Постанова

від 22.01.2025 по справі 333/8454/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.01.2025 Справа № 333/8454/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/8454/23

Провадження №22-ц/807/162/25

Головуючий в 1-й інстанції Піх Ю.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.суддів:Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.,секретарБєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 04 липня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , тертя особа: Центральний ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року позивач в особі представника адвоката Мазур О.С. звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з даним позовом, в якому просив суд стягнути із ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 144 614, 12 (сто сорок чотири тисячі шістсот чотирнадцять гривень 12 копійок) за період з 29.01.2020 року по 01.09.2023 року.В позові зазначав, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, починаючи з 16 січня 2020 року, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох річного віку. 25 серпня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя на вказане рішення видано виконавчий лист, який перебував на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2021 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року змінено в частині визначення початку стягнення аліментів, визначивши його початок з 29 січня 2020 року. 16 лютого 2022 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 333/379/20 з врахуванням постанови Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2021 року, який на теперішній час знаходиться на виконанні Центрального ВДВС у м. Запоріжжя (ВП №68682124, ідентифікатор 9059Е9В95435). Позивач зазначає, що за весь час відповідачка не сплатила жодної суми на його утримання за вказаним виконавчим листом, внаслідок чого утворилась заборгованість із сплати аліментів, у зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів на підставі ст. 196 Сімейного кодексу України в розмірі 144614, 12 грн.

28.03.2024 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачки неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 167695,00 грн за період з 29.01.2020 року по 28.03.2024 року.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 167695, 00 гривень за період з 29.01.2020 року по 28.03.2024 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що у діях відповідачки відсутня вина щодо несвоєчасної сплати аліментів, що виключає можливість стягнення пені. Розмір заборгованості по аліментам, а відповідно і пені розраховано без урахування доходів відповідачки, а також без відповідної перевірки обставин, щодо навчання позивача.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника адвоката Мазур О.С. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, починаючи з 16 січня 2020 року, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох річного віку.

25 серпня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Н.Ю. від 28 жовтня 2020 року ВП № 63441278 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 333/379/20, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 25 січня 2020 року.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2021 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року змінено в частині визначення початку стягнення аліментів, визначивши його початок з 29 січня 2020 року.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сапою А.Д. від 17 лютого 2022 року ВП № 68682124 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 333/379/20, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 16 лютого 2022 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07.09.2023, складеного старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Лащенко Оленою Олександрівною, станом на 31.08.2023 року включно сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим документом №333/379/20 від 16.02.2022 становить 144 614, 12 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПММЮ (м. Одеса) від 06.03.2024 року розмір заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за виконавчим листом №333/379/20 виданим 16.02.2022 року складає 167 695, 00 гривень.

Позивач навів розрахунок заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відповідно до якого розмірі неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів складає 167 695, 00 грн, що складає 100% суми заборгованості зі сплати аліментів, який суд першої інстанції вважав арифметично правильним та погодився з ним.

Відповідачка та її представник з даним розрахунком не погоджуються, разом з тим, власний контррозрахунок суми неустойки суду не надали.

Аналізуючи у сукупності надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем та його представником не надано належних доказів того, що у боржника ОСОБА_3 , на момент звернення до суду з позовом, відсутня заборгованість зі сплати аліментів, або така заборгованість нарахована помилково.

Зважуючи на доведеність вимог позову, суд першої інстанції вважав за можливе позов задовольнити.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення (частина перша статті 196 СК України).

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених у ч.9 ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Справа, що розглядається має певні особливості, пов`язані відповідно з аліментними зобов`язаннями.

Так, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2011 року по справі №2-2064/11 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивача у даній справі), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх доходів щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 18.01.2011 року і до досягнення дітьми повноліття.

На виконання рішення суду було видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідно до розрахунку заборгованості старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 31.01.2022 року розмір заборгованості ОСОБА_4 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-2064/11 у період з квітня 2015 року по січень 2022 року становить 95317,62 грн.

Згідно розрахунку заборгованості старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09.02.2023 року розмір заборгованості ОСОБА_4 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-2064/11 у період з квітня 2015 року по січень 2023 року становить 138356,28 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2023 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на неповнолітніх дітей, стягнутих за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2011 року по справі №2-2063/11, у розмірі 86142,15 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2024 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на неповнолітніх дітей, стягнутих за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2011 року по справі №2-2063/11, у розмірі 60714,75 грн.

Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі, батько позивача має заборгованість перед відповідачем у справі зі сплати аліментів на утримання позивача ОСОБА_2 та його меншого брата ОСОБА_5 , а також має заборгованість зі сплати неустойки за несвоєчасну плату аліментів у значному розмірі.

Зазначене свідчить, що тривалий час, зокрема і до повноліття позивача ОСОБА_2 , відповідачка у справі самостійно виконувала обов`язок щодо утримання неповнолітніх дітей і позивача зокрема, і витрати щодо такого утримання з боку батька дітей до цього часу їй не компенсовані.

Вказане, на думку колегія суддів апеляційного суду, беззаперечно свідчить про відсутність вини відповідачки у виникненні заборгованості зі сплати аліментів на користь позивача, зважуючи, також на те, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться неповнолітня дитини ОСОБА_5 , витрати на утримання якого вона несе самостійно, враховуючи заборгованість зі сплати аліментів з боку батька дитини.

Суд першої інстанції вказаних обставин не перевірив, не врахував що стягнення пені у заявленому розмірі стане непомірним тягарем для відповідача та жодним чином не сприятиме виконанню рішення щодо стягнення аліментів на користь позивача на період навчання останнього.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2024 року у цій справі скасувати. Прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні вимог позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , тертя особа: Центральний ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 23 січня 2025 року.

Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар

судді: Е. А. Онищенко

Д. А. Трофимова