Постанова

від 05.06.2024 по справі 904/2939/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2939/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники учасників провадження:

від прокуратури: Риженко В.О., прокурор (в залі суду);

інші учасники не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 (суддя В.О. Татарчук, повний текст якого підписаний 17.11.2023) у справі № 904/2939/23

За позовом Керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., м. Синельникове) в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, смт Васильківка)

до Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича (Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Дослідне(пн),

ОСОБА_1 (Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області (м. Дніпро)

про визнання недійсним договору суборенди, розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки водного фонду,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області звернувся з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича, ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладений 02.11.2016 між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладений 08.04.2006 між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 20234467) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДР "ЦДЗК" 08.09.2006 за №040611800592;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04338285) земельну ділянку водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачами порушується право Васильківської селищної ради щодо спірної земельної ділянки, оскільки її використання здійснюється без належного визначення розміру орендної плати, без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без оплати за використання водного об`єкта, передачі в суборенду фізичній особі, що не є підприємцем, спірної земельної ділянки, яка призначена виключно для використання у підприємницькій діяльності, а саме для рибогосподарських потреб.

На думку прокурора такі дії є порушенням умов укладеного договору оренди земельної ділянки водного фонду, а саме п. 9.4 договору та ч.ч. 2, 9 ст. 51 Водного кодексу України, що є підставою для визнання недійсним договору суборенди, розірвання договору оренди та повернення спірної земельної ділянки позивачу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2939/23 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір суборенди землі від 02.11.2016, укладений між Фізичною особою-підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем та ОСОБА_1 .

Розірвано договір оренди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346 га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладений 08.04.2006 між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області та Фізичною особою-підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем , зареєстрований у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «ЦДЗК» 08.09.2006 за №040611800592.

Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича, повернути Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області земельну ділянку водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду.

Відмовлено в задоволенні позову в частині вимог Керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області земельну ділянку водного фонду, площею 118,5346 га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у сумі 4294,40грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у сумі 2147,20грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Гамуляк Володимир Васильович, в якій просить рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що зважаючи на те, що право державної власності на земельну ділянку, надану в оренду відповідачу, було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області 04.02.2016, тобто до внесення змін до п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України, зазначена земельна ділянка переходить у комунальну власність лише з моменту державної реєстрації права комунальної власності на неї за Васильківською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області.

Однак, у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутні дані щодо реєстрації за Позивачем права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровський області слідує, що станом на липень 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083 перебуває у державній власності.

З цього слідує, що Позивачем на теперішній час не вжито адміністративно- розпорядчих дій задля реалізації повноважень, наданих в ході реформи децентралізації, та не набуто права комунальної власності на зазначену земельну ділянку.

За таких обставин Васильківська селищна об`єднана територіальна громада в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області не є власником та розпорядником наданої в оренду Відповідачу земельної ділянки та, відповідно, не може виступати стороною договору оренди землі.

Синельниківською окружною прокуратурою в порушення ст. 131-1 Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» фактично була проведена загальнонаглядова перевірка з питань законності використання водних об`єктів та земель водного фонду на території Синельниківського району Дніпропетровської області, що не узгоджуся з конституційною функцією прокуратури по захисту інтересів держави.

Прокурором належним чином не встановлено, до сфери функцій, завдань та повноважень якого органу належать відповідні інтереси держави.

Відповідно до Постанови КМУ від 20 серпня 2014 року № 393 «Про затвердження Положення про Державне агентство водних ресурсів України» питання встановлення режимів роботи водосховищ та ставків, наданих у користування на умовах оренди, погодження договорів оренди та паспорти водних об`єктів відноситься до повноважень Держводагентства.

Водночас, у позовній заяві прокурор не зазначає Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області як орган до сфери функцій, завдань та повноважень якого належать відповідні інтереси держави.

Прокурор всупереч виконанню завдань та функцій прокуратури, спрямованих на захист інтересів держави, не повідомив Васильківську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області про виявлені порушення, які стали підставою для представництва інтересів держави, не надав можливість захистити інтереси держави або викласти власну позицію щодо наявності чи відсутності таких порушень.

Зокрема, спрямовані до Позивача листи керівника Синельниківської окружної прокуратури № 04/65-621 вих-23 від 06.0.3.2023, № 04/65-1188вих-2.3 від 25.04.2023 та № 04/65-1613вих-23 від 31.05.2023 стосувались лише запитів щодо надання інформації про укладені договори оренди та суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083, а також копій цих документів.

В подальшому, листом № 04/65-1649вих-23 від 02.06.2023 керівник Синельниківської окружної прокуратури лише повідомив Васильківську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області про встановлення підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу місцевого самоврядування та звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі без зазначення жодних підстав для такого рішення.

Таким чином, зазначені в позовній заяві доводи прокурора, щодо бездіяльності уповноваженого органу та не здійснення належних заходів на захист та відновлення порушеного права, є необґрунтованими.

Прокурор звернувся з цим позовом до суду 07 червня 2023 року, як убачається з першого аркуша позовної заяви. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Посилання суду першої інстанції на те, що негаторний позов можна заявити впродовж усього тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, є безпідставним, оскільки згідно заяви про застосування строків позовної давності апелянт просив застосувати строки позовної давності до кожної позовної вимоги окремо.

Розгляд вимог щодо недійсності договору суборенди землі, стороною якого є фізична особа, що не є підприємцем - є порушення правил підсудності.

Судом першої інстанції проігноровано необґрунтованість доводів прокурора про не приведення у відповідність до вимог законодавства договору оренди земельної ділянки.

Проігноровано той факт, шо відповідно до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 963-1X договори оренди водних об`єктів, укладені в порядку, визначеному законодавством до набрання чинності цим Законом, діють у строки та на умовах, визначених такими договорами.

Визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти є виключними повноваженнями Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області, відповідно до Постанови КМУ від 20 серпня 2014 року № 393 «Про за твердження Положення про Державне агентство водних ресурсів України» та Наказу Держводагентства від 22.01.2022 №11. Чому вказаний орган не провів таку оцінку вартості та не надавав сторонам договору оренди землі відповідні відомості, судом залишено також поза увагою.

Закон України «Про оренду землі» не містить норми про те, що визнання договору суборенди недійсним - тягне розірвання договору оренди.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, обрав такий спосіб відстоювання інтересів держави та захист прав територіальної громади, що фактично позбавляє бюджет Васильківської селищної ради доходів від укладеного договору оренди землі, замість того, щоб збільшити такі надходження шляхом внесення змін до цього договору, в частині розміру орендної плати за наданий в оренду водний об`єкт.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Зазначив, що керівником Синельниківської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Васильківської селищної ради у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Зважаючи, що договір суборенди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083 для рибогосподарських потреб укладений 02.11.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушує приписи законодавства, що регулюють відносини оренди водного об`єкта, яким є Червонодолинське водосховище, враховуючи особливості використання земельної ділянки водного фонду, а саме для рибогосподарських потреб, що унеможливлює її використання без водного об`єкту, положення п.9.4 договору оренди та приймаючи до уваги заборону суборенди таких об`єктів за виключенням спеціального водокористування, зазначене свідчить про істотне порушенням вимог законодавства та умов договору оренди щодо передачі земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт в суборенду та, як наслідок, у відповідності до положень ст.ст.203, 215, 216 ЦК наявні підстави для визнання відповідного договору недійсним.

Враховуючи, що орендарем систематично порушується п.9.4 договору оренди земельної ділянки, зокрема щодо передачі в суборенду водного об`єкту, вимоги ч. 10 ст. 51 Водного кодексу України, не здійснюються заходи щодо приведення у відповідність умов договору до чинного законодавства у відповідності до вимог п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками» договір оренди земельної ділянки водного фонду від 08.04.2006 підлягає розірванню.

Положення чинного законодавства щодо строків позовної давності у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню.

Враховуючи те, що прокурор звернувся до суду з позовом щодо земельної ділянки, яку надано для використання у підприємницькій діяльності, а саме для рибогосподарських потреб, такий спір є господарсько-правовим, тому за змістом правовідносин підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому відсутні порушення при виборі підсудності й розгляді справи саме господарським судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.12.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/2939/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

20.12.2023 матеріали справи №904/2939/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2023 апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 (колегія суддів: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2939/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.03.2024.

В судовому засіданні 26.03.2024 оголошено перерву до 05.06.2024.

В судовому засіданні 05.06.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

08.04.2006 між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області та Приватним підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем укладено договір оренди землі (далі договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з земель водного фонду, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Пунктом 1.2 договору оренди визначено, що в оренду передається земельна ділянка з земель водного фонду загальною площею 118,5346га, в тому числі: 80,2179га землі зайняті водою, прибережною захисною смугою (пасовища) 37,9317га, дамбою 0,3850га.

Договір укладено терміном на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його (п. 2.1 договору оренди).

Згідно з п. 4.1 договору оренди земельна ділянка з земель водного фонду передається в оренду для рибогосподарських потреб.

З метою збереження стану земельної ділянки використання земельної ділянки здійснюється орендарем з дотриманням екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил (п. 5.2 договору оренди).

За змістом п. 9.1 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням та у відповідності до мети, визначеної у пункті 4.1 цього договору.

Пунктом 9.3 договору оренди орендар, окрім іншого, має право на період дії договору оренди обмінюватися належним йому правом користування земельною ділянкою шляхом укладення договору суборенди, передавати земельну ділянку або її частину у суборенду.

Відповідно до п. 9.4 договору оренди орендар зобов`язаний, окрім іншого, використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до мети, визначеної у пункті 4.1 цього договору.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 11.3 договору оренди).

Договір оренди землі зареєстрований Васильківським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП «ЦД3К» 08.08.2006.

04.02.2016 державним реєстратором Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області відомості про реєстрацію цього Договору внесені до Державного реєстру речових правна нерухоме майно із зазначенням Держави Україна як власника цієї земельної ділянки.

Як зазначає прокурор, відповідачу-1 була передана земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083, розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. На відповідній земельній ділянці розташований водний об`єкт Червонодолинське водосховище, яке розміщене в зарегульованому водотоку річки Соломчина поряд з селом Червона Долина.

У подальшому, 02.11.2016 між орендарем - Приватним підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем та суборендарем - ОСОБА_1 укладено договір суборенди землі (далі договір суборенди).

Відповідно до п. 1.1 договору суборенди орендар надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) земель водного фонду з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083, яка розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Згідно з п. 2 договору суборенди в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 118,5346га в тому числі: зайняті водою 80,2179га, прибережна смуга (пасовища) 37,9317га, гідротехнічна споруда (дамба) 0,3850га.

Строк дії договору до 05.08.2055, але не більше строку договору оренди №б/н від 08.04.2006 (п. 6 договору суборенди).

Пунктом 12 договору суборенди встановлено, що земельна ділянка передається в суборенду для рибогосподарських потреб.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 12.07.2023 року станом на 07.07.2023 договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 1220787700:01:006:0083 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до інформації, наданої Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області на запит прокурора, зазначеної у листі №403/03-23 від 16.03.2023 (а.с. 56, 57 том 1) інвентаризацією водних об`єктів Дніпропетровської області, проведеної у 2021 році встановлено, що в оренді ФОП Гамуляка В.В. знаходиться водний об`єкт - Червонодолинське водосховище з площею водного дзеркала 80,22 га (кадастровий номер 1220787700:01:006:0083), об`ємом 2800 тис. м3, який розташований на території Васильківської селищної ради Синельниківського району. В Офісі обліковується водогосподарський паспорт, що розроблений у 2007 році (а.с. 58-71 том 1).

Також зазначено, що паспорт водного об`єкту, що розроблений у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 №99 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2013 за №775/23307, до Офісу не надходив.

Паспорти водних об`єктів, розроблені до набрання чинності цим наказом, при укладанні договорів оренди водних об`єктів (додаткових угод) з 01.07.2013 підлягають приведенню у відповідність до вимог Порядку розроблення паспорта водного об`єкта.

Звернень щодо розгляду додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 08.04.2006, що розроблена у відповідності до Типового договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 року № 572 до Офісу не надходило.

Разом з тим, відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 №236 затверджено Методику визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти.

Так, при визначенні розміру орендної плати за водний об`єкт відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 № 236, якою затверджено Методику визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти, прокурор зазначає, що недоотримана сума орендної плати за водний об`єкт при мінімальному розрахунку за період з 2020 по 2023 роки складає по роках:

- 2020 рік - 20973,02x1,627 = 33830,25грн.;

- 2021 рік - 20973,02x1,627 = 33830,25грн.;

- 2022 рік - 20973,02x1,627 = 33830,25грн.;

- 2023 рік - 20973,02x1,897 = 39444,37грн.

Відповідно до інформації, наданої Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області на запит прокурора, зазначеної у листі №3986-23 від 12.05.2023 (а.с. 74-75 том 1) плата за оренду водного об`єкту - Червонодолинське водосховище (кадастровий номер 1220787700:01:006:0083) від орендаря ФОП Гамуляка В.В. та/або суборендаря ОСОБА_1 у період 2020-2023 рік у загальній сумі 114 638,12 грн не надходило.

Сумарно за період з 2020 по 2023 роки недоотримано орендної плати при максимальному розрахунку за водний об`єкт на загальну суму 114 638,12грн.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 28.04.2023 за № 728, наданого за лист прокурора від 25.04.2023, орендна плата за користування земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083, яка знаходиться на території Васильківської селищної ради, з 2020 по 2023 рік становить 82 322,55 грн. (т. 1 а.с. 50).

Відповідно до листа Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 16.04.2023 за № 480, наданого за лист прокурора від 06.03.2023, заборгованість зі сплати орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 року з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083 за період з 2021 по 2023 років відсутня (т. 1 а.с. 47).

Прокурор зазначає, що відповідач-1 не звертався до селищної ради про надання дозволу на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не надавав копії договорів на виготовлення паспорту водного об`єкту та нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У зв`язку з чим прокурор вважає, що право Васильківської селищної ради щодо спірної земельної ділянки було порушено, оскільки її використання здійснюється без належного визначення розміру орендної плати, без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без оплати за використання водного об`єкта, з порушенням умов укладеного договору оренди земельної ділянки водного фонду та ч.ч. 2, 9 ст. 51 Водного кодексу України, що і є причиною виникнення спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що договір суборенди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083 для рибогосподарських потреб укладений 02.11.2016 між ФОП Гамуляком В.В. та ОСОБА_1 порушує приписи законодавства, що регулюють відносини оренди водного об`єкта, яким є Червонодолинське водосховище, з урахуванням особливостей використання земельної ділянки водного фонду, а саме для рибогосподарських потреб. Використання наведеної земельної ділянки без водного об`єкту є неможливим.

Враховуючи положення п. 9.4 договору оренди та приймаючи до уваги заборону суборенди таких об`єктів за виключенням спеціального водокористування, суд робить висновок про істотне порушенням вимог законодавства та умов договору оренди при передачі земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт в суборенду.

Таким чином, наявні підстави для визнання договору суборенди недійсним у відповідності до положень ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що орендарем порушуються положення п. 9.4 договору оренди земельної ділянки, зокрема щодо передачі в суборенду водного об`єкту, а також вимоги ч. 10 ст. 51 Водного кодексу України та не здійснюються заходи щодо приведення у відповідність умов договору до чинного законодавства (п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками) договір оренди земельної ділянки водного фонду від 08.04.2006 підлягає розірванню.

Враховуючи вищевикладене, спірна земельна ділянка підлягає поверненню її власнику - Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:

1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;

2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;

3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;

4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Приписами ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У зв`язку з внесенням Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин змін до Земельного кодексу України, відповідно до пп. а п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності - територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, та земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.

Окрім того, про відсутність повноважень у інших органів державної влади щодо розпорядження відповідними земельними ділянками свідчать листи Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області №13640/0/114-23 від 20.03.2023 та Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації №2-1300/0/261-23 від 10.04.2023.

Таким чином, власником та розпорядником земельних ділянок водного фонду, розташованих за межами населеного пункту на теперішній час є саме Васильківська селищна об`єднана територіальна громада в особі Васильківської селищної ради, таким чином прокурором при поданні позовної заяви належним чином визначено суб`єктів відповідних спірних правовідносин.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що Васильківська селищна об`єднана територіальна громада в особі Васильківської селищної ради Синельниківеькго району Дніпропетровської області не є власником та розпорядником наданої в оренду Відповідачу земельної ділянки та, відповідно, не може виступати стороною договору оренди землі.

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.".

Про встановлені порушення інтересів держави щодо користування відповідною земельною ділянкою водного фонду Синельниківська окружна прокуратура Дніпропетровської області неодноразово інформувала Васильківську селищну раду листами №04/65-621вих-23 від 06.03.2023, №04/65-1188вих-23 від 25.04.2023, де було зазначено, в тому числі, про наявність укладеного всупереч вимог законодавства договору суборенди, укладеного 02.11.2016.

Проте, згідно із відповідями Васильківської селищної ради від 16.03.2023 №480, від 28.04.2023 №728 заходи, направлені на усунення відповідних порушень, в тому числі претензійно-позовного характеру не вживалися.

Окрім того, листом від 31.05.2023 №04/65-1613вих-23 Васильківській селищній раді додатково безпосередньо вказано на порушення вимог ст. 51 Водного кодексу України, які діяли на момент укладення договору суборенди між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Усі вказані запити було скеровано окружною прокуратурою в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, що є однією із функцій прокуратури, передбачених ст.131-1 Конституції України та ст.2 Закону України «Про прокуратуру», хоча вказана діяльність, на думку позивача, не відноситься до основних функцій органів прокуратури.

Отже, Прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу позивача листів про надання інформації щодо вжитих заходів, у тому числі представницького характеру, спрямованих на захист порушених інтересів держави шляхом визнання недійсним договору суборенди землі, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Зі змісту відповідей позивача вбачається, що уповноваженим органом не вживалися заходи щодо визнання недійсним договору суборенди землі, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом направлення листа №04/65-1649ВИХ-23 від 02.06.2023 (а.с. 66 том 2).

Таким чином, господарський суд прийшов до правильного висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

З огляду на викладене, доводи заявника апеляційної скарги про необґрунтованість зазначених в позовній заяві доводів прокурора щодо бездіяльності уповноваженого органу та не здійснення належних заходів на захист та відновлення порушеного права, є безпідставними.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо правомірності укладення відповідачами спірного договору суборенди землі, наявності/відсутності порушення відповідачем-1 положень договору оренди землі і підстав для розірвання такого договору та повернення земельної ділянки.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору суборенди землі від 02.11.2016.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладено в ст. 202 ЦК України, серед яких - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

За ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Статтею 1 Водного кодексу України (у редакції чинній на час укладання договору суборенди) визначено, що водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води; природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 4 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання спірного договору суборенди) визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Такі ж положення передбачені ст. 58 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 51 Водного Кодексу України водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Згідно з частиною 1 статті 59 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній станом на момент укладення договору суборенди земельної ділянки) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до частини 4 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Частиною 1 статті 85 Водного кодексу України унормовано, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно з частиною 3 статті 85 Водного кодексу України у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених Законом, є підставою для визнання договору недійсним.

Згідно з частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Поряд з цим, за змістом статті 51 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору суборенди та на момент укладення договору оренди) передбачено, що передача орендарем права на оренду водного об`єкта іншим суб`єктам господарювання забороняється. Водокористувачі, яким водний об`єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що договір суборенди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083 для рибогосподарських потреб укладений 02.11.2016 між ФОП Гамуляком В.В. та Мирошниченко Т.І. порушує приписи законодавства, що регулюють відносини оренди водного об`єкта, яким є Червонодолинське водосховище, з урахуванням особливостей використання земельної ділянки водного фонду, а саме статті 51 Водного кодексу України, оскільки використання наведеної земельної ділянки без водного об`єкту є неможливим.

Таким чином, наявні підстави для визнання договору суборенди недійсним у відповідності до положень ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Отже, вимоги прокурора про визнання недійсним договору суборенди землі від 02.11.2016, укладеного між ФОП Гамуляком В.В. та Мирошниченко Т.І., підставно задоволено господарським судом.

Щодо вимог прокурора про розірвання договору оренди землі від 08.04.2006 та повернення земельної ділянки.

Згідно із нормою ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п.11.3 договору оренди дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків i моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та від 04.12.2019 у справі №183/1749/17.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про те, що враховуючи, що орендарем порушуються положення п. 9.4 договору оренди земельної ділянки, зокрема щодо передачі в суборенду водного об`єкту, а також вимоги ч. 10 ст. 51 Водного кодексу України та не здійснюються заходи щодо приведення у відповідність умов договору до чинного законодавства (п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками) договір оренди земельної ділянки водного фонду від 08.04.2006 підлягає розірванню, з огляду на наступне.

У частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Як вже зазначалося вище, укладений 02.11.2016 між ФОП Гамуляком В.В. та Мирошниченко Т.І. договір суборенди порушує приписи статті 51 Водного кодексу України.

В той же час, відповідно до пункту 9.3 договору оренди від 08.04.2006 орендар, окрім іншого, мав право на період дії договору оренди обмінюватися належним йому правом користування земельною ділянкою шляхом укладення договору суборенди, передавати земельну ділянку або її частину у суборенду.

Отже, укладаючи договір суборенди від 02.11.2016, відповідач діяв з порушенням статті 51 Водного кодексу України, однак, в межах повноважень орендаря, передбачених договором оренди від 08.04.2006.

З огляду на що, колегія суддів прийшла до висновку про не порушення відповідачем вимог договору оренди від 08.04.2006 в цій частині.

Також Закон України «Про оренду землі» не містить норми про те, що визнання договору суборенди недійсним обов`язково тягне за собою розірвання договору оренди.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 16.04.2023 за № 480, наданого за лист прокурора від 06.03.2023, заборгованість зі сплати орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 з кадастровим номером 1220787700:01:006:0083 за період з 2021 по 2023 років відсутня (т. 1 а.с. 47).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено факт наявності шкоди, завданої Васильківській селищній раді через укладання відповідачем договору суборенди від 02.11.2016, вираженої чи то у вигляді реальних збитків, чи то упущеної вигоди, яка не дозволяє орендодавцеві отримати очікуване при укладенні договору.

Також суд констатує відсутність істотної різниці між тим, на що мала право розраховувати Васильківська селищна рада, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

З огляду на що колегія суддів вважає, що ця обставина унеможливлює застосування до відповідача відповідальності у визначеному прокурором виді.

Крім того, колегія суддів констатує, що із матеріалів справи убачається, що дії відповідача з часу укладення спірного договору були направлені на його виконання, а підстав стверджувати про бездіяльність відповідача чи спроб ухилитися від такого виконання немає.

Враховуючи, що шкода є однією з обставин, що підлягає доказуванню під час розгляду справ про розірвання договорів на підставі статті 651 Цивільного кодексу України, а прокурор не навів будь-яких обґрунтувань щодо характеру та розміру такої шкоди, не надав відповідні докази, то саме прокурор, який діє в інтересах позивача, відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, має нести ризик настання наслідків невчинення ним відповідних процесуальних дій.

На підставі викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що у прокурора відсутні підстави вимагати розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346 га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладеного 08.04.2006 та повернення цього об`єкта позивачу. Окрім того, позивач не був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Щодо приведення у відповідність до вимог законодавства договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 963-ІХ договори оренди водних об`єктів, укладені в порядку, визначеному законодавством до набрання чинності цим Законом, діють у строки та на умовах, визначених такими договорами. Поновлення таких договорів здійснюється без проведення земельних торгів у порядку укладення договорів оренди землі.

Сторони договорів оренди водних об`єктів, договорів оренди земельних ділянок під водними об`єктами, укладених до набрання чинності ним Законом, які не містять умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт або щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, зобов`язані визначити такі умови протягом року з дня набрання чинності цим Законом.

Станом на 02.03.2021 - тобто на момент набрання чинності Законом України №963-1X повноваження територіальних громад сіл, селиш та міст щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, та порядок їх переходу у комунальну власність регулювались п. 24 Перехідних положень Земельною кодексу України.

Зазначеним законом не встановлено ані процедури, ані обов`язку саме орендаря вжити заходи для визначення вартості оренди водного об`єкту у договорі оренди землі, а також, відсутні наслідки спливу річного строку на внесення таких змін до договору оренди.

Законом України №963-1Х, нормами Водного Кодексу України, підзаконними нормативними актами не встановлено порядку, за яким сторони договорів мали визначити умови щодо розміру орендної плати за водний об`єкт.

В позовній заяві прокурор вказує, що Гамуляк В.В. не звертався до селищної ради про надання дозволу на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не надавав копії договорів на виготовлення паспорту водного об`єкту та нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Однак, прокурором не наведено правової норми, якою передбачено такий обов`язок саме у орендаря.

Статтею 15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування грантів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Також ст.13 вказаного Закону не містить підстави для проведення нормативної грошової оцінки земель внесення змін до договору оренди або визначення вартості оренди водного об`єкту.

Визначення ж розміру плати за надані в оренду водні об`єкти, є виключними повноваженнями Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області згідно Постанови КМУ від 20 серпня 2014 року № 393 «Про затвердження Положення про Державне агентство водних ресурсів України» та Наказу Держводагентства від 22.01.2022 №11.

Вказаний орган таку оцінку вартості не провів та не надавав сторонам договору оренди землі відповідні відомості; зазначених доказів прокурором суду першої інстанції не надано, як судом першої інстанції відповідні обставини залишені поза увагою та правової оцінки.

Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено захист права як шляхом припинення правовідношення, так і шляхом зміни правовідношення.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умов договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Тому необхідність внесення до договору оренди землі змін щодо розміру орендної плати за користування водним об`єктом не є підставою для розірвання, а є лише підставою для зміни договору, що є належним способом захисту права.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції задовольняючи позов, обрав такий спосіб відстоювання інтересів держави та захист прав територіальної громади, що фактично позбавляє бюджет Васильківської селищної ради доходів від укладеного договору оренди землі, замість того, щоб збільшити такі надходження шляхом внесення змін до цього договору, в частині розміру орендної плати за наданий в оренду водний об`єкт.

Вищенаведене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346 га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладеного 08.04.2006 між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області та Фізичною особою-підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем та зобов`язання Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича повернути Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді спірну земельну ділянку водного фонду.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки колегія суддів вважає за необхідне відмовити в позові про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду та поверненні спірної земельної ділянки з підстав його необґрунтованості, а не у зв`язку зі спливом позовної давності, то доводи заявника апеляційної скарги про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду у даній справі - є передчасними, та колегією суддів не перевіряються, оскільки жодним чином не впливають на оскаржуване рішення.

Стосовно питання юрисдикції.

Згідно із частиною 2 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Велика Палата Верховного Суду у п. 6.40 постанови від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 зазначила, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці є зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку з участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Враховуючи те, що прокурор звернувся до суду з позовом щодо земельної ділянки, яку надано для використання у підприємницькій діяльності, а саме для рибогосподарських потреб, такий спір є господарсько-правовим, тому за змістом правовідносин підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повістю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, не з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 651 ЦК України) є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення про відмовити в позові про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду та поверненні спірної земельної ділянки.

В силу вимог ч. 1 ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковою відмовою у позові та частковим задоволенням апеляційної скарги, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відмовою у задоволенні двох вимог немайнового характеру).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2939/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2939/23 скасувати в частині розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346 га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладеного 08.04.2006 між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний номер 20234467) та Фізичною особою-підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зареєстрований у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП ЦДЗК 08.09.2006 за №040611800592, та зобов`язання Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), повернути Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52600, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, селище міського типу Васильківка, вул. Перемоги, буд. 140, ідентифікаційний код 04338285) земельну ділянку водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду та змінити у частині судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Керівника Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича, ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, площею 118,5346 га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083, укладеного 08.04.2006 між Васильківською районною державною адміністрацією Васильківського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний номер 20234467) та Фізичною особою-підприємцем Гамуляком Володимиром Васильовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зареєстрований у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП ЦДЗК 08.09.2006 за №040611800592, та зобов`язання Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), повернути Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52600, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, селище міського типу Васильківка, вул. Перемоги, буд. 140, ідентифікаційний код 04338285) земельну ділянку водного фонду, площею 118,5346га, кадастровий номер 1220787700:01:006:0083 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду, - відмовити.

Судові витрати в цій частині вимог покласти на прокуратуру.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний код 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 147,20грн.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі №904/2939/23 залишити без змін.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь Фізичної особи-підприємця Гамуляка Володимира Васильовича 8052,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано суддями Івановим О.Г. та Парусніковим Ю.Б. 08.07.2024, суддею Верхогляд Т.А., 09.07.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяЮ.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд