Постанова

від 09.07.2024 по справі 742/6109/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 липня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/6109/23

Головуючий у першій інстанції Бездідько В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/879/24

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Прилуцька районна рада,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати, -

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (далі КНП «ЦПМСД»), в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати п.1.7. наказу КНП «ЦПМСД» від 12 жовтня 2023 року №71/ос про звільнення ОСОБА_1 , завідувача Переволочнянського фельдшерсько-акушерського пункту КНП «ЦПМСД», 16 жовтня 2023 року з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України, зі скороченням штату працівників та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача Переволочнянського фельдшерсько-акушерського пункту КНП «ЦПМСД» негайно;

- стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату поновлення на роботі судом, у частині стягнення середнього заробітку за місяць допустити до негайного виконання;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату з січня 2023 року до 16 жовтня 2023 року відповідно до вимог Постанови КМУ від 13 січня 2023 року № 28 та допустити до негайного виконання;

- стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати по справі, витрати на правову допомогу у розмірі 4 020 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 травня 2019 року ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача Переволочнянського фельдшерсько-акушерського пункту КНП «ЦПМСД». 16 жовтня 2023 року її звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Вважала звільнення незаконним через відсутність змін в організації виробництва та праці у відповідача. Позивачка посилалась на те, що вона не попереджалась про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, як це передбачено ст. 49-2 КЗпП України, не було реалізовано її право на переважне залишення на роботі, а також не отримано попередньої згоди виробничого органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_1 Указувала, що під час перебування на посаді завідуючої фельдшерсько-акушерського пункту роботодавець виплачував їй заробітну плату не в повному обсязі та без дотримання вимог Постанови КМУ від 13 січня 2023 року № 28.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п.1.7. наказу КНП «ЦПМСД» області № 71 /ос від 12 жовтня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 , завідувача Переволочнянського фельдшерсько-акушерського пункту КНП «ЦПМСД», 16 жовтня 2023 року з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України, зі скороченням штату працівників та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача Переволочнянського фельдшерсько-акушерського пункту КНП «ЦПМСД» негайно.

Стягнуто з КНП «ЦПМСД» на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату поновлення на роботі судом 18 359,67 грн, у частині стягнення середнього заробітку за місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з КНП «ЦПМСД» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату з січня 2023 року до 16 жовтня 2023 року, відповідно до вимог Постанови КМУ № 28 від 13 січня 2023 року, та у частині стягнення заробітку за місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з КНП «ЦПМСД» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, витрати на правову допомогу у розмірі 4 020 грн.

Стягнуто з КНП «ЦПМСД» на користь держави судовий збір у сумі 2 147,20 грн.

В апеляційній скарзі КНП «ЦПМСД», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки недоплаченої заробітної плати з січня 2023 року до 16 жовтня 2023 року відповідно до вимог Постанови КМУ від 13 січня 2023 року № 28 та у частині звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення заробітку за місяць, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цих вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що нарахування та виплата заробітної плати позивачці у період з січня 2023 року по 16 жовтня 2023 року проводилась з дотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що у січні 2023 року ОСОБА_1 виплачено заробітну плату на рівні 13 500 грн. Підпункт 1 пункту 1 постанови КМУ від 13 січня 2023 року № 28, на яку посилалась позивачка, не поширюється на державні та комунальні заклади охорони здоров`я у разі, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць перевищують 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів, з урахуванням накопичених залишків. У зв`язку з тим, що витрати на оплату праці із лютого по серпень 2023 року перевищували 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів, з урахуванням накопичених залишків, нарахування заробітної плати позивачці проводилось в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше, ніж мінімальна заробітна плата. У вересні 2023 року відповідач не перевищив витрат на оплату праці 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів, з урахуванням накопичених залишків, оскільки підприємство накопичувало залишки коштів на виплату вихідної допомоги у зв`язку з наступним вивільненням великої кількості працівників, що передбачало і виплати компенсації за невикористані відпустки. Розрахувати точне перевищення коштів у жовтні 2023 року неможливо у зв`язку з проведенням масового вивільнення працівників у три хвилі, що підтверджується змінами до штатного розпису.

Підприємство наголошує на тому, що оскаржуване рішення не містить мотивованих розрахунків щодо визначення розміру заборгованості по заробітній платі та остаточного розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача. Крім цього, судом першої інстанції залишено поза увагою заяву про пропуск процесуальних строків звернення до суду.

У наданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Дуденок О.О., не погодившись із доводами апеляційної скарги, просить скаргу КНП «ЦПМСД» відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Доводи відзиву зводяться до того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що витрати на оплату праці перевищували 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів, з урахуванням накопичених залишків, тому суд правомірно зобов`язав здійснити позивачці доплату відповідно до Постанови КМУ від 13 січня 2023 року № 28. Зазначає, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати. Позивачка дізналася про порушення її прав під час з`ясування незаконності звільнення, тому зазначені строки не є порушеними.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішених позовних вимог про стягнення з КНП «ЦПМСД» на користь ОСОБА_1 недоплаченої заробітної плати з січня 2023 року до 16 жовтня 2023 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року №28 та у частині стягнення заробітку за місяць допущено до негайного виконання.

В іншій частині вирішених позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, тому на підставі ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із відповідача на її користь недоплаченої заробітної плати з січня 2023 року по 16 жовтня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що оплата праці роботодавцем проведена у меншому розмірі, ніж того вимагають положення Постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 28.

Повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може.

У справі встановлено, що 01 травня 2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду завідувача Переволочнянського фельдшерсько-акушерського пункту (т. 1 а.с. 10-11).

Зі Статуту Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області, затвердженого рішенням 39 сесії Прилуцької районної ради VII скликання №31-39/ VII, вбачається, що КНП «ЦПМСД» є закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає первинну медичну допомогу та здійснює управління медичним обслуговуванням населення Прилуцького району, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я (п. 1.1. Статуту) (т. 1 а.с. 100-106).

Відповідно до п. 1.4. Статуту засновником, власником та органом управління майном підприємства є територіальні громади Прилуцького району в особі Прилуцької районної ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику.

Управління підприємством здійснює Прилуцька районна рада (п. 7.1. Статуту).

Засновник (власник) приймає рішення про реорганізацію та ліквідацію підприємства, призначає ліквідаційну комісію, комісію з припинення, затверджує ліквідаційний баланс (п. 7.3.7. Статуту).

Рішенням Прилуцької районної ради Чернігівської області «Про безоплатну передачу у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради установ, об`єкті нерухомості та транспортних засобі» від 24 березня 2021 року № 14-6/VIII, вирішено припинити право оперативного управління та вилучити у КНП «ЦПМСД» об`єкти нерухомості, майно, транспортні засоби, майно фельдшерсько-акушерських пунктів та фельдшерських пунктів та з 01 квітня 2021 року передати у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради (т. 1 а.с.120-123).

Наказом КНП «ЦПМСД» від 29 червня 2023 року № 42/ос «Про можливе вивільнення працівників комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області», з урахуванням рішення п`ятої (позачергової) сесії Сухополов`янської сільської ради восьмого скликання від 03 березня 2021 року «Про порушення клопотання щодо надання згоди на безоплатну передачу у комунальну власність Сухополов`янської сільської ради закладів охорони здоров`я та майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Прилуцького району», рішення шостої (позачергової) сесії Прилуцької районної ради восьмого скликання від 24 березня 2021 року «Про безоплатну передачу у комунальну власність Сухлополов`янської сільської ради установ, об`єктів нерухомості та транспортних засобів» та рішення тридцять третьої (позачергової) сесії Сухополов`янської сільської ради восьмого скликання від 07 червня 2023 року «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради» та, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо передачі у комунальну власність територіальних громад закладів охорони здоров`я, попереджено працівників підприємства про можливе вивільнення, у тому числі і ОСОБА_1 , яка ознайомилась з даним наказом 30 червня 2023 року, про що свідчить її особистий підпис (т. 1, а.с. 107-109).

Як свідчить акт Державної служби з питань праці Центрального міжрегіонального управління від 15 серпня 2023 року № Ц/ЧН/19003/137, за результатами проведення позапланового контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах праці порушень у відповідача не виявлено (т. 1 а.с.140-143).

Наказом КНП «ЦПМСД» від 12 жовтня 2023 року № 71/ос «Про звільнення з роботи із скороченням штату» звільнено ОСОБА_1 , завідувача Переволочнянського фельдшерсько-акушерського пункту КНП «ЦПМСД», 16 жовтня 2023 року з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України, зі скороченням штату працівників (т. 1 а.с. 9).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивачки недоплаченої заробітної плати, колегія суддів виходить з такого.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частинами першою та четвертою статті 8 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я визначається Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до пункту «ж» ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я медичні і фармацевтичні працівники мають право на оплату праці у державних та комунальних закладах охорони здоров`я у розмірі, не нижчому, ніж визначено Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати

На виконання частини першої та четвертої статті 8 Закону України «Про оплату праці», пункту «ж» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13 січня 2023 року № 28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я» (далі по тексту постанова КМУ № 28).

Пунктом 1 указаної постанови установлено, що:

1) в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики:

мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше:

20000 гривень для осіб, які займають лікарські посади у закладах охорони здоров`я (крім лікарів-інтернів), посади фармацевтів у закладах охорони здоров`я (крім фармацевтів-інтернів), посади професіоналів у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я та посади професіоналів з вищою немедичною освітою у сфері охорони здоров`я;

13500 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров`я, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців (крім лікарів-інтернів та фармацевтів-інтернів).

Під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

граничний розмір надбавок, передбачених у підпункті «а» підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (Офіційний вісник України, 2002 р., № 36, ст. 1699), може бути збільшений медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я для досягнення розміру нарахованої заробітної плати, передбаченого абзацами третім і четвертим цього підпункту, та диференціації заробітної плати в межах наявного фонду оплати праці;

надбавки, установлені з урахуванням положень абзацу шостого цього підпункту, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я;

диференціація заробітної плати медичним, фармацевтичним працівникам, фахівцям з реабілітації та молодшому медичному персоналу державних та комунальних закладів охорони здоров`я здійснюється у межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат та надбавок з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

Пунктом 3 Постанови КМУ № 28 визначено, що вимоги підпункту 1 цього пункту не поширюються на:

державні та комунальні заклади охорони здоров`я, які мають укладені з Національною службою здоров`я договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно до абзаців третього і четвертого підпункту 1 цього пункту, перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків;

медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів), у разі, коли лікаря обрали менше ніж 70 відсотків пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги;

Згідно з п. 4 Постанови КМУ № 28 у випадках, визначених підпунктом 3 цього пункту, мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я установлюється в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата, яка передбачена законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Частиною 4 статті 97 КЗпП України визначено, що роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частина перша ст. 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Установлено, що ОСОБА_1 працювала завідувачем Переволочнянського фельдшерсько-акушерського пункту КНП «ЦПМСД».

Згідно з довідкою КНП «ЦПМСД» про доходи від 18 червня 2024 року № 113, ОСОБА_1 нараховано за: січень 2023 року 13 500 грн; лютий 2023 року 7 944,86 грн; березень 2023 року 7 944,86 грн; квітень 2023 року 10 944,86 грн; травень 2023 року 25 350,47 грн; червень 2023 року 0,00 грн (відпустка); липень 2023 року 7 944,86 грн; серпень 2023 року 7 944,86 грн; вересень 2023 року 7 944,86 грн; жовтень 2023 року 9 763,82 грн.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено доводи відповідача про нарахування ОСОБА_1 у січні 2023 року заробітної плати у розмірі 13 500 грн, що відповідає положенням Постанови КМУ № 28.

Із наданого відповідачем розрахунку перевищення витрат на оплату праці 85% вбачається, що у січні-серпні 2023 року у КНП «ЦПМСД» мало місце перевищення витрат на оплату праці 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків коштів (т. 1 а.с. 190).

Відповідно до акту Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 15 серпня 2023 року № Ц/ЧН/19003/137, складеного за результатами проведення позапланового контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, у КНП «ЦПМСД», дотримуючись вимог абз. 2 п.п. 3.1. постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я» від 13 січня 2023 року № 28 дирекцією КНП «ЦПМСД» працівникам установи нараховано заробітну плату в 2023 році (лютий, березень, травень, червень, липень) згідно: посадового окладу та доплат обов`язкового характеру (завідування, дезінфікуючі засоби, вислуга, стаж) (т. 1 а.с. 140-143).

Зважаючи на викладене, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої заробітної плати за січень серпень 2023 року, оскільки нарахування заробітної плати за наведений період здійснено КНП «ЦПМСД» відповідно до Постанови КМУ № 28.

Щодо нарахувань за вересень та жовтень 2023 року апеляційний суд зважає на таке.

Із наданого відповідачем розрахунку перевищення витрат на оплату праці 85% вбачається, що у вересні та жовтні 2023 року у КНП «ЦПМСД» було відсутнє перевищення витрат на оплату праці 85% отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків коштів, зокрема, за вересень 2023 року відсоток становив 72,63%; за жовтень 2023 року 71,48 % (т. 1 а.с. 190).

Про відсутність перевищення витрат на оплату праці 85% у вересні та жовтні 2023 року стверджував і сам відповідач в апеляційній скарзі.

Таким чином, у зазначені місяці КНП «ЦПМСД» зобов`язано було проводити ОСОБА_1 доплату до 13 500 грн, як передбачено положеннями Постанови КМУ № 28.

Згідно з відомістю нарахування заробітної плати за вересень 2023 року відповідач нарахував позивачці 7 944,86 грн за 21 фактично відпрацьований робочий день, за жовтень 2023 року 3 972,43 грн за 11 фактично відпрацьованих робочих днів (т. 1 а.с. 97).

Відтак, сума недоплати ОСОБА_1 за вересень 2023 року становить 5 555,14 грн (13 500 грн 7 944,86 грн = 5 555,14 грн); за жовтень 2023 року 2 777,57 грн (6 750 грн (13 500 грн/22 робочих днів згідно графіка роботи х 11 фактично відпрацьованих робочих днів) 3 972,43 грн).

Загальна сума заборгованості підприємства перед позивачкою за вересень та жовтень 2023 року складає 8 332,71 грн (5 555,14 грн за вересень 2023 року + 2 777,57 грн за жовтень 2023 року) та підлягає стягненню з КНП «ЦПМСД» на користь ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогою про оспорювання розміру заробітної плати за лютий-червень 2023 року не знайшли підтвердження, зважаючи на те, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про неправильність нарахування заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Колегія суддів вважає слушними твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права під час звільнення, з позовом звернулася 30 жовтня 2023 року, а отже, строк звернення до суду не пропущено.

Ураховуючи вищевикладене, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення недоплаченої заробітної плати підлягає зміні шляхом викладення абзацу четвертого у новій редакції: «Стягнути з КНП «ЦПМСД» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату за вересень, жовтень 2023 року в сумі 8 332,71 грн».

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з апеляційною скаргою КНП «ЦПМСД» сплатило 1 816,80 грн судового збору (т. 1 а.с. 238 зворот).

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги КНП «ЦПМСД» на 79,16% та тим, що ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідачу належить компенсувати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 438,17 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до матеріалів справи, представництво інтересів КНП «ЦПМСД» у суді апеляційної інстанції здійснювала адвокат Жабко Н.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 08 травня 2024 року серії СВ № 1087848, виданого адвокатським об`єднанням Адвокатська контора «Логос» (т. 1 а.с. 239 зворот).

Заявивши в апеляційній скарзі вимоги про стягнення з позивачки на користь відповідача понесені по справі судові витрати, адвокат Жабко Н.О. долучила до клопотання:

- попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу (адвокатські послуги), укладений між Головою адвокатського об`єднання «Адвокатська контора «Логос» та т.в.о. директора КНП «ЦПМСД» (т. 1 а.с. 237);

- акт № ОУ-0000014 здачі-прийняття наданих послуг, укладений 15 травня 2024 року між АО «Адвокатська контора «Логос» та КНП «ЦПМСД» (т. 1 а.с. 237 зворот);

- платіжну інструкцію № 1848 від 14 травня 2024 року, за яким Центр ПМСД Прилуцької районної ради сплатило АО «Адвокатська контора «Логос» 3 408 грн (т. 1 а.с. 238).

Договору про надання правової допомоги № 52/53 від 17 листопада 2023 року, укладеного між АО «АК «Логос» та КНП «ЦПМСД», з визначенням умов представництва відповідача конкретним адвокатом в суді першої інстанції або іншого документу, за яким доручено саме адвокату Жабко Н.О. представляти інтереси КНП «ЦПМСД» у цій справі, надано не було.

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.

Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування (постанова ВС від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17).

Зважаючи на те, що представництво інтересів відповідача у суді апеляційної інстанції здійснювала адвокат Жабко Н.О., договору про надання правової допомоги № 52/53 від 17 листопада 2023 року, укладеного між АО «АК «Логос» та КНП «ЦПМСД», за яким доручено адвокату Жабко Н.О. представляти інтереси відповідача, не надано, то документи на підтвердження кількості, найменування та вартості послуг правничої допомоги, складені саме АО АК «Логос» не можуть вважатися належними доказами надання правової допомоги у цій справі.

Доводи сторони відповідача, які стосуються вартості послуг, обсягу та якості наданої правової допомоги, обов`язку КНП «ЦПМСД» по їх сплаті, не підлягають перевірці з огляду на вказані вище обставини.

За таких обставин, не підлягають відшкодуванню КНП «ЦПМСД» за рахунок ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 408 грн за апеляційний розгляд справи.

Вирішуючи заявлене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Дуденок О.О. про відшкодування понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції здійснювала адвокат Дуденок О.О. згідно з ордером про надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 11079872 від 25 травня 2024 року (т. 2 а.с. 3), виданим на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 16 жовтня 2023 року (т. 1 а.с. 19).

За змістом договору про надання правничої допомоги від 17 жовтня 2023 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар за домовленістю 40% мінімальної заробітної плати за 1 годину роботи, оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом протягом 10 днів після набрання рішення законної сили (т. 1 а.с. 19).

Згідно з наданим адвокатом розрахунком робочого часу, пов`язаного з наданням професійної правничої допомоги від 28 травня 2024 року, ОСОБА_2 надано: усна консультація клієнта - 0,25 година; вивчення апеляційної скарги з додатками 0,5 годин; складання процесуальних документів (складання відзиву на апеляційну скаргу) 1,25 годин. Загальна кількість витраченого часу по справі: 2,0 години. Вартість послуг, пов`язаних з наданням правничої допомоги клієнту адвокатом складає 5 360 грн (т. 2 а.с. 3 зворот).

Беручи до уваги те, що вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати задоволено на 8 332,71 грн (на 20,84% із заявлених 39 971,06 грн), з відповідача на користь позивачки пропорційно розміру задоволених вимог належить стягнути 1 117,02 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 п. 1 ч. 3, 4 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області про стягнення недоплаченої заробітної плати змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (адреса місцезнаходження: вул. Київська, 98, м. Прилуки, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 40314763) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену заробітну плату за вересень, жовтень 2023 року в сумі 8 332,71 грн».

Компенсувати Комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (адреса місцезнаходження: вул. Київська, 98, м. Прилуки, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 40314763) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 438,17 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Прилуцької районної ради Чернігівської області (адреса місцезнаходження: вул. Київська, 98, м. Прилуки, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 40314763) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 117,02 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова