Рішення

від 04.07.2024 по справі 643/6847/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 04.07.2024Справа № 643/6847/21 Провадження № 2/554/2016/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючий суддя: Сініцин Е.М.,

при секретарі: Лазоренко В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , житлового кооперативу «Людмила», про визнання довідки недійсною, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

19 квітня 2021 року до Московського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , житлового кооперативу «Людмила», КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Департаменту контролю Харківської міської ради, про визнання довідки недійсною, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він ОСОБА_1 , 1969 р.н., все своє життя, по теперішній час проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яку було повністю викуплено батьком позивача ОСОБА_3 у Житлово-будівельному кооперативі «Людмила». Його батько ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_4 разом мешкали у зазначеній вище квартирі, а деякий час з ними проживав син ОСОБА_4 від першого шлюбу ОСОБА_5 1965 року народження.

Відповідно до ч. 3 ст. 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Позивач зазначає, що після введення будинку в експлуатацію у передбачений законом термін Житлово-будівельний кооператив «Людмила» було реорганізовано у Житловий кооператив «Людмила».

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що позивач не був спеціалістом у галузі права, а був молодий та довіряв своїй матері він не вступав у спадщину, але мати - ОСОБА_4 запевнила його, що він так і буде власником зазначеної вище квартири після її смерті тому що це квартира його батька, а позивач є його єдиною дитиною.

Його брат по матері - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1989 року проживав разом зі своєю дружиною - ОСОБА_7 , в її квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де народилася їх донька - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зареєстрована з 12.04.1991 року.

З 2006 року ОСОБА_5 захворів, тому багато часу знаходився на лікуванні у Харківській обласній клінічній психіатричній лікарні №3, або у них вдома. Він разом з матір`ю доглядали брата вдома, за адресою: АДРЕСА_1 . З часом, у наслідок хвороби було обмежено дієздатність ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 стала його опікуном.

Його матір - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті матері - ОСОБА_4 він звернувся до державної нотаріальної контори у передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України строк, з заявою про прийняття спадщини.

5-я Харківська міська державна нотаріальна контора видала Довідку від 29.05.2019 р. ОСОБА_1 для подання П`ятій ХМДНК з наступною інформацією: квартира АДРЕСА_3 , станом на 31.12.2012 на ім?я ОСОБА_4 не зареєстровано та зазначено, що станом на 31.12.2012 реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру проведено КП «Харківське міське БТІ» Харківської міської ради за ОСОБА_5 на підставі довідки ЖБК «Людмила» від 19.11.1992. Також зазначено, що право власності зареєстровано на паперовому носії. Станом на 31.12.2012 право власності в електронному реєстрі не зареєстровано.

Він вказує, що всі документи на квартиру та інші документи зберігалися у матері, доки вона була жива, у нього не було потреби у цих документах. Після її смерті, він помітив, що з квартири зникли всі документи на квартиру. До останнього у нього була надія, що може ще десь знайдуться документи, але зараз стало очевидним, що документи було вкрадено, а у подальшому стало зрозумілим, що це пов`язано з підтасовкою та підробкою документів таким чином, що як з`ясувалося у 2019 році, ОСОБА_5 , якимось чином став єдиним власником квартири ОСОБА_3 ..

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто він ніяким чином не міг переписати квартиру на чужу для нього людину у 1992 році - згідно довідки ЖБК «Людмила» від 19.11.1992, отже у ЖБК «Людмила» не було жодних законних підстав видати довідку від 19.11.1992 року в якій було зазначено, що єдиним власником квартири ОСОБА_3 є ОСОБА_5 .

Саме - ця довідка ЖБК «Людмила» від 19.11.1992 - стала підставою прийняття іншими органами помилкових рішень, а саме: Комунальним підприємством «Харківське міське БТІ» Харківської міської ради, на підставі довідки ЖБК «Людмила» від 19.11.1992 року, 08.02.1993 року зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_3 - номер запису про право власності 58384; Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу - Погрібною Т.П., після смерті ОСОБА_5 відкрито спадкову справу №10/2019 та видано Свідоцтво на спадщину за законом серія та номер: 742, від 02.05.2019 ОСОБА_2 - доньки ОСОБА_5 , на всю квартиру АДРЕСА_3 ; Департаментом контролю Харківської міської ради 02.05.2019 внесено запис №31390672 про право приватної власності ОСОБА_2 на всю квартиру АДРЕСА_3 .

Він приймав всі можливі заходи, в рамках норм діючого законодавства України щодо поновлення правовстановлюючих документів на зазначену вище квартиру, та інші документи, які необхідні для поновлення його прав на частину квартири батька.

ЖК «Людмила» видала йому копію Контрольного талону до ордера № 37/9 серії: А від 23.12.1970 року, що видавався ОСОБА_3 на 2-х кімнатну ізольовану квартиру жилою площею 30,15 кв.м, АДРЕСА_1 та повідомила про неможливість видати іншу інформацію в зв`язку з переданням всього архіву Житлово-будівельного кооперативу (після введення будинку в експлуатацію у передбачений законом термін було реорганізовано у Житловий кооператив «Людмила», надалі - ЖК «Людмила») у квітні 2016 року до Виконкому Московського району м. Харкова.

Також він зазначає, що з квітня 2017 року по теперішній час за експлуатаційні витрати за всю квартиру сплачує саме він. Після смерті ОСОБА_5 його донька - ОСОБА_2 взагалі не сплачувала за експлуатаційні витрати за квартиру, хоча май же весь час, здає в оренду кімнату, яку займав при житті ОСОБА_5 ..

З огляду на викладене, він просить суд визнати довідку ЖБК «Людмила» від 19.11.1992 недійсною; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_5 під номером 58384 від 08.02.1993 року; визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 за законом після

батька - ОСОБА_5 на всю квартиру АДРЕСА_3 , серія та номер: № НОМЕР_1 ; визнати за ним право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18 травня 2021 року у цивільній справі за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року у цивільній справі за вказаним позовом виключено з числа учасників справи відповідачів КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Департамент контролю Харківської міської ради.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2021 року у цивільній справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На виконання розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності справ в умовах воєнного стану» вказана справа була направлена за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.

Згідно акту передачі справ від 28 липня 2022 року вище вказану справу передано з Московського районного суду м. Харкова до Октябрського районного суду м. Полтави, яка зареєстрована Октябрським районним судом м. Полтави 27 лютого 2023 року за Вх № 13229/23-Вх.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 року суддю Сініцина Е.М. визначено головуючим по справі.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 березня 2023 року цивільну справу за вказаним позовом прийнято до провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

Позивач та його представник адвокат Литовченко Р.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідачі - ОСОБА_2 , житловий кооператив «Людмила» у судове засідання не з`явились, про дату та час засідання повідомлялись належним чином, відзив до суду не надавала.

Відповідачем ЖК «Людмила» направлено до суду відзив, у якому зазначено про те, що ЖБК «Людмила» необґрунтовано видано довідку від 19.11.1992 року, в якій зазначено що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_3 , так як у документах ЖБК «Людмила» виявлено невідповідності, а саме протоколу загальних зборів №43 від 20.11.1987 року та Витягу з зазначеного протоколу, що ставлять під сумнів обґрунтованість видачі вказаної довідки.

Суд, вислухавши позивача та його представника адвоката Литовченко Р.В., всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що квартира за адресою:

АДРЕСА_1 належить відповідачці ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про спадщину за законом зареєстрованим в реєстрі №742, після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (спадкова справа №10/2019), яка належала спадкодавцю на підставі права власності зареєстрованого в КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації 08.02.1993 року, номер запису про право власності 58384, виданого на підставі Довідки ЖБК «Людмила» від 19.11.1992 року (т.1 а.с.20,21).

Позивач просить визнати Довідку ЖБК «Людмила» від 19.11.1992 року (т.1 а.с.71) недійсною задля скасування реєстрації права власності померлого ОСОБА_5 , на підставі того, що його батько ОСОБА_3 «не міг переписати квартиру на чужу для нього людину» і «у ЖБК «Людмила» не було жодних законних підстав видавати довідку від 19.11.1992 року в якій було зазначено, що єдиним власником квартири … є ОСОБА_5 ».

Суд вважає, що така вимога є неналежним способом захисту прав та інтересів, крім того, позивачем не доведено які його права та інтереси були порушені і на підставі якої норми Закону внаслідок видачі вказаної Довідки саме у 1992 році, а також суд зазначає, що сам ОСОБА_1 в позовній заяві вказував, що ОСОБА_5 проживав разом з його батьком і своєю матір`ю у спірній квартирі, що спростовують вказані позивачем обставини про те що ОСОБА_5 був «чужою людиною» для ОСОБА_3 , крім того в Контрольному талоні до ордера №37/9 серії А (т.1 а.с.46) ОСОБА_5 записаний з прізвищем ОСОБА_8 як син ОСОБА_3 , про що було зазначено самим позивачем.

Відповідно, суд дійшов висновку, що ствердження позивача ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Контрольним талоном до ордеру №37/9 серії А від 23.12.1970 року підтверджується, що квартира була надана ОСОБА_3 , відповідно, з його згоди відбувались будь-які правові дії з приводу реєстрації осіб, що проживають в ній, приватизації, переходу права власності та інше.

ОСОБА_3 на час видачі Довідки від 19.11.1992 року був живий і міг відстоювати свої інтереси у разі їх порушення, а також могла відстоювати порушені права ОСОБА_4 після смерті чоловіка, у разі необізнаності про право власності за його життя, як стверджує позивач, але вони цього не робили, оскільки не вважали порушеними свої права, і суду не надано доказів протилежного.

Позивач зазначає, що квартира була викуплена його батьком ОСОБА_3 , але жодних доказів не долучає, а надана ним Довідка (т.1 а.с.71), в якій зазначено, що ОСОБА_5 є володільцем квартири, повна вартість квартири виплачена на 01.01.1985 року, спростовують його слова.

Підставою для набуття батьком ОСОБА_3 права власності на квартиру позивач зазначає ч.3 ст.384 ЦК України, яка не підлягає застосуванню, оскільки повна вартість квартири була виплачена на 01 січня 1985 року, а право власності зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі Довідки від 19.11.1992 року в КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації 08.02.1993 року, а також 08.02.1993 року складений технічний паспорт та підтверджено Реєстраційним посвідченням за реєстровим №58384 (т.1 а.с.105), де власником зазначений ОСОБА_5 , тобто виникли правовідносини регулювалися Цивільним Кодексом Української РСР від 18.07.1963 року та Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року.

Свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 (т.1 а.с.16), підтверджується, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті, позивачем не здійснено будь-яких дій для прийняття спадщини, оскільки він не був зареєстрований в спірній квартирі, не подав заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини та не встановив судовим рішенням прийняття спадщини, даний факт суд розцінює як відсутність вимог позивача до розподілу спадкового майна, внаслідок якого він мав можливість з`ясувати відсутність спадкової маси та з`ясувати власника квартири.

Більш того, ОСОБА_1 не надано жодного доказу про те, що він не знав хто є власником квартири на день смерті батька, а також не надано доказів того, що його батько ОСОБА_3 не знав, що власником квартири є ОСОБА_5 ..

Позивач стверджує, що його мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а він звернувся до нотаріуса в передбачений ст.1270 ЦК України строк - 17.10.2017 року, про що

міститься інформація в Запиті Одинадцятої Харківської міської Державної Нотаріальної Контори (т.1 а.с.24), але не надав доказів отримання відповіді нотаріуса з зазначенням дати. Хоча вказав, що дізнався від нотаріуса про відсутність спадкового майна.

Суд вважає, що позивачу було відомо про відсутність спадкового майна як після смерті батька, так і після смерті матері.

ОСОБА_1 став здійснювати дії направлені на набуття спадкового майна лише після смерті ОСОБА_5 у 2019 році, даний факт суд розцінює як небажання позивача вирішувати спір з ОСОБА_5 , який був на час смерті ОСОБА_4 єдиним власником квартири.

А Запити П`ятої Харківської міської Державної Нотаріальної Контори (т.1 а.с.25-29), датовані 15.06.2019 року лише підтверджують час здійснення дій, направлених на встановлення спадкової маси позивачем.

ОСОБА_1 стверджує, що дізнався про смерть брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 лише у 2019 році, але не вказав джерело отриманої інформації для підтвердження своїх слів, більш того, не зазначив, як вказаний факт вплинув на його права.

Також, стверджує, що він все життя проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , але з копії паспорту позивача вбачається, що він, 1969 року народження, був зареєстрований за вказаною адресою лише з 22.06.2001 року по 05.10.2001 року, тобто вказана обставина позивачем суперечить іншим доказам.

Що стосується Заяви ОСОБА_5 від 19.11.1987 (а.с.2 т.2) про відкриття на нього лицевого рахунку та переведення паю за квартиру, що на думку ОСОБА_1 такого не могло бути, в зв`язку з чим він надав Довідку №178 від 17.08.2021 року Міністерства Оборони України, в якій зазначено, що ОСОБА_5 проходив службу у Збройних Силах з 23.11.1985 року по 03.12.1987 року, суд вважає, що така Заява не є належним, допустимим доказом по цій справі, оскільки стосується квартири АДРЕСА_4 , про яку позивач порушив спір.

З вищевикладеного, суд робить висновок, що позивачем не надано належних доказів, що ОСОБА_5 набув право власності на квартиру з порушенням вимог діючого на той час законодавства.

А також суд вважає за необхідне надати оцінку Відзиву на позовну заяву, підписаного Головою правління ЖК «Людмила» ОСОБА_9 , яка перебуваючи в статусі відповідача зайняла позицію позивача.

В Відзиві на позовну заяву ЖК «Людмила» зазначила, що у них відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про передачу ОСОБА_3 свого права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , в той же час вони зазначають, про те, що не проводились загальні збори членів ЖК «Людмила» щодо передання вищевказаного права власності. Таку позицію суд вважає взаємовиключною, оскільки або відсутня будь-яка інформація, або загальні збори не проводились.

Також в Відзиві вказано про те, що в Довідці від 19.11.1992 року не зазначено ким сплачено пай, власником квартири зазначений не ОСОБА_3 , який отримав вказану квартиру та станом на 01.01.1985 року повністю сплатив вартість квартири, а вказано власником ОСОБА_5 ..

Суд зазначає, що така позиція ЖК «Людмила» є помилковою, оскільки як зазначає сам відповідач - в Довідці не зазначено ким сплачено пай, відповідно, стверджувати, що пай сплачений ОСОБА_3 не можливо, крім того власником квартири зазначений ОСОБА_5 , тому висновки Голови правління ОСОБА_9 , що саме ОСОБА_3 сплатив вартість квартири та був власником, нічим не підтверджено.

Що стосується Протоколу загальних зборів членів ЖБК «Людмила» №43 від 20.11.1987 року та Витягу з зазначеного протоколу, які на думку Голови правління ЖК «Людмила» не відповідають дійсності (підроблений документ), суд вважає такі висновки безпідставними, так, в наданих відповідачем оригіналах Протоколу №43 від 20.11.1987 року міститься відомості про розгляд декілька питань, в тому числі і про розгляд заяви про виділення квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_3 , таке ж саме питання вирішувалось і на наступних зборах членів ЖБК, що підтверджено самою Головою правління і це вбачається з Протоколів №44 від 24.01.1988 року та Протоколу №45 від 13.03.1988 року в якому знову зазначено, що ОСОБА_10 (а.с.203) висловив: «Вже двічі відбувались збори по одному й теж самому питанню. Ми всі одноголосно проголосували за те, що квартиру надати Атановим».

Більш того, надані відповідачем Протоколи загальних зборів ЖБК «Людмила» стосуються квартири АДРЕСА_4 , в якій на той час проживав ОСОБА_3 з родиною, спір в даній справі йде саме про квартиру АДРЕСА_6 , тобто надані відповідачем докази є неналежними та недопустимими, тому суд не бере їх до уваги.

Суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 , в Листі до Адміністрації Московського району Харківської міської ради (т.1 а.с.40), вказує, що отримав відповідь від голови Житлового кооперативу «Людмила» листом №б/н від 11.03.2021 року де вказано, що вони не можуть надати запитувану інформацію у зв`язку з тим, що за весь час, весь архів Житлового-будівельного кооперативу у квітні 2016 року було передано до Виконкому Московського району м. Харкова. Тобто позивачем не надані докази того, що за ОСОБА_3 визнавалось право власності, відповідно, він не міг передати прав більше ніж мав сам.

Враховуючим вищевикладене, суд вважає, що Відзив на позовну заяву містить недостовірну, суперечливу інформацію, обставини вказані в ньому не підтверджують доводи позивача.

Оскільки вимоги про визнання довідки недійсною не є належним способом захисту та суперечать дослідженим доказам, то підстави для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відсутні.

Крім того, вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом повинні бути обґрунтовані на підставі Закону, а враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 набула права власності на квартиру у законний спосіб, звернувшись своєчасно до нотаріальної контори як спадкоємець першої черги, внаслідок таких дій отримала від приватного нотаріуса Погрібної Т.П. Свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.05.2019 року, зареєстровано в реєстрі за №742, відповідно саме за нею визнано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , і підстав для скасування Свідоцтва позивачем ОСОБА_1 не вказано і не обґрунтовано, тому і в цій частині позову необхідно відмовити.

А також, суд вважає, що в позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування за законом, необхідно відмовити, оскільки ним не доведено, що його батько ОСОБА_3 мав право власності на спірну квартиру.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , житлового кооперативу «Людмила», про визнання довідки недійсною, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування за законом безпідставний, тому в позові необхідно відмовити повністю.

Питання про судові витрати, суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України, а оскільки в позові відмовлено, то судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.2,4,76,81,89,141,263-265,268,300 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , житлового кооперативу «Людмила», про визнання довідки недійсною, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , 1969 року народження, адреса АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Житловий кооператив «Людмила», місцезнаходження - АДРЕСА_9 , код в ЄДРЮО ГО та ФОП 23008688.

Суддя: Е.М. Сініцин.