Ухвала

від 03.07.2024 по справі 2-362/11

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-362/11

н\п 6/490/126/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа у справі №2-1-362/2011 від 01.07.2011 року за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з вказаною заявою та просить замінити сторону виконавчого провадження, яке відкрите на підставі виконавчого листа у справі №2-1-362/2011 від 01.07.2011 року за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування заяви вказав наступне.

У Центральному ВДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ перебуває виконавче провадження №52431258, відкрите на підставі виконавчого документа №2-1-362/2011 від 01.07.2011 року Центральним районним судом м. Миколаєва. На поштову адресу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надійшов запит старшого державного виконавця відділу Кулікова В.О. щодо отримання від Товариства ухвали суду про заміну стягувача. Станом на день подачі даної заяви рішення суду не виконано, заборгованість перед стягувачем не погашено (не перераховані кошти на рахунок Нового кредитора згідно з договором відступлення прав вимоги №6797 від 27.03.2018 року). Фактично існують обставини, які унеможливлюють отримати кошти, стягнуті з боржника на користь первісного стягувача, Новим кредитором, та повного виконання судового рішення. За такого, представник заявника просить замінити сторону виконавчого провадження №52431258, яке відкрите на підставі виконавчого листа у справі №2-1-362/2011 від 01.07.2011 року за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2024 року дану заяву передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року дану заяву залишено без руху, надано заявнику строк на усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали, а саме: заявнику необхідно надати інформацію про стан виконавчого провадження №52431258.

02.04.2024 року від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Онуфрака В.В. на дійшла заява на виконання вимог ухвали від 18.03.2024 року, до якої додано витяг з АСВП, з якого вбачається, що виконавче провадження №52431258 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості завершено.

Ухвалою суду від 04.04.2024 року дану заяву повторно залишено без руху, надано заявнику строк на усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно уточнити вимоги заяви з врахуванням правових висновків Великої палати ВC, викладених у постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17.

17.04.2024 року, на виконання вимог ухвали від 04.04.2024 року, від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Онуфрака В.В. надійшла заява, в якій вказав, що оскільки на депозитному рахунку містяться кошти, що стягнуті з Боржника в межах виконавчого провадження, які до цього часу не перераховані на рахунки ні первісного стягувача, ні його правонаступника (заявника) то в даному випадку є місце заміні стягувача саме у виконавчому провадженні, яке завершено.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.04.2024 року прийнято до розгляду вказану заяву, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 28.05.2024 року відкладено судове засідання, витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) копії матеріалів виконавчого провадження №52431258, відкритого на підставі виконавчого листа 2-1-362/2011 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк заборгованості.

17.06.2024 року на адресу суду, на виконання вимог ухвали від 28.05.2024 року, від головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Кулікова В.О. надійшли витребувані матеріалів виконавчого провадження №52431258.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, у заяві про заміну сторони стягувача просив розглядати заяву за його відсутності.

Заінтересовані особи по справі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, оскільки згідно з ч.3 статті 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.02.2011 року в цивільній справі №2-1-362/2011 позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 10006,00 грн., заборгованість по сплаті процентів в сумі 4539,35 грн., заборгованість по сплаті комісії за розрахункове обслуговування в сумі 2608,38 грн., заборгованість по сплаті штрафних санкцій в сумі 1846,32 грн., а всього 19000,05 грн..

04.10.2016 року Центральним ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) на підставі виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва у справі №2-1-362/2011, відкрито виконавче провадження ВП №52431258.

27.03.2018 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 6797, відповідно до якого відбулося переуступлення прав вимог за рядом кредитних договорів та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», у тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №86Б-4О, що підтверджується Додатком №1 до Договору відступлення прав вимоги №6797.

03.01.2024 року старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Куліковим В.О. винесено постанову №52431258, згідно якої встановлено, що на депозитний рахунок відділу надійшли кошти від боржника необхідні для задоволення вимог стягувачів, виконавчий збір, витрати виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі, в зв`язку з чим постановлено про закінчення виконавчого провадження та припинення чинності арешту майна боржника.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини перша та друга статті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 42ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною п`ятою статті 15Закону України«Про виконавчепровадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

У частинах першій, другій та п`ятій ст.442ЦПК України зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбаченестаттею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справа №2-7763/10 провадження № 14-197 цс 21.

Посилання заявника на висновки викладені в постанові КЦС ВС від 18.09.2023 №0907/2-2747/2011 (61-4511св23) та в постанові ВС від 16.03.2023 року у справі №2-6068/09 суд вважає такими, що не заслуговують уваги виходячи з наступного.

Об`єднана палата КГС у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила такі критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Суд звертає увагу, що у справах, на які посилається заявник виконавчі провадження не були завершенні, оскільки у справі №2-6068/09 судом була скасована постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а у справі №0907/2-2747/2011 судом було встановлено, що виконавче провадження при наявності солідарного стягнення заборгованості з двох боржників, завершено тільки стосовно одного боржника.

В даній справі заявником не надано доказів скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження чи інших обставин, які б підтверджували факт того, що виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 не закінчено.

А тому, суд вважає, що правовідносини у даній справі не є тотожними до справ на які посилається заявник.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Відтак Велика Палата ВС вирішила, що у випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження немає й підстав для процесуального правонаступництва.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 18.10.2023 № 2218/13508/12-ц (61-4990св22), не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Крім того, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Разом з тим, звертаючись до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, заявник не звертався до суду зі скаргою про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження або із заявою про відновлення виконавчого провадження.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що виконавче провадження №52431258, завершено, суд вважає необхідними відмовити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у задоволенні заяви про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 260, 261, 351-354, 442, 446 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа у справі №2-1-362/2011 від 01.07.2011 року за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня постановлення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 03 липня 2024 року

Суддя Н.П. Черенкова