Постанова

від 10.07.2024 по справі 200/978/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року справа №200/978/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 р. у справі № 200/978/24 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач, ГУПФУ), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі тертя особа, ГУПФУ), в якому просила: визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 31 січня 2024 року №056550005817 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 01 вересня 1989 року по 31 липня 2004 року на посаді просівальника порошків в Костянтинівському вогнетривкому заводі Червоний Жовтень та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 25 січня 2024 року відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем для призначення пенсії було подано трудову книжку яка містить записи про період роботи, а саме з 01 вересня 1989 року по 31 липня 2004 на посаді «просівальника порошків» в Костянтинівському вогнетривкому заводі «Червоний Жовтень»., який був перейменований у Відкрите акціонерне товариство «Костянтинівський вогнетривкий завод «Червоний Жовтень».

Також до заяви про призначення пенсії мною було додано архівну довідку від 04 березня 2019 року №05-07-07/132 яка підтверджує пільговий характер роботи з 01 вересня 1989 року по 31 липня 2004 на посаді «просівальника порошків» в Костянтинівському вогнетривкому заводі «Червоний Жовтень»

Також архівна довідка містить посилання на те, що відповідно до результатів атестації робочих місць професія «просівальник порошків» атестована за Списком №2 за кодом посади 2060000а-17465, відповідно до Наказу Про результати атестації робочих місць №112 від 27 травня 1994 року.

Посада «Просівальника порошків» віднесена до Списку №2, Розділ 6, код посади 2060000а-17469 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №162 від 11.03.1994.

Також, Індивідуальні відомості про застраховану особу, форма ОК-5, містить інформацію за період з 1998 та 1999 роки код «ЗПЗО13Б1», що відповідає Списку №2.

Сам факт наявності в Індивідуальних відомостях про застраховану особу наявності коду «ЗПЗО13Б1» свідчить про те, що посада яку я займала віднесена до Списку №2.

За період до 01.01.1998 відомостей про спец стаж у Індивідуальних відомостях про застраховану особу бути не може, оскільки обов`язок подання відомостей по спец стажу до органів ПФУ до 01.01.1998 не передбачалося.

Відсутність відомостей по спец стажу після 1999 року пояснюється тим, що відповідно до Наказу Про результати атестації робочих місць №112 від 27 травня 1994 року посада була атестована за Списком №1, а після травня 1999 року атестація робочого місця не проводилася.

Чергова атестація робочого місця не проведена з вини підприємства, у зв`язку із чим вважаю, необхідно взяти до уваги правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а., на що суд не звернув уваги.

Тобто, за вказані вище періоди роботи, позивач працювала на посаді зі шкідливими умовами праці, та ці періоди пільгового стажу повністю підтверджено записами в трудовій книжці, архівною довідкою, наказом про результати атестації робочих місць та Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5, що не заперечується відповідачами по справі.

Також скаржник посилається на не зарахування відповідачем періоду у зв`язку із не розглядом цього періоду Комісією.

Позивач зазначає, що при поданні документів до органів пенсійного фонду, йому не було повідомлено про необхідність звернення до Комісії.

Суд не взяв до уваги Висновок Верховного суду висловлений по справі 588/647/17.

Так Верховним Судом у справі 588/647/17 від 20 січня 2021 року було сформульовано правовий висновок, а саме: «...механізм підтвердження Комісією ПФУ періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника вимагається, якщо трудова книжка є втраченою, якщо відсутні необхідні записи або неправильні чи неточні записи про періоди роботи.»

Тому за наявності у трудовій книжці достатніх відомостей для підтвердження трудового стажу, що необхідно було дослідити судам попередніх інстанцій у цій справі, підстави для розгляду Комісією ПФУ питання наявності трудового стажу позивача могли бути відсутні.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників (робота протягом повного робочого дня), для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємства або організації (додаток № 5). У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування або їх номери, до якого включається період роботи, первинні документи за час виконання, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі ліквідації підприємства та відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, відповідно до порядку, визначеному постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006р. №18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», підтверджується комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі Комісія).

Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача на дату звернення становить 30 років 09 місяців 07 днів, стаж роботи за Списком № 2 не підтверджений в установленому порядку.

До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період роботи з 01.09.1989 по 31.07.2004 на підприємстві «Костянтинівській вогнетривковий завод «Червоний жовтень», на посаді просівальника порошків, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань вищезазначене підприємство ліквідоване з 10.03.2011. Документи для підтвердження факту пільгової роботи за вищезазначений період роботи не були надані на Комісію.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області за результатами розгляду заяви від 25.01.2024 прийнято рішення про відмову від 31.01.2023 № 056550005817 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

25 січня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до управління із заявою про призначення пенсії.

31 січня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення №056550005817 про відмову у призначенні пенсії. Встановлено, що вік заявниці 55 років, страховий стаж 30 років 9 місяців 7 днів. Наданими документами не підтверджено право на заниження пенсійного віку. В призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявниця не набула необхідного пільгового стажу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків

Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За пунктом 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені впункті 17цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другомупункту 18цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі№ 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.

Матеріали справи, а саме трудова книжка позивача містить записи, зокрема, що №3 01.09.1989 про прийняття просівником порошків в цех №1 Костянтинівського вогнетривкого заводу Червоний Жовтень; №5 31.07.2004 про звільнення.

Станом на час прийняття позивача на роботу була чинною Постанова Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, а на момент праці Постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Постанова КМУ № 162 від 11.03.1994, Постанова КМУ від 16 січня 2003 р. N 36, якими були затверджені, зокрема, Список N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У вказаних Списках 2 міститься посада «просівальника порошків на механічних ситах».

Отже, вказаними Постановами до Списку № 2 віднесено саме «просівальник порошків на механічних ситах».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що трудова книжка позивача не містить записів, що позивач працював саме за вказаною посадою.

Проте, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не містить вказаної обставини, як підстави для не зарахування спірного періоду, з рішення вбачається, що воно ґрунтується лише на не наданні позивачем уточнюючої довідки.

При цьому, матеріали справи містять архівну довідку від 04.03.2019 №05-07-07/132, що видана Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради, в якій зазначено, що в переданих на державне зберігання документах Костянтинівського вогнетривкого заводу Красний Октябрь, ВАТ Костянтинівський вогнетривкий завод Красний Октябрь містяться наступні відомості. В особовій картці ОСОБА_2 , що звільнена у 2004 році містяться відомості про призначення і переміщення: 01.09.1989 №1 форм просівальник порошків 2 р; 12.10.1998 ЦПШИ просівальник порошків 2 р, з 31.07.2004 звільнено. Крім того, зазначено, що у справі Атестація робочих місць по важким умовам праці наявні накази від 27.05.1994 №112, яким затверджено перелік професій, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах: Список №2 / робочі 2060000а- просівальники порошка на механічних ситах, код професії 17465.

Також, як вбачається з Наказу про результати атестації робочих місць №112 від 27 травня 1994 року, атестація робочого місця «просівальника порошків на механічних ситах» проведена та посада атестована за Списком №2.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, позивач працював з 01.09.1989 по 31.07.2004 на однієї посаді. Матеріали справи не містять доказів зміни умов праці за спірний період.

Суд зазначає, що в Індивідуальний відомостях про застраховану особу позивача у відомостях по спеціальному стажу наявний запис лише за 1998 рік (12 місяців) та 1999 рік (4 місяці) із зазначенням Коду підстави для обліку спецстажу - ЗП3013Б1.

Згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, який є додатком 8 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1, код підстави ЗП3013Б1 діє з 05 листопада 1991 року та має назву Працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону ( 1058-15 ), на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Отже, даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування підтверджується пільговий стаж позивача у період 1998 році та 1999 році.

У відповідності до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведене у сукупності та взаємозв`язку дає підстави вважати, що позивач у спірний період працював на посаді передбаченої Списком № 2 «просівальник порошка на механічних ситах». Умови праці передбачені Списком № 2 за вказаною посадою на підприємстві, підтверджені наказом про проведення атестації.

Тобто, позивач працював за професіями які підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

Отже, суд у сукупності з відомостями зазначеними у трудовій книжці позивача, вважає доведеним пільговий період роботи позивача.

Посилання відповідача на те, що підприємство де працював позивач ліквідоване з 10.03.2011, колегія суддів зазначає, що за вимогами чинного законодавства, неможливість проведення перевірки відповідачем, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу та призначені пенсії.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17, від 26 березня 2021 року у справі № 414/1221/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 221/6434/16-а, від 28 серпня 2020 року у справі № 263/7235/17.

Зокрема Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17 зазначив, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, яка полягає в тому, що неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через проведення АТО, не може покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості (справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17).

Також суд зазначає, що за п.1-4, 6, 11-14 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1 (далі - Порядок № 18-1), цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника; до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали: на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років; у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі - періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).

Підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).

Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

Іззаявою про підтвердження стажу роботи(додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.

Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.

Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.

Територіальні органи Пенсійного фонду України надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи.

Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, територіальний орган Пенсійного фонду України запрошує та опитує свідка.

Якщо свідок проживає (перебуває) в іншій адміністративно-територіальній одиниці України, ніж та, в якій проживає (перебуває) заявник, територіальний орган Пенсійного фонду України звертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) свідка для його опитування.

Запрошення свідку надсилається протягом трьох робочих днів з дня звернення заявника до територіального органу Пенсійного фонду України (з дня одержання запиту територіальним органом Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) свідка).

Запрошення свідка, який проживає на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, для його опитування здійснюється заявником. Опитування проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, який обирає свідок.

Результати опитування свідка оформляютьсяАктом опитування свідка(додаток 3).

Заява про підтвердження стажу роботи разом з документами, визначеними упункті 11,абзаці дев`ятомупункту 12 цього Порядку, протягом п`яти робочих днів передаються на розгляд Комісії.

Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.

Суд зазначає, що Додатком № 2 Порядку № 18-1 затверджено форму Заяви про підтвердження стажу роботи, з якої вбачається що заява подається до територіального органу Пенсійного фонду України.

При цьому, з урахуванням вимог Порядку № 22-1 відповідачем незалежно виконано вимоги вказаного Порядку та Порядку № 18-1, та порушено права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.

Отже, відповідачами не надавалась оцінка поданим позивачем документам та наведених в них відомостей, що не відповідає вимогам законодавства.

Також суд зазначаєм, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за неналежний порядок подання підприємством документації обліку спеціального стажу, отже вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують роботу позивача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи до спеціального стажу.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Отже суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до стажу (пільгового).

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29травня 2018року у справі №800/341/17 (9991/944/12)і від 12листопада 2019року у справі №9901/21/19зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов`язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно дост. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, частково неправильно вирішив справу що суті спору, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені вимог, з прийняттям нової постанови в цій частині про їх часткове задоволення.

Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 р. у справі № 200/978/24 - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 р. у справі № 200/978/24 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 31 січня 2024 року №056550005817 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 25 січня 2024 року відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2, період роботи: роботи з 01 вересня 1989 року по 31 липня 2004 року на посаді просівальника порошків в Костянтинівському вогнетривкому заводі Червоний Жовтень.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2425 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений та підписаний 10 липня 2024 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко