Ухвала

від 08.07.2024 по справі 2-362/11

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-362/11

Провадження № 6/513/64/24

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Сарата Одеської області клопотання ОСОБА_1 в особі представника адвоката Власенко Лілії Вікторівни, заінтересована особа: Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" про скасування заходів забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2024 року представник заявника адвокат Власенко Л.В. звернулася до суду з клопотанням, в якому просить скасувати заходи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , застосовані ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 25 липня 2011 року № 2-362/11 р.

Послалась на те, що 25 липня 2011 року Саратським районним судом Одеської області винесено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором. 25 липня 2011 року ухвалою суду була задоволена заява ПАТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову та ОСОБА_1 було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань та заборонена видача паспорту ОСОБА_1 для виїзду за межі України.

Представник заявника зазначає, що на теперішній час виконавче провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" відсутнє, заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" повністю погашена.

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладеним на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути на межі України з метою не виконання цього рішення.

Представник заявника адвокат Власенко Л.В. до суду не з`явилась. Надала заяву про розгляд клопотання за їх відсутності. Клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Представник стягувача АТ КБ "ПриватБанк», якого належним чином повідомили про день, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст клопотання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 25 липня 2011 року у цивільній справі 2-362/11 було задоволено заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову. Обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 до виконання ним своїх зобов`язань, а також заборонено відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Одеській області у видачі паспорту для виїзду за межі України ОСОБА_1 (а.с. 6).

їх покладених зобов`язань, а також заборонено відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Одеській області у видачі паспорту для виїзду за межі України ОСОБА_1 (а.с. 6).

Заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від 25 липня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н, від 09 вересня 2010 року у загальній сумі 4937 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім) гривень 86 копійок та судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в загальній сумі 171 (сто сімдесят одна) гривня (а.с.7-8).

Факт повного погашення заборгованості ОСОБА_1 підтверджується довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 28.06.2024 року № МР5IМ6ВМОFTF15DM, відповідно до якої ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 28.06.2024 року не має заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" (а.с.9).

Рішенням № 1673 від 27 червня 2024 року начальника групи 8ПК НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України відмовлено ОСОБА_1 у перетині державного кордону (а.с. 5).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 7, 8, 11 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановлюється ухвала.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Суд може скасувати забезпечення позову у зв`язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України" при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за свідоме ухилення від їх виконання.

У справі "Гочев проти Болгарії" (Gochev v.Bulgaria) рішення від 26.11.2009 року (заява № 34383/03) ЄСПЛ визначив ці загальні стандарти щодо права на свободу пересування.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за ухилення від виконання зобов`язань має відповідати таким критеріям: ґрунтуватися на національному законі; переслідувати одну або декілька легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції; відповідати справедливому балансу між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування.

У цій справі ЄСПЛ підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, ЄСПЛ у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише у тому випадку, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення ЄСПЛ за справою "Луордо проти Італії" (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення ЄСПЛ за справою "Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини" (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення ЄСПЛ за справою "Рінер проти Болгарії", § 121).

У пункті 50 вказаного рішення ЄСПЛ підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення ЄСПЛ за справою "Рінер проти Болгарії" , § 124 і згадуване вище рішення ЄСПЛ "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення ЄСПЛ від 25 січня 2007 г. за справою "Сіссаніс проти Румунії"), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 р. за справою "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...».

З довідки Саратського районного відділу ДВС від 01.07.2024 року № 194737/214/2, вбачається, що станом на 01.07.2024 року в Саратському відділу ДВС не знаходяться виконавчі провадження щодо боргових зовоб`язань ОСОБА_1 (а.с.11).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не має заборгованості перед АП КБ "ПриватБанк" та на даний час на примусовому виконанні не перебувають виконавчі провадження про стягнення боргових зобов`язань, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-15, 81, 89, 258-261, 263, 268, 353, 354. 441 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 в особі представника адвоката Власенко Лілії Вікторівни, заінтересована особа: Акціонерне Товариство Комерційний Банк "Приват Банк" про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.

Скасувати обмеження громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України і заборону у видачі паспорту для виїзду за межі України, яке встановлене ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 25 липня 2011 року по справі № 2-362/11 р.

Виконання ухвали доручити Державній Прикордонній службі України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11 листопада 1996 року Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області.

Представник заявника: адвокат Власенко Лілія Вікторівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002725, видане на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області від 16 вересня 2015 року за № 38, РНОКПП 2437015660, АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк, код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, № 50.

Суддя А. І. Бучацька