Постанова

від 08.07.2024 по справі 420/29668/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29668/23

Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі за позовом адвоката Поліщука Дмитра Олександровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2023 року адвокат Поліщук Д.О., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» (далі ТОВ «ТРАНСЛОЙД») звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, ГУ ДПС в Одеській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2023 №19995/15-32-04-06 застосування штрафу в розмірі 25% за порушення строку сплати грошового зобов`язання - податку на додану вартість в сумі 129 424,19 грн.

Також у позовній заяві адвокат просив стягнути з відповідача на користь свого довірителя понесені судові витрати.

Пояснюючи обставини звернення до суду, адвокат зазначає, що контролюючим органом була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати ТОВ «ТРАНСЛОЙД» до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт № 15669/15-32-04-06/37238384 від 07.06.2023 та прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення, адвокат указує, що відповідальність за вчинення податкового правопорушення, що ставиться в провину позивачу, відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України (далі - ПК України) настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість своєчасно сплатити суму податкового зобов`язання, але умисно не вчинив дії зі сплати, за які передбачена відповідальність.

Водночас, як указує адвокат, жодних обґрунтувань щодо того, що порушення сталося внаслідок умисних дій позивача, ані акт камеральної перевірки, ані спірне податкове повідомлення-рішення, не містять.

На переконання адвоката, оскільки контролюючий орган не довів факт умислу в діях ТОВ «ТРАНСЛОЙД», застосування пункту 124.2 статті 124 ПК України є протиправним.

Натомість адвокат вважає, що за порушення його довірителем сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, має бути застосований пункт 124.1 статті 124 ПК України, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Окремо адвокат заявив вимоги про стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь товариства понесені судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов ТОВ «ТРАНСЛОЙД» - задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області № 19995/15-32-04-06 від 11.08.2023.

Суд стягнув з ГУ ДПС в Одеській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ТОВ «ТРАНСЛОЙД» витрати, пов`язані зі оплатою судового збору, в розмірі 2684 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідальність за вчинення податкового правопорушення, передбачена пунктом 124.2 статті 124 ПК України, настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Суд врахував, що ГУ ДПС в Одеській області була проведена камеральна перевірка ТОВ «ТРАНСЛОЙД» з питань своєчасності подання податкових декларацій, та сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.08.2023 у справі № 520/22505/31, суд зазначив про неможливість установлення, в межах камеральної перевірки, обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Суд погодився із аргументами позивача щодо протиправного застосування контролюючим органом пункту 124.2 статті 124 ПК України, під час обрання санкції за порушення податкового законодавства,

Водночас, суд зауважив, що визначення суми штрафу (та застосування певної правової норми) є компетенцією контролюючого органу, а не суду, і суд не наділений повноваженнями «перекваліфіковувати» порушення з пункту 124.2 на пункт124.1 статті 124 ПК України.

Аналізом обставин справи, суд першої інстанції визнав, що у діях ТОВ «ТРАНСЛОЙД» відсутні умисел (вина) чи халатність щодо несвоєчасної сплати самостійно визначених зобов`язань, у зв`язку з чим визнав протиправним застосування пункту 124.2 статті 124 ПК України під час застосування санкцій до позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги контролюючий орган указує на те, що платник податків був обізнаний із граничними строками сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, згідно податкових декларацій, термін сплати яких закріплений в пункті 203.2 статті 203 ПК України, проте не вжив достатніх заходів для своєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань.

Як відзначає скаржник, інформація щодо термінів сплати знаходиться у вільному доступі, крім того міститься в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податку.

На переконання контролюючого органу, за таких обставин, згадані вище дії ТОВ «ТРАНСЛОЙД» вважаються умисними.

ТОВ «ТРАНСЛОЙД» своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалося.

Стаття 311 КАС України надає право суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

ТОВ «ТРАНСЛОЙД» є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, громадських формувань та фізичних осіб підприємців, 05.08.2010, код ЄДРПОУ 37238384.

ТОВ «ТРАНСЛОЙД» перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області, місцезнаходження юридичної особи: 65079, м. Одеса, Куликове поле, 1 каб.5.

Основний вид економічної діяльності ТОВ «ТРАНСЛОЙД»: Вантажний автомобільний транспорт. (код за КВЕД 49.41 ).

Інші види діяльності: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту, 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

03.10.2022 ТОВ «ТРАНСЛОЙД» подало податкову декларацію №9198422120 з податку на додану вартість за липень 2022 року, за якою самостійно визначило податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 573 238 грн. (а.с.20).

Того ж дня, на підтвердження прийняття поданої декларації, ТОВ «ТРАНСЛОЙД» отримало квитанцію № 2 (а.с.23).

04.10.2022, на підставі поданої декларації, ТОВ «ТРАНСЛОЙД» сплатило суму самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 573 238 грн., згідно платіжного доручення №698 від 04.10.2022 (а.с.24).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, абзацу 2 пункту 76.3 статті 76 ПК України, головним державним інспектором Одеського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС в Одеській області Панчук Т.П. була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ТРАНСЛОЙД» з питань своєчасної сплати ПДВ.

За результатами перевірки складений акт № 15669/15-32-04-06/37238384 від 07.06.2023 (а.с.16) де заначено про порушення пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 ПК України - несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 517 696,77 грн. за звітний (податковий) період липень 2022 року.

Зокрема, виявлено, що за податковою декларацією з ПДВ №9198422120 від 03.10.2022, де задекларована сума 517 696,77 грн, граничний термін сплати спливає 03.10.2022, оплата фактично була проведена 05.10.2022, кількість днів затримки 3.

11.08.2023 ГУ ДПС в Одеській області, на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України, прийняло податкове повідомлення-рішення № 19995/15-32-04-06 про застосування до ТОВ «ТРАНСЛОЙД» штрафу в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов`язання ПДВ у розмірі 129 424,19 грн за порушення на 3 календарні дні строку його сплати.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке.

Відповідаючи на ключовий довід апеляції про помилковість висновку суду першої інстанції щодо протиправного застосування контролюючим органом пункту 124.2 статті 124 ПК України, а саме накладення штрафу за умисне вчинення податкового правопорушення, колегія суддів за аналізом приписів ПК України, дійшла таких висновків.

Відповідно до підпункту 36.1, 36.2 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та зору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.

Стаття 57 ПК України визначає строки сплати податкового зобов`язання.

Пункт 57.1. указаної статті визначає, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 203 ПК України визначає порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом.

Відповідно до пункту 203.1. указаної статті податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пункт 203.2. статті 203 ПК України визначає, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання визначає стаття 124 ПК України.

Так, згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Водночас підпункт 109.1 статті 109 ПК України встановлює, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункти 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлюють, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, пунктом 112.1 встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Верховний Суд сформулював висновки, які викладені у постановах від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.

Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

У противагу цьому, слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладений на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України обов`язково має бути встановлений факт умисного діяння щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктом 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України матеріалами перевірки є: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього Кодексу.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Аналізом викладених вище положень законодавства, колегія суддів доходить висновку, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі.

Колегія суддів також зауважує, що такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19.

Відсутність в акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на думку колегії суддів, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, колегія суддів зауважує, що в акті камеральної перевірки № 15669/15-32-04-06/37238384 від 07.06.2023 лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України.

Будь-які висновки щодо наявності умислу в діях платника податків, а також посилання на обставини, які вказують на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що накладення на позивача штрафної санкції у розмірі 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відбулося з порушенням вимог податкового законодавства.

Ані в суді першої, ані в апеляційній скарзі ГУ ДПС в Одеській області не довело, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Таким чином, слід констатувати, що відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння товариства як такого, за яке відповідальність передбачена пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги стосовно правомірності застосування контролюючим органом пункту 124.2 статті 124 ПК України є необґрунтованими.

Досліджуючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення, колегія суддів враховує таке.

Між платником податків та контролюючим органом відсутній спір про те, що мало місце порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про відсутність у нього повноважень «перекваліфіковувати» податкове порушення з пункту 124.2 на пункт 124.1 статті 124 ПК України та визначати суму штрафу.

Варто відзначити, що правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, у постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21, від 30.04.2023 у справі №160/2273, свідчить про зворотне.

На переконання суду вищої ланки часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій.

У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

За умов не доведення наявності в діях ТОВ «ТРАНСЛОЙД» умислу, останній підлягає притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України у вигляді застосування штрафних санкцій за ставкою 5 % погашеної суми податкового боргу, що становить 25 884,84 грн.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення № 19995/15-32-04-06 від 11.08.2023 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій, що перевищують зазначену вище суму грошового зобов`язання.

Під час вирішення спору суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового рішення про задоволення позову ТОВ «ТРАНСЛОЙД» у повному обсязі.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права, що виразилося в даному випадку у неправильному їх тлумаченні.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ТРАНСЛОЙД».

Стосовно розподілу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням результату апеляційного перегляду задоволенню підлягають 80% позовних вимог, відповідно, у такій пропорції має бути здійснений розподіл судових витрат на сплату судового збору у цій справі.

Під час звернення до суду першої інстанції ТОВ «ТРАНСЛОЙД» сплатило 2684 грн. судового збору.

А відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позову, на підставі частини 3 статті 139 КАС України, з ГУ ДПС в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача підлягає стягненню 2147,20 грн. судового збору, що є пропорційним задоволеним вимогам.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року скасувати, в частині задоволення вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11 серпня 2023 року №19995/15-32-04-06.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов адвоката Поліщука Дмитра Олександровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 19995/15-32-04-06 від 11 серпня 2023 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» штрафу на суму 103 539,35 грн.

У задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 19995/15-32-04-06 від 11 серпня 2023 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» штрафу на суму 25 884,84 грн відмовити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» (код ЄДРПОУ 37238384) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» (код ЄДРПОУ 37238384) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 147 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень) 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 08.07.2024.