Рішення

від 21.05.2024 по справі 366/1674/23

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1674/23

Провадження № 2/366/47/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Гончарука О.П.,

при секретарі Іванової І.С.,

за участю прокурора Дацько О.,

представника відповідача ОСОБА_1 Петровська Іваніченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в смт. Іванків Київської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області (07301, Київська область, м.Вишгород, вул. Кургузова, буд. 13) в інтересах Київської обласної державної адміністрації (01196, м.Київ, пл.. Лесі Українки, буд. 1) до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області (03115, м.Київ, вул. Серпова, буд. 3-/14), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 24) про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування наказів, рішень про державну реєстрацію права власності, повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. (даліПозивач) в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації (даліПозивач 1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі Відповідач 1), ОСОБА_1 (далі Відповідач 2), ОСОБА_2 (далі Відповідач 3), ОСОБА_3 (далі Відповідач 4), ОСОБА_4 (даліВідповідач 5), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (даліТретя особа) про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування наказів, рішень про державну реєстрацію права власності, повернення земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на те, що на підставі рішення Київської обласної ради від 23.07.2009 № 490-25-V створено ландшафтний заказник місцевого значення «Березовське» площею 240,7 га. Територія ландшафтного заказника місцевого значення «Березовське» на момент його створення знаходилася у постійному користуванні Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп» в межах кварталу 8 виділів 39, 47, 48, 34, 41, 42, 43, 45, 46, кварталу 9 виділів 1-37 та кварталу 10 виділів 1-26 в адміністративних межах Димарської сільської ради.

29.09.2009 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області у відповідності до вимог ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» видано Іванківському спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп» охоронне зобов`язання згідно якого на території заказника заборонено розорювання земель, зміна гідрологічного режиму та меліоративні роботи та інші види господарської діяльності, які можуть призвести до втрати природної, наукової та культурно-освітньої цінності заповідної території.

Оскільки, частину території даного об`єкта природно-заповідного фонду займають водно-болотні угіддя, які мають надзвичайно важливе значення для збереження видового різноманіття птахів, на даній території велике фауністичне різноманіття, лісовий ярус представлений різновіковими насадженнями.

У 2019 році Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації забезпечено розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Березовське». Розроблений проект землеустрою погоджено у встановленому Земельним кодексом України порядку та отримано позитивний висновок Державної землевпорядної експертизи, дані щодо меж заказника внесено до Державного земельного кадастру і відображено на Публічній кадастровій карті України у шарі «обмеження у використанні земель».

При цьому, Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації отримано витяг з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель від 27.05.2020 за №3B-3220757712020. Згідно даного витягу обмеження у використанні земель визначено на підставі ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема, на територіях заказників забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник, а саме розорювання земель, порушення ґрунтового покриву та інші види господарської діяльності, які можуть призвести до втрати природної, наукової та культурно-освітньої цінності заказника.

Разом з тим установлено, що на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28.05.2020 № 10-9082/15-20-ст, від 28.05.2020 № 10-9090/15-20-сг і від 28.05.2020 № 10-9091/15-20-сг у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відведено земельні ділянки номерами 3222080900:04:006:0014, 3 кадастровими 3222080900:04:006:0016 i 3222080900:04:006:0018 площами по 2 га кожна для потреб ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 02.07.2020 за № № 930, 931 і 932 відчужили на користь ОСОБА_1 зазначені вище земельні ділянки.

Після цього, 04.01.2022 на підставі рішення державного реєстратора Іванківської селищної ради Київської області Іваненка Руслана Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 62731671 здійснено поділ ділянки з кадастровим номером 3222080900:04:006:0014 на земельні ділянки: площею 0,3734 га 3222080900:04:006:0027 і площею 3222080900:04:006:0026. 3 кадастровим номером 1,6336 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0026.

Крім того, 04.01.2022 на підставі рішення державного реєстратора Іванківської селищної ради Київської області Гніденка Андрія Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 62728942 здійснено поділ ділянки з кадастровим номером 3222080900:04:006:0018 на земельні ділянки: площею 0,9 га 3 кадастровим номером 3222080900:04:006:0028 i 3222080900:04:006:0029. площею 1,1 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0029.

04.01.2022 на підставі рішення державного реєстратора Іванківської селищної ради Київської області Іваненка Руслана Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 62727303 здійснено поділ ділянки з кадастровим номером 3222080900:04:006:0016 на земельні ділянки: площею 0,8175 га 3 кадастровим номером 3222080900:04:006:0031 і площею 1,1825 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0030.

Разом з тим установлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222080900:04:006:0027, 3222080900:04:006:0028 та 3222080900:04:006:0031 вибули із державної власності за рахунок земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 10 виділу 16 Димарського агролісництва та земель ландшафтного заказника місцевого значення «Березовське» у приватну власність ОСОБА_1 , без їх вилучення з постійного користування державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» та без зміни їх цільового призначення. Так, згідно інформації ВО «Укрдержліспроект» (лист від 09.11.2021 № 963) спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222080900:04:006:0027, 3222080900:04:006:0028 та 3222080900:04:006:0031 (які утворено за рахунок відведених спірними наказами земельних ділянок з кадастровими номерами 3222080900:04:006:0014, 3222080900:04:006:0016 i 3222080900:04:006:0018) перебувають в межах кварталу 10 виділу 16 Димарського агролісництва Північного агролісгоспу державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс». При цьому необхідно врахувати, що вказана інформація надана Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», яке засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119 і належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, базується на матеріалах лісовпорядкування. Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Вищевказана інформація ВО «Укрдержліспроект» у повній мірі відповідає даним планово-картографічних матеріалів і Проектів організації та розвитку лісового господарства.

При цьому позиція, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлена судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 y справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс 14, а також у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, які в силу ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими до врахування всіма судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином інформація, надана ВО «Укрдержліспроект» щодо факту накладення спірної земельної ділянки на лісові ділянки с належним та допустимим доказом.

Згідно листа державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», яке є правонаступником Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп» (лист від 24.11.2021 № 484), згідно якого спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222080900:04:006:0028 та 3222080900:04:006:0031 повністю накладаються на територію кварталу 10 виділу 16 Димарського агролісництва, а земельна ділянка з кадастровим номером 3222080900:04:006:0027 частково знаходиться в кварталі 10 виділу 16 Димарського агролісництва. Погодження на вилучення з користування земельних ділянок 3 кадастровими номерами 3222080900:04:006:0028, 3222080900:04:006:0031 i 3222080900:04:006:0027 державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс».

Окрім того, факт накладення спірних земельних ділянок на межі ландшафтного заказника місцевого значення «Березовське» підтверджено сертифікованою геодезичною установою ТОВ «Геоматичні рішення»,

За інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації (лист від 01.12.2021 № 05.3-02.2-09/6287) Департаментом в порядку ст. 186-1 Земельного кодексу України не погоджувалися проекти землеустрою щодо відведення у приватну власність спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222080900:04:006:0028, 3222080900:04:006:0031 1 3222080900:04:006:0027.

Крім того установлено, що на момент відведення у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3222080900:04:006:0014, 3222080900:04:006:0016 i 3222080900:04:006:0018 (за рахунок яких утворено ділянки 3 кадастровими номерами 3222080900:04:006:0028, 3222080900:04:006:0031 3222080900:04:006:0027) Кабінетом Міністрів України у порядку ст. ст. 20, 116, 122, 149 Земельного кодексу України рішень про вилучення спірних земельних ділянок із державної власності та зміни їх цільового призначення не приймалося. Також, у порядку ст. 150 Земельного кодексу України Верховною Радою України, за поданням Київської обласної ради, рішення про вилучення спірних земельних ділянок природно-заповідного фонду як особливо цінних земель не приймалися. Таким чином, спірні земельні ділянки вибули з державної власності відсутності рішень уповноважених органів про їх вилучення, зміну цільового призначення та відведення у приватну власність, за відсутності згоди землекористувача і погодження структурного підрозділу обласної державної адміністрації.

Позивач посилається на те, що ним обрано вірний спосіб захисту, а саме - пред`явлення до суду негаторного позову, оскільки земельні ділянки із кадастровими номерами 3222080900:04:006:0027, 3222080900:04:006:0028 та 3222080900:04:006:0031 на спірні земельні ділянки ділянку із кадастровими номерами наразі зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 , проте в силу законодавства вони не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця та відповідно у користуванні приватної особи, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельних ділянок, а саме користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути ділянки з кадастровими номерами 3222080900:04:006:0027, 3222080900:04:006:0028 та 3222080900:04:006:0031 у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Крім того, метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись внаслідок державної реєстрації права власності за відповідачами на спірні земельні ділянки.

На підставі викладеного, прокурор в інтересах держави в особі Київської області державної адміністрації звертається до суду з позовом та просить суд:

-усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення площею 0,3734 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0027 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28.05.2020 № 10-9082/15-20-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність;

-усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення площею 0,8175 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0031 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28.05.2020 № 10-9090/15-20-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

-усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення площею 0,9 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0028 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28.05.2020 № 10-9091/15-20-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

-усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення площею 0,3734 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0027 шляхом скасування рішення державного реєстратора Іванківської селищної ради Київської області Іваненка Руслана Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2022 з індексним номером 62731671, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,3734 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0027;

-усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення площею 0,8175 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0031 шляхом скасування рішення державного реєстратора Іванківської селищної ради Київської області Іваненка Руслана Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2022 з індексним номером 62727303, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,8175 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0031;

-усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення площею 0,9 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0028 шляхом скасування рішення державного реєстратора Іванківської селищної ради Київської області Гніденка Андрія Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2022 з індексним номером 62728942, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,9 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0028;

-усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпоряджання земельними ділянками природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення площею 0,3734 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0027, площею 0,8175 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0031 і площею 0,9 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0028 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) повернути на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,3734 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0027, площею 0,8175 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0031 i площею 0,9 га 3 кадастровим номером 3222080900:04:006:0028, 3 одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на земельні ділянки площею 0,3734 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0027, площею 0,8175 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0031 і площею 0,9 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0028;

-судові витрати стягнути з відповідачів.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 13 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

24 жовтня 2023 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, відповідно до якого, зазначає, що твердження позивача про протиправність наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області від 28.05.2020 №10-9082/15-20-сг, №10-9090/15-20-сг, №10-9091/15-20-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», прийнятих на користь відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є безпідставними. Вимоги позивача про визнання цих наказів недійсними, скасування рішень державних реєстраторів Іванківської селищної ради Київської області від 04.01.2020р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №62731671, №62727303, №62728942 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки, зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Київської обласної адміністрації земельні ділянки площею 0,3734 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0027; площею 0,900 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0028; площею 0,8175 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0031, є такими, що не підлягають задоволенню. У зв`язку із чим, просила суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

24 жовтня 2023 року до суду від представника Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, зазначили, що оспорюванні накази прийняті 28 травня 2020 року, тобто з моменту прийняття зазначених наказів, пройшло понад три роки, на думку відповідача, позивач не довів, що дізнався про їх прийняття поза межами допустимих строків. Зазначені позивачем оспорювані накази №10-9082/15-20-сг, 10-9090/15-20-сг, 10-9091/15-20-сг від 28 травня 2020 року належать до актів, які передбачають конкретні приписи, є індивідуальними нормативно правовими актами та застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а отже не підлягають скасуванню. Зазначили, що у разі прийняття рішення про скасування речового права, наказ не підлягає скасуванню, оскільки скасовується саме право власності а не підстава щодо реалізації такого права. Крім того, позивачем визначено неналежне коло відповідачів, зокрема, не залучено в якості співвідповідача державного реєстратора прав, оскільки однією з позовних вимог є скасування дії щодо державної реєстрації права власності. У порядку ст.. 23 ЗУ «Про Прокуратуру», у прокурора відсутні повноваження для звернення до суду. На підставі викладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

31 жовтня 2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру, відповідно до якої, зазначено, що прокурором подано до суду негаторний позов, де відсутній строк позовної давності, оскільки порушення прав законного володільця спільних земельних ділянок держави на реалізацію усіх правомочностей власника триває. Доводи представника про те, що оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру (Держземагентства) у Київській області є актами індивідуальної дії (ненормативними актами), які за юридичними наслідками є виконаними в силу самого факту їх прийняття, а тому є такими, що вичерпали свою дію одночасно з їх прийняттям ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

6 листопада до суду від позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , відповідно до якої, зазначає, що на момент відведення у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3222080900:04:006:0014, 3222080900:04:006:0016 i 3222080900:04:006:0018 (за рахунок яких утворено ділянки з кадастровими i номерами 3222080900:04:006:0028, 3222080900:04:006:0031 3222080900:04:006:0027) Кабінетом Міністрів України у порядку ст. ст. 20, 116, 122, 149 Земельного кодексу України рішень про вилучення спірних земельних ділянок із державної власності та зміни їх цільового призначення не приймалося. Прокурором надано достатні і належні докази протиправного відведення спірних земельних ділянок, їх знаходження в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Березовське» і у постійному користуванні Іванківського спеціалізованого державного агролісогосподарського підприємства «Держагролісгосп». Крім цього, документація із землеустрою складена з порушенням вимог ст.. 26, 28 ЗУ «Про землеустрій». Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

16 листопада 2023 доку до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на відзив прокурора.

Ухвалою від 18 квітня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду в судове засідання на 21 травня 2024 року.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, дав пояснення викладені в поновній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала, дала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов. Разом з тим, зазначила, що прокурор посилається в позові на лист ВО «Укрдержліспроект» (від 09.11.2021р. №963) та зазначає, що згідно інформації ВО Укрдержліспроект спірні земельні ділянки перебувають в межах кварталу 10 виділу 16 Димарськогоагролісництва Північного агролісгоспу державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс». В подальшому вказує, що така інформація базується на матеріалах лісовпордякування. При цьому у листі, на який посилається прокурор відсутній висновок про перебування спірних земельних ділянок в межах кварталу 10 виділу 16, як то вказує прокурор у своєму позові. Більш того, із змісту фрагмента з публічної карти вбачається, що чорним кольором позначена межа кварталу, білим кольором межа виділу, червоним межа земельної ділянки. Із вказаного фрагменту вбачається, що спірні земельні ділянки не накладаються на білі позначення, які встановлюють межі виділу 16, а сам виділ 16 кварталу 10 взагалі розташований у центральній частині нижнього поля аркушу, на якому відображений такий фрагмент публічної карти, не накладається на спірні земельні ділянки, та, відповідно, не відповідає інформації з планшету Димарськогоагролісництва, копія якого міститься в матеріалах справи. Щодо викопіювання з планшета Димарськогоагроліснитцва кварталу 10 виділ 16, то слід вказати, що умовні позначення у вказаному документі відрізняється від позначень, наявних у копії планшета кварталу 10, відсутнє розшифрування таких умовних позначень, відсутня дата, станом на яку такий планшет був створений, а також відсутні дати виготовлення копії планшета та викопіювання з нього в частині 10 кварталу 16 виділу. Із змісту листа вбачається, що висновок про часткове накладення меж земельних ділянок був наданий інфженером-геодезистом ОСОБА_6 . При цьому лист із додатками, зокрема схемами накладання меж земельних ділянок згідно запиту прокурора ним не підписаний. Натомість, підписаний ОСОБА_7 Документів, на підтвердження кваліфікації ОСОБА_7 в матеріалах справи відсутні. Із змісту вказаного листа також вбачається, що висновок про накладення меж земельних ділянок зроблений, серед іншого, на підставі Проекту щодо організації і встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Березовстве».

На вказаний документ прокурор також посилається у своєму позові. Однак згаданий документ до матеріалів справи прокурором не доданий. Принагідно додати, ліцензії, на які у листі посилається ТОВ «Геоматичні рішення», як на підставу здійснення своєї господарської діяльності, є недійсними в силу приписів частини 2статті 8 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». У своєму позові прокурор як на підставу своїх вимог посилається на приписи ст. 391 ЦК України, та вказує що ним заявлено саме негаторний позов. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)). Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68). Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 11 цього кодексу у редакції, чинній на час звернення до суду; аналогічний припис є у частині першій статті 13 ЦПК Україну у редакції, чинній на час розгляду справи судами). Та слід зазначити, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023р. у справі №488/2807/17, належним способом захисту права держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка вибула із власності держави поза її волею, є витребування цієї ділянки з чужого володіння шляхом пред`явлення віндикаційного позову, заявленого на підставі ст.387-388 ЦК України. Відтак,обрання позивачемненалежного способузахисту своїхправ єсамостійною підставоюдля відмовив позові. Вважає, що критичної оцінки Суду заслуговують твердження прокурора щодо вибуття спірних земельних ділянок з державної власності не через помилку органів державної влади, а фактично у зв`язку із вчиненням протиправних дій, та наявності у останнього обґрунтованих сумнівів у необізнаності відповідача щодо укладання правочину з купівлі- продажу спірних земельних ділянок. Як зазначалось у відзиві на позовну заяву та запереченнях щодо відповіді на відзив, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок були подані на погодження до експертів державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Такі проектів землеустрою відведення спірних земельних ділянок отримали позитивні висновки та були погоджені 28.04.2020 №4692/82-20, №7680/82-20, та 30.04.2020 №6735/82-20. В подальшому державними реєстраторами було присвоєно кадастрові номери під час проведення державної реєстрації земельних ділянок. Після того, приватним нотаріусом було посвідчено договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, при посвідченні та державній реєстрації яких враховано відомості з Державного земельного кадастру. Доказів винної, протиправної поведінки відповідачів у цій справі прокурором не надано. Вчинені дії з перевірки державних реєстрів, наявність державних експертиз щодо відчужуваних земельних ділянок, не давали відповідачу підстав сумніватись у правомірності укладених угод, а також сумніватись у правомірності поведінки посадових осіб та діях державних органів. Просила у позові відмовити.

Представник Головного управління Дергеокадастру у місті Києві та Київській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відзиві на позов просив розгляд справи проводити без участі представника управління.

Відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини не явки суду не повідомили.

Третя особа ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини не явки суду не повідомлені.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши позиції сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» за №10-9082/15-20-сг від 28.05.2020р. ухвалено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Надано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3222080900:04:006:0014) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Димарської сільської ради Іванківського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» за №10-9091/15-20-сг від 28.05.2020р. ухвалено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Надано гр. ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3222080900:04:006:0018) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Димарської сільської ради Іванківського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» за №10-9090/15-20-сг від 28.05.2020р. ухвалено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Надано гр. ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3222080900:04:006:0016) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Димарської сільської ради Іванківського району Київської області.

02 липня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 (продавець) продав (передав у власність), а ОСОБА_1 (покупець) купила (прийняла у власність) у продавця земельну ділянку прощею 2 га, кадастровий номер 3222080900:04:006:0014, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у Київській області, Іванківському районі, Димарська сільська рада.

Пунктом 1.2 вказаного вище договору право власності продавця на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2020р. державним реєстратором Іваненком Р.В., Іванківська районна державна адміністрація Київської області, номер запису про право власності: 36810918, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2096529532220, індексний номер витягу:211876079.

Пунктом 1.4 договору на земельну ділянку надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3219622182020, виданий відділом в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області 24.06.2020 року, відповідно до якого земельна ділянка належить ОСОБА_2 ; експлікація земельних угідь : 2 га сіножаті; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051, не зареєстровані.

Договір купівлі - продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3222080900:04:006:0014) посвідчено приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Ющенко Л.В., підписано у її присутності, належність ОСОБА_2 відчужуваної земельної ділянки перевірено, зареєстровано в реєстрі за №930.

02 липня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 (продавець) продав (передав у власність), а ОСОБА_1 (покупець) купила (прийняла у власність) у продавця земельну ділянку прощею 2 га, кадастровий номер 3222080900:04:006:0016, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у Київській області, Іванківському районі, Димарська сільська рада.

Пунктом 1.2 вказаного вище договору право власності продавця на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2020р. державним реєстратором Гніденком А.В., Іванківська районна державна адміністрація Київської області, номер запису про право власності: 36803869, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2096166432220, індексний номер витягу: 211815787.

Пунктом 1.3 договору на земельну ділянку надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3219622142020, виданий відділом в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області 24.06.2020 року, відповідно до якого земельна ділянка належить ОСОБА_3 ; експлікація земельних угідь : 2 га сіножаті; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051, не зареєстровані.

Договір купівлі - продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3222080900:04:006:0016) посвідчено приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Ющенко Л.В., підписано у її присутності, належність ОСОБА_3 відчужуваної земельної ділянки перевірено, та зареєстровано в реєстрі за №932.

02 липня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 (продавець) продав (передав у власність), а ОСОБА_1 (покупець) купила (прийняла у власність) у продавця земельну ділянку прощею 2 га, кадастровий номер 3222080900:04:006:0018, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у Київській області, Іванківському районі, Димарська сільська рада.

Пунктом 1.2 вказаного вище договору право власності продавця на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2020р. державним реєстратором Гніденком А.В., Іванківська районна державна адміністрація Київської області, номер запису про право власності: 36850468, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2098595132220, індексний номер витягу: 212240629.

Пунктом 1.3 договору на земельну ділянку надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3219622162020, виданий відділом в Іванківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області 24.06.2020 року, відповідно до якого земельна ділянка належить ОСОБА_4 ; експлікація земельних угідь : 2 га сіножаті; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051, не зареєстровані.

Договір купівлі - продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3222080900:04:006:0016) посвідчено приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Ющенко Л.В., підписано у її присутності, належність ОСОБА_4 відчужуваної земельної ділянки перевірено, та, відповідно, зареєстровано в реєстрі за №931.

10 грудня 2021 року рішенням Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області №VIII-19/2910 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок приватної власності гр. ОСОБА_1 А.-01.03-для ведення особистого селянського господарства за адресою: Київська область, Іванківський район, Димарська сільська рада на земельні ділянки площею:1,6266 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0026; 0,3734 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0027; 0,900 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0028; 1,1000 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0029; 1,1825 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0030; 0,8175 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0031.

Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки створені внаслідок поділу (площею 0,3734 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0027; площею 0,900 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0028; площею 0,8175 га кадастровий номер 3222080900:04:006:0031) відбулась на підставі рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно Іванківської селищної ради Київської області Іваненка Р.В. №62731671, №62727303 від 04.01.2022р., та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Іванківської селищної ради Київської області Гніденка А.В. за №62728942 від 04.01.2022р.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 ЛК України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно ч. 2 ст. 17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За положеннями пункту 5 Прикінцевих положеньЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

А тому при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України.

Як передбачено ч. 1 ст.55ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ч. ч. 1, 2, 4ст.84ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексуз урахуванням вимогстатті 150 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Предметом позову у цій справі є усунення перешкод, шляхом визнання недійсним рішення Київської обласної ради від 23.07.2009 №490-25-V яким створено ландшафтний заказник місцевого значення «Березовське» площею 240,7 га, яке в свою чергу на момент створення знаходилась у постійному користуванні Іванківського спеціалізованого державного агролісогорського підприємства «Держагролісгосп» в межах кварталу 8 виділів 39,47,48,34,41,42,43,45,46, кварталу 9 виділів 1-37 та кварталу 10 виділів 1-26 в адміністративних межах Димарської сільської ради.

На думку позивача, Київська обласна державна адміністрація незаконно розпорядилась спірною земельною ділянкою та змінила цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень, оскільки дані дії відносяться до виключної компетенції Кабінету Міністрів України та з обов`язковим погодженням органу з питань лісового господарства.

Отже, позовні вимоги заявлено позивачем, зокрема, з підстав порушення Київською обласною державною адміністрацією норм Земельного кодексуУкраїни при виділенні земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірними земельними ділянками не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування/витребування спірної земельної ділянки. Більше того, він призведе до необхідності пред`явлення нового позову за захистом речового права.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не створює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).

Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20).

Крім того, в п.п. 20-25, 35 ухвали від 08 листопада 2023 року ВПВС у справі №36//473/15-ц зазначила, що зміну володільця земельної ділянки лісогосподарського призначення засвідчує державна реєстрація права власності на неї за іншою особою, ніж власник. У разі державної реєстрації права власності за володільцем-відповідачем, власник, який вважає, що його право власності порушує такий володілець, має право заявити вимогу про витребування відповідного нерухомого майна від того, за ким на останнє зареєстроване право власності.

Допоки реєстрація такого права за іншою, ніж власник, особою не відбулася (навіть за наявності рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, що допускає можливість провести цю державну реєстрацію), земельна ділянка лісогосподарського призначення не вважається такою, що вибула з володіння власника.

Вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме це рішення створює відповідну перешкоду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.10)). Інакше кажучи, перешкоду у користуванні та розпорядженні зазначеною ділянкою лісогосподарського призначення у вигляді відповідного рішення органу влади про її відчуження, на підставі якого державна реєстрація права власності не відбулася (якщо це рішення справді створює таку перешкоду), власник може усунути за негаторним позовом, зокрема про визнання незаконним скасування відповідного рішення.

Тоді як для витребування майна оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державних актів на право власності тощо не є необхідними й ефективними способами захисту прав власника. Останній у межах провадження про витребування майна із чужого володіння вправі стверджувати, зокрема, про незаконність відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним, недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункти 46-47), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 34-35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 49), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 109, 148, 150, 151, 153, 167), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 11.7-11.8).

З огляду на вказане, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки лісогосподарського призначення відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним й ефективним способом захисту права власності. У разі встановлення незаконності таких рішень органів влади у спорі про витребування земельних ділянок суд вказує про це лише у мотивувальній частині його рішення.

Оскільки вимога про усунення перешкод у користування та розпорядженні земельної ділянки не призведе до відновлення володіння нею, то, як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду, зазначена вимога не є вимогою, пов`язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, з вимогою про витребування земельної ділянки з володіння набувача. А вимога про таке витребування не є похідною від вимоги про визнання незаконним, недійсним і скасування рішення органу державної влади про відчуження земельної ділянки, бо право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з його володіння поза його волею, що й треба довести у суді (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.26)). Більше того, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за вимогою держави про витребування земельної ділянки з володіння набувача юрисдикція суду залежить від виду суб`єкта, з володіння якого держава хоче витребувати цю ділянку, а не від виду суб`єкта, що був її первісним набувачем на підставі відповідного рішення органу влади (див. постанови від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункти 48-52), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.27-6.29), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 35-37).

Витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачка треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння»). Подібний висновок є також у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 84).

У той же час, в п.п. 52-54, 56, 143, 144, 146, 148, 150, 151, 153, 155 постанови ВПВС від 23 листопада 2021 року справі №359/3373/16-ц зазначено, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушеннямЗК УкраїнитаВодного кодексуУкраїни треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).

Водночас володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так, відповідно до частини першої статті8, частини першої статті9 ЛК Україниу державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зістаттею 10 ЛК Україниліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно достатті 12 ЛК Українигромадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 1 ЛК Українилісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядкустатті 387 ЦК Україниє ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Велика Палата Верховного Суду знов нагадує, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимогстатті 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірної земельної ділянки не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

У вказаній справі задоволення позовних вимог Київоблагролісу не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Отже, заявлені вище позовні вимоги, у разі їх доведення, жодним чином не відновлюють права позивача на користування земельною ділянкою, а потребуватимуть повторного звернення до суду з позовом за захистом речового права.

Таким чином, висунуті позовні вимоги та обраний спосіб захисту у виді повернення земельної ділянки за своєю суттю є негаторним позовом (ст. 39 ЦК України).

Такий спосіб захисту згідно наведених правових висновків Верховного Суду є ефективним щодо земельних ділянок водного фонду, на які за жодних умов не може виникнути право власності за виключенням випадків передбаченихст. 59 ЗК України.

Негаторний позов також може містити вимоги про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем, на відмінну від віндикаційного позову.

Однак, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення повинно відбуватися шляхом її витребування з володіння кінцевого набувача, що треба розглядати за правилами індикаційного позову, заявленого на підставі ст.ст. 387-388 ЦК України.

Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння позивач не заявляв, суд же повинен діяти відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства і розглядати справи не інакше як за зверненням особи (частина першастатті 13 ЦПК України).

Відтак, враховуючи, що позивачем обрано невірний спосіб судового захисту, в задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ділянки які перебувають в межах кварталу 10 виділу 16 Димарського агролісництва Північного агролісгоспу державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», де зазначені фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 8,9,10 і межами їх таксаційних виділів Димарського агролісництва ДП СПЛ «Київоблагроліс» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001, 2019р. та межами земельних ділянок згідно з податними кадастровими номерами відсутній висновок про перебування спірних земельних ділянок в межах кварталу 10 виділу 16, як зазначає прокурор в позовній заяві. Більш того, із змісту фрагмента з публічної карти вбачається, що чорним кольором позначена межа кварталу, білим кольором межа виділу, червоним межа земельної ділянки.

Із вказаного фрагменту вбачається, що спірні земельні ділянки не накладаються на білі позначення, які встановлюють межі виділу 16, а сам виділ 16 кварталу 10 взагалі розташований у центральній частині нижнього поля аркушу, на якому відображений такий фрагмент публічної карти, не накладається на спірні земельні ділянки, та, відповідно, не відповідає інформації з планшету Димарського агролісництва, копія якого міститься в матеріалах справи.

Із змісту листа вбачається, що висновок про часткове накладення меж земельних ділянок був наданий інфженером-геодезистом ОСОБА_6 . При цьому лист із додатками, зокрема схемами накладання меж земельних ділянок згідно запиту прокурора ним не підписаний. Натомість, підписаний ОСОБА_7 Документів, на підтвердження кваліфікації ОСОБА_7 в матеріалах справи відсутні.

Тобто доводи представника відповідача знайшли підтвердженння в судовому засіданні.

Заслуговують на увагу твердження представника відповідача щодо вибуття спірних земельних ділянок з державної власності через помилку органів державної влади, у зв`язку із вчиненням протиправних дій, та наявності у останнього обґрунтованих сумнівів у необізнаності відповідача щодо укладання правочину з купівлі- продажу спірних земельних ділянок.

Як зазначалось у відзиві на позовну заяву та запереченнях щодо відповіді на відзив, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок були подані на погодження до експертів державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Вказані проекти землеустрою відведення спірних земельних ділянок отримали позитивні висновки та були погоджені 28.04.2020 №4692/82-20, №7680/82-20, та 30.04.2020 №6735/82-20.

В подальшому державними реєстраторами було присвоєно кадастрові номери під час проведення державної реєстрації земельних ділянок.

Після того, приватним нотаріусом було посвідчено договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, при посвідченні та державній реєстрації яких враховано відомості з Державного земельного кадастру.

Доказів винної, протиправної поведінки відповідачів у цій справі прокурором не надано.

Вчинені дії з перевірки державних реєстрів, наявність державних експертиз щодо відчужуваних земельних ділянок, не давали відповідачу підстав сумніватись у правомірності укладених угод, а також сумніватись у правомірності поведінки посадових осіб та діях державних органів.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно випробовується.

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Тобто, доводи представника відповідача знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати в розмірі 18788,00 грн., сплачені 15.05.2023 р. згідно платіжної інструкції № 1137, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями259,265,268 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області (07301, Київська область, м.Вишгород, вул. Кургузова, буд. 13) в інтересах Київської обласної державної адміністрації (01196, м.Київ, пл.. Лесі Українки, буд. 1) до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області (03115, м.Київ, вул. Серпова, буд. 3-/14), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 24) про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування наказів, рішень про державну реєстрацію права власності, повернення земельних ділянок відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Іванківського районного суду Київської області може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30 травня 2024 року

Суддя: О.П. Гончарук