Ухвала

від 10.07.2024 по справі 643/19440/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 643/19440/20

Провадження № 1-кп/553/84/2024

У Х В А Л А

Іменем України

10.07.2024м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції матеріали об`єднаних кримінальних проваджень, які внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020220480002613 від 17.07.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за № 12020220510001370 від 27.06.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, № 12020225490000078 від 16.07.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, № 12020220490002955 від 07.10.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, № 12020220540002175 від 17.11.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, № 12020220540002265 від 03.12.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, № 12020220540002308 від 15.12.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, № 12020220480002011 від 26.05.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, № 12020225470001490 від 07.11.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, № 12020225470000141 від 13.07.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, -

УСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави знаходиться дане кримінальне провадження.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зникли, він обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років. Вказує на те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, не працевлаштований, тобто законних джерел отримання заробітку не має, відсутні відомості про міцні соціальні зв`язки. Перебуваючи на волі він може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні ряду умисних злочинів, а тому розуміє, що у разів доведеності вини йому може бути призначено покарання у вигляді реального позбавлення волі на тривалий термін; може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки не має офіційних джерел отримання заробітку, а обвинувальні акти відносно нього скеровано до різних судів м. Харкова, свідчить про систематичність вчинення ним умисних корисливих злочинів проти власності, підвищену суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_4 злочинів, яка полягає в порушенні гарантованого конституційного права власності та небажанні останнього бути законослухняним громадянином. Відтак, вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та з огляду на особу обвинуваченого та зміст пред`явленого обвинувачення вказує на існування достатніх підстав вважати, що забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання вказаним ризикам можливе лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи досягти вказаної мети не здатні.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме цілодобовий домашній арешт, посилаючись на заяву від 17.05.2024 року з огляду на наступне:

1)обвинуваченому ОСОБА_4 до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (обраний за іншим кримінальним провадженням) був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. ОСОБА_4 жодного разу не порушив умови домашнього арешту та завжди вчасно прибував до слідчого або прокурора для відповідних слідчих дій;

2)під час досудового слідства ОСОБА_4 висловлював щире каяття та не чинив жодних перешкод під час розслідування;

3) ОСОБА_4 одружений, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 04.07.1998 р. за № 059380. Дружина ОСОБА_9 проживає у м. Харкові, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

4) ОСОБА_4 неодноразово висловлював бажання стати до лав Збройних Сил України. Він має військовий квиток НОМЕР_1 . Відповідно до останнього запису, військові спеціальність командир танку ракетно-пускового озброєння, старший сержант;

5) ОСОБА_4 має постійне місце проживання. Він зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_2 . Зазначена квартира належить на праві власності його матері ОСОБА_10 . Мати ОСОБА_4 , як власник, не заперечує проти його проживання у квартирі, що підтверджується власноруч складеною заявою від 07.05.2024 р. В заяві ОСОБА_10 також зазначила, що в разі зміни запобіжного заходу, вона не заперечує проти проживання сина у квартирі.

Таким чином, аналізуючи ризики, зазначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, представник ОСОБА_4 вважає, що їх існування в даному кримінальному провадженні не можливе, враховуючи наявність постійного місця проживання, родини, немає жодних підстав стверджувати про існування ризику переховування підозрюваного від правосуддя. Ризики знищення доказів відсутні. Всі обвинувачення за ст. 185 КК України кваліфікуються разом зі ст. 15 КК України, замах. Крім того, у зазначених обвинуваченнях відсутні збитки у потерпілих. Жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків немає тому, що всі інкриміновані злочини були зафіксовані камерами відеоспостереження. Конкретних підстав припускати перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню немає. Злочин, в якому обвинувачується не є продовжуваним. Отже, немає жодних конкретних об`єктивних даних, які б могли свідчити про наявність ризиків щодо підозрюваного. Розгляд кримінального провадження триває з 2021 року. Виходячи із вищенаведеного, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні або мінімальні.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_8 . Вказав, що розгляд кримінального провадження триває з 2021 року, строк тримання під вартою ОСОБА_4 триває з 29.01.2021 року.

При вирішенні клопотання прокурора та заяви адвоката суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України - кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Суд, при розгляді клопотання про продовження ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини та звертає увагу на той факт, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України. При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції - зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (справа «Єлоєв проти України», п. 60).

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам):

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.

Суд звертає увагу на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК України). Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Суд, при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні - прямо обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини та звертає увагу на той факт, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.

Більш того, при розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або заміну такого запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі судом обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно, вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) - навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03, пункти 56і-59). Запобіжний захід - в будь-якому випадку впливає перш за все на поведінку підозрюваного та виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, та не повинен підміняти собою покарання за вчинення злочину, адже вирішення таких питань є завданням більш пізніх етапів кримінального провадження. В свою чергу, абстрактна можливість перешкоджати кримінальному провадженню, знищити, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення - є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Запобіжний захід, обраний або продовжений слідчим суддею на стадії досудового розслідування, може бути змінений лише у підготовчому судовому засіданні.

При чому, будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу - не можуть бути використані для доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні (ч. 5 ст. 193 КПК України).

Відповідно до постанови № 14 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року - врахування стану здоров`я обвинуваченого при вирішенні питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має важливе значення для забезпечення гарантування права особи на свободу і права на життя.

Суд встановив, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою триває з 29.01.2021 року. Обвинуваченому ОСОБА_4 до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (обраний за іншим кримінальним провадженням) був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. ОСОБА_4 жодного разу не порушив умови домашнього арешту та завжди вчасно прибував до слідчого або прокурора для відповідних слідчих дій. Під час досудового слідства ОСОБА_4 висловлював щире каяття та не чинив жодних перешкод під час розслідування. ОСОБА_4 одружений, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 04.07.1998 р. за №059380. Дружина ОСОБА_9 проживає у м. Харкові, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 неодноразово висловлював бажання стати до лав Збройних Сил України. Він має військовий квиток НОМЕР_1 . Відповідно до останнього запису, військові спеціальність командир танку ракетно-пускового озброєння, старший сержант. ОСОБА_4 має постійне місце проживання. Він зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_2 . Зазначена квартира належить на праві власності його матері ОСОБА_10 . Мати ОСОБА_4 , як власник, не заперечує проти його проживання у квартирі, що підтверджується власноруч складеною заявою від 07.05.2024 р. В заяві ОСОБА_10 також зазначила, що в разі зміни запобіжного заходу, вона не заперечує проти проживання сина у квартирі.

З огляду на викладене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_11 не зможе незаконно впливати на потерпілих чи у будь-який незаконний спосіб якось перешкоджати кримінальному провадженню, або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити займатися протиправною діяльністю.

Викладені обставини, на думку суду, свідчать про відсутність ризиків, які давали б достатні підстави вважати, що обвинувачений може якимось чином порушити покладені на нього Законом процесуальні обов`язки, або переховуватися від суду, або іншим чином впливати на учасників процесу, знищити речові докази, тощо.

Отже, на думку суду, прокурором не доведено суду, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК України), у зв`язку з чим, в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , терміном на 60 днів - слід відмовити.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, зокрема, не переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Частина 5 статті 202 КПК України передбачає, що у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою - підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, який може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду, стороною захисту адвокатом ОСОБА_8 надано суду матеріали, які є достатніми для переконання суду, що запропонований для обрання запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, на який захисник та обвинувачений просять суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою - забезпечить виконання ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов`язків та контроль за виконання даної ухвали слід покласти на уповноважену особу ГУ НП в Харківській області.

Керуючись ст. ст. 314-316, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати.

Клопотання адвоката ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, починаючи з 12 год. 45хв. 09.07.2024 року по 12 год. 45хв. 06.09.2024 року.

Покласти наобвинуваченого ОСОБА_4 строком на60днів до 06.09.2024року наступніобов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою згідно телефонного та поштового виклику;

2) не відлучатися без дозволу суду із населеного пункту, де проживає (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 );

3) утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого злочину;

4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 10.07.2024 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1