Рішення

від 27.06.2024 по справі 333/8454/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер 335/8454/23

Провадження №2/333/998/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 червня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Гудіна І. В., представника позивача адвоката Мазур О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2023 позивач в особі представника адвоката Мазур О. С. звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з даним позовом, в якому просив суд стягнути із ОСОБА_2 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 144 614, 12 (сто сорок чотири тисячі шістсот чотирнадцять гривень 12 копійок) за період з 29.01.2020 року по 01.09.2023 року.

В позові зазначав, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, починаючи з 16 січня 2020 року, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох річного віку. 25 серпня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя на вказане рішення видано виконавчий лист, який перебував на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2021 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року змінено в частині визначення початку стягнення аліментів, визначивши його початок з 29 січня 2020 року. 16 лютого 2022 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 333/379/20 з врахуванням постанови Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2021 року, який на теперішній час знаходиться на виконанні Центрального ВДВС у м. Запоріжжя (ВП №68682124, ідентифікатор 9059Е9В95435). Позивач зазначає, що за весь час відповідачка не сплатила жодної суми на його утримання за вказаним виконавчим листом, внаслідок чого утворилась заборгованість із сплати аліментів, у зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на підставі ст. 196 Сімейного кодексу України в розмірі 144614, 12 грн.

28.03.2024 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачки неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 167 695, 00 грн за період з 29.01.2020 року по 28.03.2024 року.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2023 відкрито провадження та призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, та встановлений строк для надання сторонами заяв по суті справи.

26.04.2024 представником відповідачки адвокатом Уткіним О. Є. наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідачка просить відмовити в задоволенні даних позовних вимог у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю. Зазначає, що на протязі тривалого часу державним виконавцем здійснювались розрахунки заборгованості по аліментам без перевірки офіційних відомостей про місце роботи, про доходи ОСОБА_2 , посилається на те, що ОСОБА_2 працювала в період з 16.05.2017 року до 23.12.2020 року та з 24.12.2020 року по 14.05.2021 року та отримувала заробітну плату. Офіційним підтвердженням цьому є доступні для державного виконавця відомості розміщені на сайтах УПФУ та ДПСУ, таким чином, розмір відрахувань мав обчислюватися із суми, яка залишалася після утримання податків та зборів. Крім того, зазначає, що на її користь були стягнуті аліменти рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 14.03.2011 року у справі №2-2064/11 з ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , які жодного разу не були сплачені останнім. У зв`язку з цим розмір щомісячних доходів ОСОБА_2 мав дорівнювати розміру аліментів, які підлягали стягненню з ОСОБА_3 . Крім того, відповідачка має статус внутрішньо переміщеної особи та щомісячно отримує додатковий дохід у розмірі 2000 гривень, який має бути врахований під час визначення розміру аліментів. Відповідачка вважає, що вищенаведені обставини є підставою для перерахунку державним виконавцем розміру заборгованості по аліментам.

09.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача адвоката Мазур О. С., в якій сторона позивача зазначила, що відповідачка ОСОБА_2 свої обов`язки, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» не виконувала, до державної виконавчої служби жодного разу не з`являлась, будь-яких відомостей щодо своїх доходів та місця роботи не повідомляла. Відтак, державними виконавцями правомірно нарахований розмір заборгованості, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. ОСОБА_2 зверталася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою про визнання протиправною триваючої бездіяльності виконавчої служби, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Сапа А.Д., начальник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Логвін В.І. (справа №333/1756/23). У скарзі ОСОБА_2 зазначала, що на протязі тривалого часу державним виконавцем не було вжито достатніх заходів для одержання та перевірки об`єктивних відомостей про дійсність тверджень стягувача ОСОБА_1 щодо наявності в нього права на отримання аліментів на навчання, що державний виконавець не спрямував запит до навчального закладу щодо підтвердження або спростування факту навчання та про існування потреби стягувача ОСОБА_1 у стягненні аліментів на навчання. Разом з тим, постановою Запорізького апеляційного суду від 11.07.2023 року у справі №333/1756/23 в задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання протиправною триваючої бездіяльності виконавчої служби відмовлено. Крім того, ОСОБА_2 зверталася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі №333/379/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, заінтересована особа Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). В заяві ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_1 безпідставно отримав 16 лютого 2022 року у Комунарському районному суді м. Запоріжжя виконавчий лист та звернувся до Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжя з заявою від 16 лютого 2022 року про відкриття виконавчого провадження, незважаючи на те, що залишив навчання та наказом №360-С від 17 серпня 2021 року відрахований з Національного університету «Запорізька політехніка». Разом з тим, ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 06.09.2023 року, що набрала законної сили, заява ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - залишена без задоволення. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 викладає аналогічні доводи, у відзиві на позов ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів та у вказаних процесуальних документах у справі №333/1756/23 та у справі №333/379/20, судами ці доводи перевірялись, в задоволенні скарги та заяви було відмовлено. Позивач вважає, що відповідачка, заявляючи необґрунтовані клопотання, зловживаючи процесуальними правами, у такий спосіб намагається переглянути законне рішення суду про стягнення аліментів, яке набрало законної сили, є остаточним та перегляду не підлягає.

Заперечень на відповідь на відзив з боку відповідачки до суду не надійшло.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Мазур О. С. позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Представник відповідача адвокат Уткін О. Є. в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання за допомогою смс-повідомлення, крім того, дата судового засідання була узгоджена з учасниками процесу в судовому засіданні 29.04.2024, в якому був присутній представник відповідачки.

Враховуючи наявність відзиву з боку відповідачки, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність. Представник третьої особи в судове засідання з`явився, надав суду письмові докази, які долучені до матеріалів справи.

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимогст. 81 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, заяви по суті справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, починаючи з 16 січня 2020 року, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох річного віку.

25 серпня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Н.Ю. від 28 жовтня 2020 року ВП № 63441278 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 333/379/20, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 25 січня 2020 року.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2021 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року змінено в частині визначення початку стягнення аліментів, визначивши його початок з 29 січня 2020 року.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сапою А.Д. від 17 лютого 2022 року ВП № 68682124 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 333/379/20, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 16 лютого 2022 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07.09.2023, складеного старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Лащенко Оленою Олександрівною, станом на 31.08.2023 року включно сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим документом №333/379/20 від 16.02.2022 становить 144 614, 12 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПММЮ (м. Одеса) від 06.03.2024 року розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за виконавчим листом №333/379/20 виданим 16.02.2022 року складає 167 695, 00 гривень.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Аліменти на утримання позивача стягнені судом в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу відповідачки щомісячно, відтак цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. У разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Отже, відповідачка зобов`язана сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до неї відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) викладені такі правові висновки про порядок нарахування пені за прострочення аліментів. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець встановив розмір пені 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, в який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, до дня, в який проведена сплата заборгованості, чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %.

За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %.

Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Позивач навів розрахунок заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відповідно до якого розмірі неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів складає 167695, 00 грн, що складає 100% суми заборгованості зі сплати аліментів, який суд вважає арифметично правильним та погоджується з ним.

Відповідачка та її представник з даним розрахунком не погоджуються, разом з тим, власний контррозрахунок суми неустойки суду не надали.

Також матеріали справи не містять доказів на спростування здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Доказів того, що вказаний розрахунок державного виконавця оскаржувався у встановленому законом порядку, відповідачка та її представник не надали.

Частиною 3 статті 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачка не скористалася своїм правом оскаржити розрахунок заборгованості, нарахований державним виконавцем в будь-який процесуальний спосіб.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем робилися запити до ДФС України про джерела отримання доходу боржника ОСОБА_2 , а саме запити № 136335969 від 17.02.2022, № 137564382 від 23.02.2022, № 139765459 від 02.06.2022, №156267583 від 16.02.2023, № 170580807 від 03.08.2023; 173688406 від 05.09.2023. В матеріалах виконавчого провадження наявні відповіді Державної фіскальної служби України на ці запити, відповідно до яких Інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ОСОБА_2 податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня. У зв`язку з викладеним, суд відхиляє посилання відповідачки про те, що вона працювала в період з 16.05.2017 року до 23.12.2020 року та з 24.12.2020 року по 14.05.2021 року та отримувала в цей період заробітну плату, меншу за розмір середньої заробітної плати для працівника для даної місцевості, оскільки така інформація не підтверджується належними доказами, відсутня в Державному реєстрі. Крім того, враховуючи, що розрахунок державного виконавця відповідачкою не оспорювався, то нарахований державним виконавцем розмір заборгованості суд вважає правомірним. З тих же самих підстав, суд не бере до уваги обставини отримання 17.08.2023 відповідачкою державної допомоги як внутрішньо переміщеній особі в розмірі 2000, 00 гривень, яка по своїй суті не є заробітком (доходом), а є державною допомогою.

Також суд враховує, що в матеріалах виконавчого провадження №68682124, боржником в якому є ОСОБА_2 містяться виклик державного виконавця Маркіної А.Ю., яким боржник ОСОБА_2 викликається до державного виконавця на 07.02.2023 року і зобов`язана надати відомості, в тому числі про місце роботи та доходи, виклик старшого державного виконавця ОСОБА_5 боржника ОСОБА_2 на 29.12.2023 року з тими ж самими вимогами. Але боржник ОСОБА_2 свої обов`язки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» не виконувала, до державної виконавчої служби не з`являлась, будь-яких відомостей щодо своїх доходів та місця роботи не повідомляла.

Суд також відхиляє доводи відповідачки, про її ймовірні доходи від іншої особи - ОСОБА_3 , які вона не отримувала, оскільки такі доходи не впливають на розмір її заборгованості перед позивачем, крім того, аліменти в частці від доходу нараховуються, виходячи з реальних доходів боржника, інформація про які міститься в державному реєстрі.

Таким чином, суду не надано жодного доказу про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з її вини.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у цивільній справі № 661/905/19 неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

У Сімейному Кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Аналізуючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем та його представником не надано належних доказів того, що у боржника ОСОБА_2 , на момент звернення до суду з позовом, відсутня заборгованість зі сплати аліментів, або така заборгованість нарахована помилково.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.Відповідно дост. 196 Сімейного кодексу Україниу разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

За змістомст.549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу нормглави 49 ЦК Українинеустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Відповідно до п. 22Постанови пленуму верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляд справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»ст. 196 Сімейного кодексу Українипередбачено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені)настає лише за наявності вини цієї особи.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.5,12,13,78,81,141,259,263-265 ЦПК України,ст. ст. 196, 199 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 167695, 00 гривень за період з 29.01.2020 року по 28.03.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата складання повного судового рішення 04 липня 2024 року.

Суддя Ю.Р. Піх