Постанова

від 09.07.2024 по справі 420/23158/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23158/23

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

повний текст судового рішення

складено 21.03.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП ФУЛЛ ХАУС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ТОВ «ВКП ФУЛЛ ХАУС» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці та просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000495/2 від 19.07.2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмову Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000999.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.06.2023 р. між Фірмою «UACA EXCHANGE INTERNATIONAL INC..», місцезнаходження за адресою 376778, TUCELNUIT DRIVE OLIVER BC VOT 1T3 КАНАДА, (Продавець), з одного боку, та ТОВ (Покупець) з іншого боку, було укладено контракт №1 відповідно до умов якого Продавець зобов`язується продати Покупцеві у власність продукцію (горщики керамічні, предмети садового декору) (далі - Товар), а Покупець зобов`язується цей товар оплатити і прийняти на умовах, передбачених цим контрактом.

На виконання умов вказаного контракту, позивачем імпортовано на митну територію України товар, згідно погодженому між сторонами інвойсу до контракту №1 від 25.06.2023 року, а саме: декоративні керамічні вироби з грубої кераміки (кашпо біле 4250 шт., біогорщик темно-червоний 3648 шт., горщик-саджалка для тропічних лісів 7350 шт., горщик-саджалка для вирощування рослин 2736 шт., бігорщик 12320 шт., кашпо кругле 2250 шт.); декоративні вироби з фарфору (контурна порцелянова підставка для винограду 1116 шт.); декоративні керамічні вироби з грубої кераміки (кашпо «Ванна» - 1344 шт., насадки для горщиків-сівалок 4520 шт.); побутові вироби з чорних металів (металеве кашпо 1850 шт.).

18.07.2023 року до Одеської митниці позивачем було подано вантажну митну декларацію №23U500500024622U2. Митна вартість товару була визначена за ціною договору та становила 2444,0 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого позивачем товару, разом з вказаною ВМД були подані наступні документи: пакувальний лист №1 від 25.06.2023 року; рахунок-фактури (інвойс) №1 від 25.06.2023 року, автотранспортна накладна EX13.07/1 від 13.07.2023 року, супровідний документ Т1 23PL361010NU60SU37 від 13.07.2023 року, декларація про походження товару №1 від 05.06.2023 року, банківський платіжний документ б/н від 11.07.2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 25.06.2023 року.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) №1 від 25.06.2023 року загальна сума товару складає 2444,00 доларів США.

У графі 22 митних декларацій №23UA500500024622U6 від 18.07.2023 року вказано ціну товару згідно виставленого рахунку - фактури (інвойс) №1 від 25.06.2023 на суму 2444,00 доларів США, а в графі 12 МД зазначена у валюті України 1062201,08 грн. по курсу 36,5686 грн.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495-VI, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці декларантом разом з митною декларацією (МД) № 3U500500024622U2 від 18.07.2023р. для підтвердження митної вартості товарів, було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість, а саме:

1) Відповідно до п.6 зовнішньоекономічного контракту (договору) від 05.01.2021 року №HI-ST-02 не надано точної інформації щодо складових митної вартості товару. Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутня інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) В банківському платіжному документі наявне посилання лише на контракт №1 від 25.06.2023 року, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата;

3) Умови поставки CIF передбачає надання страхового полісу, який не було надано до митного оформлення.

З огляду на викладене, а також враховуючи спрацювання автоматичною системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертизи організаціями; - каталоги, специфікації фірми виробника товару; - копії митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

19.07.2023р. декларантом надіслано відповідачу листи №23, скрін резюме та лист №24 з повідомленням, що витребувані документи надаватися не будуть.

19.07.2023 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000495/2.

Так, відповідно до рішення № UA500500/2023/000495/2 про коригування митна вартість товару була відкоригована відповідачем шляхом збільшення її розміру, при цьому замість першого методу визначення митної вартості застосовано 2 метод - другорядний.

В якості підстави такого збільшення відповідачем у рішенні про коригування зазначено, що в наданих документах наявні розбіжності та не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст. 53 МКУ.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим, а саме: по товару №1 3,1401 дол. США/кг (МД від 08.06.2023 року №UА209170/2023/45033) ніж заявлено декларантом 0,305 дол. США/кг; по товару №2 3,86 дол. США/кг (МД від 24.05.2023 року №100230/2023/10777) ніж заявлено декларантом 0,159 дол. США/кг; по товару №3 2,21 дол. США/кг (МД від 28.04.2023 року №UА209230/2023/43951) ніж заявлено декларантом 0,124 дол. США/кг; по товару №4 1,89 дол. США/кг (МД від 26.05.2023 року №UА500020/2023/6971) ніж заявлено декларантом 0,364 дол. США/кг. Декларанту роз`яснено, що згідно з ч.3 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої особи з рішенням Митного органу України про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною Митним органом України, у разі не згоди про корегування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному Митним органом України відповідно до ч.7 ст.55 МКУ.

Також роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.

Відповідачем прийнято картку відмови №UA500500/2023/000999, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному:

«У зв`язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідового використання методів зазначених у ст.58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом резервним Митним органом прийнято рішення про корегування митної вартості №UA500500/2023/000495 від 19.07.2023 року, рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку передбаченому гл.4 Закону України від 13.03.2012 року №4496-VІ».

Вважаючи протиправними вказані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його контрагент у контракті №1 від 25.06.2023 року дійшли згоди, що поставка здійснюється на умовах FCA за Incoterms 2020. Відповідно до цих умов постачання пакування здійснюється продавцем за власний рахунок, окремо покупцем не оплачується. Крім того, умовами контракту передбачено, що ціна товару включає в себе вартість пакування та маркування товару, витрати, пов`язані з його навантаженням і митним оформленням на території Нідерландів. За таких обставин, суд вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість визначити за наданими позивачем документами чи включається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни товару.

Судом зазначено, що витрати на страхування та перевезенню, відповідно правил Інкотермс 2010, вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Суд також зазначив, що посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару.

Так, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Разом з тим, визначення більшої ціни товару у МД від 08.06.2023 року №UА209170/2023/45033, МД від 24.05.2023 року №100230/2023/10777, МД від 28.04.2023 року №UА209230/2023/43951, МД від 26.05.2023 року №UА500020/2023/6971 не є безумовною підставою для коригування вартості товару в бік збільшення.Митним органом в оскаржуваному рішенні №UA500500/2023/000495/2 зазначено серед іншого, що відповідно до п.6 зовнішньоекономічного контракту (договору) від 05.01.2021 року №HI-ST-02 не надано точної інформації щодо складових митної вартості товару. Відповідно до пп. В) п.2 ч.10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутня інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

З наданого до суду контракту №1 від 25.06.2023 року розділ 6 стосується претензій сторін, при цьому п.1.6 визначає асортимент, кількість товарів, спосіб їхнього пакування та підготовки до перевезення.

Отже, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, митним органом при складанні спірного рішення про корегування митної вартості було допущено технічну помилку.

Також, відповідно до умов контракту №1 від 25.06.2023 року, п.1.5 контракту, ціна товару включає в себе вартість пакування та маркування товару, витрати, пов`язані з його навантаженням і митним оформленням на території Нідерландів.

Відповідно до п.1.7.5 транспортування та доставка товару є обов`язком Покупця отримання товару здійснюватиметься зі складів компанії продавця - 376778, TUCELNUIT DRIVE OLIVER BC VOT 1T3 КАНАДА на умовах FCA (Інкотермс 2020).

Incoterms 2020 оновлена версія правил, що застосовується з 01 січня 2020 року.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс - офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів. Посилання на Інкотермс у договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

Кожне правило Інкотермс 2020 містить два розділи по десять статей: у разділі "А" визначаються обов`язки продавця, у розділі "В" покупця. Зокрема, розділ A8 визначає обов`язки продавця щодо перевірки/ пакування/маркування товару.

Відповідно до умов доставки FCA (Free Carrier), відправник зобов`язується доставити товари до вказаного покупцем місця перевізника. Продавець несе відповідальність за експорт та доставку вантажу до місця відправлення. Відповідно до статті А8 правила FCA Інкотермс 2020 продавець зобов`язаний нести усі витрати, пов`язані з перевіркою товару, доставкою його до вказаного покупцем місця. Також продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування та маркування товару, крім випадків, коли у відповідній галузі торгівлі звичайним є відвантаження товару без пакування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент у контракті №1 від 25.06.2023 року дійшли згоди, що поставка здійснюється на умовах FCA за Incoterms 2020. Відповідно до цих умов постачання пакування здійснюється продавцем за власний рахунок, окремо покупцем не оплачується. Крім того, умовами контракту передбачено, що ціна товару включає в себе вартість пакування та маркування товару, витрати, пов`язані з його навантаженням і митним оформленням на території Нідерландів. За таких обставин, суд вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість визначити за наданими позивачем документами чи включається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни товару.

В оскарженому рішенні митний орган також зазначив, що в банківському платіжному документі наявне посилання лише на контракт №1 від 25.06.2023 року, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата.

Проте, позивачем на вимогу контролюючого органу було надано лист пояснення №23 від 19.07.2023 року разом з скриншотом банківської сторінки резюме до імпортного договору №1 від 25.06.2023 року, в якому проводиться рух операцій ЗЕД саме по контракту №1 від 25.06.2023 року, що в свою чергу дає змогу ідентифікувати за якою поставкою здійснювалася оплата.

З банківського платіжного документа, який надавався позивачем разом з МД, вбачається: дата виконання платіжної інструкції; сума платежу: 7569,0 доларів США, номер банківського рахунку платника; найменування та адреса платника, номер банківського рахунку отримувача платежу; найменування та адреса отримувача платежу; інформація про платіж: PRPMNT FOR garden dekor items (для предметів садового декору) НОМЕР_1 DD 25.06.2023 року. Та інформація про те, що комісійний збір утримується з платника (OUR).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що посилання митного органу на неможливість ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата є необґрунтованими.

Щодо доводів митного органу про ненадання позивачем страхового полісу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з рахунку-фактури (інвойс) №1 від 25.06.2023 року та з пакувального листа вбачається, що поставка товару здійснювалася на умовах CIF.

Разом з тим, відповідно до Вступу офіційних правил тлумачення Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010, правила Інкотермс здебільшого описують завдання, витрати та ризики, пов`язані з поставкою товару від продавців до покупців. Обране правило Інкотермс має відповідати товару, виду транспорту та насамперед наміру сторін покласти на продавця чи покупця додаткові обов`язки, наприклад обов`язок з організації перевезення чи страхування товару. Правила Інкотермс зазначають, яка сторона контракту (договору) купівлі-продажу зобов`язана забезпечити перевезення чи страхування при поставці товару продавцем покупцеві, і які витрати покладаються на кожну із сторін. Згідно з правилами Інкотермс Перевезення оплачено до (CPT), Перевезення та страхування оплачено до (CIP), Вартість і фрахт (CFR) та Вартість, страхування та фрахт (CIF), назване місце відрізняється від місця поставки. Відповідно до цих чотирьох правил Інкотермс, назване місце це місце призначення, до якого оплачується перевезення Продавцем.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Тобто, витрати на страхування та перевезенню, відповідно правил Інкотермс 2010, вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, щодо необґрунтованості доводів відповідача стосовно того, що в наданих позивачем документах наявні розбіжності та не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-3 ст. 53 МКУ.

Більш того, відповідач взагалі не вказує, які саме складові митної вартості позивачем не підтверджено документально та які саме документи містять розбіжності.

Окрім того, посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

При цьому, колегія суддів наголошує, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Апеляційний суд також зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що наведені у рішеннях митного органу застереження, не є такими, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за основним методом, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально, визначені кількісно і є достовірні, тобто наявні всі складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. А тому не можуть застосовуватись другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук