Постанова

від 18.11.2024 по справі 359/8665/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 359/8665/23

номер провадження 22-ц/824/15455/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Громадської організації «Садівницьке товариство «Святище - 2» - Спаського Андрія Юрійовича

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2024 року /суддя Журавський В.В./

у справі за позовом Громадської організації «Садівницьке товариство «Святище - 2» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, Золочівська сільська рада Бориспільського району Київської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ГО «СТ «Святище-2» звернулась до суду з вказаним позовом, з урахуванням просило суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 №432951, виданий на ім`я ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 квітня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Шакодько О.П., зареєстрований в реєстрі за №1714; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №663198, виданий на ім`я ОСОБА_4 ; визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48622763 від 11 вересня 2019 року, прийняте державним реєстратором Гнідинської сільської ради Бориспільського району Кияшко С.М. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, а також скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району на користь позивача. /а.с. 86/

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 132-137/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ГО «Садівницьке товариство «Святище - 2» - Спаський А.Ю. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи. Зокрема, про неправомірність приватизації, а відтак і подальшого відчуження земельної ділянки вказує той факт, що видача Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 здійснювалась на підставі не існуючого рішення Гнідинської сільської ради, адже відповідно до відповіді на адвокатський запит 24.06.2000 року сесія Гнідинської сільської ради народних депутатів не проводилася та будь-які рішення в цей день не приймалися. Відтак всі наступні дії зокрема укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є незаконними. Позивач дізнався про особу, власника земельної ділянки 21.01.2022 року після отримання Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Реєстрація права власності відповідача на земельну ділянку кадастровий номер 3220882600:04:002:0415 проведена незаконно. Крім того, наявність у Державному земельному кадастрі інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, буде порушувати принцип об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ДЗК.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що на підставі державного акту серії Р3 №432951, виданого 21 листопада 2000 року Гнідинською сільською радою народних депутатів, ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,120 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району (а.с.19).

11 квітня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Шакодько О.П., зареєстрований в реєстрі за №1714. За умовами якого ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,120 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташовується в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району (а.с.18).

Згідно рішення державного реєстратора Гнідинської сільської ради Бориспільського району Кияшко С.М. №48622763 від 11 вересня 2019 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0415, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 січня 2022 року (а.с.10).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України про те, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 6 ЗК України в редакції 1993 року, чинного на час набуття у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення садівництва. Передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Згідно зі ст. 17 ЗК України в редакції 1993 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяви про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

За змістом ст. 22 ЗК України в редакції 1993 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється

Згідно з пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно до присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власника (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Відповідно до пункту 10 статті 28-1 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом, є дійсними.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.77, ч.1 ст.79, ч.1 ст.80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Єдиними доказами на які посилається позивач це лист №15 від 25 серпня 2023 року голови ГО «СТ «Святище-2» (а.с.12) з якого вбачається, що ОСОБА_3 ніколи не був членом СТ «Святище-2», земельна ділянка йому не надавалась, жодних погоджень для приватизації земельної ділянки СТ «Святище-2» ОСОБА_3 не видавалось; лист Золочівської сільської ради Бориспільського району, у відповідь на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_1 , яким повідомлено, що згідно архівних документів десята сесія Гнідинської сільської ради народних депутатів відбулась 27 квітня 2000 року, одинадцята сесія - 07 липня 2020 року. Тому 24 червня 2000 року сесія Гнідинської сільської ради народних депутатів не проводилася та будь-які рішення в цей день не ухвалювались (а.с.13).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що вищевказані листи не є достатніми та достовірними доказами на підтвердження тієї обставини, що Гнідинською сільською радою народних депутатів не приймалось рішення №25 від 24 червня 2000 року про передачу у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки.

Клопотання про витребування в ГУ Держгеокадастру м. Києва та Київської області технічної документації із землеустрою про виготовлення документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивачем не заявлялось.

Натомість, зі змісту технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності ОСОБА_4 , на земельну ділянку в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району, датованої 2006 року, вбачається, що межі земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_4 , у встановленому порядку були перенесені в натурі (на місцевості). При цьому, будь-яких претензій при встановленні земельних меж не виникало. Межі погоджені.

Аналізуючи положення ЗК України, в редакції 1993 року встановлено, що державний акт на право власності на землю видавався на підставі рішення, зокрема, органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі такого акта безпосередньо залежить від законності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого цей акт видано.

Скасування документів на землю, які були законними в момент видачі, Європейський суд з прав людини вважає втручанням у право власності у формі позбавлення майна (справа «Кривенький проти України», рішення від 16 травня 2017 року).

З матеріалів справи вбачається, що представник Золочівської сільської ради Бориспільського району як правонаступник Гнідинської сільської ради Бориспільського району у судових засіданнях участі не приймав, письмові пояснення щодо позовних вимог не надав.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підстави для визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р3 №432951, виданого на ім`я ОСОБА_3 , відсутні.

Доводи апеляційної скарги зводиться до переоцінки доказів, яким надана вірна оцінка судом першої інстанції.

Не є достатнім для визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №432951, виданого на ім`я ОСОБА_3 лист Золочівської сільської ради Бориспільського району, у відповідь на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_1 , яким повідомлено, що згідно архівних документів десята сесія Гнідинської сільської ради народних депутатів відбулась 27 квітня 2000 року, одинадцята сесія - 07 липня 2020 року. Тому 24 червня 2000 року сесія Гнідинської сільської ради народних депутатів не проводилася та будь-які рішення в цей день не ухвалювались, оскільки він суперечить іншим доказам у справі - технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності ОСОБА_4 , на земельну ділянку в СТ «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району, 2006 року /а.с. 15/ та самому державному акту /а.с. 19/, що скріплений печаткою Гнідинської сільської ради, підписаний Головою Ради.

В судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, представник позивача повідомив, що з 1991 року спірна земельна ділянка нікому не виділялась, водночас жодних доказів цього не надав. Разом з тим, ОСОБА_4 є членом кооперативу СТ «Святище-2» з 2016 року, а межі земельної ділянки зі всіх сторін погоджені з сусідніми власниками.

Апеляційний суд вказує на те, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог задля обґрунтованих підстав втручання у правомірне володіння майном ОСОБА_4 , оскільки протилежного позивачем не доведено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Громадської організації «Садівницьке товариство «Святище - 2» - Спаського Андрія Юрійовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: