Постанова

від 02.07.2024 по справі 400/11305/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/11305/23

Категорія:111020200Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 25.04.2024р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

при секретарі Чоран А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю "САУСФУД" про накладення арешту на кошти та інші цінності,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2023 року Головне управління (далі ГУ) ДПС у Миколаївській області звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Саусфуд" про накладання арешту на кошти на інші цінності ТОВ "САУСФУД", що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу відповідача у сумі 2 384 311,77 грн на користь держави.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на наявність у відповідача з 2020 року податкового боргу і відсутність у відповідача нерухомого майна та транспортних засобів, як процесуальну підставу для звернення до суду пп.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України.

Правом подати відзив відповідач не скористався, доказів погашення податкового боргу до суду не подав.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ГУ ДПС у Миколаївській області відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

-відсутність нерухомого майна у платника податків, що може бути описано у податкову заставу підтверджується інформацією з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, а також з електронної бази АІС "Автомобіль";

-податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2019 року №0268605004 було направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення №65044 1041481 3 на податкову адресу відповідача: 65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1, корп.А, кв.(офіс) 107, що було підтверджено фіскальним чеком від 12 грудня 2019 року №6510405403650 (наявний в матеріалах справи), що є доказом надіслання податкового повідомлення-рішення відповідачу та було отримано відповідачем 25 листопада 2019 року;

-відповідно до інформаційно-комунікаційних систем ДПС України, ТОВ "САУСФУД" подано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2019 року та задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р.18) у сумі 1 939 809,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Податковим повідомленням-рішенням від 14 листопада 2019 року №0237825004 ГУ ДПС в Одеській області визначило суму штрафних санкцій, що мало сплатити товариство, 226,20 грн.

Податковим повідомлення-рішенням від 14 листопада 2019 року №0237845004 ГУ ДПС в Одеській області визначило суму штрафних санкцій, що мало сплатити товариство, 382 633 грн.

Ці податкові повідомлення-рішення товариство отримало 29 листопада 2019 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 05 грудня 2019 року №0268605004 ГУ ДПС в Одеській області визначило суму штрафних санкцій, що мало сплатити товариство, 88 287,57 грн.

Докази вручення цього податкового повідомлення-рішення відсутні.

До позовної заяви додана податкова вимога від 11 жовтня 2019 року №185322-50, сума 1 913 165 грн. Дата вручення податкової вимоги 09 грудня 2019 року.

На підтвердження податкового боргу в сумі 1 913 165 грн (що виник не у зв`язку із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями) Управління подало "Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок" (далі Уточнюючий розрахунок), що був поданий товариством 01 жовтня 2019 року до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року.

Як вказано у позові та у доданому до нього розрахунку податкової заборгованості, строк сплати суми за Уточнюючим розрахунком 20 вересня 2019 року.

Ухвалою від 08 квітня 2024 суд зобов`язав Управління подати письмові пояснення щодо обставин виникнення у відповідача у вересні 2020 року податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 1 913 165 грн. У поясненнях позивач мав зазначити, які наслідки для обліку податкових зобов`язань відповідача з податку на додану вартість мало значення рядку 20.1 (1 913 165 грн) у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року, та яким чином подання Уточнюючого розрахунку з коригуванням значення цього рядка (0 грн) вплинуло на цей облік. Пояснення позивач мав підтвердити відповідними доказами та посиланням на правові норми.

У клопотанні Управління, що надійшло до суду 17 квітня 2024 року, відповідач вказав: "… ТОВ "САУСФУД" перейшло на облік до ГУ ДПС у Миколаївській області з 03 січня 2020 року. У 2019 році платник знаходився на обліку в ГУ ДПС в Одеській області та податкова звітність з ПДВ надавалась до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Інтегрована картка платника з податку на додану вартість за 2019 рік в АІС "Податковий блок" в ГУ ДПС у Миколаївській області відсутня. З огляду на звітність з податку на додану вартість, подану ТОВ "САУСФУД" за звітний період липень 2019 року до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДПС в Одеській області, платником в зменшення податкового боргу (рядок 20.1 податкової декларації) віднесено 1 913 165 грн. У зв`язку з відсутністю ІКП з податку на додану вартість за 2019 рік в ГУ ДПС у Миколаївській області, встановити наявність податкового боргу з ПДВ на момент подачі податкової звітності за липень 2019 року та правомірність віднесення зазначеної суми в зменшення податкового боргу неможливо. Платником 20 вересня 2019 року надано уточнюючий розрахунок з ПДВ за звітний період липень 2019 року та відкориговано суму ПДВ, яка була зарахована ним у зменшення податкового боргу (рядок 20.1) по декларації з ПДВ за липень 2019 року: зменшено рядок 20.1 на 1 913 165 грн. та збільшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) та яка переноситься до рядку 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду на 1 913 165 гривень …".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у позові відсутні посилання на факт опису майна товариства у податкову заставу; акт опису майна до позовної заяви не доданий. Відповідно, докази на підтвердження вказаних у пп.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України обставин, достатніх для задоволення позову, відсутні.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, пп.пп.14.1.39, 14.1.175 ст. 14, пп.16.1.4 ст. 16, пп.19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1, пп.20.1.33 п.20.1 ст. 20, пп.41.1.1 п.41.1 ст. 41, ч.ч.1, 2 ст. 88, ст. 89, п.200.1 ст. 200 ПК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно вимог пп.16.1.4 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно пп.14.1.39 ст. 14 ПК України ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами пп.19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Підпунктом 20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти на інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно пп.41.1.1 п.41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених пп.41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно пп.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, умовою для задоволення відповідного позову є подання контролюючим органом належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження двох обставин наявність податкового боргу платника податків на відсутність у платника податків майна (на яке можливо звернути стягнення), вартість якого дорівнює сумі податкового боргу (або є більшою).

Щодо наявність податкового боргу у ТОВ "САУСФУД" колегія суддів вказує наступне.

Відповідно п.200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок вбачається, що сума податкових зобов`язань становить 2 263 845 грн, сума податкового кредиту 6 899 822 грн, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту 4 635 977 грн.

Тобто, відповідно п.200.1 ст. 200 ПК України вбачається факт відсутності обов`язку ТОВ "САУСФУД" зі сплати до Державного бюджету України податку на додану вартість.

Інших доказів на підтвердження того, що 20 вересня 2019 року у відповідача виник податковий борг, податковий орган не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів наявності у ТОВ "САУСФУД" податкового боргу в сумі 2 384 311,77 грн.

Стосовно відсутності у платника податків майна (на яке можливо звернути стягнення), вартість якого дорівнює сумі податкового боргу (або є більшою), колегія суддів вказує наступне.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає:

-у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

-у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу;

-у випадку, визначеному в п.100.11 ст. 100 цього Кодексу, з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Так, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові від 20 травня 2022 року у справі №825/2335/18, вказував про те, що зверненню контролюючого органу до суду на підставі пп.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України має передувати опис майна платника податків у податкову заставу. Так, Верховний Суд зазначив: "… З наданих позивачем доказів судами з`ясовано, що за ТОВ "Легіон Промбуд" не зареєстровано право власності на нерухоме майно, транспортні засоби та сільськогосподарську техніку (самохідні машини та механізми), однак не встановлено відсутності іншого нерухомого майна, відмінного від транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, або іншого майна, що перебуває у користуванні відповідача на підставі іншого речового права, на яке може бути накладено адміністративний арешт та яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Враховуючи, що позивачем не доведено наявності обставин, за яких судом може бути прийнято рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ "Легіон Промбуд", що знаходяться в банку, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність законодавчих підстав для задоволення позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ "Легіон Промбуд" на суму …, що знаходяться на відкритих рахунках у банках …".

У постанові від 16 квітні 2020 року у справі №804/7201/16 Верховний Суд вказав: "податковий орган звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності 26 жовтня 2016 року. Натомість, після звернення до суду з таким позовом, 07 листопада 2016 року Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників податків ще складались акти опису майна. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що на день звернення до суду позивач не надав доказів, що ним було здійснено пошук всього майна відповідача та його балансова вартість є меншою суми податкового боргу, а тому вимоги Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків щодо арешту на кошти та інші цінності на розрахункових рахунках є передчасними та не обґрунтованими".

Згідно з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 15 червня 2022 року у справі №280/5400/19, саме дата акта опису майна платника податків у податкову заставу є початком перебігу встановленого абз.2 ч.2 ст. 122 КАС тримісячного строку для пред`явлення адміністративного позову на підставі пп.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, у позові ГУ ДПС у Миколаївській області відсутні посилання на факт опису майна товариства у податкову заставу. Акт опису майна до позовної заяви не доданий.

Інших доказів того, що у платника податку відсутнє майно (на яке можливо звернути стягнення), вартість якого дорівнює сумі податкового боргу (або є більшою) матеріали справи також не містять.

Відповідно, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження вказаних у пп.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України обставин.

Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ГУ ДПС у Миколаївській області.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 липня 2024 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.