Рішення

від 17.06.2024 по справі 450/1259/24

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1259/24 Провадження № 2-о/450/108/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Сліпець А. О.

за участю представника заінтересованої особи Когут Р. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в :

заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Вказане мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 12.11.1964 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Селисько Пустомитівьского району Львівської області, за національність - українець, його батьками є: батько - ОСОБА_2 (національність українець), мати ОСОБА_3 (національність - українка). З 09.07.1985 року по теперішній час заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання та копією домової книги. З обліково-послужної карточки до військового квитка і військового квитка вбачається, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Селисько Пустомитівьского району Львівської області, за національність - українець, а його родичами є: батько - ОСОБА_2 (1935 р.н.), мати ОСОБА_3 (1936 р.н.), брат ОСОБА_2 (1959 р.н.). Брат заявника - ОСОБА_2 є громадянином України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що він не може отримати паспорт громадянина України без встановленого факту його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, оскільки у нього відсутній паспорт громадянина колишнього СРСР ( його втрачено), через це такий змушений звертатись до суду. На підставі наведеного, просить заяву задоволити.

Ухвалою від 22.03.2024 року постановлено відкрити провадження у справі та призначено у справі судове засідання.

08.05.2024 року представником заінтересованої особи подано додаткові пояснення у справі. Зазначає, що рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України, строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців. Відповідно до п. 44 Порядку № 302 за результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту державної реєстрації народження, а також перевірки факту належності особи до громадянства України працівником територіального підрозділу ДМС складається висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС або його заступником. Якщо за результатами проведення зазначеної процедури особу не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника. Вказує, що нормою Закону України визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання ідентифікації та встановлення особи. Заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у судовому порядку лише якщо йому буде відмовлено в оформленні або видачі паспорта. Основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути: свідоцтво про народження особи та рішення ДМС про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації. За результатами перевірки згідно з обліками Головного управління ОСОБА_1 документований паспортом громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_2 , виданим 19.01.1981 Пустомитівським РВВС Львівської області. Згідно з обліками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області ОСОБА_1 значиться зареєстрованим з 09.07.1985 за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Селисько.

В судове засіданні заявник не з`явився, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлену вимогу підтримує та просить задоволити.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні проти заяви не заперечила.

Суд на підставі заяви, також долучених письмових доказів, показань свідків, думки представника заінтересованої особи встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12.11.1964 року вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Селисько, Пустомитівського району, Львівської області. Батьками такого зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , національність українець та українка відповідно.

З обліково-послужної карточки до військового квитка серія НОМЕР_4 і військового квитка серія НОМЕР_4 вбачається, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Селисько Пустомитівьского району Львівської області, за національність - українець, а його родичами є: батько - ОСОБА_2 (1935 р.н.), мати ОСОБА_3 (1936 р.н.), брат ОСОБА_2 (1959 р.н.).

Із паспорта громадянина України матері ОСОБА_1 вбачається, що така зареєстрована за адресою с. Селисько з 20.10.1989 року.

Судом також встановлено, що брат заявника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є українцем та народжений у с. Селисько, Пустомитівського району, Львівської області, що вбачається із паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , який виданий Пустомитівським РВУ МВС Українки у Львівській області.

ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 09.07.1985 року, що вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи № 26 від 19.03.2024 року, яка видана Вовківським старостинським округом Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області.

Факт реєстрації ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 підтверджується також будинковою книгою, Розділ IV «Прописка», де його національність зазначено як «укр.».

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 17.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 09.07.1985 року і постійно проживає. Вказано, що дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований і постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 , ніколи не змінював місце реєстрації.

Зазначено також, що дані підтверджуються на підставі свідчення свідків: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Частиною 3 ст. 42 ЦПК України визначено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Згідно ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

За змістом частини першої статті 293 Цивільно-процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК Українив порядку окремого провадження встановлюються факти, що мають юридичне значення.

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2ст. 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», № 5 від 31.03.1995 рокувстановлено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку ч.2ст. 315 ЦПК Українисуди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положеньст. 315 ЦПК Українита залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення юридичних фактів, у тому числі, й постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинностіЗаконом України «Про громадянство України»є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першоїстатті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першоїстатті 3 Закону України «Про громадянство України»громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинностіЗаконом України «Про громадянство України»проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина другастатті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинностіЗаконом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року).

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.

Так, питання громадянства України регулюєтьсяКонституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України єЗакону України «Про громадянство України»таУказ Президента України від 27.03.2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до п.1, 2, 3 ч. 1ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинностіЗаконом України "Про громадянство України"(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

У пункті 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженогоУказом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду. А згідно п. 7 зазначеного «Порядку», громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним з документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

Відповідно п. 3 ч. 2ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Так, постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

Отже, відповідно до положеньЗакону України «Про громадянство України»і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставістатті 3 Закону України «Про громадянство України»і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження№ 61-6498св20), від05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що заявник має намір встановити належність до громадянства України з підстав, визначених вЗаконі України «Про громадянство», встановлення факту його постійного проживання станом на 24.08.1991 року на території, яка стала територією України, має юридичне значення для заявника та породжує для нього юридичні наслідки, так як встановлення вказаного факту в судовому порядку надає йому право подати заяву про набуття громадянства України, оскільки здійснення такого права у позасудовому порядку неможливе.

Згідно із вимогами ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року.

За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання на території України, який просить встановить заявник, підтверджується письмовими матеріалами справи, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.13,81,259,263,265,268,315-319 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.06.2024 року.

СуддяІ. І. Мельничук