Вирок

від 09.07.2024 по справі 712/20/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/327/24 Справа № 712/20/24 Категорія: ст. 336 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Соснівського районногосуду м.Черкаси від 18 січня 2024 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Донецьк, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджено за ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на нього певних обов`язків,

ВСТАНОВИЛА

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винний в тому, що він, будучи військовозобов`язаним, перебуваючи на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), визнаний придатним до військової служби. 08.11.2023 ОСОБА_7 від співробітників ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав повістку про необхідність з`явитись о 06.00 год. 14.11.2023 до вказаного центру для відправки у військову частину для проходження служби.

Проте, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, у визначений в повістці день і час, не маючи на те законних підстав, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про обставини неприбуття не повідомив, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та порушив вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вимоги Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який в подальшому неодноразово продовжено.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ст. 336 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його протиправних дій, прокурор вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

З цього приводу посилається на вимоги ст.ст. 50, 65 КК.

Вказує, що, звільняючи ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, суд прийшов до помилкового переконання, що таке покарання буде необхідним та цілком достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Водночас, суд не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке хоч і відноситься до категорії нетяжкого злочину, однак вчинено його в особливий період в умовах воєнного стану.

Стверджує, що судом не враховано, що відносно ОСОБА_7 не встановлено жодної з обставин, що пом`якшують покарання.

Зазначені обставини, на думку прокурора, свідчать про те, що суд першої інстанції не надав відповідної оцінки обставинам вчинення кримінального правопорушення, а лише формально послався на дані про особу обвинуваченого при обґрунтуванні свого висновку щодо можливості його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- прокурор, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;

- обвинувачений, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку суду першої інстанції, додатково зазначивши, що відмовився від явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки вважає, що військова служба повинна бути добровільною.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора та обвинуваченого, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченого.

Колегія суддів вважає правильними встановлені фактичні обставини судом першої інстанції, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

За таких обставин суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК.

За правилами ст.ст. 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Водночас, за змістом ст.75 КК прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд вправі лише тоді, коли з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, у тому числі наслідків, що настали, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного йому покарання.

Суд першої інстанції не в повній мірі врахував цих вимог закону, у зв`язку з чим безпідставно звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК.

Приймаючи рішення про призначення за вказаною статтею закону України про кримінальну відповідальність покарання із застосуванням ст.75 КК, суд першої інстанції формально врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні малолітнього сина, є внутрішньо-переміщеною особою; відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

На думку колегії суддів рішення про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням суд першої інстанції прийняв без належних для цього підстав, належним чином не обґрунтувавши можливості виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без реального відбування покарання.

Крім того, судом першої інстанції не встановлено жодної з обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, та не зазначено, які ж саме обставини свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування призначеного йому покарання, а зазначені у вироку дані про особу обвинуваченого у даному випадку жодним чином не зменшують суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що є достатнім для досягнення мети покарання, а саме запобігання вчинення нових злочинів.

З у рахуванням вищенаведеної мети покарання, апеляційний суд вважає, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є не припустимим.

За таких обставин, доводи прокурора про необґрунтоване застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст.75 КК є слушними, оскільки злочин пов`язаний із ситуацією, яка наразі склалася в країні, збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини. ОСОБА_7 скоїв умисний нетяжкий злочин, який представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання, створює в очах громадян та суспільства в цілому, негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

Апеляційний суд при призначенні покарання враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні малолітнього сина, є внутрішньо-переміщеною особою, раніше не судимий.

Також слід зважити на відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання

Призначення апеляційним судом ОСОБА_7 покарання в мінімальних межах санкції статті закону України про кримінальну відповідальність відповідно до обвинувачення з реальним його відбуванням, на думку колегії суддів, відповідатиме принципам законності, індивідуалізації та справедливості, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що спричинило неправильне звільнення обвинуваченого від покарання, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання відповідно до положень ст.65 КК в межах, установлених у санкції ст.336 КК, без застосування положень ст.75 КК.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ст. 336 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

У решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4