви матеріали справи не містять.

За відсутності відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про намір продажу ПП «Райагропостач» 23/100 частки спільного нерухомого майна, а також про відмову позивача від отримання заяви та здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається, приватний нотаріус Миргородського нотаріального округу Пазинич Р.В. не мав права посвідчувати договір купівлі-продажу від 13.06.2018 року.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , який є співвласником 1/100 частини спільного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не був належним чином повідомлений, відповідно до вищенаведених вимог закону, про намір ПП «Райагропостач» продати 23/100 частки у спільній частковій власності вказаного нерухомого майна, відомостей про його відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається, нотаріусу не надавалося, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення права позивача на першочергове придбання частки вказаного нерухомого майна та недотримання під час укладення договору купівлі-продажу від 13.06.2018 положень ч. 2 ст. 362 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 було пропущено строк позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У пункті18постанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 07лютого 2014року №5"Просудову практикув справахпро захистправа власностіта іншихречових прав" зазначено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі інших співвласників будь-який співвласник має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця протягом одного року від дня, коли він довідався або міг довідатися про вчинення правочину (частина четвертастатті 362ЦК України).

Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу).

Згідно із ч. 1ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказав, що він не є стороною договору купівлі-продажу від 13.06.2018 року, а про порушення свого права дізнався в квітні 2019 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підтвердження вказаної обставини надав суду довідку з Реєстру, яка датована 15.04.2019 року (т. 1 а.с. 10-12).

З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 24.01.2020 року, тобто в межах визначеного законом строку позовної давності.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач здійснював управління належним йому майном через свого батька ОСОБА_4 , який фактично постійно перебував за місцем знаходження нерухомого майна та проживає в місті Миргороді, з яким постійно спілкується та перебуває у добрих стосунках, є припущеннями та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Таким чином, висновок місцевого суду відносно того, що початок строку позовної давності має обраховуватися з дати укладення договору купівлі-продажу, а саме з 13.06.2018 є помилковим.

Частиною 4 ст. 362 ЦПК України передбачено, що при зверненні до суду з позовом про переведення прав та обов`язків покупця, позивач одночасно зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

В довогорі купівлі-продажу від 13.06.2018, укладеного між ПП «Райагропостач» та ОСОБА_2 , вартість 23/100 частини спірного нерухомого майна визначена у сумі 490000 грн.

На виконання даної вимоги представником позивача адвокатом Черновим С.І. на депозит Миргородського міськрайонного суду Полтавської області було внесено кошти в загальному розмірі 490000 грн. (т. 1, а.с. 21-22, 28-31).

Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 дотримано приписи ч. 4 ст. 362 ЦК України.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що продаж ПП «Райагропостач» частки у праві спільної часткової власності відбулося з порушенням переважного права купівлі. Право позивача ОСОБА_1 , який є співвласником майна, частка у якому продана іншій особі ОСОБА_2 , без дотримання процедури належного повідомлення позивача щодо її продажу, є порушеним та підлягає захисту у спосіб, обраний позивачем відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції є обґрунтованою та спростовує помилкові висновки місцевого суду.

Доводи апеляційної скарги представника приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Р.В. адвоката Долженко О.М. стосовно дотримання нотаріусом вимог щодо належного повідомлення позивача про переважне право на купівлю спірної частки нерухомого майна, при апеляційному перегляді справи не знайшли своє підтвердження, тому задоволенню не підлягає.

Окрім того, в апеляційному порядку представником приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Р.В. адвокатом Долженко О.М. оскаржено ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року, якою відмовлено у прийнятті додаткового рішення у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що адвокатом Долженко О.М. не було дотримано вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Звертаючись до суду 02.12.2022 з заявою про ухвалення додаткового рішення, адвокатом Долженко О.М. не вказано поважних причин неможливості подачі доказів понесених витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів. Посилання заявника на неналежне повідомлення про дату та час розгляду справи спростовується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету адвоката.

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Згідно ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що представник приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Р.В. адвокат Долженко О.М. надіслала до суду засобами поштового зв`язку 02.12.2022 заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 витрати на правничу допомогу у розмірі 16500 грн.

В даній заяві вказала, що ані вона, ані третя особа в судових дебатах участі не приймали внаслідок неналежного повідомлення про час та дату судового засідання.

Проте, вказане твердження спростовується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку судової повістки в електронний кабінет адвоката Долженко О.М. (т. 3, а.с. 141).

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Таким чином, адвокат Долженко О.М. та приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Пазинич Р.В. були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, поважності причин не надання суду доказів понесених судових витрат у передбачений законом строк заява про ухвалення додаткового рішення не містить.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, апеляційні скарги представника приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Р.В. адвоката Долженко О.М. на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2022 року та ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

ОСОБА_1 за розгляд справи в суді першої інстанції було сплачено судовий збір у сумі 4786 грн. та 420,40 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову.

При апеляційному перегляді даної справи було сплачено судовий збір у сумі 9832,50 грн.

Таким чином, загальний розмір сплаченого ОСОБА_1 судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції становить 15038,90 грн.

Окрім того, в суді першої інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Черновим С.І. заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 8000 грн.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно достатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогамистатті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленомузаконом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 частини першої статті1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечитиКонституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягомта формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другоюстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 адвокатом Черновим С.І. надано суду: копію договору про надання правничої допомоги № 8 від 23 січня 2020 року (т. 1, а.с. 50); ордер про надання правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 23.01.2020 (т. 1, а.с. 49); орієнтовний розрахунок суми судових витрат (т. 1, а.с. 44-45); акт здачі-прийняття виконаних робіт (т. 1, а.с. 46-47); квитанцію № 8 від 23.01.2020 про сплату гонорару у сумі на суму 8000 грн. (т. 1, а.с. 48).

Колегія суддів, дослідивши наданий адвокатом Черновим С.І. орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, справедливості та враховуючи обставини справи приходить до висновку, що надані розрахунки на підтвердження правничої допомоги є завищеними, тому вказаний розмір витрат на правову допомогу надану адвокатом Черновим С.І. підлягає зменшенню.

Сторонами визначено, що вартість 1 години роботи адвоката становить 800 грн.

У п. 5 орієнтовного розрахунку суми судових витрат зазначено, що на складання заяви про виклик свідків та орієнтовних витрат було витрачено 1,5 год. та визначено суму гонорару за дану послугу у розмірі 1200 грн.

Колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що 30 хв. буде достатнім часом для складання заяви про виклик свідків, а тому враховуючи визначену сторонами розмір гонорару вартість витрат за дану послуги складає 400 грн.

Окрім того, за представництво в суді заявлено 4 год. та визначена вартість 3200 грн.

При дослідженні журналів судових засідань вбачається, що адвокат Чернов С.І. приймав участь у судових засіданнях тривалістю 2 год. 42 хв., тому за дану посгулу адвоката підлягає оплаті гонорар у розмірі 2100 грн.

Отже, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу надану в суді першої інстанції у сумі 6100 грн.

Таким чнном, загальний розмір судових витрат в суді першої та апеляційної інстанції складає 21138,90 грн. (4786 грн. + 420,40 грн. + 6100 грн. + 9832,50 грн.), тобто по 10569,45 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 2,375, 376 ч. 1 п. 3, 4,382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Пазинича Руслана Вікторовича адвоката Долженко Оксани Миколаївни на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2022 року та на ухвалуВеликобагачанського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Великобагачанськогорайонного судуПолтавської областівід 29листопада 2022року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства "Райагропостач", третя особа, яка не заявляє самостійних вимогприватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Пазинич Руслан Вікторович, ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу задовольнити.

Перевестина ОСОБА_1 права та обов`язки покупця 23/100 часток комплексу будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 13.06.2018 року, укладеним між Приватним підприємством «Райагропостач» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Миргородського нотаріального округу Пазиничем Русланом Вікторовичем за № 915.

Стягнути з ОСОБА_2 та Приватного підприємства "Райагропостач" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 10569,45 грн. з кожного.

Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: С. Б. Бутенко

Г. Л. Карпушин