Постанова

від 02.07.2024 по справі 925/57/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р. м.Київ Справа№ 925/57/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ю Бі Сі-Промо"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 29.02.2024 (повний текст складено та підписано 01.03.2024)

у справі № 925/57/24 (суддя Г.М.Скиба)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ю Бі Сі-Промо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метал Інвест"

про відшкодування збитків у сумі 67 168,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ю Бі Сі-Промо" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метал Інвест" з вимогами про стягнення витрат на виправлення недоліків після виконання підрядних робіт в сумі 61408,57 грн і витрат на проведення експертизи в сумі 5760,00 грн, а також про відшкодування судових витрат..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Ю Бі Сі-Промо» в особі відокремленого структурного підрозділу філії «ЛАЙТ» Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «Бі Сі-Промо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «МЕТАЛ ІНВЕСТ» було погоджено замовлення на виконання підрядних робіт і укладений правочин, за умовами якого відповідач зобов`язався виконати роботи з антикорозійного покриття металевих конструкцій позивача методом гарячого цинкування, а позивач в свою чергу зобов`язався сплатити вартість виконання таких робіт. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Ю Бі Сі-Промо» всупереч умовам цього правочину погоджені сторонами підрядні роботи виконало неякісно та під час приймання-передачі металевих конструкцій за якістю та кількістю замовником було виявлено недоліки. Для усунення недоліків в металевих конструкції після виконаних відповідачем робіт з цинкування, був вимушений понести додаткові грошові витрати у розмірі 61 408,557 грн.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявності заподіяних йому збитків, а також відсутність договору про надання послуг між сторонами у письмовій формі укладений не був, оскільки позивачем не було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «МЕТАЛ ІНВЕСТ» підписаний із свого боку примірник Договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 у справі № 925/57/24 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ю Бі Сі-Промо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метал Інвест" про відшкодування збитків у сумі 67168,57 грн. - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення прав та господарського інтересу позивача внаслідок виконання відповідачем замовлених послуг та супутніх робіт з гарячого цинкування металевих виробів позивача, оскільки позивачем не обумовлено технічні та технологічні вимоги до проведення робіт. Якість та товщина захисного цинкового покриття позивачем не оспорюється. Суд враховує, що позивачем не прийняті роботи від відповідача, не підписані подані акти позивачем, не оформлена рекламація відповідно до вимог Постанови Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 форма П-6, П-7, не висловлені письмові зауваження відповідачеві щодо якості робіт.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ю Бі Сі-Промо" (19.03.2024 через підсистему «Електронний суд») звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів:

- судом першої інстанції не вірно визначено технічні вимоги до результату робіт;

- суд не врахував експертний висновок №67-М/23 Харківської Торгово-промислової палати з додатками ;

- незаконно відмовлено позивачу у захисті своїх прав та інтересів, щодо стягнення з відповідача суми витрат позивача на усунення недоліків після виконання робіт відповідачем;

- не досліджено і не надано жодної оцінки доказам позивача, наданих на підтвердження суми понесених витрат на усунення дефектів;

Узагальнено скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази в частині наявності у відповідача зобов`язань усунути, наявні в матеріалах справи документи, що підтверджують відмову від невиконання відповідачем зобов`язань щодо усунення недоліків та щодо складання дефектних актів, а також неправильно визначився із характером спірних правовідносин, та не застосував норми, які підлягає застосуванню, зокрема ст. ст. 882, 883, 852 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

08.05.2024 через підсистему "Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача у відзиві зводяться до того, що:

- позивач не надав належних і допустимих доказів заподіяння йому збитків, в матеріалах справи відсутні докази того, що виконані роботи знаходяться в причинно-наслідковому зв?язку з нібито виявленими недоліками у виконаній роботі відповідача, не містять матеріали справи і доказів протиправної поведінки та вини відповідача у заподіянні позивачу збитків;

- суд першої інстанції правомірно не врахував експертний висновок, як доказ, через здійснення висновку Харківським торгово-промисловою палатою №67-ИМ/23 від 22.06.2023 не відповідаючого вимогам діючого законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ю Бі Сі-Промо" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 у справі № 925/57/24, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/57/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ю Бі Сі-Промо" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 у справі № 925/57/24.

01.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 925/57/24.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р., суддя Шаптала Є.Ю. з 08.04.2024 по 12.04.2024 включно перебували на підготовці для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України, суддя Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.04.2024 по 05.04.2024 включно, з 08.04.2024 по 12.04.2024 включно, з 15.04.2024 по 17.04.2024 включно перебувала у відпустці.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 268 400,00 грн. (2684, 00 грн. * 100 = 268 400,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення 67 168 грн. 57 коп., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/57/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ю Бі Сі-Промо" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 направлено учасникам справи в їх електронні кабінети в системі «Елекстронний суд@, про що складено відповідні довідки.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, воєнний стан неодноразово продовжувався і триває на даний час.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах запровадженого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі обміну листами, що направлені на настання певних юридичних наслідків відповідно до приписів ст.ст.4,11 Цивільного кодексу України.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ю Бі Сі-Промо" у спірних відносинах виступає як замовник, платник, позивач, кредитор, стягувач.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метал Інвест" у спірних відносинах виступає як виконавець, боржник, відповідач.

Предметом договору є виконання робіт та надання оплатних послуг з гарячого захисного цинкування металевих виробів позивача в заводських умовах відповідача.

Позивач вказує на помилковість посилання відповідача на реквізити договору від 03.05.2023 №02/05-23 між сторонами, оскільки письмовий двосторонній оплатний строковий консенсуальний договір між сторонами не укладено.

Позивач стверджує на відхилення відповідачем від погоджених між сторонами умов нанесення цинкового захисного покриття на вироби позивача, що призвело до додаткових витрат позивача на усунення недоліків робіт відповідача. Ці додаткові витрати позивач вважає своїми грошовими збитками. Відповідач відмовився компенсувати позивачеві збитки.

Ухилення відповідача від відшкодування збитків стало причиною звернення позивача в господарський суд за захистом порушеного права та примусового стягнення збитків 61408,57 грн, що є предметом спору.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки за неналежне виконання підрядних робіт на виготовлення речі за договором, що укладений у спрощеній формі. Письмовий договір у формі єдиного документу між сторонами не підписаний. Позивач вважає помилковим посилання відповідача у рахунках на оплату послуг на умови договору від 03.05.2023 №02/05-23.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і що перевірено судом апеляційної інстанції, сторонами спору досягнуто згоди на виконання робіт та послуг по гальванічному покриттю металевих виробів замовника (позивача) в промислових умовах виконавця (відповідача) шляхом укладення договору у спрощений спосіб, істотні умови сторонами не обговорювались, специфікація до договору не сформована та не підписана, також зазначено , що сторонами не обумовлювалось, яка технологія гарячого цинкування виробів має застосовуватись відповідачем при виконанні замовлення. Особливі вимоги, особливі умови договору чи процесу виконання замовлення сторонами не обговорювалися.

Позивач направив відповідачеві технічні документи на вироби, позначені як СКЛАДАЛЬНІ КРЕСЛЕННЯ (а.с.31, 32, 90). Ці технічні документи не можуть розцінюватися судом як технологічні карти, специфікації, пояснення технолога чи особливі вимоги до виконання гальванічних робіт відповідачем на замовлення позивача тощо.

На виконання умов договору, укладеного у спрощеному порядку, позивачем у період з 31.05.2023 до 06.06.2023 здійснено передачу відповідачу матеріали в переробку (без переходу права власності на вироби), про що складено акти:

- акт №ФЛ-0001831 від 31.05.2023 п`ять найменувань виробів (а.с.33), який підписаний позивачем та відповідачем;

- акт №ФЛ-0001892 від 06.06.2023 три найменування виробів (а.с.34), який не підписаний відповідачем.

Доставка матеріалів відповідачеві підтверджена товарно-транспортною накладною №ФЛ-0000075 від 06.06.2023 з відміткою відповідача про отримання (а.с.35). Дані обставини не оспорюються сторонами.

Відповідачем виставлено позивачеві рахунки, на оплату робіт з антикорозійного покриття металоконструкцій методом гарячого цинкування №886 від 02.06.2023 на суму 29400 грн (1400 кг продукції) (а.с.36), №888 від 02.06.2023 на суму 7578,56 грн (302.9 кг продукції) (а.с.37), №954 від 09.06.2023 на суму 3761,80 грн (139,65 кг продукції) (а.с.38), №956 від 09.06.2023 на суму 23100 грн (1100 кг продукції) (а.с.39).

Позивачем оплачені послуги на підтвердження інформації долучено до матеріалів справи копії платіжних інструкцій:

- від 12.06.2023 №1642 на суму 3761,80 грн за послуги нанесення покриття згідно рахунку №954 від 09.06.2023 (а.с.40);

- від 12.06.2023 за платіжною інструкцією №1641 на суму 23100 грн за послуги нанесення покриття згідно рахунку №956 від 09.06.2023 (а.с.41);

- від 12.06.2023 за платіжною інструкцією №1640 на суму 7578,56 грн за послуги нанесення покриття згідно рахунку №888 від 02.06.2023 (а.с.42);

- від 08.06.2023 за платіжною інструкцією №1579 на суму 29400 грн за послуги нанесення покриття згідно рахунку №886 від 02.06.2023 (а.с.43).

Також судом першої інстанції вірно встановлено , що металоконструкції після нанесення гальванічного покриття доставлені перевізником позивачеві за товарно-транспортною накладною (без номера) за замовленням позивача (а.с.44), із чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Відповідачем оформлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за номерами : №809 від 07.06.2023 на 302,9 кг металоконструкцій на суму 7578,56 грн. (а.с.45), №854 від 12.06.2023 на 139,5 кг металоконструкцій на суму 3759,99 грн. (а.с.46), №856 від 12.06.2023 на 1362 кг металоконструкцій на суму 28602 грн. (а.с.47), №857 від 12.06.2023 на 1078 кг металоконструкцій на суму 22638,00 грн. (а.с.48), всі акти були не підписані позивачем.

16.06.2023 позивачем надіслано відповідачеві письмову вимогу за вих.№113 про направлення на підприємство позивача повноважного представника відповідача для комісійного прийняття виконаних відповідачем робіт та усунення недоліків. Металоконструкції знаходяться на складському зберіганні у позивача.

В свою чергу , відповідач відмовився направити повноважного представника та не вважає недоліками виконаної роботи вказані позивачем зауваження лист від 19.06.2023 вих.№209, оскільки особливі вимоги до виконання робіт з гарячого цинкування металовиробів позивачем не ставились.

22.06.2023 позивачем отримано експертний висновок №67-ИМ/23 Харківської Торгово-промислової палати (а.с.53-66 з додатками). Експерт вказує на порушення відповідачем вимог стандарту ISO 1461:2022 четверте видання "Покриття, нанесені методом гарячого цинкування на вироби із чавуну та сталі. Технічні вимоги та методи випродування" при виконанні гарячого захисного цинкування виробів позивача.

Позивач наголошував, що він вимушений був замовити додаткові матеріали у третіх осіб за плату та виконати додаткові роботи по усуненню недоліків гарячого цинкування виробів Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Інвест» всього на суму 61408,57 грн, що відображено в калькуляції позивача від 27.07.2023 з прикладенням первинних документів (а.с.75-84).

Позивач звернувся з претензією до відповідача про відшкодування спричинених збитків на суму 61408,57 грн (вих.№178 від 15.09.2023, а.с.85-89, з доказами направлення відповідачеві).

Зважаючи на ухилення відповідача від усунення недоліків роботи власними силами та за власні кошти, а також виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче об`єднання «Ю БІ СІ-ПРОМО» права на відшкодування понесених ним витрат на самостійне виправлення недоліків неякісно виконаних відповідачем робіт на суму 67168.57 грн., замовник звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем виникли змішані правовідносини надання та споживання послуги з нанесення захисного покриття на металеві вироби позивача, що відповідає приписам гл.63 Цивільного кодексу України "Послуга. Загальні положення". Укладення договору у спрощений спосіб не заперечувалось сторонами та договірні відносини, які виникли внаслідок їх двостороніх дій - не заперечувались сторонами, спрощений договір не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції неправильно визначився із характером спірних правовідносин, та не застосував норми, які підлягає застосуванню, зокрема ст. ст. 882, 883, 852 Цивільного кодексу України, - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказані норми регулюють правовідносини підряду, а як зазначалось вище, між позивачем та відповідачем виникли змішані правовідносини надання та споживання послуги з нанесення захисного покриття на металеві вироби позивача, що відповідає приписам гл.63 Цивільного кодексу України "Послуга. Загальні положення".

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За статтями 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, обов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено у статтях 610-611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), при порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також, законодавство передбачає обов?язковість для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України ).

Отже, укладений між сторонами Договір є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до статті 883 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до частин 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач не вважає недоліками виконаної роботи вказані позивачем зауваження лист від 19.06.2023 вих.№209, оскільки особливі вимоги до виконання робіт з гарячого цинкування металовиробів позивачем не ставились (а.с.51-52).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що експертний висновок №67-ИМ/23 Харківської Торгово-промислової палати з додатками,- не є належним доказом в підтвердження понесення позивачем збитків у завленому до стягнення розмірі, оскільки експерт не був попереджений про кримінальні відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку при проведення експертизи. Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано зауважив і про те, що застосування експертом до спірних правовідносин стандарту ISO 1461:2022, що не обумовлювалось сторонами при формуванні замовлення.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не прйинято як доказ вищенаведений висновок - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, який регулює порядок подання такого доказу як експертиза на замовлення учасника справи, визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Також, зі змісту вказаного висновку вбачається, що він є довідково-інформаційним, проте, ч. 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Наданий позивачем висновок таких відомостей - не містить.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України повернення позивачем відповідачу металоконструкції, як не містять і доказів того, що позивач пропонував/вимагав у встановленому законом порядку усунути недоліки, які на його думку були допущені відповідачем при наданні послуг.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).

Згідно з положеннями статті 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Отже, обов`язок з відшкодування збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (статті 224, 225 Господарського кодексу України, стаття 623 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У частині 2 статті 22 цього ж Кодексу наведено поняття збитків, якими є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, на позивача покладений обов`язок доведення вини правопорушника, факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання, прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання і завданими збитками та їх розмір.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення..

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від

14.02.2018 у справі Nє 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі Nє 917/1651/16.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення прав та господарського інтересу позивача внаслідок виконання відповідачем замовлених послуг та супутніх робіт з гарячого цинкування металевих виробів позивача, оскільки позивачем не обумовлено технічні та технологічні вимоги до проведення робіт, якість та товщина захисного цинкового покриття позивачем - не оспорюється. В свою чергу, позивачем не прийняті роботи від відповідача, не підписані подані акти позивачем, не оформлена рекламація відповідно до вимог Постанови Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 форма П-6, П-7, не висловлені письмові зауваження відповідачеві щодо якості робіт.

Аналогічних правомірних висновків щодо вищенаведених обставин дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів та не обґрунтував наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків, у тому числі протиправної поведінки виконавця, причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та збитками, а також дійсного розміру самих збитків, завданих внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому позовні вимоги про стягнення 67 168,57 грн. заподіяних збитків - не є законними та обгрунтованими, не були доведені позивачем належними засобами доказування, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, доводи скаржника стосовно неправильного застосування ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України , також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, а доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 у справі № 925/57/24 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об?єднання «Ю Бі Сі-Промо» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 у справі № 925/57/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 у справі № 925/57/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 925/57/24 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала