Рішення

від 05.07.2024 по справі 120/3209/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 липня 2024 р. Справа № 120/3209/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Першого заступника директора Департаменту Паламарчук Наталії Іванівни про: визнання рішень, дій чи бездіяльності протипраними

ВСТАНОВИВ:

В суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в особі Першого заступника директора Департаменту Паламарчук Наталії Іванівни про визнання рішень, дій чи бездіяльності протиправними.

В обґрунтування позову посилається на протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у не запрошенні його на розгляд скарги.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву згідно якого просить у задоволенні позову відмовити з підстав необґрунтованості. В підтвердження свої позиції представник відповідача вказував на те, що Департамент вважає, що позивач звернувся з пропозицією/зауваженнями щодо організації діяльності Територіального центру, порядок розгляду яких згідно із Законом №393/96-ВР не вимагає від відповідного органу запрошення та участі заявника.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту з усним зверненням 07.02.2024, що стосується вимоги працівників Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування м. Вінниця представлятися під час телефонної розмови.

Листом від 19.02.2024 за підписом першого заступника директора департаменту ОСОБА_2 повідомлено позивача про відсутність порушення його прав та інтересів діями працівників Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування м. Вінниця.

Позивач вважає, що відповідачем проігноровано його прохання бути присутнім при розгляді цієї заяви, відтак він звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи поведінку Відповідача у межах спірних правовідносин на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 40 Конституції України кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом №393/96-ВР.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно зі статтею 4 Закону №393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які - небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Порядок розгляду заяв встановлений статтею 15 Закону №393/96-ВР.

Так, частиною першою вказаної статті передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно із частинами третьою і четвертою цієї ж статті відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Частиною першою статті 18 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/2743/21 за подібних правовідносин зроблено висновок, за яким після прийняття рішення суб`єктом владних повноважень за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками розгляду звернення.

В контексті встановлених обставин у справі №160/2743/21 Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що надавши позивачу відповідь листом від 4 лютого 2021 року №04-25/17-32537 Комітет фактично повідомив його про розгляд його звернення від 20 січня 2021 року, а тому належним способом захисту порушеного, на думку позивача, права є не оскарження окремих дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень під час розгляду звернення (у цьому випадку незапрошення позивача на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; непроведення об`єктивної та всебічної перевірки звернення), а оскарження рішення цього суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду звернення (скарги).

З аналізу змісту заявлених позовних вимог, суд враховує, що позиція позивача зводиться до того, що відповідачем протиправно обмежено його права, гарантовані статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» - право бути присутнім при розгляді заяви та особисто викласти аргументи. При цьому позивач акцентує на необхідності дотримання встановленої законом правової процедури.

За обставинами у цій справі зміст скарги стосувався вимоги працівників Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування м. Вінниця представлятися під час телефонної розмови, оскільки під час телефонної розмови з позивачем начальник відділу Територіального центру на його прохання представитися - відмовилася це зробити.

В контексті спірних правовідносин суд бере до уваги положення статті 19 Закону № 393/96-ВР, відповідно до якої органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Суд наголошує, що особливе місце в системі засобів захисту прав, свобод та законних інтересів громадян посідає реалізація їх права на звернення. У статті 40 Конституції України зазначено, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування та встановлено обов`язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді.

Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це право включає дві складові. По-перше, звернення громадян є однією з форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. По-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. У такому розумінні - це механізм виконання соціальних обов`язків публічної влади.

Від правильного функціонування адміністративно-правових механізмів реалізації прав громадян, від чіткого й ефективного реагування влади на їхні звернення залежить здатність держави забезпечувати належний захист законних інтересів громадян.

Ураховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем при розгляді звернення позивача допущено порушення, а саме протиправно незапрошено ОСОБА_1 на розгляд його звернення.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, що стосуються зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача. Так, з матеріалів справи встановлено, що в ході розгляду звернення позивача було відібрано пояснення завідувача відділення соціальної допомоги вдома 31 Територіального центра ОСОБА_3 згідно яких нею повідомлено, що 07.02.2024 під час розмови з позивачем в телефонному режимі на його прохання нею було названо її посаду, ім`я та по-батькові.

Згідно з пояснювальною запискою фахівця з соціальної роботи Територіального центру ОСОБА_4 , телефонна розмова відбулася в її присутності та нею підтверджено, що ОСОБА_3 ввічливо відповідача на усі питання позивача.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи, що відповідачем звернення позивача розгляду по суті та, хоча при його розгляді допущено порушення, в той час зобов`язання повторно розглянути таке звернення ніяким чином не відновить права та законні інтереси позивача.

Відтак, у задоволенні такої вимоги належить відмовити.

Визначаючись щодо вимоги про визнання протиправними дії щодо підпису від імені Департаменту та розгляду скарги без скаржника суд дійшов висновку що така задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України, встановлено, що відповідач це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача

Згідно положень статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З урахуванням чого, відповідачем у позові є орган місцевого самоврядування - Департамент соціальної політики Вінницької міської ради.

Як вбачається з вимог до позовної заяви позивач просить, зокрема, визнати протиправними дії щодо підпису від імені Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради за підписом першого заступника цього Департаменту, а не за підписом директора та посилається на Положення про департамент соціальної політики.

Згідно з п.8.2.4. Розділу 8 Положення про департамент соціальної політики, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 24.02.2023 №1478, директор департаменту представляє департамент у взаємовідносинах з іншими юридичними і фізичними особами без довіреності.

Відповідно до ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Отже, п.8.2.4. Розділу 8 Положення про департамент соціальної політики регламентує право директора без довіреності представляти департамент у вчинені правочинів спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, які стосуються департаменту.

Згідно з п.п.2.18.1. п.2.18 «Підпис» Розділу 2 «Документування управлінської діяльності» Інструкції з діловодства в апараті міської ради та її виконавчого комітеті, секретаріаті міської ради, виконавчих органів міської ради, затвердженої рішенням виконавчого комітету міської ради від 20.01.2022 №168, посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених у регламенті виконавчих органів, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, розпорядженні (наказі) про розподіл обов`язків між керівником та його заступниками тощо. У зазначених документах визначається також порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати.

Відповідно до абз.4 п.1.4 Розділу 1 «Загальні положення» Посадової інструкції першого заступника директора департаменту соціальної політики міської ради, перший заступник директора департаменту координує діяльність Територіального центру.

Згідно з абз. 7 п.2. Розділу 2 «Завдання та обов`язки» Посадової інструкції, перший заступник директора департаменту соціальної політики міської ради має наступні функціональні обов`язки: здійснює в межах своєї компетенції розгляд звернень підприємств, установ, організацій та громадян з питань діяльності департаменту.

Отже, лист від 19.02.2024 за вихідним реєстраційним індексом К/08/9361/8-04- 32, підписано першим заступником директора департаменту соціальної політики міської ради ОСОБА_5 в межах її повноважень

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та долучені сторонами письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, яка полягає у незапрошенні ОСОБА_1 на розгляд його скарги від 07.02.2024.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради в особі Першого заступника директора Департамента Паламарчук Наталії Іванівни (Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 50, 21050, код ЄДРПОУ 38782790)

СуддяКомар Павло Анатолійович