Постанова

від 09.07.2024 по справі 300/4059/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4059/23 пров. № А/857/7673/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Носа С.П.;

суддів:Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 300/4059/23 (суддя Микитин Н.М., м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Івано-Франківській області (далі відповідач, РСЦ ГЦС МВС в Івано-Франківської області), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові провести обмін посвідчення водія взірця СРСР на посвідчення водія України та зобов`язати РСЦ Івано-Франківської області провести обмін посвідчення взірця СРСР на посвідчення водія України.

Позивач свої вимоги обгрутовує тим, що 10.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до територіального сервісного центру МВС №2644, в місті Снятин, з проханням вчинити адміністративну дію провести обмін посвідчення водія взірця СРСР на посвідчення водія України. Однак, у вчиненні цієї адміністративної дії йому було відмовлено. Так, із письмової відповіді сервісного центру від 10.06.2023 за №31/0 слідує, що за результатами обміну посвідчення водія іноземної держави ТСЦ МВС через РСЦ МВС надсилає до компетентного органу іноземної держави, в якій було видано посвідчення водія, посвідчення водія, яке було обміняне. У разі надходження відповіді компетентного органу іноземної держави, що спростовує видачу посвідчення водія іноземної держави, яке підлягало обміну, ТСЦ МВС здійснює анулювання виданого посвідчення водія та інформує орган (підрозділ) Національної поліції України, (пункт 10 Розділу X Інструкції № 515). Відповідно, здійснити обмін посвідчення водія без дотримання вимог зазначених вище та на підставі тільки заяви не є можливо. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центру Івано-Франківської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 28.06.1984 на посвідчення водія України по суті.

Зобов`язано Регіональний сервісний центр Івано-Франківської областіповторно розглянути заяву ОСОБА_1 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 28.06.1984 на посвідчення водія України, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції грубо порушив норму ч. 1 ст. 2 КАС України, адже рішення суду в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 не перслідує мету ефективного захисту прав, свобод та інтересів апелянта, тому у поданій апеляційній скарзі він просить змінити рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 року в частині зобов`язання відповідача повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 28.06.1984 та викласти в цій частині рішення суду першої інстанції в новій редакції: «Зобов`язати Регіональний сервісний центр ГЦС МВС в Івано-Франківській області провести обмін посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.06.1984 взірця СРСР на посвідчення водія транспортних засобів України. Рішення суду в частині зобов`язання Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Івано-Франківській області провести обмін посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.06.1984 року взірця СРСР на посвідчення водія транспортних засобів України, допустити до негайного виконання. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.».

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

10.06.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести обмін його посвідчення водія транспортних засобів взірця СРСР на посвідчення водія транспортнимих засобів України.

Територіальний сервісний центр МВС МС 2644, відділ регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області, розглянувши заяву ОСОБА_1 про обмін посвідчення водія іноземної держави подану шляхом реєстрації в електронній черзі Єдиного державного реєстру МВС, листом від 10.06.2023 №31/9/4/В-19Еч повідомлено позивача, що для обміну посвідчення водія особа, крім документів, визначених пунктом 1 розділу X Інструкції № 515, подає до ТСЦ МВС документ, виданий компетентним органом іноземної держави, дипломатичним представництвом чи консульською установою іноземної держави в Україні (далі - компетентний орган іноземної /держави), що підтверджує факт видачі такого посвідчення водія та відсутність відомостей про позбавлення права на керування транспортними засобами або тимчасове обмеження в цьому праві (пункт 2 Розділу X Інструкції № 515). Посвідчення водія, видане компетентними органами іноземної держави, має бути перекладене на державну мову та засвідчене в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами (пункт 3 Розділу X Інструкції № 515). За результатами обміну посвідчення водія іноземної держави ТСЦ МВС через РСЦ МВС надсилає до компетентного органу іноземної держави, в якій було видано посвідчення водія, посвідчення водія, яке було обміняне. У разі надходження відповіді компетентного органу іноземної держави, що спростовує видачу посвідчення водія іноземної держави, яке підлягало обміну, ТСЦ МВС здійснює анулювання виданого посвідчення водія та інформує орган (підрозділ) Національної поліції України, (пункт 10 Розділу X Інструкції № 515). Відповідно, здійснити обмін посвідчення водія без дотримання вимог зазначених вище та на підставі тільки поданої заяви не представляється можливим (а.с.13-15).

ОСОБА_1 вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся із даним позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища, визначає Закон України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно із частиною 9статті 15 Закону України "Про дорожній рух"встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

08 листопада 1968 року у Відні була прийнята Конвенція про дорожній рух, яка була ратифікована Союзом РСР 12 липня 1974 року. Після проголошення незалежності України, 12 вересня 1991 року Верховною Радою України був прийнятийЗакон України "Про правонаступництво України". Відповідно до статей6та7цьогоЗакону, Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечатьКонституції Українита інтересам республіки.

Таким чином, Україна підтвердила свої зобов`язання за Віденською Конвенцією про дорожній рух, яка ратифікована Союзом РСР та є обов`язковою для виконання Україною на її території.

Відповідно до підпункту "b" пункту 2 статті 41 Конвенції про дорожній рух, (в редакції, яка діяла на момент видачі позивачу посвідчення водія) «…договірні сторони визнаватимуть будь-яке національне посвідчення водія, яке відповідає приписам Додатка 6 до цієї Конвенції…».

Відповідно до частини 2статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, з матеріалів справи встановлено, що посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28 червня 1984 року відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, оскільки містить усю необхідну інформацію, передбачену у Додатку №6 до вказаної Конвенції.

Підстави та порядок видачі посвідчення водія регулюєпостанова Кабінету Міністрів України №340 від08 травня 1993 року "Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"(далі - Порядок №340).

Згідно із пунктом 2 Порядку №340 встановлено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

За приписами пункту 3 Порядку № 340 встановлено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозолена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;

С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);

С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);

D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;

D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;

ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;

Т - трамваї та тролейбуси.

Відповідно до п. 9 Порядку №340 право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С, D1 і D відповідно або кількох з них та навички керування транспортними засобами категорії В, С1, С, D1, D відповідно більше одного року протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали в територіальному сервісному центрі МВС практичний іспит з навичок керування составом транспортних засобів.

Право на керування транспортними засобами категорії D1 надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С або кількох з них та навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D1.

Право на керування транспортними засобами категорії D надається особам, які мають посвідчення водія категорій В, С1, С, D1 або кількох з них, та навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D.

До періоду часу, зазначеного в абзацах першому - третьому цього пункту, не враховується час, протягом якого особа позбавлена права на керування транспортними засобами.

Керування транспортним засобом підтверджується: для осіб, що працюють водіями, - належним чином завіреною копією наказу (розпорядження) про призначення особи на посаду або трудового договору (контракту) або витягом з трудової книжки та довідкою з місця роботи із зазначенням дати закріплення за особою транспортного засобу, його марки, моделі і номерного знаку. Витяг з трудової книжки або довідка з місця роботи засвідчується підписом посадової особи підприємства. У разі ліквідації підприємства витяг з трудової книжки засвідчується в установленому порядку; для осіб, які керують власним транспортним засобом, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб; для осіб, які керують транспортними засобами, що не є їх власністю, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб та документами, що надають право на користування ним, засвідченими в установленому порядку (довіреність або договори, угоди).

За змістом пункту 16 Порядку №340 посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.

Документами, що засвідчують підготовку і перепідготовку водіїв транспортних засобів, є: свідоцтво встановленої форми згідно з додатком, що вноситься закладом в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру МВС; документи про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка за професією водія автотранспортних засобів відповідної категорії (диплом кваліфікованого робітника, свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації), видані закладом, що має ліцензію на про провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти.

Відповідно до пункту 23постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", особам, які склали теоретичний і практичний екзамени, реєстраційно-екзаменаційними підрозділами Державтоінспекції видаються посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Посвідчення водія, видане до набрання чинностіЗаконом України від 24 вересня 2008 № 586 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове згідно з п. 25 вказаного Положення. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії:

А1, А - відповідає категорії А;

В1, В - відповідає категорії В;

С1, С - відповідає категорії С;

D1, D - відповідає категорії D;

BЕ - відповідає категоріям В і Е;

C1E, СЕ - відповідає категоріям C і Е;

D1E, DЕ - відповідає категоріям D і Е;

Т - відповідає категорії Трамвай, Тролейбус.

Згідно із пунктом 30 Положення №340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР.

Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати українське посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.

Відповідно до пункту 27 цього Положення №340 обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, не придатного для користування (зіпсованого, записи в якому не читаються тощо), проводиться згідно з пунктом 25 цього Положення. Абзац перший пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 885 від 10.11.2017 року.

Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, у зв`язку із зміною особистих даних власника (прізвище, ім`я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну, згідно з пунктом 25 цього Положення.

Посвідчення водія, видане до набрання чинностіЗаконом України від 24 вересня 2008 року № 586-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове згідно з пунктом 25 цього Положення. При цьому, в новому посвідченні водія зазначаються категорії: А1, А - відповідає категорії А; В1, В - відповідає категорії В.

Зокрема, зазначене положення не містить норми, яка зобов`язує водія замінювати посвідчення водія на новий зразок.

Наявне у матеріалах справи посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 28 червня 1984 року не має терміну дії, є чинним та надає позивачу право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до пункту 28 постанови № 340 обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, проводиться без складення іспитів, крім випадків, передбачених пунктом 251 цього Положення. Під час обміну посвідчення водія працівник територіального сервісного центру МВС перевіряє відомості про особу, яка подає документи, за Єдиним державним реєстром МВС, Єдиним державним демографічним реєстром, відповідними базами даних та державними реєстрами щодо осіб, які перебувають в розшуку, а також осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами або тимчасово обмежених у цьому праві.

Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування особи згідно з пунктом 25 цього Положення за умови подання: паспорта громадянина України або документа, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус; копії довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його відсутності у відповідних базах даних МВС) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); посвідчення водія; медичної довідки встановленого зразка.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.12.2009 № 515, передбачено, що для отримання (обміну) посвідчень водія особи подають до ТСЦ МВС: паспорт громадянина України або документ, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус; копію довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його відсутності у базах даних МВС) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); свідоцтво про закінчення закладу (у разі отримання посвідчення водія вперше або відкриття в посвідченні водія вищої категорії); оригінал та ксерокопію документів про зміну особистих даних особи (у разі зміни особою П. І. Б., року народження, місця народження тощо); посвідчення водія (у разі наявності); документ, що підтверджує керування транспортним засобом (у разі потреби); медичну довідку встановленого зразка про придатність до керування транспортним засобом відповідної категорії; квитанції про сплату коштів за бланкову продукцію та послуги територіальних органів з надання сервісних послуг МВС.

Згідно положень пунктів 27 - 28 Постанови № 340 обмін посвідчення водія громадянам, які керують транспортними засобами протягом 12 місяців, проводиться без іспитів. Особам, які протягом останніх 12 місяців не керували транспортними засобами, обмін посвідчень водія проводиться після складання теоретичного та практичного екзаменів.

Відповідно до абзацу 1 пункту 32 Постанови № 340 іноземні посвідчення водія, що відповідають вимогам міжнародної Конвенції про дорожній рух (1968 рік) дійсні на території України тільки у разі керування транспортними засобами при здійсненні туристичних поїздок, міжнародних перевезень вантажів, відряджень строком до одного року.

Так, позивач є громадянином України та понад тридцять років користується посвідченням водія серії НОМЕР_1 від 28 червня 1984 року, яке є чинним та не скасованим. Факт його отримання підтверджується відповідними первинними документами про проходження навчання та складення іспитів.

Отже, посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 28 червня 1984 року, видане до набрання чинностіЗаконом України від 24 вересня 2008 року № 586 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", а тому може бути обміняне на нове без складання іспитів.

Водночас, колегія суддів зауважує, що під час розгляду заяви позивача про обмін посвідчення водія без складання іспитів відповідач не досліджував наявність або відсутність у позивача права на обмін, а послався на нормиІнструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія (пункт 9 Розділу І, пункту 6 Розділу V, пунктів 1, 2, 3, 10 розділу Х) і зазначив, що про неможливість розгляду поданої ОСОБА_1 , заяви про обмін посвідчення водія іноземної держави, що підтверджується Листом від 10.06.2023 №31/9/4/В-19Еч (а.с.13-15).

З огляду на встановлені обставини слідує, що відповідач не розглянув заяву позивача по суті, не дослідив та не надав оцінку всім обставинам, які мають значення для вирішення питання про обмін посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 28 червня 1984 року без складання іспитів, а отже відсутні підстави до зобов`язання відповідача негайно провести обмін посвідчення взірця СРСР на посвідчення водія України..

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україникритеріям, не втручається у його повноваження поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з пунктом 10 частини 2статті 245 КАС Українипередбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод і інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод і інтересів.

Відповідно до частини 4статті 245 КАС Україниу випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 28 червня 1984 року на нове без складання іспитів по суті та зобов`язати повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 300/4059/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук