Постанова

від 03.07.2024 по справі 280/1305/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1305/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

при секретарі судового засідання Беседа Г.Р.,

за участі представника відповідача Бубновець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року в адміністративній справі №280/1305/22 (головуючий суддя першої інстанції - Сацький Р.В.) за позовом Асоціації фермерських господарств «Агро» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 25.01.2022 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00100180901 від 22.07.2021 року про нарахування штрафної санкції в розмірі 610000,00 грн..

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення є неправомірним, позивач вважає, що повторність дій відсутня, оскільки є рішення судів про визнання попередніх ППР відповідача неправомірними та їх скасування.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 22.07.2021 року №00100180901, яким позивачу нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 610000,00 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, які свідчать про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, фінансові показники яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з податку на прибуток.Крім того, скаржник зазначає про помилковість та не обгрунтованість ухвал суду першої інстанції про зупинення провадження у справі та повернення без розгляду контролюючому органу заяв про залишення без розгляду адміністративного позову.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в тому числі і шляхом розміщення на сайті суду оголошення про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Асоціація Фермерських господарств «АГРО» (АФГ «АГРО) код ЄДРПОУ 22136898, зареєстроване як юридична особа 12.07.1993 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис за номером: 10791200000000329; місцезнаходження юридичної особи: 71170, Запорізька область, Бердянський район, с.Червоне Поле, вул.Горького, буд.28. Видами основної діяльності є: 46,71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний), а також: 01.11; 46.21; 47.30; 36.00; 41.20.

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

На підставі наказу від 28.04.2021 року №1125-п контролюючим органом проведена планова виїзна документальна перевірка АФГ «Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 року по 31.03.2021 року, валютного законодавства за період з 01.07.2017 року по 31.03.2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 року по 31.03.2021 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої 11.06.2021 року складено акт №4746/08-01-07-19/2213898 (а.с.16-101 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем: пп.230.1.2 п.230.1 ст.230, пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України в частині не обладнання та не реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників, в період з 28.08.2020 року до 31.03.2021 року рівнемірів-лічильників на резервуарах для зберігання та відпустку пального в кількості 8 одиниці, та в період з 28.08.2020 року до 22.12.2020 року (включно) відсутність позитивного результату повірки або оцінки відповідності витратомірів-лічильників на місці відпустку пального наливом з акцизного складу в кількості 6 одиниць за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с.Червоне поле, вул.Центральна (Леніна), буд.1 (уніфікований номер акцизного складу - 1008874 та 1008870).

На підставі акту перервірки контролючим органом 22.07.2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00100180901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 610000 грн. - за не обладнання та не реєстрацію в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в законодавчо встановлені строки (а.с.14 т.1).

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України №28708/6/99-00-06-03-02-06 від 22.12.2021 року скаргу залишено без задоволення.

Не погодившись з повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно із пп.230.1.2 п.230.1 ст.230, п.12 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами - лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами - лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Згідно із підпунктом 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

З аналізу наведених норм вбачається, що розпорядники акцизних складів зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Законодавцем також визначено і граничний строк для такого обладнання та реєстрації, зокрема по акцизному складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Абзацом четвертим пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України передбачено, що норми пункту 1281.1 статті 1281 цього Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів - з 1 квітня 2020 року.

Отже, вище переліченими пунктами підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлені строки для виконання обов`язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату, з якої до таких платників застосовуються норми пункту1281.1 статті 1281 ПК України.

Суд зазначає, що відповідальності за недотримання вказаного строку (не пізніше 1 січня 2020 року) тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію в відповідному Єдиному державному реєстрі нормами Податкового кодексу України не передбачено.

Відповідно до приписів пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 1281.1 статті 1281 ПК України не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000,00 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір - лічильник/витратомір - лічильник спирту етилового.

Тобто, складом правопорушення, визначеного пунктом 1281.1 статті 1281 ПК України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Суд першої інстанції вірно зробив висновок, що ані наведена норма, ані інші положення Податкового кодексу України, про які зазначалось вище, не передбачають відповідальності за порушення строку обладнання або реєстрації зазначених рівнемірів та витратомірів, з чим погоджується колегія суддів.

Так, судом встановлено, що контролюючий орган, застосовуючи до позивача штрафні санкції, вказав про те, що АФГ «Агро» було допущено порушення у вигляді не обладнання акцизних складів рівнемірами-лічильниками на резервуарах для зберігання та відпуску пального протягом в період з 28.08.2020 року по 31.03.2021 року на акцизних складах №1008874 та №1008870.

В свою чергу, перевірка проводилась контролюючим органом у період з 17.05.2021 року по 04.06.2021 року, і на зазначену дату контролюючим органом не встановлено фактів не обладнання акцизних складів рівнемірами-лічильниками на резервуарах для зберігання та відпуску пального та/або використання таких акцизних складів для обігу пального.

Отже, враховуючи, що в ході перевірки контролюючим органом не було встановлено відсутності на дату перевірки на акцизному складі позивача витратомірів/рівнемірів-лічильників рівня нафтопродуктів, то є безпідставним притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 1281.1 статті 1281 ПК України, оскільки на момент фактичної перевірки обладнання було встановлено та зареєстровано.

Також, матеріали справи не мітять доказів на підтвердження того, що позивачем акцизні склади використовувались до їх обладнання складів рівнемірами-лічильниками.

Апеляційний суд звертає увагу, що Верховним Судом в постанові від 19.01.2023 року по справі №580/9246/21 сформовано правову позицію, згідно якої застосування пункту1281.1 статті 1281 ПК України можливе виключно у випадку не обладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, як передбачено диспозицією вказаної норми. Порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (передбачених підпунктом 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, якщо на час проведення перевірки встановлено їх наявність на акцизних складах та їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, не може бути підставою для застосування до платника податків пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.

Щодо питання про повторність порушення, то його дослідження не має сенсу, оскільки судом встановлено відсутність взагалі будь-якого порушення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, які свідчать про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, фінансові показники яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з податку на прибуток, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зазначене не стосується предмету спору у данній справі.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника в апеляційній скарзі на помилковість та не обгрунтованість ухвал суду першої інстанціх про зупинення провадження у справі та повернення без розгляду контролюючому органу заяв про залишення без розгляду адміністративного позову, оскільки такі ухвали суду першої інстанції у передбачені КАС України спосіб та строки відповідачем не оскаржувались.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а тому, суд приходить до висновку, що таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року в адміністративній справі №280/1305/22 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року в адміністративній справі №280/1305/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 липня 2024 року.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко