Рішення

від 24.06.2024 по справі 359/8665/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/491/2024

Справа №359/8665/23

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Громадської організації «Садівницьке товариство «Святище 2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Золочівська сільська рада Бориспільського району Київської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст позовних вимог.

В вересні 2023 року ГО «СТ «Святище-2» звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що СТ «Святище-2» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 10,6 га з цільовим призначенням для садівництва, яка розташовується на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Під час проведення інвентаризації земельних ділянок СТ «Святище-2» було встановлено, що ОСОБА_1 приватизував земельну ділянку площею 0,12 га з цільовим призначенням для садівництва, яка розташовується на території СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 Гнідинська сільська рада Бориспільського району не приймала рішення щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 . Зазначене свідчить про неправомірність приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 та подальшого її відчуження на користь ОСОБА_2 .

Тому ГО СТ «Святище-2» просить суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 №432951, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 квітня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Шакодько О.П., зареєстрований в реєстрі за №1714; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №663198, виданий на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48622763 від 11 вересня 2019 року, прийняте державним реєстратором Гнідинської сільської ради Бориспільського району Кияшко С.М. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, а також скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

В ході підготовчого провадження представник позивача ОСОБА_3 подав заяву про часткову зміну предмету позову, якою просив: визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 №432951, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 квітня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Шакодько О.П., зареєстрований в реєстрі за №1714; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №663198, виданий на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48622763 від 11 вересня 2019 року, прийняте державним реєстратором Гнідинської сільської ради Бориспільського району Кияшко С.М. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415; скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ГО «СТ «Святище-2» земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (а.с.42-43).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2024 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про витребування доказів (а.с.90-91).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.124).

3. Ставлення учасників справи до позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_3 підтримав пред`явлений позов та наполягав на його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 надав до суду відзив на позовну заяву, яким вказав, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім цього, представник відповідача ОСОБА_4 вказав на те, що ГО «СТ «Святище-2» пред`явлені позовні вимоги з порушенням строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився та про своє ставлення до пред`явленого позову не повідомив. На підставі ч.11 ст.128 ЦПК України він був повідомлений про судове засідання через оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.126).

Представник Золочівської сільської ради Бориспільського району направив до суду лист, яким вказав, що проти задоволення позову не заперечує та просить провести розгляд справи без участі представника Золочівської сільської ради Бориспільського району відповідно до норм чинного законодавства.

Представник ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у судове засідання не з`явився та свої пояснення стосовно пред`явленого позову не надав.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що на підставі державного акту серії Р3 №432951, виданого 21 листопада 2000 року Гнідинською сільською радою народних депутатів, ОСОБА_1 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,120 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району (а.с.19).

11 квітня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Шакодько О.П., зареєстрований в реєстрі за №1714. За умовами якого ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,120 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району (а.с.18).

Згідно рішення державного реєстратора Гнідинської сільської ради Бориспільського району Кияшко С.М. №48622763 від 11 вересня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 січня 2022 року (а.с.10).

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі регулюються гл.22 «Припинення прав на землю» ЗК України, гл.25 «Припинення права власності» розділу І «Право власності» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України.

5. Норми права та судова практика, якими суд керується при вирішенні спору.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.6 ЗК України в редакції 1993 року, чинного на час набуття у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення садівництва. Передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Згідно зі ст.17 ЗК України в редакції 1993 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяви про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

За змістом ст.22 ЗК України в редакції 1993 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється

Згідно з пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно до присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власника (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Відповідно до пункту 10 статті 28-1 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом, є дійсними.

У відповідності ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 та ч.1 ст.261ЦК України особа може звернутись до суду за захистом свого цивільного права або інтересу протягом трьох років від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п.3 ч.5 ст.12ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно доч.1,ч.4ст.77,ч.1ст.79,ч.1ст.80ЦПК Україниналежними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування.Суд небере дорозгляду докази,що нестосуються предметадоказування.Достовірними єдокази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

З листа №15 від 25 серпня 2023 року голови ГО «СТ «Святище-2» (а.с.12) вбачається, що ОСОБА_1 ніколи не був членом СТ «Святище-2», земельна ділянка йому не надавалась, жодних погоджень для приватизації земельної ділянки СТ «Святище-2» ОСОБА_1 не видавалось.

Крім цього, з листа Золочівської сільської ради Бориспільського району, у відповідь на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_3 , встановлено, що згідно архівних документів десята сесія Гнідинської сільської ради народних депутатів відбулась 27 квітня 2000 року, одинадцята сесія 07 липня 2020 року. Тому 24 червня 2000 року сесія Гнідинської сільської ради народних депутатів не проводилася та будь-які рішення в цей день не ухвалювались (а.с.13).

На переконання суду, вищевказані листи не є достатніми та достовірними доказами на підтвердження тієї обставини, що Гнідинською сільською радою народних депутатів не приймалось рішення №25 від 24 червня 2000 року про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Крім цього, представником позивача ОСОБА_3 не заявлено клопотання про витребування в ГУ Держгеокадастру м. Києва та Київської області технічної документації із землеустрою про виготовлення документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Натомість, зі змісту технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності ОСОБА_2 , на земельну ділянку в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району, датованої 2006 року, вбачається, що межі земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , у встановленому порядку були перенесені в натурі (на місцевості). При цьому, будь-яких претензій при встановленні земельних меж не виникало. Межі погоджені та спірних питань не виникало.

Аналізуючи положення ЗК України, в редакції 1993 року встановлено, що державний акт на право власності на землю видавався на підставі рішення, зокрема, органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі такого акта безпосередньо залежить від законності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого цей акт видано.

Скасування документів на землю, які були законними в момент видачі, Європейський суд з прав людини вважає втручанням у право власності у формі позбавлення майна (справа «Кривенький проти України», рішення від 16 травня 2017 року).

З матеріалів справи вбачається, що представник Золочівської сільської ради Бориспільського району як правонаступник Гнідинської сільської ради Бориспільського району у судових засіданнях участі не приймав, письмові пояснення щодо позовних вимог не надав. Така позиція сільської ради дає підстави стверджувати, що сільська рада не підтвердила тієї обставини, що відповідне рішення не приймалося.

За таких обставин суд вважає, що підстави для визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р3 №432951, виданого на ім`я ОСОБА_1 , відсутні.

У зв`язку з тим, що позивачем не доведено неправомірність набуття права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, тому ОСОБА_1 , будучи власником земельної ділянки площею 0,120 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району, мав прав відчужити цей об`єкт нерухомого майна у власність ОСОБА_6 . Вказана обставина свідчить про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки не суперечить актам цивільного законодавства. Тому підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 квітня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку, та витребування земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району, на користь ГО «СТ «Святище-2», також відсутні.

Крім цього, з доводів представника відповідача ОСОБА_4 позивачем пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

В силу ч.1, ч.2 ст.81 ЦПК України позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. В свою чергу, відповідач, навпаки, зобов`язаний довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження тієї обставини, що ГО «СТ «Святище-2» проводилась інвентаризація земельних ділянок в ході якої і були встановлені обставини щодо неприйняття рішення Гнідинською сільською радою Бориспільського району про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та часу проведення такої інвентаризації. В той час як спірна земельна ділянка була набута у власність ОСОБА_1 у 2000 році.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.11 постанови №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Так, у задоволенні позову, пред`явленого ГО «СТ «Святище-2», відмовлено у зв`язку з його безпідставністю. В такому випадку суд не застосовує строк позовної давності до спірних правовідносин.

Інших доказів, які б спростовували вищезазначені висновки суду, сторони не на надали.

7. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжних інструкції № (а.с.1,41,88) вбачається, що при пред`явленні позову до суду ГО «СТ «Святище-2» сплачено судовий збір у розмірі 16104 гривень. Однак у задоволенні пред`явленого позову відмовлено в повному обсязі. Тому суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу витрат на оплату судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.2, ч.3 ст.152, ст.155 ЗК України, ч.1, ч.3 ст.6, ст.17, ст.22 ЗК України в редакції 1993 року, ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.215, ч.1 ст.256, ч.1 ст.257, ч.1 ст.261, ч.4, ч.5 ст.267, ч.1ст.321ЦК України, ч.1 ст.4, п.3 ч.5 ст.12, ч.1 ст.13, ч.1, ч.4 ст.77, ч.1 ст.79, ч.1 ст.80, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Громадської організації «Садівницьке товариство «Святище 2» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки, визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного рішення суду 04 липня 2024 року.

Суддя: В.В. Журавський