Постанова

від 04.02.2025 по справі 643/6847/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/6847/21 Номер провадження 22-ц/814/356/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючої судді: Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від04липня 2024року,ухвалене суддеюСініциним Е.М.,дата складенняповного текстурішення незазначена,у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , житлового кооперативу «Людмила» про визнання довідки недійсною, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , житлового кооперативу «Людмила», КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Департаменту контролю Харківської міської ради, про визнання довідки недійсною, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначив, що він ОСОБА_1 , 1969 року народження, все своє життя, по теперішній час проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яку було повністю викуплено батьком позивача ОСОБА_3 у Житлово-будівельному кооперативі «Людмила». Його батько ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_4 разом мешкали у зазначеній вище квартирі, а деякий час з ними проживав син ОСОБА_4 від першого шлюбу ОСОБА_5 1965 року народження.

Після введення будинку в експлуатацію у передбачений законом термін Житлово-будівельний кооператив «Людмила» було реорганізовано у Житловий кооператив «Людмила».

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що позивач не був спеціалістом у галузі права, а був молодий та довіряв своїй матері він не вступав у спадщину, але мати - ОСОБА_4 запевнила його, що він так і буде власником зазначеної вище квартири після її смерті тому що це квартира його батька, а позивач є його єдиною дитиною.

Його брат по матері - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1989 року проживав разом зі своєю дружиною - ОСОБА_7 , в її квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де народилася їх донька - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зареєстрована з 12 квітня 1991 року.

З 2006 року ОСОБА_5 захворів, тому багато часу знаходився на лікуванні у Харківській обласній клінічній психіатричній лікарні №3, або у них вдома. Він разом з матір`ю доглядали брата вдома, за адресою: АДРЕСА_1 . З часом, у наслідок хвороби було обмежено дієздатність ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 стала його опікуном.

Його матір - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті матері - ОСОБА_4 він звернувся до державної нотаріальної контори у передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України строк, з заявою про прийняття спадщини.

5-а Харківська міська державна нотаріальна контора видала Довідку від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 для подання П`ятій ХМДНК з наступною інформацією: квартира АДРЕСА_3 , станом на 31 грудня 2012 року на ім?я ОСОБА_4 не зареєстровано та зазначено, що станом на 31 грудня 2012року реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру проведено КП «Харківське міське БТІ» Харківської міської ради за ОСОБА_5 на підставі довідки ЖБК «Людмила» від 19 листопада 1992 року. Також зазначено, що право власності зареєстровано на паперовому носії. Станом на 31 грудня 2012 року право власності в електронному реєстрі не зареєстровано.

Він вказує, що всі документи на квартиру та інші документи зберігалися у матері, доки вона була жива, у нього не було потреби у цих документах. Після її смерті, він помітив, що з квартири зникли всі документи на квартиру. До останнього у нього була надія, що може ще десь знайдуться документи, але зараз стало очевидним, що документи було вкрадено, а у подальшому стало зрозумілим, що це пов`язано з підтасовкою та підробкою документів таким чином, що як з`ясувалося у 2019 році, ОСОБА_5 , якимось чином став єдиним власником квартири ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто він ніяким чином не міг переписати квартиру на чужу для нього людину у 1992 році - згідно довідки ЖБК «Людмила» від 19 листопада 1992 року, отже у ЖБК «Людмила» не було жодних законних підстав видати довідку від 19 листопада 1992 року в якій було зазначено, що єдиним власником квартири ОСОБА_3 є ОСОБА_5 .

Саме - ця довідка ЖБК «Людмила» від 19 листопада 1992 року - стала підставою прийняття іншими органами помилкових рішень, а саме: Комунальним підприємством «Харківське міське БТІ» Харківської міської ради, на підставі довідки ЖБК «Людмила» від 19 листопада 1992 року, 08 лютого 1993 року зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_3 - номер запису про право власності 58384; Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу - Погрібною Т.П., після смерті ОСОБА_5 відкрито спадкову справу №10/2019 та видано Свідоцтво на спадщину за законом серія та номер: 742, від 02 травня 2019 року ОСОБА_2 - доньки ОСОБА_5 , на всю квартиру АДРЕСА_3 ; Департаментом контролю Харківської міської ради 02 травня 2019 року внесено запис №31390672 про право приватної власності ОСОБА_2 на всю квартиру АДРЕСА_3 .

Він приймав всі можливі заходи, в рамках норм діючого законодавства України щодо поновлення правовстановлюючих документів на зазначену вище квартиру, та інші документи, які необхідні для поновлення його прав на частину квартири батька.

ЖК «Людмила» видала йому копію Контрольного талону до ордера № 37/9 серії: А від 23 грудня 1970 року, що видавався ОСОБА_3 на 2-х кімнатну ізольовану квартиру жилою площею 30,15 кв.м, АДРЕСА_1 та повідомила про неможливість видати іншу інформацію в зв`язку з переданням всього архіву Житлово-будівельного кооперативу (після введення будинку в експлуатацію у передбачений законом термін було реорганізовано у Житловий кооператив «Людмила», надалі - ЖК «Людмила») у квітні 2016 року до Виконкому Московського району м. Харкова.

Також він зазначає, що з квітня 2017 року по теперішній час за експлуатаційні витрати за всю квартиру сплачує саме він. Після смерті ОСОБА_5 його донька - ОСОБА_2 взагалі не сплачувала за експлуатаційні витрати за квартиру, хоча май же весь час, здає в оренду кімнату, яку займав при житті ОСОБА_5 ..

Просив визнати довідку ЖБК «Людмила» від 19 листопада 1992 року недійсною; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_5 під номером 58384 від 08 лютого 1993 року; визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 за законом після батька - ОСОБА_5 на всю квартиру АДРЕСА_3 , серія та номер: АДРЕСА_4 ; визнати за ним право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2021 року у цивільній справі за вказаним позовом виключено з числа учасників справи відповідачів КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Департамент контролю Харківської міської ради.

На виконання розпорядження голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності справ в умовах воєнного стану» вказана справа була направлена за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2023 року суддю Сініцина Е.М. визначено головуючим по справі.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 липня 2024 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ЖК «Людмила» про визнання довідки недійсною, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування за законом відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що судом не було допитано свідків, неповно встановлено обставини справи. Вважає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання квартири саме його батьком, який і виплачував всі платежі за квартиру. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши судове рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, щозгідно контрольного талону до ордеру №37/9 серії А від 23 грудня 1970 року квартира за адресою: АДРЕСА_5 (після перейменування - АДРЕСА_1 ) була надана ОСОБА_3 .

Відповідно до виписки з проколу № 43 загальних зборів ЖБК «Людмила» від 20 листопада 1987 року було прийнято рішення з метою покращення житлових умов виділити однокімнатну ізольовану квартиру житловою площею 17,25 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 члену кооперативу ОСОБА_3 на склад сім`ї: ОСОБА_3 основний, ОСОБА_4 дружина. Відкрити лицьовий рахунок і перевести пай сумі 4712,60 рублів на двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_7 , на його прийомного сина ОСОБА_5 на сім`ю з 2 чоловік (він, брат) (т. 1 а.с. 200-201)

Згідно довідки від листопада 1992 року виданої ЖСК «Людмила» ОСОБА_5 він є власником ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 . вартість квартири сплачена станом на 01 січня 1985 року. (т.1 а.с. 71)

Відповідно до реєстраційного посвідчення Харківського міського бюро технічної інвентаризації квартира АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі довідки ЖСК «Людмила» від 19 листопада 1992 року. Запис в реєстрову книгу № 58384 від 08 лютого 1993 року. (т. 1 а.с. 105)

У технічному паспорті на спірну квартиру від 08 лютого 1993 року власником зазначений ОСОБА_5 (а.с. 22-23)

Згідно довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради № 1060639 від 20 травня 2019 року згідно наявних архівних матеріалів встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 , станом на 31 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_8 не зареєстровано. Станом на 31 грудня 2012 року реєстрацію права власності на вищевказану квартиру проведено КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради за ОСОБА_5 (російською мовою) на підставі довідки ЖБК «Людмила» від 19 листопад 1992 року. Право власності зареєстровано на паперовому носії. Станом на 31 грудня 2012 року право власності в електронному реєстрі не зареєстровано.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 травня 2019 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачці ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про спадщину за законом зареєстрованим в реєстрі №742, після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (спадкова справа №10/2019), яка належала спадкодавцю на підставі права власності зареєстрованого в КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації 08 лютого 1993 року, номер запису про право власності 58384, виданого на підставі Довідки ЖБК «Людмила» від 19 листопада 1992 року (т.1 а.с.20,21).

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді апеляційної скарги позивачем не заявлялося клопотання про допит свідків.

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від14 грудня 2021 року у справі № 395/456/20 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав , або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У постанові від 01 червня 2022 року у справі №686/4698/20 Верховим Судом зроблено висновок, що по своїй суті витяги із списків та довідки, видані ЖБК, не є тими документами, до яких законодавець допускає застосування конструкції недійсності, що має бути направлена на недопущення або присікання порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлення. Тому визнання недійсними витягів із списку та довідок, виданих ЖБК, є неналежним способом захисту прав та інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про власність», який діяв на момент набуття права власності ОСОБА_5 , право власності - це врегульовані законом суспільні

відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Частинами 1 та 3 статті 15 Закону України «Про власність» передбачено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що на загальних зборів ЖБК «Людмила» від 20 листопада 1987 року, на яких був присутній ОСОБА_3 , було прийнято рішення про відкриття лицьового рахунку і переведення пая у сумі 4712,60 рублів на двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_8 , на ОСОБА_5 .

У подальшому на підставі довідки від 19 листопада 1992 року виданої ЖБК «Людмила» 08 лютого 1993 року зареєстровано право власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів звертає увагу на відсутність будь-яких доказів того, що зазначені вище дії були вчиненні всупереч норм чинного законодавства, не відповідали волевиявленню як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 .

Позивачем не надано доказів підробки даних документів чи їх недійсності.

При цьому суд першої інстанції вірно звернув увагу, що вказані дії щодо реєстрації права власності були вчинені за життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ними не оскаржувалися.

Тоді як доводи ОСОБА_1 про те що реєстрація права власності за ОСОБА_5 суперечила дійсному волевиявленню його батька ґрунтується на припущеннях.

У свою чергу, підстави набуття права власності, на момент прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , визначені у статті 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на майно.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.

У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Заявляючи вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спірну квартиру ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги саме недійсністю довідки ЖБК «Людмила» та неправомірність набуття права власності ОСОБА_5 , а також можливою підробкою правовстановлюючих документів відповідачкою. Однак, як вже зазначалося судом позивачем не надано належних допустимих та достатніх доказів на підтвердження зазначеного.

Враховуючи, що позовна заява та доводи апеляційної скарги не містять інших підстав для визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, які відповідають вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384,389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районногосуду м.Полтави від04липня 2024рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук