Рішення

від 08.07.2024 по справі 954/134/24

НОВОВОРОНЦОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 954/134/24

Номер провадження 2/954/420/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 рокусмт Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Каневського В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ферко Г. М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні всмт НововоронцовкаНововоронцовського районуХерсонської областіцивільну справуза позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності. Позов обгрунтований тим, що чоловіку позивача ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Нововоронцовської селищної ради Бериславського району (колишньої Хрещенівської сільської ради Нововоронцовського району) Херсонської області, право власності на яку чоловік мав відповідно до державного акту про право приватної власності на землю серія ІV-ХС №018347 від 09.07.2003, виданого на підставі розпорядження голови Нововоронцовської РДА Херсонської області від 27.09.2002 № 513.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.Заповіт чоловікне складав,після йогосмерті відкриласяспадщина зазаконом,до складуякої,зокрема,входить вищевказаназемельна ділянка.У зв`язку з тим, що в чоловіка був старий державний акт («червоного» кольору), в якому кадастровий номер було записано від руки 6524182500:05:028:0047, позивач на підставі відповідного запиту нотаріуса замовила в компетентного суб`єкта підприємницької діяльності МПП «АГРО-ЕКСПЕРТ» виготовлення технічної документації із землеустрою. На підставі виготовленої документації вона отримала витяг з ДЗК на вказану земельну ділянку (номер витягу НВ-0008154532021, дата формування 22.11.2021), згідно з якого кадастровий номер земельної ділянки було змінено на 6524182500:05:001:0361 (що також підтверджується відповідною довідкою підрозділу Держгеокадастру).

Також у витязі з ДЗК містилась наступна інформація: форма власності державна; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, 14.08.2019, Херсонська регіональна філія ДП «Центр ДЗК», ОСОБА_4 ; дата державної реєстрації земельної ділянки 14.11.2019; найменування власника Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області; документ, який є підставою для виникнення права Наказ про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області 19.11.2019 4845-СГ.

Інформація про те, що вказана земельна ділянка є приватною власністю чоловіка позивача, та про державний акт, на підставі якого він є власником, у витягу з ДЗК відсутня. Вказані обставини порушують права позивача як спадкоємця майна померлого чоловіка та унеможливлюють оформлення нею спадкових прав на вказану земельну ділянку.

Листом від 05.02.2022 року на адресу Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області позивач повідомила про вищевказані обставини. На своє звернення вона отримала відповідь Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 21.02.2022 № Т-57/0-95/6-22, в якій констатується факт виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку та підтверджується факт реєстрації права власності на цю земельну ділянку, форма власності державна, власник Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області. Копії документів, які вона вимагала, не були надіслані. Одночасно їй було повідомлено, що в зв`язку зі змінами законодавства відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Саме до категорії цих земель відноситься спірна земельна ділянка. Тому їй для вирішення питання було рекомендовано звернутися до Нововоронцовської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

З Нововоронцовської селищної військової адміністрації від 15.01.2024 № 12/01-23, позивач отримала відповідь, за якою передача спірної земельної ділянки із державної власності не здійснювалося, право комунальної власності не зареєстроване, на період дії воєнного стану в Україні адміністрація не вправі вирішувати питання щодо передачі спірної ділянки у власність.

З огляду на викладене, представник позивача просив:

1)визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 6524182500:05:001:0361, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Нововоронцовської селищної ради Бериславського району (колишньої Хрещенівської сільської ради Нововоронцовського району) Херсонської області, в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на яку він мав відповідно до державного акту про право приватної власності на землю серія ІV-ХС № 018347 від 09.07.2003 року, виданого на підставі розпорядження голови Нововоронцовської РДА Херсонської області від 27.09.2002 року № 513;

2)усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні майном земельною ділянкою площею 1,0000 га, кадастровий номер 6524182500:05:001:0361, для ведення особистого селянського господарства, розташованою на території Нововоронцовської селищної ради Бериславського району (колишньої Хрещенівської сільської ради Нововоронцовського району) Херсонської області, шляхом витребування цієї земельної ділянки на її користь із чужого незаконного володіння у Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області;

3)стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати;

4)розглянути справу без участі позивача та представника позивача.

Стислий виклад позиції відповідача - Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області.

Представник відповідача Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги визнав.

Стислий виклад позиції відповідача Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області надав відзив, в якому зазначав наступне.

Так, щодо позовних вимог пред`явлених до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, а саме усунення ОСОБА_2 перешкоди в користуванні майном земельною ділянкою шляхом витребування цієї земельної ділянки на її користь із чужого незаконного володіння Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, представник зазначав, що такий спосіб захисту не є ефективним способом захисту права чи інтересів позивача.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Херсонської області згідно з додатком, згідно з яким значиться Нововоронцовська територіальна громада з центром у смт Нововоронцовка у складі наступних територіальних громад: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, з 27 травня 2021 року земельні ділянки розташовані в межах території Нововоронцовської територіальної громади перейшли до комунальної власності. Органом місцевого самоврядування, що представляє Нововоронцовську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування є Нововоронцовська селищна рада Бериславського району Херсонської області. Отже саме Нововоронцовська селищна рада є розпорядником спірної земельної ділянки в силу вищезазначених нормативно-правових актів.

З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог пред`явлених до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Фактичні обставини, які встановлені судом.

Суд встановив, що ОСОБА_2 є спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується:

-свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01.09.2020, за яким ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 про що зроблено актовий запис №2;

-свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 13.03.1992, за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що зроблено актовий запис №3;

-витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №63518337 від 11.02.2021, за яким зареєстровано спадкову справі №67190016, номер у нотаріуса 24/2021.

За відмовою приватного нотаріса ОСОБА_5 від 17.12.2021 №952/02-4, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 6524182500:05:001:0361, для ведення особистого селянського господарства, розташованою на території Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області з огляду, що така земельна ділянка зареєстрована як державна власність.

За долученою копією державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-XC №018347-2808 від 09.07.2003, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6524182500:05:028:0047. Така копія державного акту долучена до позовної заяви через електронний суд, інформація про оригінал документу в позові відсутня.

За інформацією, наданою позивачу Головним управлінням держгеокадастру від 21.02.2022 за №Т-57/0-95/6-22, за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка в Державному земельному кадастрі не реєструвалася, відомості про земельну ділянку не отримувалися. Натомість, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, розробленої Херсонською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» та затвердженої наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 №4845-СГ, у Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 6524182500:05:001:0361, межі якої співпадають з межами, вказаної земельної ділянки 6524182500:05:028:0047. Форма власності - державна, власник Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Такі відомості також узгоджуються із Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №299732863 від 15.02.2022, земельна ділянка площею 1 га, кадастровий номер 6524182500:05:001:0361, має форму власності державну; підстава для державної реєстрації наказ про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, серія та номер 4845-СГ, виданий 19.11.2019, видавник Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області; підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53758591 від 26.08.2020.

Указані відомості також відображені у витязі НВ-0008154532021 від 22.11.2021.

Також до позову додано відповідь Відділу 2 Управління у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 26.11.2021 №2192, за якою у 2019 році на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності вказана земельна ділянка помилково була проінвентарізована та зареєстрована як державна власність і присвоєно кадастровий номер 6524182500:05:001:0361.

Норми права, які застосував суд.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, у тому числі за законом, відповідно до ст.1217 ЦК України.

Відповідно дост.1216ЦК України,спадкуванням єперехід правта обов`язків(спадщини)від фізичноїособи,яка померла(спадкодавця),до іншихосіб (спадкоємців).До складуспадщини,відповідно дост.1218ЦК України,входять усіправа таобов`язки,що належалиспадкодавцеві намомент відкриттяспадщини іне припинилисявнаслідок йогосмерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з частиною першоюстатті 126 Земельного кодексу Українив редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, єдержавний акт на право власності. Стаття 125 Земельного Кодексу Українивизначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Підставою для державної реєстрації права власності відповідно достатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею,видані до 1 січня 2013 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (з відповідними змінами) державна реєстрація земельної ділянки відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, яка містить відомості щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Норми права та судова практика, на які посилалися сторони.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області у відзиві, заперечуючи щодо ефективності позовної вимоги, посилався на ст.13 ЄКПЛ, зазначаючи, що Статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02)).

Щодо такого посилання на норму права, суд зазначає наступне.

Так, мета статті 13 полягає в тому, щоб забезпечити засоби, за допомогою яких особи можуть отримати захист на національному рівні у разі порушення їхніх конвенційних прав до того, як їм доведеться запустити міжнародний механізм подання скарги до Суду («Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) [ВП], 2000, § 152). Таким чином, стаття 13 в принципі стосується скарг на істотні порушення положень Конвенції. Ця стаття, прямо виражаючи зобов`язання держав захищати права людини насамперед у межах їхньої правової системи, встановлює додаткову гарантію для особи, щоб забезпечити, що вона ефективно користується цими правами (там само, § 152). Стаття 13 гарантує надання ефективного засобу правового захисту в національному органі кожному, чиї передбачені Конвенцією права та свободи було порушено.

Отже, заявник, який не скористався належними та відповідними національними засобами правового захисту, не може посилатися на статтю 13 окремо або в поєднанні з іншою статтею («Слімані проти Франції» (Slimani v. France), 2004, §§ 39-42; «Султан Онер та інші проти Туреччини» (Sultan Oner and Others v. Turkey), 2006, § 117).

Тому, з огляду на завдання та тлумачення ст.13 ЄКПЛ, посилання представника відповідача на застосовність ст.13 ЄКПЛ, як агента держави, є нерелевантним, безпідставним та недоречним при розгляді вказаного спору.

Щодо посилання представника позивача на застосовність до спірних правовідносин постанови ВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, суд зазначає наступне.

За вказаною правовою позицією Верховного Суду, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч.1 ст. 27 Закону«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Отже, зроблено висновки, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Таким чином, належним способом захисту порушеного права є витребування майна судом на користь власника, а не зобов`язання повернути це майно власникові.

Так, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Про це й зазначено у п.142 вказаної постанови.

Указана правова позиція може бути релевантною до вказаних спірних правовідносин за умов розуміння та зазначення, у чиєму володінні перебуває спірна земельна ділянка, однак у справі, що розглядалася, представник позивача не зазначав особу, у користуванні якої перебуває земля.

Щодо посилання представника позивача на застосовність до спірних правовідносин постанови ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, суд зазначає наступне.

За висновками, зробленими у постанові, володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

Так, вказані правові висновки релевантні до спірних правовідносин. Однак, представник позивача, знову ж таки не зазначає про те, у чиєму фактичному користуванні весь час перебувала земельна ділянка. Крім того, у вказаній постанові звертається увага на обов`язкову умову: свального або незаконного заволодіння майном, однак у позові про таке заволодіння вимоги не обгрунтовуються, лиш зазначається про помилковість.

Висновок.

Державний актна правоприватної власностіна землю-документ,виданий уповноваженимдержавним органом,що підтверджуєправо власностігромадянина наземельну ділянку;містить інформаціюпро власниказемельної ділянкита підставинабуття прававласності наземельну ділянку.

Підставою набуття права власності є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Державний акт на право власності на земельну ділянку лише посвідчував відповідне право та не має самостійного юридичного значення (постанова ВП ВС від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження №14-317цс19)). За наданою копією державного акту підставою виникнення права є розпорядження голови райдержадміністрації від 27.09.2002 №513. Однак до матеріалів справи не додано такого розпорядження.

Разом з тим, за вказаним державним актом право приватної власності у ОСОБА_3 виникло з 2002 року. До дня смерті (2020 рік), тобто понад 18 років останній не здійснював реєстрацію такого права. Також, у матеріалах справи відсутні відомості про користування останнім своїм правом, зокрема чи здійснювався обробіток такої земельної ділянки, чи передавалася земельна ділянка в оренду, чи сплачувалися податки. Тобто в матеріалах справи відсутнє підтвердження про фактичне користування земельною ділянкою.

З`ясування такої обставини при вирішенні вказаного спору має значення з огляду на наступне.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Припинення права власності врегульовано ст.140 ЗК України.

Так, в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що ОСОБА_3 не відмовлявся від свого права власності, що така земельна ділянка не відчужена з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Та обставина, що 19.11.2019 видано наказ про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, серія та номер 4845-СГ, а також прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53758591 від 26.08.2020 свідчить про наявність підстав, які існували для реєстрації такої земельної ділянки, як державної. Такі рішення не оспорені та не скасовані.

Разом з тим, щоб надати оцінку помилковості таких дій, суд повинен дослідити відповідні документи, однак матеріали справи не містять всіх цих рішень, тому неможливо встановити дійсні обставини зміни права власності.

Представник позивача, позивач таких доказів не надали. Разом з тим, у позові вказна, що відповідач відповідних документів на запит не надав. Проте останні не скористалися своїм правом, не не подали клопотання про їх витребування також не зверталися.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області у відзиві також не зазначав про такі обставини.

З огляду, що кожна сторона повинна самостійно обґрунтовувати свої доводи та надавати відповідні докази, суд не вправі здійснювати самостійне їх збирання, навіть з метою перевірки доводів сторін.

Наявна в матеріалах справи відповідь Відділу 2 Управління у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 26.11.2021 №2192, за якою у 2019 році на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності вказана земельна ділянка помилково була проінвентарізована та зареєстрована як державна власність, не може бути достатнім доказом для того, щоб встановити помилковість та з`ясувати, що з моменту видачі державного акту (2002 року) та до моменту реєстрації права власності земельної ділянки (2019 рік) не змінилися обставини, які могли впливати на зміну форми власності земельної ділянки. Роблячи висновок про помилковість, представник Відділу 2 не обґрунтовував, на підставі чого встановлено такий факт.

Так, можливо дійсно помилково була проведена інвентаризація спірної земельної ділянки, що в подальшому мало наслідком реєстрацію державного права власності, однак під час розгляду справи доказів того, що право власності ОСОБА_3 не перестало існувати, не додано.

Основною ідеєю цивільного процесу є встановлення (або не встановлення) принципу ймовірності. Однак, рішення суду не може ґрунтуватися на припущенні. На час розгляду справи існує рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, як державну. Також наявна копія державного акту, який вказує на право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку. Тому за відсутності первинних рішень, на підставі яких посвідчувалося кожне право власності (приватне та державне), відсутності відомостей про фактичне користування померлим земельною ділянкою (що б підтверджувало його фактичне володіння та спростовувало відмову останнього від права власності), не доводять, що померлому на праві власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 6524182500:05:001:0361, тому позовні вимоги не знайшли свого доведення, отже у позові слід відмовити.

Суд також враховував відсутність наданого для огляду оригіналу державного акту та відсутність у позові відомостей про такий документ у позивача (інших осіб). Крім того прийнято до уваги той факт, що проведена інвентаризація була здійснена за життя ОСОБА_3 , а відтак останній, як власник земельної діялнки, міг захистити своє право власності, за умови його визнання, оскільки кожен власник повинен володіти інформацією щодо свого майна та виконувати зобов`язання щодо його утримання.

Щодо визнання відповідачем - Нововоронцовською селищною радою Бериславського району Херсонської області позову, суд зазначає, що ст.206 ЦПК України передбачає прийняття такого визнання, виключно у разі наявності законних підстав для прийняття рішення, яких в ході розгляду справи не встановлено.

Щодо заперечення відповідача Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області про залучення їх, як відповідачів у вказаній справі, суд зазначає, що такий відповідач є суб`єктом прийняття рішень, за результатами якого відбулася зміна форми власності земельної ділянки. Також, з матеріалів справи слідує, що Нововоронцовська селищна рада Бериславського району Херсонської області не вправі вирішувати на момент дії воєнного стану в Україні питання про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6524182500:05:001:0361.

Щодо вимоги про стягнення судового збору з відповідачів, суд з урахуванням положень ст.141 ЦПК України, відмовляє у задоволенні такої вимоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 (адреса листування: АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_2 ( місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (03150, вул. Велика Васильківська, 69 м. Київ), Нововоронцовської селищної ради Бериславського району Херсонської області (місце знаходження: 74200, вул. Воронцова, 10 смт Нововоронцовка Херсонської області) про визнання права власності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Нововоронцовський районний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяВ.О. Каневський