Рішення

від 01.07.2024 по справі 160/10303/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 рокуСправа №160/10303/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-11 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, на суму виплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій за період з 30.12.2016 року по 21.02.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі №160/24673/23 відповідачем 22.03.2024 було перераховано йому недоплачену частину індексації грошового забезпечення. Проте, відповідачем, в порушення вимогЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не було здійснено нарахування та виплату суми компенсації втрати частини доходів через затримку виплати нарахованої індексації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року відкрито провадження у справі №160/10303/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Військова частина НОМЕР_1 у відзивіна позовну заяву позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

З метою здійснення розрахунку, військовою частиною НОМЕР_1 одразу був розрахований розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 - 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення. Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня.

Після отримання кошторисних призначень на баланс військової частини НОМЕР_1 , 22 березня 2024 року грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 - 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення, перераховано на розрахунковий рахунок в повному обсязі за період визначений Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі № 160/24673/23.

Переліченими нормативно-правовими актами не передбачена виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із затриманням строків виконання судового рішення. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер».

Проте, військовою частиною НОМЕР_1 грошова компенсація ОСОБА_1 за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 - 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення, не нараховувалась та не виплачувалась, через що виник спір, який вирішувався в судовому порядку. Таким чином, рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі № 160/24673/23 позов ОСОБА_1 задоволено. Тобто, компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 - 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) виплаті ОСОБА_1 не підлягає.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач- ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.09.2015 позивач є учасником бойових дій.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2016 №253 старший прапорщик ОСОБА_1 , начальник складу взводу забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 28.12.2016 року №14 к/с з військової служби у запас Збройних Сил України за пунктом «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ( у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем), вважається таким, що справи та посаду здав 30 грудня 2016 року.

З 30 грудня 2016 року виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з усіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі №160/24673/23 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 - 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за період2015 - 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Рішення набрало законної сили 18.01.2024.

Повний розрахунок на виконання рішення суду у сумі 3316,95 грн. проведено відповідачем 22.03.2024, що не заперечується самим відповідачем.

У зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за період 2015-2016 роки, 25.03.2024 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звьязку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у звьязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Листом №444 від 10.04.2024 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що після отримання кошторисних призначень на баланс Військової частини НОМЕР_1 , згідно виконавчого провадження №74469023, 22 березня 2024 року кошти були перераховані на розрахунковий рахунок в повному обсязі за період визначений судом.

Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу, яка віднесена до публічної служби. Порядок проходження військової служби урегульвано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на осіб, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки та відповідальність. Виходячи з наведеного, на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, норми статтей 116 і 117 КЗпП України та постанови №100 не поширюються.

Не погоджуючись, з діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульованіЗаконом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ(Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (Порядок № 159).

Відповідно дост.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Законузазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідност. 3 Закону України № 2050-ІІІсума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України № 2050-ІІІвизначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 21 березня 2023 у справі № 620/7687/21.

Пунктом 2 Порядку №159передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідноп. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане уст. 3 Закону №2050-ІІІі п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З аналізу норм Закону №2050-ІІІі Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченоїст. 2 Закону №2050-ІІІє порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

За правовою позицією Верховного Суду викладеної у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 826/13003/16, від 12 травня 2022 року у справі № 815/3998/16 від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 у справі 620

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченоїст. 2 Закону № 2050-ІІІта Порядком № 159, компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі складові грошового забезпечення, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Крім цього, виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідачем на виконання рішення суду не було здійснено розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасникп бойових дій, за період з 30.12.2016 року по 21.02.2024 року, виплаченої 22.03.2024на виконання рішення суду.

Зважаючи на вищевикладене, позивачмає право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій за період з 30.12.2016 року по 21.02.2024 року.

За приписами ч.2ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В даному випадку, відмовляючи позивачу у здійсненні нарахування і виплати компенсації, відповідач вчинив активні дії.

Саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки рішення про відмову у перерахунку і виплаті пенсії повідомлено через оформлення листом від 10.04.2024 №444 .

За наведених обставин, враховуючи вищенаведені норми, оскільки права і законні інтереси позивача порушені діями відповідача , суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати компенсації втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-11 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, на суму виплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій за період з 30.12.2016 року по 21.02.2024 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, щопозивач є учасником бойових дій і відповідно до п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору,розподіл судових витрат з оплати судового збору, судом не здійснюється.

Позивач також до позовної заяви додав заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 15000, 00 грн.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.1,ч.2ст. 16 КАС України).

Частиною 3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1,2, 4, 5ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч.1.ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За визначенням п.4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідност. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписамист. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності є, зокрема:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

29.03.2024 між ОСОБА_2 (Адвокат) і Молодьковим Андрієм Леонідовичем (Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №2903/2, відповідно до якого Клієнт делегував Адвокату права представляти його інтереси приймати участь у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до п.2.2.4 договору Клієнт зобов`язався оплатити адвокакту вартість юридичних послуг у розмірі 15000 грн. за ведення справи щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 під час підготовки до звернення до суду, та провадження її судом першої інстанції до вирішення спору по суті.

02.04.2024 між Адвокатом і Клієнтом був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт №2903/1, відповідно до якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги:

проведення консультування клієнта з метою визначення судової перспективи спору 1 год.30 хв.;

збір та аналіз відомостей та доказів для можливості складення позовної заяви 3 год. 30 хв.;

складання позовної заяви та направлення її в суд 8 год.

Всього сума гонорару склала 15000,00 грн.

Вказані послуги оплачені позивачем платіжною інструкцією №0.0.3563606952.1 від 02.04.2024.

За правилами частин 6, 7ст. 134 КАС Україниу разі недотримання вимогчастини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень проти стягнення витрат на правничу допомогу не надав.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та зі складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу можуть бути зменшені та підлягають частковому відшкодуванню, а саме в сумі 4000,00 грн. що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139,241,243,244-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати компенсації втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-11 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, на суму виплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій за період з 30.12.2016 року по 21.02.2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-11 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, на суму виплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій за період з 30.12.2016 року по 21.02.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 000 коп.

Розподіл судових витрат з оплати судового збору не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбаченістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона