Постанова

від 04.07.2024 по справі 910/11502/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. Справа№ 910/11502/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Хрипуна О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 (повний текст рішення підписано 20.11.2023)

у справі №910/11502/23 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемомед"

про стягнення 182 278,28 грн неустойки за договором про закупівлю № 09/300-09/2022 від 08.09.2022,-

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшли матеріали позовної заяви Державного підприємства "Медичні закупівлі України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемомед" про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) у сумі 182 278,28 грн, нарахованих за неналежне виконання умов договору про закупівлю товару № 09/300-09/2022 від 08.09.2022.

Матеріали позовної заяви передані за територіальною підсудністю на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2023 по справі №910/11502/23 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемомед" (09113, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, провулок Будівельників, будинок 1, код ЄДРПОУ 42874268) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, код ЄДРПОУ 42574629) 123 376 (сто двадцять три тисячі триста сімдесят шість) грн 13 коп. штрафних санкцій (з яких 67 657,88 грн пеня, 55 718,25 грн штраф) та 2 686 (дві тисячі шістсот вісімдесят шість) грн 42 коп. витрати по оплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що:

- відповідачем прострочено поставку товару: у кількості 4 одиниці товару на 38 днів за в/н від 03.11.2022 та на 39 днів за в/н від 04.11.2022; у кількості 8 одиниць товару на 4 дні за в/н від 04.11.2022;

- перевіривши розрахунок пені за порушення строків поставки товару, судом встановлено, що позивачем двічі нараховано пеню за період з 27.09.2022 по 28.09.2022, оскільки як вбачається із розрахунків позивача, другий період повторно включає в себе перший період, тому судом самостійно виконано обрахунок пені за порушення строків поставки товару, вартістю 795 975,00 грн у період з 27.09.2022 по 03.11.2022 (38 днів); у період з 27.09.2022 по 04.11.2022 (39 днів) товару вартість 795 975,00 грн та у період з 01.11.2022 по 04.11.2022 (4 дні) товару вартістю 1 591 950,00 грн, та встановлено, що обґрунтованим розміром пені є 67 657,88 грн.;

- розрахунок штрафу виконаний позивачем арифметично вірно;

- судом зменшено розмір штрафу на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України на 50%, таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 55 718, 25 грн штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- позивач не погоджується зі зменшенням розміру неустойки на 50%, оскільки укладаючи договір відповідач усвідомлював терміни, в які йому потрібно поставити товар, відповідальність за не поставку товару вчасно, та те, що договір буде виконуватись протягом строку дії офіційно встановленого воєнного стану, який не буде вважатись форс-мажорними обставинами, при цьому, відповідач погодився зі всіма умовами договору та підписав його;

- жодним доказом у справі не підтверджено вжиття відповідачем заходів для своєчасного виконання зобов`язання з поставки товару позивачу;

- оскільки відповідачем не підтверджено неможливості виконувати свої зобов`язання за договором у передбачені ним строки саме внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку, тому відповідач повинен нести відповідальність за договором у повному обсязі;

- посилання відповідача на акти введення товару в експлуатацію не підтверджують неготовність замовника отримати товар, оскільки товар був ще прийнятий 2022 року;

- в матеріалах справи відсутні докази та недоведені відповідачем обставини, які б мали б істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій, а також обставин, які б перешкоджали б відповідачу вчасно виконати свої зобов`язання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №910/11502/23; вирішено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №910/11502/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08 вересня 2022 року між Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гемомед" (Постачальник) за результатами оголошеного позивачем аукціону укладено договір про закупівлю № 09/300-09/2022, відповідно до умов якого, Постачальник бере на себе зобов`язання у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити Замовнику холодильник для забезпечення температурного режиму +40С ємністю не менше 1350 л ДК 021:2015:42510000-4 Теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої (НК 024:2019:35486 Холодильник для банку крові) (далі - товар), а Замовник прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару, обсяг та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується в специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком № 1 до договору (специфікація) від 08.09.2022 передбачено, що товаром, що постачається за договором розуміється: холодильник для забезпечення температурного режиму +40С ємністю не менше 1350 л ДК 021:2015:42510000-4 Теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої (НК 024:2019:35486 Холодильник для банку крові); обсяг партії товару - 16 шт.; ціна за одиницю та сума без ПДВ 198 993,75 грн; загальна вартість 3 183 900,00 грн.

Згідно із пунктом 1.4 Договору, цей договір виконується за рахунок коштів державного бюджету в рамках виконання бюджетної програми "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 № 298 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення здійснення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру".

Пунктом 2.3 Договору визначено, що адреса(-и) пункту(-ів) поставки товару визначаються Замовником в заявці на поставку товару, складеній Замовником за формою, встановленою у Додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна товару складає 3 183 900,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару вказується у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Оплата за товар, який є предметом цього договору, звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки на таку операцію розповсюджується податкова пільга, встановлено пунктом 381 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 3.4 Договору оплата за партію поставленого товару за цим договором здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акта приймання товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку Замовника та/або кінцевого набувача.

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили, що Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк до 15.09.2022 включно, але в будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку товару, направленій Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до підпункту 4.1.1 Договору, вказані у п. 4.1 цього договору та/або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за мотивованим зверненням сторін за наявності обґрунтованих на те підстав, але в будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін.

У разі неподання Замовником Постачальнику заявки на поставку товару, Постачальник має й надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором та інформувати Замовника про відправку товару у строк, визначений у п. 5.1 цього договору та здійснити поставку товару в строк, визначений у п. 4.1. цього договору (абз. 2 пункту 4.2 Договору).

Згідно із пунктом 4.4 Договору, датою поставки товару за договором вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або акта приймання товару, що підписуються після складання відповідальною (-ими) особою (-ами) кінцевого набувача акту контролю кількості, комплектності та якості товару, за умови відсутності будь-яких зауважень до товару з боку Замовника та/або кінцевого набувача.

Відповідно до підпунктів 8.3.1, 8.3.3 Договору, Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та/або в заявках на поставку товару, нести всі ризики та витрати, пов`язані з виконанням обов`язків за цим договором, включаючи оплату податків та інших зборів і обов`язкових платежів у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Згідно із пунктом 9.1 Договору, в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

У разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором, несвоєчасне проведення монтажу та пусконалагоджувальних робіт) товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення монтажу та пусконалагоджувальних якого порушено) товару за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) товару (пункт 9.2 Договору).

Відповідно до пункту 9.7 Договору, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від повного виконання зобов`язань за цим договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 31.12.2022, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки товару - до повного його виконання (пункт 11.1 Договору).

Згідно із пунктом 12.1 Договору, сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватись протягом строку дії офіційно встановленого воєнного стану, який не буде вважатись сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

При настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних та альтернативних способів виконання таких зобов`язань (пункт 12.2 Договору).

Пунктом 12.3 Договору, сторони передбачили, що у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу сторону на електронну пошту, що зазначена в розділі 14 цього договору (одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в розділі 14 цього договору), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їх тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.

Сторона не має права посилатись на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення її від відповідальності, якщо на момент виникнення обставин непереборної сили сторона, яка підпала під їх дію, прострочила виконання своїх зобов`язань за договором (пункт 12.5 Договору).

Відповідно до пункту 15.7 Договору, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками (за наявності) сторін.

Зокрема, на виконання умов пункту 15.7 Договору, між сторонами були укладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печаткою Постачальника додаткові угоди.

Так, Додатковою угодою № 1 від 15.09.2022 до Договору сторони дійшли згоди продовжити строк поставки товару до 26.09.2022 включно.

Додатковою угодою № 2 від 29.09.2022 до Договору сторони дійшли згоди продовжити строки поставки товару наступним чином:

- Медичний фармацевтичний холодильник М1600ASI (холодильник для забезпечення температурного режиму +40С ємністю не менше 1350 л), 8 штук до 26.09.2022 включно;

- Медичний фармацевтичний холодильник М1600ASI (холодильник для забезпечення температурного режиму +40С ємністю не менше 1350 л), 8 штук до 31.10.2022 включно.

Позивач зазначає, що всупереч вимогам договору, Постачальником було порушено своє зобов`язання та затримано поставку товару, що підтверджується:

- видатковою накладною № 1-1 116/О1 810-18 від 03.11.2022, щодо поставки 4 шт. холодильного обладнання;

- видатковою накладною № 1-1 116/О1 810-19 від 04.11.2022, щодо поставки 4 шт. холодильного обладнання;

- видатковою накладною № 1-1 116/О1 810-20 від 04.11.2022, щодо поставки 4 шт. холодильного обладнання;

- видатковою накладною № 1-1 116/О1 810-21 від 04.11.2022, щодо поставки 4 шт. холодильного обладнання.

Позивач 30.01.2023 звертався до відповідача з претензією № 05/615-01/2023 щодо сплати 182 278,28 грн штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару. Направлення претензії підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача про надсилання вказаної вимоги на електронну адресу відповідача, що зазначена в розділі 14 договору.

Повторно позивач звернувся до відповідача з вимогою № 05/3912-06/2023 від 30.06.2023, у якій просив здійснити повне погашення заборгованості, згідно виставленої претензії, в строк до 07.07.2023. Направлення вимоги підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача про надсилання вказаної вимоги на електронну адресу відповідача, що зазначена в розділі 14 договору.

Відповідач у відповідь на претензію (вих. № 1725 від 06.07.2023) повідомив Замовника, що порушення термінів поставки товару відбулось у зв`язку із особистими проханнями відповідальних за прийняття товару осіб у відтермінуванні безпосередньої доставки через неготовність приміщень. У зв`язку із чим, Постачальник вважає застосування штрафних санкцій невиправданими, та такими, що порушують основні принципи договірного права, в тому числі, принцип справедливості.

Отже, предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги Державного підприємства "Медичні закупівлі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемомед" про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару обумовленого договором про закупівлю товару № 09/300-09/2022 від 08.09.2022.

Відповідач у поданому відзиві, позовні вимоги позивача визнає частково та зазначає, що у зв`язку із масовими ракетними атаками, починаючи з 10.10.2022 почалися проблеми з енергосистемою, що у свою чергу ускладнило оформлення товару. У зв`язку із цим, відповідач додатково 28.10.2022 звертався до позивача з листом-проханням продовжити термін поставки до 07.11.2022, однак жодної відповіді відповідач не отримав.

Також відповідач зауважив, що враховуючи специфіку товару та його габарити, не зважаючи на встановлені терміни поставки, відповідальні за прийняття особи за вказаними Замовником адресами, звернулися самостійно до ТОВ "Гемомед" з проханням відтермінування безпосередньої доставки товару за адресами через неготовність приміщень, в яких товар мав зберігатися та експлуатуватися вимогам, встановленим до таких приміщень. Відповідач зазначив, що фактично, виходячи з актів введення в експлуатацію, які підписуються сторонами після доставки та установки товару, останній прийнятий 11.11.2022, 07, 09, та 17 січня 2023 року, а до зазначених дат товар не використовувався, а знаходився на складах відповідача. Також відповідач зауважив, що має місце порушення умов договору зі сторони Замовника, оскільки оплата товару за останньою видатковою накладною № 1-1 116/О1 810-21 від 04.11.2022 проведена із простроченням на 24 дні.

Разом з тим, відповідач у доповнення до відзиву подав клопотання про зменшення штрафу. Враховуючи обставини справи, викладені позивачем у позовній заяві, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в завищеному несправедливому розмірі, виходячи з частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з вищевикладеного ТОВ "Гемомед" не заперечує, що терміни поставки товару, викладені в Договорі та Додаткових угодах було порушено з причин не залежних від волі ТОВ "Гемомед", та готове сплатити неустойку в розмірі 70 84178 грн, однак, позивач встановив терміни поставки, в які сам не зміг забезпечити належне прийняття товару, та з невідомих необ`єктивних причин відхилив пропозиції відповідача з приводу перенесення термінів, через що відповідач теж поніс додаткові витрати на зберігання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Позивачем рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 по справі №910/11502/23 оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 55718,25 грн. штрафу, в іншій частині позивачем не оскаржується, тому не переглядається в апеляційному порядку.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За приписами частин першої та другої статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.2 Договору визначено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором, несвоєчасне проведення монтажу та пусконалагоджувальних робіт) товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення монтажу та пусконалагоджувальних якого порушено) товару за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) товару.

Позивачем у даній справі за прострочення поставки товару понад 30 днів нараховано 7% штрафу від суми прострочення (1 591 950,00 грн), що складає 111 436,50 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок штрафу виконаний позивачем арифметично вірно.

Посилання відповідача на масовані ракетні атаки з боку РФ, у зв`язку із чим були перебої в електропостачанні, відсутність відповіді Замовника на лист-прохання Постачальника від 28.10.2022, дати фактичного введення в експлуатацію товару, неготовність приміщень кінцевих набувачів та прострочення Замовником оплати за товар, судом першої інстанції вірно розцінено як обставини, викладені відповідачем в обґрунтування причин поважності порушення строків поставки товару, які не спростовують законності вимог позивача, однак, разом з тим, обґрунтовують підстави для заявленого клопотання про зменшення неустойки.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

За висновками місцевого господарського суду, з чим погоджується апеляційний суд, зменшення розміру неустойки, яка є забезпеченням зобов`язання, а не додатковим способом доходу, не призведе до погіршення майнового стану позивача.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 7-рп/2013 від 11.07.2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Оцінюючи наявні матеріали справи, а також беручи до уваги інтереси обох сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, враховуючи повне виконання договору в частині поставки зі сторони відповідача та те, що строк прострочення не є великим, приймаючи до уваги здійснення обстрілів (ракетних атак) саме у період виконання відповідачем зобов`язань за договором, беручи до уваги те, що стягнення пені та штрафу не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність, а також те, що неустойка є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення пені, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про зменшення розміру штрафу на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України на 50%.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 16.10.2019 у справі № 904/4285/18 від 18.02.2020 у справі № 920/694/19.

Таке зменшення розміру неустойки колегія суддів вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу вірно задоволено частково.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №910/11502/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №910/11502/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Медичні закупівлі України".

4. Матеріали справи №910/11502/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

О.О. Хрипун