Постанова

від 09.07.2024 по справі 904/1124/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1124/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товаритсва ДТЕК Павлоградвугілля

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 р.

(суддя Валильєв О.Ю., м. Дніпро) про повернення зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Екомаш", про зобов`язання надання тлумачення п. 5.5. договору поставки №3645-ПУ від 22.02.2021р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр ЕКОМАШ

до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля

про стягнення 2 408 790,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ "Науково-технічний центр "Екомаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", про стягнення 2 408 790,76грн., в т.ч.: 2 146 306,48 грн. - сума боргу з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення; 151 100,00грн. - пеня та 111 384,28грн. - 3% річних.

13.05.2024р. ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернувся із зустрічним позовом до ТОВ "Науково-технічний центр "Екомаш", про зобов`язання надати тлумачення п. 5.5 договору поставки №3645-ПУ від 22.02.2021р.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024р. повернуто зустрічну позовну заяву ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" і додані до неї документи без розгляду. В задоволенні клопотання ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про повернення справи №904/1124/24 на стадію підготовчого провадження - відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Акціонерне товариство "ДТЕКПавлоградвугілля" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024р. не відповідає вимогам процесуального законодавства та прийнята з неналежним та не повним дослідженням всіх обставин викладених у клопотанні про поновлення строку для подання зустрічного позову.

Зокрема, Скаржник вважає, що судом невірно застосовано ст. 118, 119 ГПК України та повернуто зустрічний позов заявнику без розгляду.

АТ "ДТЕКПавлоградвугілля" вказує на те, що Позивач за зустрічним позовом зазначав, що внаслідок повномасштабної агресії підприємства «ДТЕК» піддавались та піддаються систематичним ворожим обстрілам, а істотна частина дороговартісного обладнання зазнала серйозних ушкоджень або взагалі була знищена. Через це ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» перебуває у тяжкому фінансовому стані, оскільки змушене нести суттєві витрати на ремонт та/ або відновлення відповідного енергетичного обладнання, аби не допустити енергетичного колапсу та негативних екологічних наслідків в Україні. Наведені обставини в зустрічному позові, на думку Скаржника, якраз і є тими обставинами, які відображають причини пропуску строку для подачі зустрічного позову, які суд мав врахувати при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову. Підприємство позбавлене можливості функціонувати та вести господарську діяльність в нормальному сталому режимі, який був до повномасштабного вторгнення.

Скаржник вказує на те, що ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» зверталось до суду з клопотанням про повернення стадії підготовчого провадження по даній справі однак воно залишилось без задоволення.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції повинен був врахувати військовий стан та фактичні обставини в яких знаходиться підприємство, неповоротність наслідків, які може зазнати підприємство, та прийняти зустрічний позов до розгляду.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу про повернення зустрічного позову -залишити без змін.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/1124/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товаритсва ДТЕК Павлоградвугілля на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 у справі № 904/1124/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/1124/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024р. у справі № 904/1124/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ч. ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд констатує, що предметом оскарження є судова ухвала, котрою повернуто зустрічну позовну заяву заявникові.

Враховуючи, що п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, стосовно перегляду ухвали суду про повернення заяви позивачеві ( заявникові ), міститься в переліку ч. 2 ст. 271 ГПК України, перегляд оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товаритсва ДТЕК Павлоградвугілля на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 р., для розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом першої інстанції обставини справи.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/1124/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр ЕКОМАШ до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля, про надання тлумачення п. 5.5 Договору 3 3645-ПУ від 22.02.2021р..

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024р. було відкрито провадження у справі №904/1124/24, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції на 11.04.2024р.

28.03.2024р. від ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (відповідач) надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 09.05.2024р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено в режимі відеоконференції за допомогою підсистема відеоконференцзв`язку ЄСІТС на 23.05.2024р.

13.05.2024р. ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (позивач) звернувся із зустрічним позовом до ТОВ "Науково-технічний центр "Екомаш" (відповідач), про зобов`язання надати тлумачення п. 5.5 договору поставки №3645-ПУ від 22.02.2021р.. Окрім того, представник ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" клопотав про повернення до стадії підготовчого провадження. Клопотання обґрунтоване посиланням на ту обставину, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" подано зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024р. повернуто зустрічну позовну заяву ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" і додані до неї документи без розгляду. В задоволенні клопотання ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про повернення справи №904/1124/24 на стадію підготовчого провадження - відмовлено.

Повертаючи зустрічний позов, суд першої інстанції зазначив, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" в порушення приписів ст. 180 ГПК України звернулося до суду із зустрічним позов лише 13.05.2024р., тобто у строк, що є більшим 15-ти днів для подання відзиву на позов. При цьому, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", про повернення до стадії підготовчого провадження для прийняття зустрічного позову.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області, про повернення зустрічної позовної заяви.

Мотивуючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", скориставшись правом подачі відзиву на позов у визначений судом строк, зустрічний позов не подав. Відтак, з огляду на звернення Відповідача з зустрічною позовною заявою у справі № 904/1124/24 з порушенням вимог ч. 1 ст.180 ГПК України, суд дійшов висновку про повернення останньої на підставі ч.6 цієї статті Кодексу. При цьому, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", про повернення до стадії підготовчого провадження для прийняття зустрічного позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з норм ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Отже, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо її подання.

Частиною першою ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Відповідно до положень ст. 180 ГПК України, Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.

З аналізу наведених правових норм суд апеляційної інстанції вбачає, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством.

За змістом п. 8 ч. 2 ст. 176 ГПК України, строк для подання відзиву на позов суд встановлює в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Таким чином право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019р. у справі №910/5172/19.

Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.

З 05.10.2021р. офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

За умовами ч.7 ст. 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В силу п.17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 глави 2 наведеного розділу, підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, з 05.10.2021р., тобто з дати початку функціонування таких підсистем ЄСІТС як "Електронний кабінет" та "Електронний Суд", зазнав змін існувавший до цього порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, передбачений, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.14 підпункту 17 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у тому числі порядок вручення судових рішень. Відтак, з 05.10.2021р. вручення судом судових рішень особам, які зареєстрували Електронний кабінет, здійснюється в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету таких осіб.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023р. у справі №916/3104/21 та від 17.05.2023р. у справі №910/15120/20.

Господарський процесуальний кодекс України не покладає на суд обов`язку направляти учаснику справи копію судового рішення у паперовій формі, у випадку, якщо особа зареєструвала свій Електронний кабінет, має доступ до функціонуючих підсистем та документів у межах відповідної справи.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024р. було відкрито провадження у справі №904/1124/24, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції на 11.04.2024р.. Вказаною ухвалою Відповідачу, встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024р. про відкриття провадження у даній справі була автоматично доставлена до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» 19.03.2024р. о 19:25, про що свідчить відмітка про доставку документа, яка сформована у Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду".

У п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України зазначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи, що ухвалу про про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» 19.03.2024р. о 19:25, відповідно до положень п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення, тобто 20.03.2024р..

Відтак, з огляду на наведені норми, зокрема норми ч. 1 ст. 180 ГПК, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву, а відповідно й пред`явити зустрічний позов, у строк до 04.04.2024р. (включно).

Як зазначено вище, відзив на позов від відповідача надійшов до Господарського суду Дніпропетровської області 28.03.2024р..

Водночас, скориставшись правом подачі відзиву на позов, останній не подав у визначений судом строк зустрічний позов.

Як свідчать матеріали справи, зустрічна позовна заява сфомована відповідачем в системі «Електронний суд» лише 10.05.2024р., тобто через тривалий термін після закінчення строку для подання відзиву та з пропуском строку. Окрім того, представник ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" клопотав про повернення до стадії підготовчого провадження. Клопотання обґрунтоване посиланням на ту обставину, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" подано зустрічну позовну заяву.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про повернення до стадії підготовчого провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Тобто, строк підготовчого провадження визначений процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, процесуальний строк може бути продовжений судом у випадку подання заяви до закінчення такого строку.

Як свідчить оскаржувана ухвала, у судовому засіданні по справі №904/1124/24, проведеному 09.05.2024р., за участю представників сторін, суд оголосив ухвалу про закриття підготовчого провадження.

Доказів ініціювання відповідачем перед судом першої інстанції питання про продовження строку підготовчого провадження матеріали справи не містять.

Нормами ГПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 05.10.2022р. у справі №204/6085/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

У даному випадку не встановлено поважних підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.

Відповідно до положень ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Доказів звернення до суду з повідомленням про необхідність продовження строку для подання зустрічного позову матеріали справи не містять.

Наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними, в той час як продовжити встановлений процесуальний строк суд має право також із власної ініціативи, однак у цьому разі відповідне продовження строку може мати місце лише до його закінчення.

Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.02.2019 р. у справі № 922/1161/18, від 02.12.2019 р. у справі № 921/230/19.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019р. у справі № 910/22695/13).

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Доказів неможливості подання зустрічного позову у строки, встановлені ч. 8 ст. 165 ГПК України зустрічна позовна заява не містить.

Посилання апелянта про неможливість вчасно подати зустрічний позов, через те, що Товариство перебуває під щоденними загрозами обстрілів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказані обставин не завадили Відповідачу у визначений судом строк, подати відзив на позов.

Відтак, апеляційний суд зауважує, що наслідки пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви знаходяться виключно у площині відповідальності самого позивача за зустрічним позовом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що процесуальний строк для пред`явлення зустрічного позову, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" не проявило необхідної старанності та, звертаючись з зустрічним позовом поза визначеним законом строком, не надало до суду переконливих доказів на підтвердження наявності у нього перешкод для реалізації права на звернення з таким позовом сумлінно та своєчасно, тобто з урахуванням періоду часу, який об`єктивно необхідний для підготовки зустрічної позовної заяви, відтак несвоєчасне подання зустрічного позову зумовлене лише волевиявленням самого відповідача, тобто має суб`єктивний характер, що не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки в силу ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Отже, правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19 і колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав відступати від неї.

Крім того, судова колегія наголошує на тому, що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку. Проте, право особи подати зустрічний позов може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням ч.1 ст.180 ГПК України, відтак, повертається заявнику.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи Скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної у справі ухвали, оскільки вони суперечать положенням процесуального законодавства та не спростовують висновків місцевого суду.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що підстав для скасування оскарженої ухвали не вбачається.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р.). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку місцевого господарського суду про повернення позову.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладається на Приватне акціонерне товариство ДТЕК Павлоградвугілля.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024р. у справі № 904/1124/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В.Чус

Суддя М.О.Дармін