Рішення

від 10.07.2024 по справі 362/3815/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3815/23

Провадження № 2/362/385/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2024 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради про визнання будівництва самочинним і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в обґрунтування вимог якого зазначив, що він є власником нерухомого майна у вигляді приватного будинку з господарським будівлями які знаходяться на земельних ділянках із кадастровими номерами 3210700000:02:013:0203 й 3221484000:07:013:0145 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначив, що відповідачкою здійснюється будівництво об`єкту нерухомого майна на суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 .

Проте, позивач вважає вказане будівництво таким що порушує його права та інтереси як суміжного землекористувача та завдає йому шкоди оскільки таке будівництво здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Посилаючись на відповідні положення цивільного законодавства стосовно будівництва в населених пунктах, керуючись статтею 376 ЦК України, позивач просить:

- визнати самочинним будівництво на суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 ;

- скасувати повідомлення про початок будівельних робіт на суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання відповідачку здійснити перебудову об`єкта будівництва на суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 , з дотриманням містобудівних умов та ДБН Б.2.-12:2019 (т.с. 1, а.с. 87 94).

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою від 13 липня 2023 року за заявою представника позивача витребувано від ОСОБА_3 належним чином завірену копію проєкту будівництва об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 104).

Ухвалою від 13 липня 2023 року частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_2 продовжувати будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 105 106).

Ухвалою від 24 липня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.с. 1, а.с. 124 125).

Ухвалою від 02 серпня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів (т.с. 1, а.с. 147).

Третьою особою надано суду письмові пояснення із проханням відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки відповідачкою дотримано усіх вимог спеціального законодавства відносно початку та здійснення будівництва об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 162 166).

Ухвалою від 08 серпня 2023 року за заявою представника позивача повторно витребувано від ОСОБА_3 належним чином завірену копію проєкту будівництва об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 179).

Представником відповідачки надано відзив на позов у якому остання просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач не надав суду доказів про його право власності на нерухоме майно і земельні ділянки із кадастровими номерами 3210700000:02:013:0203 й 3221484000:07:013:0145 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, представником зазначено, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідачка здійснює будівництво об`єкту нерухомого майна із порушенням містобудівних умов та ДБН (т.с. 1, а.с. 192 197).

На ухвалу суду від 08 серпня 2023 року судом отримано витребувану від ОСОБА_3 належним чином завірену копію проєкту будівництва об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 2, а.с. 158 183).

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 листопада 2020 року вбачається, що відповідачка є власником земельної ділянки площею 0,1 гектарів, кадастровий номер 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 198).

На замовлення відповідачки ФОП ОСОБА_3 розроблено проєкт індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.с. 2, а.с. 158 183).

Із доданих до позову отриманих на запит представника позивача письмових доказів, судом встановлено наступне (т.с. 1, а.с. 12, 13, 14 15, 16 30).

Наказом №09/22.02-24від 10.06.2021року наказомзаступника начальникаУправління містобудування,архітектури таконтролю зарозвитком інфраструктуриВасильківської міськоїради начальника відділумістобудування,архітектури таземлекористування затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва ОСОБА_2 індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 13).

В матеріалах справи містяться додані до позову містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва ОСОБА_2 індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1 гектарів, кадастровий номер 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 14 15).

Також, до позову додано форму додатка 2-1 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 року № 681) повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1) стосовно будівництва ОСОБА_2 індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1 гектарів, кадастровий номер 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 16 30).

У даному випадку суд не вбачає порушення відповідачкою положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як наслідок, суд вважає, що відповідачка на достатніх правових підставах розпочала будівництво на належній їй земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Отже, відповідачка вчинила необхідні дії законного початку будівництва, яке у встановленому законом порядку узгоджено із відповідним органом місцевого самоврядування.

У зв`язку із цим, відсутні підстави вважати, що здійснюване відповідачкою будівництво є самочинним, як наполягає позивач.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що він є власником нерухомого майна у вигляді приватного будинку з господарським будівлями які знаходяться на земельних ділянках із кадастровими номерами 3210700000:02:013:0203 й 3221484000:07:013:0145 за адресою: АДРЕСА_1 .

Натомість, до позову не додано та під час розгляду справи позивачем не надано суду прямих, достовірних, належних і беззаперечних доказів того, що позивач дійсно є власником двох земельних ділянках із кадастровими номерами 3210700000:02:013:0203 й 3221484000:07:013:0145 та розташованими на них будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, додані до позову роздруківки технічного паспорту будинку садибного типу, витяг з реєстру будівельної діяльності, схема розташування будівель, витяги з Державного земельного кадастру та надані під час розгляду справи повідомлення про початок виконання будівельних робіт, будівельний паспорт, технічний паспорт, витяг з реєстру будівельної діяльності та роздруківки із за стосунку «Дія», не підтверджують права власності позивача на об`єкти нерухомості які збудовано на земельних ділянках із кадастровими номерами 3210700000:02:013:0203 й 3221484000:07:013:0145 та розташованими на них будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 34, 35 41, АДРЕСА_2 , 43 47, 48 51, т.с. 2, а.с. 140, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 ).

Окрім цього, відповідно до п. 178 Порядку ведення Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі.

Додані до позову витяги із ДЗК датовані 23 і 24 березня 2023 року, а тому станом на дату подання позовної заяви (26 червня 2023 року) вже були недійсними.

Позивачем подано копію першої сторінки повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстроване 20.12.2013 року, відповідно до якого планувалося будівництво господарської споруди (відпочинкового блоку).

Будівельний паспорт теж видавався для будівництва господарської споруди (відпочинкового блоку).

Технічний паспорт на нерухоме майно, у тому числі на будинок садибного типу, не є правовстановлюючим документом, не підтверджує право власності, право користування чи будь-яке інше право особи на дане майно.

Вказані документи не містять чіткого формулювання (запису) про те, що позивачу на праві приватної власності дійсно належать будь-які будівлі чи споруди господарського призначення за вказаною адресою.

При цьому, із текстового повідомлення, вбачається що декларацію про готовність об`єкта до експлуатації повернуто на доопрацювання (т.с. 2, а.с. 146).

Отже, позивач не довів перед судом обставин введення в експлуатацію будівель і споруд на належних йому земельних ділянках та набуття ним права власності на них.

Оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що він дійсно є власником будівель і споруд розташованих на сусідній (суміжній) земельній ділянці, суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення його прав.

У зв`язку із цим, суд об`єктивно позбавлений можливості захистити права та інтереси позивача, оскільки такі права та інтереси позивача не оформлено (не зареєстровано) у встановленому законом порядку.

Одночасно, суд враховує норму частини сьомої статті 376 ЦК України (на яку посилається позивач), яка передбачає, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Тобто, позивач який не є органом місцевого самоврядування, як фізична особа не наділений правом звертатися до суду в порядку статті 376 ЦК України із позовом про зобов`язання особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Також, вирішуючи справу по суті, суд погоджується та приймає до уваги заперечення сторони відповідачки які викладено за змістом відзиву на позов.

???Відповідно до містобудівних умов та ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова території» при розташуванні об`єкту будівництва повинні бути дотримані пожежні відстані до межі земельної ділянки (3 метри) та сусідніх споруд від 6 до 8 метрів.

???Натомість, містобудівні умови та обмеження які видано відповідачці не містять інформації щодо таких відстаней.

При цьому, відповідно до державних будівельних норм протипожежні відстані не є абсолютними та однаковими; вони встановлюються відповідно до даних ДБН у залежності від ступеню вогнестійкості будівель, типу будівель, наявності чи відсутності віконних прорізів, району розташування будівель та ряду інших факторів.

Між житловими, садовими, дачними будинками (та господарськими будівлями) І та II ступеню вогнестійкості та будинками III ступеню вогнестійкості протипожежний розрив має бути 8 м.

Проте, відсутні підстави вважати обґрунтованими доводи позивача про відстань між об`єктом будівництва і відпочинковим блоком (літера «Б») менше ніж 6 метрів, оскільки позивач не підтвердив факт введення в експлуатацію відпочинкового блоку (літера «Б») та не надав суду правовстановлюючі документи на даний блок із підтвердженням права власності позивача на нього.

Відповідачу видані Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, відповідно до яких відповідач має право здійснювати виключно будівництво індивідуального житлового будинку.

У Повідомленні про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1), відповідно до якого відповідачем здійснюється будівництво, у рядку «Назва об`єкта будівництва» зазначається, що відповідно до даного повідомлення буде здійснюватися нове будівництво індивідуального житлового будинку.

У таблиці «Кількість квартир у житловому будинку та їх площа» даного Повідомлення в усіх клітинках зазначаються прочерки, що означає, що відповідачем не здійснюється будівництво квартир на даному об`єкті будівництва.

Стосовно доводів позивача про те, що земельна ділянка відповідачки знаходиться в місці розташування парку, зелені насадження загального користування, суд враховує наступне.

Управлінням містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради надано викопіювання з Генерального плану м. Васильків та викопіювання з плану зонування м. Васильків з орієнтовним місцем розташування земельної ділянки Відповідача (т.с. 1, а.с. 32 на звороті, 33).

На даному викопіюванні з Генерального плану м. Васильків чітко вказано, що земельна ділянка відповідачки знаходиться у зоні «Території садибної забудови».

На викопіюванні з плану зонування м. Васильків теж чітко відображено, що земельна ділянка відповідачки знаходиться у зоні «Житлові зони» Ж-1 «Зона садибної забудови».

Стосовно доводів позивача про затемнення його земельної ділянки, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Однак, позивач не надав суду доказів того, що будівництвом відповідачки завдається затінення його земельної ділянки.

Зокрема, за висновками викладеними у Постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року по справі № 606/3073/19, факт затінення земельної ділянки може, бути встановлений висновком відповідної експертизи сертифікованого експерта чи експертної установи.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 01 червня 2023 року по справі № 683/1811/17 зазначив, що, установивши, що позивач не довела порушення її прав, оскільки не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилалася в позові, а саме, що зведені відповідачем навіс та огорожа затіняють її будинок та заливають його стічними водами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні її позову.

Відносно наданих позивачем висновку експерта № 654/0902923 від 26 вересня 2023 року та висновку експерта № 1744/03-2024 від 12 березня 2024 року, суд вважає наступне (т.с. 2, а.с. 3 53, а.с. 197 219).

15 лютого 2023 року позивачем написано заяву про проведення експертизи до судового експерта ОСОБА_4 .

15 лютого 2024 року між позивачем і судовим експертом ОСОБА_4 укладено Договір на виконання робіт з проведення будівельно-технічної експертизи.

Судовим експертом ОСОБА_4 виставлено позивачу рахунок на оплату.

Судовим експертом ОСОБА_4 пронумеровано та прошнуровано відповідний висновок експерта.

12 березня 2024 року між позивачем і судовим експертом ОСОБА_4 підписано Акт здачі-приймання висновку експерта в якому зазначається, що виконавцем даних послуг є ОСОБА_4 , який приступив до роботи 15.02.2024 року, а закінчив роботу 12.03.2024 року.

Проте експертне дослідження № 1744/03-2024 від 12 березня 2024 року проведено та здійснено іншим судовим експертом ОСОБА_5 .

Тобто, позивач написав заяву про проведення експертизи та уклав договір на проведення даної експертизи із одним судовим експертом, а він передоручив проведення даної експертизи іншому судовому експерту ОСОБА_5 (про що зазначено також у самому висновку), а після того як судовий експерт ОСОБА_5 здійснив експертне дослідження та сформував висновки, судовий експерт ОСОБА_4 пронумерував та прошнурував дані висновки та передав позивачу за Актом здачі-приймання.

Проте, відповідно до ч. 5 ст. 72 Цивільного процесуального кодексу України експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.

Відповідно до положень пункту 3 розділу IІ Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установа, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3505/5 (далі Інструкція), на судового експерта покладаються такі обов`язки:

2) прийняти до виконання доручену йому експертизу;

3) особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання;

4) повідомити в письмовій формі орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані.

Відповідно до положень пункту 4 розділу IІ Інструкції судовому експерту забороняється:

1) передоручати проведення експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку;

3) вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі з питань права;

6) приймати до виконання проведення експертизи, якщо її проведення не доручено йому особисто.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень, судовий експерт ОСОБА_4 був зобов`язаний прийняти до власного виконання вказану експертизу, особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання.

Натомість, у разі якщо поставлене питання виходить за межі його компетенції чи кваліфікації за відповідною експертною спеціальністю або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані, судовий експерт Свістунов Ігор Сергійович був зобов`язаний повідомити позивача про неможливість проведення експертизи та повернути позивачу надані документи.

Проте, судовий експерт ОСОБА_4 не мав правових підстав передоручати проведення експертизи іншій особі, у тому числі судовому експерту ОСОБА_5 .

Натомість, судовий експерт Малий Олексій Вікторович, не мав правових підстав приймати до виконання проведення даної експертизи, оскільки її проведення не доручено йому особисто.

Таким чином, експертиза № 1744/03-2024 від 12 березня 2024 року, проведена на замовлення позивача, здійснена із наведеними вище порушеннями законодавства, а тому не є належним і допустимим доказом обставин на які посилається позивач.

В частині обґрунтованості висновку експерта № 654/0902923 від 26 вересня 2023 року, суд враховує таке.

По першому питанню щодо невідповідності ДБН слід врахувати, що позивач не підтвердив факт введення в експлуатацію відпочинкового блоку (літера «Б») та не надав суду правовстановлюючі документи на даний блок із підтвердженням права власності позивача на нього, а тому суд критично оцінює та не приймає до уваги висновок експерта стосовно відстані між об`єктом будівництва і відпочинковим блоком (літера «Б») менше ніж 6 метрів.

Абзац відповіді 1-3 висновків експерта є абстрактним та не містить зазначення конкретних пунктів ДБН які експерт вважає порушеними.

Відповідь експерта про «можливість» класифікувати об`єкт будівництва відповідачки як багатоквартирний будинок, що не відповідає назві виданих відповідачці містобудівних умов, також не містить зазначення конкретних пунктів ДБН які експерт вважає порушеними.

Ознаки об`єкта будівництва відповідачки як об`єкта «нового будівництва» про, що вказано у відповіді № 4 висновків експерта є абсолютно логічним, оскільки відповідачка будує новий об`єкт будівництва і вказана обставина не окремою самостійною підставою для визнання вказаного будівництва самочинним.

Серед іншого, суд звертає увагу на формулювання питань та правове значення відповідей на них, що викладені у наданих позивачем висновках експерта.

Наказом Міністерстваюстиції України від 08.10.1998року № 53/5 затверджено, Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Пунктом 5 розділу ІІ рекомендацій визначено «Будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертизи».

Зокрема, 5.1. Основними завданнями будівельно-технічної експертизи є:

-визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

-визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

-визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

-визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

-визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів;

-визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів;

-визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо;

-визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Також, пунктом 5.1.1. надається орієнтовний перелік вирішуваних питань:

Чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Чи відповідають виконані будівельні роботи проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Чи відповідають об`єкти (будівлі, споруди тощо) проектно-технічній документації на їх будівництво (ремонт, реконструкцію) та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Чи відповідають виконані будівельні роботи (або окремі елементи об`єктів нерухомого майна, конструкції, вироби, матеріали тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Яке функціональне призначення приміщень? Чи належать приміщення будинку до нежитлових (допоміжних)?

Натомість, на думку суду, формулювання питань та правове значення відповідей на них, що викладені у висновку експерта № 654/0902923 від 26 вересня 2023 року, є такими, що не надають суду конкретних і фактичних відомостей про те:

- чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)?

- якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

- чи відповідають виконані будівельні роботи проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва?

- якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

- чи відповідають об`єкти (будівлі, споруди тощо) проектно-технічній документації на їх будівництво (ремонт, реконструкцію) та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва?

- якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

- чи відповідають виконані будівельні роботи (або окремі елементи об`єктів нерухомого майна, конструкції, вироби, матеріали тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)?

- якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

- чи належать приміщення збудоване позивачкою до будівництва індивідуального житлового будинку?

Як наслідок, у суду відсутні підстави категорично стверджувати про істотність відхилення будівництва відповідачки від вимог будівельних норм і правил на які посилається позивач.

При цьому, позивачу слід визначитись із обраним способом захисту свого права, оскільки за змістом позову позивач зазначає про необхідність знесення самочинно збудованого нерухомого майна, а в прохальній частині позову просить зобов`язання відповідачку здійснити перебудову об`єкта будівництва.

Як підсумок, в супереч вимогам статей 76 84 ЦПК України, позивачем не доведено перед судом факт порушення його законних прав діями відповідачки щодо здійснюваного нею будівництва.

Отже, під час розгляду справи позивачем не виконано передбаченого статтею 81 ЦПК України обов`язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, позивач не довів тих обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: конкретних обставин порушення відповідачкою будівельних норм і правил.

Таким чином, суд приходить до переконливого висновку про відсутність правових підстав для визнання самочинним будівництва відповідачки, скасування повідомлення про початок будівельних робіт та зобов`язання відповідачки здійснити перебудову об`єкта будівництва.

За таких обставин, позов є безпідставним і необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Воднораз, обґрунтовуючи дане судове рішення, суд керується нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно із яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, за нормою пункту 8 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення даного рішення суд вирішує питання про те чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки суд відмовляє у позові, слід вважати, що відпали підстави для подальшого забезпечення даного позову, а тому необхідно скасувати заходи забезпечення позову.

Одночасно, на підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у позові судові витрати пов`язані з розглядом справи у вигляді сплати позивачем судового збору та за подачу заяви про забезпечення позову, слід покласти на позивача (т.с. 1, а.с. 9, 68, 121).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтею 376 ЦК України, статтями 1 13, 19, 23, 27, 34, 48, 76 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 265, 273 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради про визнання будівництва самочинним і зобов`язання вчинити дії.

Скасувати застосовані ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2023 року заходи забезпечення позову, у вигляді заборони ОСОБА_6 продовжувати будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по вулиці Ковніра в місті Василькові Обухівського району Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного рішення суду 10 липня 2024 року.