Постанова

від 09.07.2024 по справі 240/5888/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5888/24

Головуючий у 1-й інстанції: Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

09 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РДК ПЛЮС" на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РДК ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

у березні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «РДК ПЛЮС» (ТОВ «РДК ПЛЮС») звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення ГУ ДПС у Житомирській області №9878539/43818361 від 07 листопада 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної №20 від 15 грудня 2022 року та №82151/43818361/2 від 28 листопад 2023 року за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації накладної та зобов`язання Державної податкової служби України її зареєструвати.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Так, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк - 10 днів з дня отримання ухвали для виправлення недоліків позовної заяви, шляхом: надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропущення процесуального строку та доказами на їх підтвердження, а також необхідно визначитися зі складом відповідачів з урахуванням заявлених позовних вимог.

28 березня 2024 року копія ухвали від 28 березня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху в електронному вигляді була доставлена в електронний кабінет позивача, що засвідчується довідкою Житомирського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа та не заперечується позивачем.

На виконання вимог вказаної ухвали 05.04.2024 року ТОВ «РДК ПЛЮС» засобами поштового зв`язку направлено заяву про усунення недоліків (а.с. 159), яка отримана Житомирським окружним адміністративним судом 17.04.2024 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 101).

Проте, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позовну заяву повернено особі, яка її подала у зв`язку із тим, що позивачем не усунуто виявлені недоліки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ч. 5 ст. 160 КАС України містить вимоги до позовної заяви, а стаття 161 передбачає документи, що додаються до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС Українипозовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно ст. 18 КАС України органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку .

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто, метою поступового впровадження електронних комунікацій у судовій системі, зокрема, в частині обов`язкової реєстрації в електронному кабінеті окремої категорії учасників судового процесу, насамперед є зменшення витрат на судовий процес та економія часу, оскільки підсистема «Електронний суд» дозволяє судам здійснювати повідомлення та виклики учасників справи в електронній формі, що заощаджує кошти та економить час, оскільки виклик, за допомогою електронної системи є швидшим, на відміну від поштового.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абзац 2 п. 5 ч. 6ст. 251 КАС України).

Отже, законодавець в імперативному порядку зобов`язує учасника справи саме зареєструвати такий кабінет, однак нормиКАС Українине обмежують його в праві подавати документи до суду в паперовій формі абоза допомогою інших засобів.

Як встановлено з матеріалів справи, 28 березня 2024 року копія ухвали від 28 березня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху в електронному вигляді була доставлена в електронний кабінет позивача, що засвідчується довідкою Житомирського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа та не заперечується позивачем.

Отже, строк для усунення недоліків позовної заяви необхідно обчислювати, починаючи з 29 березня 2024 року, останнім днем якого є 08 квітня 2024 року (07 квітня 2024 року вихідний день).

На виконання вимог вказаної ухвали 05.04.2024 року ТОВ «РДК ПЛЮС» засобами поштового зв`язку направлено заяву про усунення недоліків (а.с. 159), яка отримана Житомирським окружним адміністративним судом 17.04.2024 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 101).

Разом з тим, ухвалу про повернення позовної заяви через неусунення її недоліків Житомирським окружним адміністративним судом постановлено 15 квітня 2024 року без урахування розумного строку щодо можливого усунення недоліків позовної заяви з використанням інших засобів, у тому числі і поштового зв`язку.

В оскарженій ухвалі суд першої інстанції зауважив, що альтернативою повідомлення учасників справи про ухвалені в межах справи процесуальні документи є надіслання останніх в електронній формі через підсистему «Електронний суд» . Водночас позивач не позбавлений можливості слідкувати за рухом справи.

Проте, отримання документів від суду в електронній формі не обмежує учасника справи в праві подати до суду документи у паперовій формі у іншій, аніж через «Електронний суд» спосіб.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу (ч.8 ст. 120 КАС України).

Частиною 9 ст. 120 КАС України встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відтак, питання щодо належного усунення/неусунення недоліків позовної заяви, установлених ухвалою суду, необхідно вирішувати через призму оцінки дотримання позивачем строків, установлених такою ухвалою та перевіркою вчинення стороною дій на усунення виявлених недоліків позовної заяви. Отже, у таких випадках суд повинен урахувати право учасника справи скористатися можливістю подати необхідні документи засобами поштового зв`язку та можливий період доставки такого поштового відправлення.

Таким чином, надсилаючи 05.04.2024 засобами поштового зв`язку заяву про усунення недоліків позовної заяви, позивач дотримався строку, який йому було встановлено для усунення недоліків в ухвалі від 28.03.2024 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов хибного та передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №120/16891/23.

Положеннями ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслює значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (рішення від 25 листопада 1997 року №6-зп, від 25 грудня 1997 року №9-зп).

Звернувшись з цим позовом, особа вирішила скористатися гарантованим їй правом на вирішення спору в судовому порядку.

Однак, таким правом позивач скористатися не зміг, оскільки суд першої інстанції повернув позовну заяву із посиланням на невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви. При цьому, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву не врахував права позивача скористатись послугами поштового зв`язку для надіслання на адресу суду доказів усунення недоліків позовної заяви, що потребує додаткового часу, який не входить у строк, визначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

На переконання суду апеляційної інстанції, викладене свідчить про те, що суд першої інстанції в даній ситуації застосував надміру формальний підхід і не врахував вимог ст. 55 Конституції України та ст.ст.2, 5, 6 КАС України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справи Brumarescu v. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

У відповідності до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.

Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до ст. 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 18, 120, 160, 169, 243, 250, 251, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РДК ПЛЮС" задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.