Постанова

від 09.07.2024 по справі 910/928/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. Справа№ 910/928/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024

у справі №910/928/24 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АП МАРІН"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 164 112,20 грн,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АП МАРІН" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 164 112,20 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем невірно розраховано суму позову (окремі накладні зазначені по декілька раз та мають недостовірні відомості щодо дат приймання вантажу до перевезення та прибуття на станцію призначення, провізної плати, відстані перевезення); позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог; порушення строків перевезення сталось внаслідок дії обставин непереборної сили (збройне вторгнення росії в України); фактично у позивача відсутні збитки з причини недотримання терміну доставки, тому наявні підстави для зменшення штрафу, оскільки Укрзалізниця відіграє ключову роль у багатьох надважливих завданнях державної політки, а також внаслідок збройної агресії російської федерації кількість зруйнованого та пошкодженого майна Укрзалізниця становить 4243 од; позивачем порушено термін подачі позовної заяви і сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 квітня 2024 року позов задоволено частково.

З Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АП МАРІН" 135561,72 грн штрафу та 3028,00 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом у оскаржуваному рішення жодним чином не надано оцінки доводам відповідача про можливість зменшення нарахованого штрафу; фактично у позивача відсутні збитки з причини недотримання терміну доставки, тому наявні підстави для зменшення штрафу, оскільки Укрзалізниця відіграє ключову роль у багатьох надважливих завданнях державної політки, а також внаслідок збройної агресії російської федерації кількість зруйнованого та пошкодженого майна Укрзалізниця становить 4243 од, крім того відповідач взагалі позбавлений контролю над частиною своєї інфраструктури, розташованої на тимчасово окупованій території та районах бойових дій, що є загальновідомими обставинами; також судом невірно здійснено розподіл судового збору за наслідками часткового задоволення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 03 червня 2024 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Сторони були повідомлені про відкриття апеляційного провадження в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду у електронному вигляді через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему і ухвала про відкриття апеляційного провадження була доставлена до електронних кабінетів сторін 16.05.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АП МАРІН" (замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) укладено Договір №10545/ПЗЗ-2018 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом цього Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.1 Договору, замовник зобов?язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан".

Згідно з п. 2.3.2 Договору, перевізник зобов?язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов?язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору.

Умовами пункту 1.3 Договору сторони встановили, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання його замовником в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або в АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 Договору).

На виконання умов вказаного Договору протягом червня - вересня 2022 року відповідач здійснив залізничне перевезення пустих вагонів, одержувачем яких виступав позивач, що підтверджується низкою оформлених залізничних накладних, перелік яких міститься у Додатку №3 до позовної заяви.

Позивач стверджує про порушення відповідачем вимог ст. 41 Статуту залізниць України щодо термінів доставки вантажу (пустих вагонів), у зв`язку з чим у останнього на підставі ст. 116 Статуту залізниць України виник обов`язок сплатити штраф в загальному розмірі 164 112,20 грн.

У зв`язку з вказаною обставиною позивач звернувся до відповідача з претензіями щодо сплати штрафу за прострочення доставки порожніх вагонів № 1412-в від 16.09.2023, № 1413-в від 16.09.2023, № 1430-в від 28.11.2022, № 1432-в від 28.11.2022, № 1467-в від 23.12.2022, № 1468-в від 23.12.2022, № 1469-в від 23.12.2022, № 1470-в від 23.12.2022. Вказані претензії були залишені відповідачем без задоволення.

У зв`язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 164 112,20 грн.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що долучений позивачем розрахунок штрафу до позовної заяви є необґрунтованим, оскільки позивач здійснював розрахунок штрафу, зокрема, за залізничною накладною № 40632069 4 рази, а за накладною № 40660300 - 3 рази. Також суд вказана на неправильно зазначені відомості щодо накладних №№ 40483091, 40631731, 40821563, 40821571, 40824377, 40826018, 40826034, 40826117, 40826208, 40826232, 40826257, 40826265, 40826273, 40907412, 40907446, 40962060, 40962169, 40962227, 40962243, 40990335, 40990343, 40990350, в розрахунку позивача, а саме: дата приймання вантажу до перевезення, дата прибуття на станцію призначення, провізна плата, відстань перевезення, що вплинуло на правильність наданого позивачем розрахунку.

Суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок штрафу за прострочення доставки вантажу за залізничними накладними, дійшов висновку, що обґрунтованим розміром штрафу є 135 561,72 грн, що узгоджується з контррозрахунком штрафу, наданим відповідачем. Також судом першої інстанції були відхилені доводи відповідача про порушення правил об`єднання позовних вимог, пропуск строку позовної давності та твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин.

Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині не надання судом оцінки його доводам про наявність підстав для зменшення штрафу та в частині розподілу судових витрат.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог про стягнення штрафу, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору перевезення вантажів залізничним транспортом, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про застосування наслідків порушення термінів доставки вантажу.

Матеріалами справи підтверджується, що термін доставки вантажів був перевищений, внаслідок чого у відповідача, згідно положень ст. 116 Статуту залізниць України, виник обов`язок виплатити позивачу штраф за несвоєчасну доставку порожніх вагонів, який становить 135 561,72 грн, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог в цій частині.

Однак, статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що фактично у позивача відсутні збитки з причини недотримання терміну доставки, а оскільки Укрзалізниця відіграє ключову роль у багатьох надважливих завданнях державної політки і внаслідок збройної агресії російської федерації кількість зруйнованого та пошкодженого майна Укрзалізниця становить 4243 одиниць, наявні підстави для зменшення штрафу на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України.

Однак, в порушення приписів ст.236 ГПК України, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не надав жодної оцінки вказаним доводам відповідача про наявність підстав для зменшення штрафу.

Розглянувши доводи відповідача про наявність підстав для зменшення штрафу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, 24.02.2022 року в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Апеляційний господарський суд вважає, що загальновідомими обставинами є те, що АТ "Українська залізниця", як стратегічне підприємство, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку Російської Федерації. При цьому, до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Оцінивши докази у справі у їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку щодо можливості зменшення розміру неустойки на 50% - до суми 67 780,86 грн, оскільки відповідачем доставлено вантажі в пункт призначення, тоді як позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків доставки вантажів, при цьому відповідач в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат внаслідок бойових дій на території України, усунення яких потребує значних ресурсів, власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності держави.

Зменшення розміру неустойки на 50% відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права.

У зв`язку із викладеним, рішення першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутого штрафу, отже апеляційна скарга задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Проте, згідно ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до положень ч.9 ст.129 ГПК України, апеляційним господарським судом покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 04 квітня 2024 року, виклавши другий абзац його резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АП МАРІН" (Україна, 21030, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул.Келецька, будинок 105; код ЄДРПОУ 39882242) 67 780,86 грн (шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят гривень 86 коп.) штрафу та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору"

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.07.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова