Постанова

від 05.02.2025 по справі 362/3815/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №362/3815/23 Головуючий у 1 інстанції: Марчук О.Л.

Провадження №22-ц/824/2118/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради про визнання будівництва самочинним і зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання будівництва самочинним і зобов`язання вчинити дії.

Просив суд визнати самочинним будівництво на суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 ; скасувати повідомлення про початок будівельних робіт на суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 здійснити перебудову об`єкта будівництва на суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 , з дотриманням містобудівних умов та ДБН Б.2.-12:2019 (т.с. 1, а.с. 87 - 94).

В обґрунтування позову зазначив, що позивач є власником нерухомого майна у вигляді приватного будинку з господарським будівлями, які розташовані на земельних ділянках із кадастровими номерами 3210700000:02:013:0203 й 3221484000:07:013:0145 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 здійснює будівництво об`єкту нерухомого майна на суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що вказане будівництво порушує його права та інтереси як суміжного землекористувача та завдає йому шкоди, оскільки воно здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 06 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо відстані між будинками сторін, пославшись на норми ДБН, які не містять таких даних.

Висновки суду першої інстанції не відповідають нормам права, зокрема Містобудівним умовам та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Судом не були враховані рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 30.03.2012.

Зазначив, що відповідачкою були порушені будівельні норми, що підтверджуєтеся експертними висновками.

Станом на 26.09.2023 об`єкти незавершеного будівництва позивача та відповідача вже набули певної форми, а тому перемістити їх неможливо, що дає можливість встановити порушення відстані між ними.

Позивач звертався до відповідних органів за відповідним захистом в порядку передбаченим ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", але у зв`язку з прийняттям КМУ Постанови №303 від 13.03.2022 йому було відмовлено у вчинені необхідних дій.

Фактичне будівництво не відповідає заявленому у повідомленні про виконання будівельних робіт, що підтверджується висновком судового експерта Свістунова І.С. від 26.09.2023, в якому зазначено, що будову відповідачки можливо класифікувати як багатоквартирний будинок.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

29.10.2024 ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Семенець Г.Л. підтримала апеляційну скаргу. Просила її задовольнити.

Представник відповідача адвокат Старча С.А. та представники третьої особи Васильківської міської Ради Щупак Л.В. і Шамаєв О.І. заперечували проти апеляційної скарги. Просили її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з`явились судове засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 листопада 2020 року вбачається, що відповідачка є власником земельної ділянки площею 0,1 гектарів, кадастровий номер 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 198).

На замовлення відповідачки ФОП ОСОБА_3 розробив проект індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.с. 2, а.с. 158 - 183).

Із доданих до позову отриманих на запит представника позивача письмових доказів, судом встановлено наступне (т.с. 1, а.с. 12, 13, 14 - 15, 16 - 30).

Наказом № 09/22.02-24 від 10.06.2021 заступника начальника Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради - начальника відділу містобудування, архітектури та землекористування затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва ОСОБА_2 індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 13).

В матеріалах справи містяться додані до позову містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва ОСОБА_2 індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1 гектарів, кадастровий номер 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 14 - 15).

Також, до позову додано форму додатка 2-1 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 року № 681) - повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1) стосовно будівництва ОСОБА_2 індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1 гектарів, кадастровий номер 3210700000:02:013:1095 по АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 16 - 30).

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції не вбачав порушень відповідачкою положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 16 ЦК України припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, визначено одними із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно положень частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеній процесуальній нормі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми та з системного аналізу положень статтей 16, 386, 391 ЦК України випливає, що позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що позивач є власником будинку площею 207.8 кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_2 , розташований на земельних ділянках кадастрові номери 3210700000:02:013:0203 і 3221484000:07:013:0145.

Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки 312070000002:013:1095 розташованій по АДРЕСА_1 .

Згідно з наказом Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради. Київській області за № 09/22.02-24 від 10.06.2021 було розглянуто заяву ОСОБА_2 і затверджено містобудівні умови та обмеження для індивідуального будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , надано повідомлення про початок виконання будівельних робіт для будівництва індивідуального житлового будинку.

Згідно зі ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно з висновком судового експерта за № 654/09-2023 від 26.09.2024, встановлено наступне :

Порівнюючи вимоги нормативної літератури у галузі будівництва щодо регламентованих відстаней протипожежних розривів в залежності від ступеню вогнестійкості конструктивних елементів будівель, зі схемою взаємного розташування об`єктів дослідження, що складена за підґрунті результатів проведеного візуально-інструментального обстеження, можливо стверджувати, що положення тих самих вимог порушені у відношенні наступного: мінімальна відстань у світлі між зовнішніми огороджувальними конструкціями об`єкту незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , який розміщений в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:02:013:1095, та відпочинковим блоком (літ. «Б») за адресою: АДРЕСА_1 , становить 4,29 м, що не відповідає регламентованому нормативними документами (таблиця 15.2 ДБН Б.2.2-12:2018, ДБН Б.2.2-12:2019 значенню, що встановлене на рівні не менше 6 м.

Незавершений будівництвом об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим 3210700000:02:013:1095, порушує вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», а також ДБН В. 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва, вимоги» у відношенні регламентованих відстаней протипожежних розривів та з поширення пожежі між будинками відповідно, тим самим не відповідає положенням наданих на дослідження містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва, що затверджені наказом від 10.06.2021 № 09/22.02-24 Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської ради, які містять посилання на вказані нормативні акти.

За переліком об`ємно-планувальних та конструктивних характеристик об`єкту незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3210700000:02:013:1095, відповідно до положень чинної нормативної літератури у галузі будівництва, а саме ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» Зі Зміною № 1, вказану будову можливо класифікувати як багатоквартирний будинок, що не відповідає зазначеній в містобудівних умовах та обмеженнях на проектування об`єкта будівництва, затверджених і від 10.06.2021 № 09/22.02-24, назві об`єкту будівництва, а саме «Будівництво індивідуального житлового будинку»

Беручи до уваги факт відсутності будівель та споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 3210700000:02:013:1095 станом на березень 2020 року, що відображена загальнодоступним картографічним сервісом від компанії Google, а також відомості, що містяться в наданих на дослідження містобудівних умовах та обмеженнях на проектування об`єкта будівництва, які затверджені наказом від 10.06.2021 № 09/22.02-24 Управління побудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , за видом будівництва належить до об`єктів «нового будівництва».

Технічна можливість приведення незавершеного будівництвом об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на який зміщений в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:02:013:1095, у відповідність до вимог нормативних документів шляхом повного або часткового демонтажу конструктивних елементів існує та потребує розробки проектної документації на реконструкцію, згідно з вимогами ДБН А.2.2-3:2014, а також належним виконанням будівельних робіт з дотриманням регламенту. відповідних нормативних актів у галузі будівництва.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 12.03.2024 за № 1744/03-2024 встановлено, що Об`ємно-планувальні рішення триповерхової будівлі по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , які визначені проектною документацією 1901/21-АР (в наданому до дослідження обсязі) відповідають вимогам, що висуваються до багатоквартирних житлових будинків

Статтею 103 Земельного Кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно зі ст. 104 Земельного Кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Згідно із частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до частин першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому, за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Зазначений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19 (провадження № 61-18648св20), та 31 травня 2021 року, справа № 320/1889/17-ц, (провадження № 61-8737св20)

Таким чином матеріалами справи встановлені і повністю проігноровані судом першої інстанції суттєві порушення в будівництві, яке здійснює відповідач, які порушують права позивача, оскільки за проектом індивідуального житлового будинку, який був наданий відповідачем, будинок зазначений як індивідуальний, але за фактичним будівництвом відноситься до розряду багатоквартирних, що загалом підтверджено експертними висновками.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо зобов`язання відповідачки здійснити перебудову об`єкта будівництва, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 3210700000:02:013:1095, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з дотриманням містобудівних умов та ДБН Б.2.2-12:2019, повністю відповідає обраному позивачем способу захисту прав, тобто припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Щодо вимог про визнання будівництва самовільним колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій», статей 26, 29 та 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будівництво об`єктів архітектури здійснюється відповідно до затвердженої замовником будівництва у встановленому порядку проектної документації.

Такий проект розробляється відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а у разі, якщо об`єкт будівництва належить до IV і V категорій складності, то розроблений проект підлягає обов`язковій експертизі. До проекту будівництва зміни можуть внести у встановленому порядку лише за згодою замовника будівництва та за погодженням з розробником первинної проектної документації.

Якщо внаслідок корегування проекту було змінено проектні рішення, то скорегований проект підлягає повторній експертизі.

Судом першої інстанції встановлено, що дозвіл органом місцевого самоврядування було надано дозвіл на нове будівництво і обслуговування індивідуального житлового будинку.

Експертиза проекту будинку не проводилась, причин и не проведення експертизи не зазначені.

Надані позивачем експертні висновки свідчать про те, що здійснюється будівництво багатоквартирного будинку з порушенням норм ДБН і правил добросусідства.

Єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права на нерухоме майно є реєстр прав власності на нерухоме майно, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), право встановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно з ч.1 Закону України «Про Іпотеку» визначено поняття об`єкту незавершеного будівництва, це об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

З правової точки зору об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю з моменту його державної реєстрації в реєстрації прав на нерухомі річі, але до моменту здачі його в експлуатацію.

Правовстановлюючим документом з 2016 року виступає витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

Тільки після проведення державної реєстрації права власності, самочинне будівництво набуває цивільної оборотоздатності, може вільно відчужуватися та переходити від однієї особи до іншої.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачка отримала певний дозвіл на початок будівництва, та мала право розпочати роботи.

Але будівництво здійснене з порушенням норм ДБН хоча із наявністю дозволу Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради, до введення його в експлуатацію вважається самочинним і окремо не потребує додаткового визнання.

Якщо будівництво здійснюється за дозволом, але з певними порушеннями, то наслідком таких порушень є неприйняття об'єкту в експлуатацію і не внесення даних в реєстр нерухомого майна.

Щодо скасування повідомлення про початок робіт, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Повідомлення про початок робіт видано Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради.

Однак, зазначена установа приймає участь у справі як третя особа, без самостійних вимог і не залучена до участі в справі в якості відповідача.

Окрім того, суду не надано доказів того, що були здійснені певні порушення Управлінням містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради при видачі такого повідомлення, а тому підстави для задоволення таких вимог у суду відсутні.

Зі свого боку Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради має здійснити контроль за будівництвом відповідачки, та пересвідчитись у відповідності проекту будівництва відповідним будівельним нормам та відповідність будівництва Закону України «Про планування і забудову територій», та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і ДБН.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції зводиться до відсутності права позивача заявляти подібний позов.

Звертаєм увагу на те. що державний реєстр нерухомого майна перебуває у вільному доступі, принаймні судів, які можуть пересвідчитись і перевірити наявність права власності у позивач на певний об`єкт нерухомості, що і було зроблено апеляційним судом.

Згідно з аналізом ст. 376 ЦК України ст. ст. 103,104 ЗК України позивач не обмежений заявляти позов щодо захисту свого права.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що Управлінням містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради надано викопіювання з Генерального плану м. Васильків та викопіювання з плану зонування м. Васильків з орієнтовним місцем розташування земельної ділянки Відповідача, де заначено, що земельна ділянка відповідачки знаходиться у зоні «Території садибної забудови», колегія суддів звертає увагу що для початку будівництва наданий проект індивідуального будинку, на багатоквартирного, що встановлено відповідними експертними висновками, які суд першої інстанції не проаналізував і не заначив вагомі доводи їх неприйняття.

Аналіз суду першої інстанції щодо експертних висновків звівся більше до належної оформленості висновків ніж до їх суті.

Критичний аналіз висновків судом не спростовує їх правильність.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 колегія суддів розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 376, 382, 383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

РішенняВасильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2024 року скасувати, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов`язати ОСОБА_2 здійснити перебудову об`єкта будівництва розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 3210700000:02:013:1095, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з дотриманням містобудівних умов та ДБН Б.2.2-12:2019

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у сумі 2326,10 грн. (дві тисячі триста двадцять шість гривні десять копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2025 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Є.П. Євграфова

Т.О. Писана